Характеристика методів і прийомів ознайомлення дітей із предметним довкіллям 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Характеристика методів і прийомів ознайомлення дітей із предметним довкіллям



Метод – це насамперед спільна діяльність вихователя і дітей, спрямована на досягнення певного результату. В основі такого розуміння лежить положення Л.С. Виготського про „зону найближчого розвитку”, тобто періоди в життєдіяльності дитини, коли вона під керівництвом дорослого засвоює нові галузі довкілля, набуває нових знань, умінь і навичок.

Відтак, методи ознайомлення дітей із довкіллям – це способи спільної роботи тих, хто навчає, і тих, кого навчають, організації пізнавальної діяльності дитини дошкільного віку в довкіллі, яка веде її від незнання до знання, від невміння до нового вміння, від відсутності навички до її формування, від розрізнених знань до системи знань, від панування життєвих до набуття наукових понять. Від того, які методи вихователь використовує у навчально-виховній роботі, залежить успіх цієї роботи. У кожному методі міститься мета навчання, спосіб засвоєння знань, характер взаємодії суб’єктів діяльності.

Сьогодні в педагогічних науках існує розмаїття класифікацій методів навчання. Найбільш повний аналіз наявних класифікацій методів навчання подає А.В. Хуторський.[52] Так, історично першими склалися такі класифікації: а) методи педагога (розповідь, пояснення), методи учнів (вправи, самостійна робота, запитання) та їхня діяльність (бесіда); б) за джерелом передавання знань: наочні (методи ілюстрації і демонстрації), словесні (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція, робота з підручником), практичні методи: вправи, лабораторні заняття, практичні роботи, дидактичні ігри.

Існують класифікації методів навчання за ступенем самостійності учнів у навчанні: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний виклад, евристичний, дослідницький. За дидактичною метою поділяють методи навчання на комунікативні, пізнавальні, перетворювальні, систематизуючі, контрольні методи.

А.В. Хуторський виокремлює велику групу продуктивних методів, що забезпечують продуктивну особистісно-орієнтовану освіту, а саме дозволяють: а) пізнати довкілля; б) створити певну освітню продукцію; в) організувати освітній процес, тобто різні види діяльності: когнітивні, креативні, організаційно-діяльнісні (див. рис. 4.1.).

Методи продуктивного навчання

 

 

Когнітивні Креативні Оргдіяльнісні
Методи наук Інтуїтивні Методи учнів
Методи навчальних предметів Агоритмічні Методи вчителя
Межапредметні методи Евристики Адміністративні методи

 

Рис. 4.1. Методи продуктивного навчання[53]

До когнітивних методів належать наукові методи дослідження конкретних наук (педагогіки, психології, фахових методик), а також методи навчання конкретних навчальних предметів (у тому числі і методики ознайомлення дітей з довкіллям).

Креативні методи стимулюють учнів до самостійної творчо – пошукової діяльності. Оргдіяльнісні методи здебільшого стосуються учителів, директорів, управлінців освітньою діяльністю. Окремі з перших двох груп методів використовуються і в роботі з дітьми дошкільного віку.

У фаховій методиці як самостійному навчальному курсі склалася своя система методів навчання і ознайомлення дітей з предметним довкіллям. Усі методи ознайомлення дітей із довкіллям поділяються на дві великі групи: 1) методи безпосереднього ознайомлення дітей із довкіллям: це наочні, практичні, ігрові; 2) методи опосередкованого ознайомлення дітей із довкіллям: це словесні методи, методи, які опосередковуються словом.

До першої групи методів належать: спостереження, екскурсії – огляди, розглядання предметів та бесіди про них, екскурсії на підприємствах, установи і таке інше за межі дошкільного закладу; розглядання та бесіда за змістом дидактичних картин та репродукцій художніх картин, дидактичні ігри з предметами, іграшками, картинами, перегляд кінофільмів, телепередач, комп’ютерні ігри, відеопрограми, досліди з предметами, явищами.

В основі всіх цих методів лежить безпосередній чуттєвий досвід дитини, її сенсорне виховання. Усі вони супроводжуються наочністю або безпосередньою практичною чи ігровою діяльністю дитини. У процесі використання методів цієї групи дитина має можливість сама побачити, доторкнутись, понюхати, обстежити предмет чи явище, безпосередньо діяти з ним, перетворювати його, одержувати конкретний результат. Кожне слово вихователя при цьому наповнюється конкретним змістом.

До опосередкованих методів ознайомлення дітей із довкіллям належать ті, що опосередковуються словом. Серед них: читання художніх творів (оповідання, вірші, легенди) пізнавальної спрямованості, розповідь вихователя, словесні дидактичні ігри, бесіда, усна народна творчість (загадки, прислів’я, приказки), метод уявлюваних ситуацій.

До словесних методів належить розповідь вихователя. Розповідь – це словесний (вербальний) метод навчання; жвава, образна, форма усного монологічного викладу навчального (пізнавального) матеріалу з таких тем чи питань, які містять здебільшого фактичні відомості (опис явищ природи, предметів, суспільного життя, повідомлення цікавих фактів з історії міста, країни і таке інше). Розповідь як самостійний метод використовується на заняттях з ознайомлення дітей з довкіллям у процесі спостережень, екскурсій, екскурсій – оглядів, розглядання предметів, а також у процесі беісди. Розповідь вихователя повинна бути короткою, змістовною, цікавою для дітей, без складних наукових понять і зворотів, конкретною. Подекуди розповідь вихователя може супроводжувати наочні предмети і картини: дидактичні картини (після бесіди), репродукції художніх картин, розповіді про дитячі роки письменників, художників і т. ін.

В останні роки основну роль у навчанні дошкільників відводять практичним методам, які використовуються і в процесі ознайомлення дітей з довкіллям. Це метод вправ, метод проектів, моделювання, досліди й експериментування.

Метод вправ – це багаторазове повторення дитиною дій (розумових чи практичних) певного змісту. У процесі вправ діти оволодівають різними способами розумової і пізнавальної діяльності, з них формуються різноманітні вміння і навички, пов’язані з діяльністю у довкіллі.

Вправи як метод навчання у дошкільному віці можуть бути різного типу: наслідувальні, конструктивні, творчі. Наслідувальні вправи здебільшого використовуються у роботі з дітьми молодшого дошкільного віку.

Конструктивні вправи – це самостійні вправи дітей з різним матеріалом, які діти виконують після пояснення вихователя та аналогічні тим, які вони виконували спочатку під керівництвом вихователя.

Творчі вправи діти виконують самостійно на основі раніше набутих способів діяльності: ці вправи вимагають від дітей нового поєднання, комбінування знань, умінь і навичок, які діти засвоїли раніше. Особливістю методу вправ у дошкільному віці є те, що вони здебільшого проводяться в ігровій формі, в емоційно насиченій, цікавій для дітей діяльності.

Одним із методів ознайомлення дітей з довкіллям є аналітичні вправи. Пропонуємо п’ять груп аналітичних вправ, які успішно можна застосовувати на заняттях і в повсякденному житті. Перша група – це вправи, спрямовані на встановлення дітьми причинно-наслідкових відношень, а також на активізацію знань: „Що трапиться, якщо яйце кинути на підлогу?”, „Тато прийшов і сказав: „Сьогодні нам знову не принесли газети. Як він про це дізнався?”, „Якими речами ви не можете скористатися, якщо вимкнуть електрику?”, „Що міцніше: зубочистка чи цвях?”. Друга група – це вправи на усвідомлення дітьми часових відношень: „Що ти можеш змінити, а що змінити не в силах: час початку весни; час, який ти проводиш біля телевізора; час заходу сонця; час, який витрачаєш на їжу?”, „Що довше: написати листа чи прочитати?”, „Що займе більше часу: виростити дерево чи зрубати його?”, „Як ти вважаєш, що тобі швидше набридне робити: їсти морозиво, малювати, прибирати іграшки?”. Вправи третьої групи становлять завдання на аналіз відчуттів: „Чи дихаєш ти, коли спиш?”, „Ти нюхаєш язиком чи носом?, „Що важче: рукавичка чи черевик?”, „Ти можеш так швидко повзати, як ходити?”, „Чи падав ти будь-коли в калюжу? Що найбільше тебе засмутило, було неприємним?”. Четверта група об’єднує вправи на оцінку емоційного стану: „Ти відчуваєш себе щасливим, коли виграєш чи програєш?”, „Чи сваришся ти, якщо перебуваєш у кімнаті один?”, „Чому тобі подобається, коли настає твій день народження?”, „Як ти вважаєш, чому діти тримають у своєму домі собаку: тому, що собаці ніде жити, тому, що люблять доглядати за собаками чи тому, що їм подобається грати з собаками?”, „Назви три неспокійних тварини у зоопарку і три найбільш спокійних”. Останню групу становлять завдання на усвідомлення соціальних відносин: „У Михайлика одна сестра, а у неї - брат. Скільки дітей у них в сім’ї?”, „У Петрика два брата. Скільки хлопчиків у сім’ї Петрика?” тощо.

До проведення вправ з дітьми дошкільного віку ставляться певні вимоги:

- перед дітьми потрібно ставити конкретну мету, навчальне завдання, чітко пояснювати, що діти будуть робити (наприклад, будемо вчитися ремонтувати книжки, готувати вінегрет і т. ін.);

- показувати і водночас пояснювати спосіб виконання завдання; у процесі виконання завдання підказувати, допомогати, радити і таке інше;

- вправи потрібно повторювати з поступовим ускладненням, уводити нові завдання, які б спонукали дітей до творчості;

- обов’язково контролювати хід виконання завдання, вправляти, поступово переходити від прямого до непрямого контролю, спонукати дітей до самоконтролю.[54]

Моделювання – це наочно – практичний метод навчання. У дошкільній освіті цей метод був розроблений російськими вченими Л.А.Венгером, Н.О. Ветлугіною, Д.Б.Ельконіним, М.М.Поддьяковим та впроваджений у практику їхніми учнями. Моделювання – це метод дослідження об’єктів на їх моделях. Модель – це узагальнений образ суттєвих властивостей об’єкта, що моделюється (глобус, географічна карта, план ділянки і таке інше). Модель – це форма і засіб пізнання, будь-яка система (уявлювана чи та, що існує реально), яка відображує оригінал, замінює його і дає певну інформацію про нього. Модель – це предметне графічне зображення чи дієве зображення чогось у процесі моделюючої діяльності; схема, макет у зменшеному вигляді. Модель може бути створена шляхом усунення з об’єкта несуттєвих властивостей і додавання тих, які відсутні у предметі. Модель завжди співвідноситься з об’єктом і постійно видозмінюється.[55]

В основі методу моделювання лежить заміщення реальних предметів іншими або його зображенням, схемою, умовними знаками. У дошкільній педагогіці розроблені моделі для конструювання (Л.О.Парамонова, М.М. Поддьяков), уявлення про працю дорослих (В.Й.Логінова, Н.М.Крилова), природознавчих уявлень (Н.І.Ветрова, Є.Ф.Терентьєва), у мовленнєвій діяльності (Л.Є.Журова, К.Л.Крутій). Так, наприклад, О.П.Гаврилушкіна пропонувала дітям змоделювати простір кімнати (лялькової) з метою формування уявлень переміщувати предмети в залежному просторі: діти розставляли на моделі меблі відповідно до схеми – плану чи усної інструкції. Або використання моделі в екологічному вихованні дітей, діти самостійно моделюють екологічно чисті природні зони. К.Л. Крутій використовувала моделі і схеми для формування граматичної правильності мовлення, на засвоєння дітьми службових частин мови, збагачення словника.

Моделі можуть бути предметні, наприклад, модель машини, іграшки (технічні), на моделі відображені механізми і устрій іграшки, або з допомогою моделей знайомлять дітей з будовою частин тіла, правилами дорожнього руху тощо.

Предметно – схематичні моделі використовують в ознайомленні дітей з природою, діти ведуть календар природи з допомогою символів, значків, моделюють схеми – маршрути: дошкільний навчальний заклад – моя квартира, або моделюють пошиття дитячого одягу. О.М.Д’яченко пропонує за допомогою піктограми моделювати зміст казки, а потім її переказувати.

М.М.Поддьяков, оцінюючи метод моделювання позитивно, підкреслював, що у процесі моделювання у дітей розвиваються мисленнєві операції аналіз, абстрагування, порівняння і зіставлення, дитина вчиться обстежувати предмети шляхом умовних знаків, символів, які в доступній наочній формі допомагають дітям пізнати приховані властивості і зв’язки того чи іншого об’єкта.

Спілкування з людьми допомагає малюкам адаптуватися до довкілля, пристосовуватися до життя, узгоджуючи власні інтереси з інтересами і потребами інших. Опишемо модель соціальних стосунків дитини з іншими людьми з теми „Світ стосунків”. При розробці такої моделі дитина поділяє людей на рідних, знайомих, чужих; наочно бачить, що відстань між нею та батьками чи іншими членами родини – коротка, ці люди завжди прийдуть на допомогу в будь-яких обставинах. А відстань між особою та чужою, незнайомою людиною довга, не можна бути впевненим, як людина вчинить у тій чи іншій ситуації. Отже, і довірятися сторонній людині неможна. Моделювання допомагає усвідомити правила поведінки в сім’ї, характер взаємовідносин з сусідами, незнайомими людьми. За цією моделлю було розроблено систему занять соціальної спрямованості, які відбивали світ стосунків (див. рис.4.2.).

 


1 родина 2 близькі 3 знайомі, сусіди 4 чужі

Рис.4.2. Модель соціальних стосунків дитини зі світом

Так, на занятті з теми „Сусіди” педагог пропонувала дітям пригадати казку „Рукавичка” та визначити, як можна назвати людей, які живуть поруч, скільки сусідів жило в рукавичці, чи зручно їм було, чи мирно вони жили, чи легко було це зробити. На основі бесіди діти дійшли висновку про правила гуртожитку, взаємин із сусідами.

Під час заняття з теми „Гостинність” вихователь з’ясовувала, хто такий гість та просила дітей пригадати казку, у якій гість забув про те, що він гість, і став поводити себе як господар. „Чи сподобалося це господарям? Як вони відреагували на це? Аналіз цієї ситуації за казкою „Три ведмеді” виявився дуже корисним для дітей, вони зіставляли поведінку героїв з власним досвідом.

На занятті з теми „Як довіряти чужим людям?” педагог пропонувала пригадати казку про дівчинку, яка всім довіряла, і через те з нею трапилося лихо, та просила поміркувати про те, чи можна довіряти чужим.

Дослідницький метод навчання – це метод, за допомогою якого діти самостійно вирішують пізнавальні й практичні завдання шляхом дослідів та експериментування при керівній ролі педагога. Елементи дослідницької діяльності, експериментування у методиці ознайомлення дітей з довкіллям розглядається як форма пошукової пізнавальної діяльності. Наприклад, діти проводять досліди з матеріалом, папером, вивчають їх властивості, виготовляють різні речі. Експерименти з водою: холодною, гарячою, льодом, снігом, бурулькою. Зіставляють шляхом дослідів властивості цукру, солі, соди, крупи, борошна, крохмалю; глини, землі, пластиліну, воску; дерева, металу, паперу тощо.

Задля того, щоб діти більш впевнено могли поводитись у будь-якій ситуації, як зі знайомими, друзями, рідними, так і з незнайомими людьми, можна запропонувати розробку разом із дітьми „Словника ситуацій”, з яким поступово знайомлять дітей. З-поміж обраних ситуацій можна виокремити такі: „Знайомство”, „Сварка”, „Пробачення”, „Прохання”, „Заблукав”, „Бійка”, „Погоня”, „Прохання”, „Подяка”, „Привітання”. Особливе значення це має в роботі з дітьми „занятійних” груп, які не відвідують постійно дошкільний заклад, для засвоєння способів поведінки в елементарних ситуаціях.

Педагогічна провокація – це також один з ефективних методів, що полягає у створенні педагогом чи іншими дорослими ситуацій, які провокували б зіткнення інтересів, потреб дітей; виникнення певної проблеми, яку не можна ігнорувати. Провокація відбувається за схемою: уточнення проблеми – визначення суті конфлікту – момент власної оцінки – пошук можливих рішень – спільно з дорослим аналіз зробленого вибору. Зазначимо, що педагогічна провокація виявляється не у створенні спеціально конфліктної ситуації, а у правильному педагогічному використанні ситуацій для виховних цілей. Подібні ситуації постійно виникають у групі, проте більшість педагогів намагаються зачекати, приховати, за будь-який спосіб ліквідувати проблему. Педагогічна ж провокація навмисне її піднімає, надає дітям можливість опанувати способи виходу з конфлікту, можливі шляхи розв’язання проблеми. Опишемо реальну ситуацію, яка відбулась у старшій групі одного дошкільного закладу. У п’ятницю, коли діти спускалися сходинками на прогулянку, маленький, худенький Владик, граючись, штовхнув свого тезку, „великого” хлопчика, і той з’їхав останні дві сходинки вниз на штанях. Все обійшлося благополучно, хоча Владику було зроблено відповідне зауваження.

У понеділок великий Влад був вихідний, а зранку у вівторок він пригадав, що трапилось у п’ятницю, і „підігрітий” бабусею: „Хіба можна дозволяти якомусь малюкові ображати себе?!”, він з’явився у групі переповнений бажання покарати винуватого. Поки маленького Влада у групі не ще було, великий Влад уголос готував себе до „страшної кари”, чим налякав інших дітей, які боязко чекали розв’язки і не знали, як допомогти товаришу. На будь-які розмови з вихователем хлопчик не вівся, їсти відмовився.

Дійсно. можна було б покарати Влада за злий намір, примусити замовкнути, припинити свій дитячий гнів, тобто діяти власно. Проте вихователь вчинила по-іншому. „Добре, - спокійним голосом погодилась вона. - Якщо ти остаточно вирішив покарати набагато слабшого за тебе хлопчика, до речі, твого товариша, який уже вибачився перед тобою у п’ятницю, що ж, це твоє рішення, твій вибір. Проте спочатку тобі доведеться „вступити в бійку” зі мною. Я ж сильна, фізично міцніша за тебе доросла людина не можу дозволити, щоб на моїх очах навмисне ображали слабших. Зберись із духом і починай”. Поміркувавши, хлопчик вирішив вибачити товариша, і, коли малий Владик зайшов у групу, „карателя” там уже не було. Через півгодини діти весело грали разом. Заспокоєним хлопчикам вихователь пізніше лише сказала: „ Подекуди між людьми можуть траплятися різні ситуації. Якщо неправий, вибачся. І не треба поспішати карати. Краще вибачити. Можливо, колись вибачать і вас”.

Замість силового рішення педагог пропонує дітям зробити вибір самостійно, уявно програти ситуацію з різних боків. Наприклад, вихователь, відчуваючи назрівання конфлікту між гравцями, запропонував дітям уявити ситуацію, яка ще не виникла, проте могла б бути: Сергій узяв машину, а Сашкові теж захотілося пограти цією машиною. Кожен тягне машину до себе і кричить: „Це моя машина”. Педагог спрямував дітей на прогнозування дій дітей, які можуть вчинити „зло”, „смішно”, „жадібно”: „Як би посварились жадібні діти? А веселі?”.

Метод проектів – організація навчання, за якою діти набувають знань і навичок у процесі планування і виконання практичних завдань – проектів.[56] Цей метод виник у другій половині ХІХ ст. у сільськогосподарських школах США, надалі був перенесений у загальноосвітню школу. За цим методом зміст шкільних програм повинна складати дослідницька діяльність дітей, пов’язана з довкіллям, заснована на інтересах дітей. Основне завдання цього методу – озброєння дітей інструментарієм для вирішення проблем, пошуку і дослідів у різних життєвих ситуаціях. У 20 роках ХХ століття цей метод застосовувавсь і в радянських школах. Натомість універсалізація методу проектів, відмова від систематичного вивчення предметів призвели до різкого зниження знань і цей метод був заборонений.

Сьогодні у нашій країні відбувається відродження методу проектів у школах, а також упровадження його в роботі дошкільних навчальних закладів у процесі ознайомлення дітей з довкіллям. Наведемо методичні рекомендації з підготовки творчого проекту «Як зробити з дітьми газету про літні новини».

«Як зробити з дітьми газету про літні новини»[57]

 

Підготовка дитячої газети – надзвичайно захоплюючий творчий проект, який може тривати навіть два-три тижня. Кожна дитина, незалежно від рівня здібностей та успішності, має можливість реалізувати себе чи у складанні коротеньких повідомлень, виконанні інтелектуальних завдань, чи в ілюструванні поетичних текстів, чи в остаточному оформленні матеріалів газети. Головне – чітка послідовність етапів підготовки газети, починаючи зі створення у дітей позитивної пізнавальної мотивації колективної творчої діяльності, підтримка та спрямування дитячої інтелектуально- мовленнєвої та художньої активності під час виконання творчих завдань та обов'язкоко яскраве остаточне оформлення газети, у якому кожен з учасників проекту може побачити й оцінити свій внесок у загальний результат.

1. Сюрпризний момент – лист від Снігура: «Любі діти! По дорозі на північ я познайомився з пташками, які розповіли мені про літо, про те, яке воно різнокольорове, приємне, лагідне. Хоч і розповідали мої знайомі пташки із захопленням, проте я так нічого про літо і не дізнався. Напишіть мені, будь ласка, що таке ваше літечко, яким воно буває, чого його всі так чекають і люблять. Буду чекати з нетерпінням. Ваш Снігур».Вихователь радиться з дітьми, як краще розповісти Снігуру про літо – можливо, сфотографувати? Але без пояснень, він нічого не зрозуміє. Можливо, просто написати довгого листа, проте без малюнків, віршів, загадок ми не зможемо розповісти про наше літо цікаво. Давайте зробимо газету і надішлемо її Снігуру, тоді він одразу все зрозуміє. Вирішили – починаємо.

І етап. Що таке газета. Якими можуть бути сторінки в газеті. Колективне обговорення.

­ Діти, хто з вас бачив газету? Для чого, на вашу думку, існують газети?

­ Так, у газеті коротко повідомляють про різні цікаві новини, запитують про невідоме, розповідають про найкращих, знайомлять читачів з модою, погодою, народними прикметами.

­ Звідки ж нам можна одержати новинки-цікавинки про літо? Де воно живе? У лісі, полі, садку, в містах та селах. То ж треба піти до мешканців різних місць та розпитати в них все, що вони можуть розповісти про літо.

Вправа «Розкажи мені про літо». Дорослий пропонує розглянути картки із зображенням пташок, квітів, дерев, трави, хмарки, сонечка, будинку, дітей, дорослих, морозива тощо і вибрати собі одну з них за бажанням. Потім кожен по черзі в іграшковий мікрофон розповідає від імені свого персонажу про те, що для нього літо. Завдання педагога – допомогти дитині скласти зв'язне висловлювання. Для тих, кому важко самостійно висловитися, вихователь починає фразу. Наприклад, від імені морозива можна скласти таку розповідь: «Я люблю літо тому, що… влітку мене багато купують, їдять, хвалять, радіють, яка красива в мене обгортка. Проте я водночас не люблю літо, адже… дуже спекотне, і я швидко розтаю». Наприкінці вправи дітям пропонують символічно намалювати те, про що вони розповідали.

Творче завдання «Де ти, літо». Дітям заохочують поглянути за вікно, на прогулянці навкруги – на те, що оточує їх, знайти ознаки-доведення, що літо настало. Важливо, щоб дитина самостійно побудувала фразу: «Літо – в деревах: вони стоять зелені, а взимку були голі», «Літо – у платтячках – люди одягають красивий, легкий, квітчастий одяг», «Літо – в сонечку, тепер воно дуже сильно гріє».

Вихователь пропонує надіслати Снігурку вірша А.Загорудного про літо з малюнками до нього, щоб наш друг одразу зрозумів, яке воно літо.

Літо, літо золоте

Випиває роси

Та з пшениченьки плете

Україні коси.

Виглядає з-поміж віт

Вишнями в садочку,

Одягло на цілий світ

Сонячну сорочку.

– Як чудово в одному вірші поет зміг розповісти найважливіше про літо! Ви зрозуміли, яке воно, якщо автор говорить: «Випиває роси»? Як ви розумієте цей вислів? Сушить роси, тобто тепле, сухе. Що найголовніше вистигає на українських полях влітку? Хліб, пшениченька. Пригадайте, як автор поетично сказав про це «плете пшеничні коси». Саме влітку достигає на деревах різна смакота. Оченята в літа – це вишеньки в садочку. Значить, яке воно, літо? Щедре, смачне. Як ви зрозуміли вислів: «Одягло на цілий світ сонячну сорочку» Яке літо? Яке все стає навкруги?

Лексична гра «Передзвін» (продовження логічного ряду). У цю гру ми будемо грати із Снігуром. Він нам – про свою зиму, а ми йому – про літо.

Взимку на землі – сніг, замети, кучугури, а влітку – … трава, квіти

Взимку – куртки та пальто, а влітку – … сарафани, шорти, майки,

Взимку – ковзани та лижі, а влітку – … велосипед, скейт, гойдалка,

Взимку – мороз, завірюха, іній, а влітку – … спека, вітерець, веселка

Взимку – снігур, синичка, горобець, а влітку – … ластівка, жайворон, зозуля

Взимку – Новий рік, Різдво, а влітку – … Івана Купала, Спас.

Вправа на увагу "Збираємо новинки". Дорослий пропонує дітям прослухати вірш про літо та запам'ятати, а потім назвати ті літні новини, про які діти дізналися з тексту поезії.

М.Рильський

Літо

Бджілки золотисті в квітах літають.

Роси перлисті з трав опадають.

З золота зіткане сяєво ллється,

Ліс в нім купається, листям сміється.

В квітах барвистих дівчина сяє.

В оченьках чистих сонечко грає.

З тих оченяток сяєво ллється.

Дівчина літом веселим зветься.

Можна запропонувати дітям намалювати свої новинки та підписати їх: «Бджілки літають», «Сонечко світить промінцями», «Сонце в лісі».

Гра «Логічні ланцюжки» або «Просто крокуємо».Дорослий пропонує дітям крокувати літніми стежинками. Кроки можна малювати за допомогою символічних знаків. А можна скористатися предметними картинками, які вихователь розкладає на столі чи на килимку. Зміст гри – в логічному поєднанні окремих предметів та об'єктів, пошуку дитиною внутрішніх причинно-наслідкових зв'язків. Рух починається кожного разу однаково, але далі дитина може обрати свій шлях, якою стежкою піти. Якщо гра сподобалась, можна пройти також іншими стежинками. Дорослий допомагає дитині сформулювати речення, яке поєднує два слова: «Влітку світить сонечко, і дерево стоїть зелене. Дерево зелене, значить на ньому багато листочків. На дереві зелене листячко – скоро виростуть яблучка. Яблучка поспіють, прийдуть їх збирати діти. Діти покладуть яблучка в кошик. Потім з кошиками можна піти до лісу. В лісі діти зустрінуть зайчика».

дупло→ білка→ грибок→ трава→ квітка→ метелик

Сонечко→ дерево→ яблука→ діти→ кошик→ ліс→ зайчик

пташка→ черв'ячок→ гніздо→ пташенята→ хмарки

2 етап. Оформлення сторінок газети

«Довідкове бюро» У нашому бюро – цікаві запитання для хлопчиків та дівчаток. Спробуйте на них дати відповідь, та не одну.

Ми пропонуємо поетичні відповіді, проте відповідей дітей може бути декілька, а поетичні можна використати наприкінці обговорення.

1. Чому влітку всі роздягаються, а дерева одягаються?

2. Чом це равлик хатку на собі тягає?

(Бо не може вийти, там дверей немає).

3. Чому літа для хлоп'ят завжди не стає?

(Літо, наче шоколад, швидко розтає).

4. Гей, ромашки, зірочки малі,

Звідки ви з'явились на землі?

(Нас носило сонечко в кишені,

Розгубило у траві зеленій).

«Лісовий телеграф» –ця сторінка містить народну мудрість, прикмети, прислів'я, приказки про літо. Добре, якщо діти за поданою першою частиною фрази, пригадають, додадуть наступну частину та проілюструють зміст прикмет.

Літо з дощами – … (осінь з грибами), рясна малина – … (тепле літо).

Багато павутиння –... (на теплу погоду), ластівки літають низько –... (буде дощ), риба грається в річці – …(буде гроза), горобці купаються – …(на дощ).

«Квітничок» ця квітуча сторінка для всіх, хто любить квіти. Квітничок попросив дітей скласти про квіти рими, дібрати красиві слова, порівняння.

Піон

Конвалія Кульбабки

Ромашка Чорнобривці

Варіанти порівнянь: «У ромашки серединка жовтенька, наче яєчко», «Наче в ромашки жовте око з білими віями», «Ромашка, як жовтенька дівчинка в білій спідничці, яка закрутилася в танці», «Піон трохи схожий на троянду: у нього такі пелюстки кругленькі», «Піон такий поважний, як король». «Кульбабка у траві, як вогник горить», «Кульбабки, як дітки сонечка», «Кульбабка, як свіча, горить у траві», «Біла кульбаба, як плаття загубила». «Конвалії дзвенять у маленькі дзвіночки», «Конвалії серед листя, наче ховаються».

Лексико-граматична вправа «Лагідні слова»

Квіти люблять усі – дорослі й малі. Як побачать красиву квітку, так і проситься до язичка лагідне слово, особливо коли квіточка тільки розкриває пелюстки. Давайте пограємо, я буду називати дорослу квітку, а ви маленькі квітенята:

У кульбаби – жовтеньке кульбабенятко,

У ромашки – окасте ромашенятко,

У троянди в садку – рум'яне… троянденятко

У запашного бузка – ароматне… бузенятко

У червоного мака – ніжне… маковинятко

Поетична сторінка

– Любі друзі! На поетичній сторінці нашої газети можуть з'явитися і ваші вірші про літо та усіх його мешканців. Для цього треба навчитися добирати рими до слів, складати невеличкі вірші. Давайте спробуємо це зробити разом.

Римовки

Бджілка літає серед квіток,

У вулик збирає… (добрий медок)

По пісочку, по травичці

Плиг, плиг жабка…. (до водиці).

Пташка-щебетушка гніздечко звила,

Четверо яєчок… (в гніздечко знесла)

Я з метеликом дружу

І до нього….. (побіжу).

Ти скоріше прилітай,

Грати з нами… (починай).

Жук на квітку хоче сісти.

Може хоче він…(поїсти)?

Наступна сторінка нашої газети «Кольорова».

Якщо літо запросило б мене в художники, подарувало мені чарівну паличку, я б тоді перетворив будь-який малюнок на яскраву крапельку літа.

Бачите, якщо захотіти, то звичайнісінький олівець може стати чарівним? Не кажи про цей секрет хлоп'ятам, нехай спробують самі здогадатися.

Метелик на квітці, жук на листячку, сонечко, краплинки дощові, веселка, суничка на долоньці в дівчинки.

Остання сторінка газети – «Розумна сторінка». На ній завдання для найрозумніших, найуважніших. Давайте запросимо Снігура до нас у гості. Але як же йому пояснити, де ми живемо, як нас знайти. Допоможіть нам. Але спочатку послухайте історію, як одна дівчинка не могла дотепно пояснити, де вона живе.

Анатолій Бортняк

Де ти живеш?

– Дівчино мила, де ти живеш?

­ В хаті живу я, дідусю, а де ж?

­ Де, розкажи мені, хата твоя?

­ Там, де дорога вертка, як змія.

­ Де та дорога? Багато ж доріг…

­ Там, де струмок біля неї пробіг.

­ Де той струмочок, зізнайся мені?

­ Там, у долині, де верби рясні.

­ Де вони верби, мені поясни.

­ Де трохи вище ростуть ясени.

­ Де ясени, я не знаю, овва!

­ Там же, дідусю, де хвіртка нова.

­ Де ж ту побачити хвіртку нову?

­ Та біля хати, в якій я живу!

Допоможіть Снігуру знайти дорогу до нашого будинку. Подивіться уважно на малюнок і поясніть на кожному кроці, що знаходиться ліворуч, праворуч, поряд, позаду, спереду, звертайте увагу на особливі прикмети (щось десь стоїть, росте, лежить).



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 801; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.55.55.239 (0.132 с.)