Екскурсія-огляд пилососа(старший дошкільний вік)

Мета: Познайомити дітей з пилососом, його обладнанням, призначенням та принципом роботи.

Хід заняття: Діти сидять півколом. Вихователь проводить вступну бесіду.

- Куди вранці йдуть ваші мами? Повернувшись з роботи, їм треба багато чого зробити. Що ваші мами роблять вдома? (Перуть, готують обід, прибирають у кімнаті, прасують). Для того, щоб допомогти вашим батькам швидше виконати домашню роботу, існують спеціальні машини, що полегшують їхню працю. Назвіть, будь ласка, машини, що полегшують працю дорослих людей вдома. (Праска, газова плитка, полотер, пральна машина). Загадує загадки про пральну машину, холодильник, праску. Послухайте, діти, ще одну загадку: "Цілий день він пил ковтає, не хворіє і не чхає" (пилосос).

- У кого з вас вдома є пилосос? Хто вміє користуватися ним?

Читає вірш про пилосос.

- Чим же допомагає пилосос людям? Для чого він потрібен у кімнаті? Сьогодні ми з вами розглянемо будову пилососу, з чого він складається, як ним треба користуватися.

- Що ж є у пилососа? Металевий корпус (показує). Мотор. Мішечок для пилу. Є кнопка, яку треба натиснути, й пило­сос буде працювати.

Вихователь розбирає і збирає пилосос на столі, показує кожну частину дітям, пропонує назвати її. Пояснює, для чого потрібна кожна частина, деталь пилососу.

- Ось ми і зібрали пилосос, чи все готове до роботи? Ні, треба увімкнути в розетку і натиснути кнопку. У мене на столі багато папірців. Зараз я ввімкну пилосос і попробуємо зібрати їх (вмикає пилосос і збирає папірці, виключає).

- Тепер ви самі будете чистити килим, стіни, одяг. Вихователь викликає по черзі дітей, пропонує їм самостійно ввімкнути в розетку пилосос, натиснути кнопку і чистити стіни, пальто, шапку, килим. Відповідно змінюють щітки, трубки, розповідають порядок роботи.

- Діти, куди ж поділися папірці, крейда, пил? Давайте подивимося. (Розбирають пилосос).

- Що потрібно зробити з пилососом після роботи? Розібрати, витрусити торбинку, почистити його. (Дивляться, що в мішечку: крейда, папірці).

Пропонується дітям витрусили торбинку у відро, скласти пилосос.

- Ви повинні вміти користуватися пилососом. Я зараз прочитаю вам вірш про дівчинку, яка не вміла користуватися пилососом (читайте вірш зі збірки С.Капутікян „Пилосос не винен”). Що трапилося з дівчинкою? Кого ж звинуватила дівчинка?

- Так, пилосос, а він зовсім не був винуватий. Всі речі треба покласти на місце. Я гадаю, що з вами такого не трапиться, ви спочатку все зайве сховаєте, а потім будете чистити пилососом.

Аналогічно вихователь може проводити розглядання посуду (кухонного, столового, чайного), одягу (зимового, літнього, осіннього), національного посуду, національного одягу, розглядання оберегів, продуктів харчування і т. ін.

З допомогою цього методу виконується зміст такої теми програми, як „Про предмети”.

У другій молодшій групі програма вимагає у процесі ознайомлення з довкіллям закріплювати знання про призначення предметів домашнього вжитку, продовжувати вчити розрізняти і називати істотні деталі предметів (у стільця — ніжки, спинка, сидіння); учити розрізняти подібні предмети (стілець, табуретка, крісло) за формою, призначенням і назвою; учити порівнювати і групувати предмети за кольором, формою, матеріалом, призначенням, за наявністю чи відсутністю якихось особливостей (на кофті — ґудзики, на светрі їх немає); підводити дітей до засвоєння понять «іграшки», «одяг», «взуття», «меблі», «посуд»; удосконалювати вміння самостійно встановлювати зв'язки між призначенням предмета і його будовою та матеріалом, з якого він зроблений.

У середній групі від вихователя вимагається вчити дітей називати навколишні предмети і матеріали, їх різноманітні якості (форму, колір); орієнтуватись у різноманітності предметів одного виду (сукні різних кольорів, фасонів, розмірів, з різноманітного матеріалу); вдосконалювати вміння групувати предмети за призначенням, будовою тощо шляхом порівняння пар і груп предметів різних видів; учити робити узагальнення (одяг, взуття, меблі, іграшки); диференціювати предмети в межах одного роду (посуд - чайний, столовий, кухонний); привертати увагу дітей до естетичних якостей предметів (кольору стін, підлоги, штор, форми і кольору іграшок, меблів, предметів мистецтва, побуту).

У старшій групі продовжують збагачувати знання дітей про предмети, їх характерні ознаки, вчити групувати, узагальнювати за цими ознаками предмети (продукти, меблі, інструменти). Діти повинні розуміти значення узагальнювальних слів, уміти пояснювати їх, спираючись на знання істотних ознак.

Для того, щоб виконати ці завдання, вихователь проводить в усіх вікових групах заняття — розглядання предметів та бесіда про них.

Вихователь показує предмет, звертається до дітей із запитаннями, зі словами спонуки, щоб викликати до нього інтерес, стимулювати активність. Такі звернення треба готувати заздалегідь, вони мають бути змістовними, логічними й емоційно виразними: «Подивіться, яке прозоре скло в буфеті! Блищить, мов дзеркало!» Чіткою дик­цією, посиленою артикуляцією вихователь привертає увагу дітей до нового слова: прозоре. Нових назв повинно бути для молодших дошкільнят не більше чотирьох-п'яти, для старших — шість — вісім. Називаючи нові предмети, дії, якості, треба пояснювати значення слова: це автобус, автобус перевозить людей; це цукерниця, у ній цукор; це бавовна, вона біла, м'яка, пухка, росте на півдні.

Головне завдання – навчити дітей спостерігати, виділяти суттєві ознаки, частини цілого, особливості предмета чи явища. Наприклад, розглядають у спальній кімнаті постіль. Вихователь: «Це подушка. Вона м'яка. Всередині подушки пух. Він легкий, м'який. Чому вона так називається — подушка? Мабуть, тому, що кладуть її під вушко. А звідки беруть пух? Наталка сказала правильно: з курей, качок, гусей. Спостережливість розвивається ефективніше за умови, коли діти порівнюють явища, предмети, що розглядають. «Матрац, як і подушка, також постіль. На ньому сплять. Він так само м'який, пухкий? Ні, він не такий. А що в матраці? Вовна. Якого вона кольору? Подивіться. А пух якого кольору? Пух може бути різний, а бавовна тільки біла. Вовна не така пухка, як пух”.

У старшому дошкільному віці діти, розглядаючи предмети, спостерігаючи явища, навчаються встановлювати причинні зв'язки, доходять висновків. Поступовий розвиток здатності послідовно спостерігати забезпечить у подальшому засвоєння доступних дитячому розумінню закономірностей довкілля. Наводимо приклад заняття.

Молодша група. Розглядання верхнього зимового одягу [64].

Мета: Уточнити знання дітей про верхній зимовий одяг (назва, колір, форма, з чого зроблено). Знати його призначення. Виховувати бережливе ставлення до одягу.

Словник: зимове пальто, хутряний комір, теплий шарф, шапка, рукавиці.

Хід заняття. Вступна бесіда.

- Яка зараз пора року? Яка сьогодні погода? Як одягаються діти, взимку? Вихователь показує нове зимове пальто: Що це? Яке це пальто? Чому ви думаєте, що зимове? Що це таке? [Показує на комір.] З чого він зроблений? Для чого потрібний комір? Що ще є на пальті? Для чого потрібні ґудзики? А це що? Знайдіть у себе на одязі петлі. [Пропонує дитині повісити пальто в шафу. Показує шапку.] Що це? Для чого потрібна шапка? Як одягають шапку? [Викликає дитину показати, як одягають шапку.] А це що? Якого кольору шарф? Для чого потрібний шарф? Як треба попросити, щоб вам зав'язали шарф? Загадка: «У якому будиночку всі брати живуть разом, а один окремо?» [Пропонує дитині підійти до сто­лу і взяти рукавицю.] Для чого потрібні рукавиці? Якого вони кольору?

Читання вірша Ю. Яковлєва «У хлопчика-невелички».

Цим методом виконуються програмні вимоги до теми «Народна творчість» у старшій групі. Наприклад: Роз­глядання української народної кераміки, вишивки.

Мета: Ознайомити дітей з виробами українських народних умільців: кераміка, вишивка, розписи, пісні, забавлянки. Виховувати повагу та любов до творів і праці народних умільців.

Словник: народні умільці, вироби, глечики, кераміка, вишивка, розписи.

Матеріал: вироби української кераміки, вишивки, килими, розписи, потішки, грамзаписи українських народних пісень (веселих, сумних).

Методичні поради. На столі, на дошці — вироби українських народних умільців. Ляльки — хлопчик і дівчинка — в українських костюмах. Звучить знайома українська народна пісня. Вихователь повідомляє, що на гостини до дітей прийшли ляльки Оксана і Тарас. Вони принесли вироби українських народних умільців. Педагог знайомить дітей з керамікою. Називають кожний виріб, розглядають поверхню, колір, візерунки. З'ясовують, для чого потрібні керамічні вироби. Потім розглядають ви­шивки (хустки, хусточки, рушники, сорочки), розписи на килимах. Вихователь розповідає, що український народ любить не тільки працювати, а й співати. Знайомить з українськими народними піснями. Діти визначають на­стрій пісні. Діти читають знайомі українські потішки, народні пісеньки.

У процесі екскурсій-оглядів і розглядання предметів комплексно вирішуються завдання із розумового, сенсорного, мовленнєвого розвитку дітей.

У середній та старшій групах проводять екскурсії за межі дитячого садка. Це екскурсії на будівництво, до магазину, в аптеку, до бібліотеки, на фабрику, на пошту, до пам'ятника загиблим воїнам тощо.

Вимоги до організації та проведення екскурсій розробила Є.І. Тихєєва. Зміст екскурсії повинен відповідати програмі та інтересам певної групи. Наприклад, більшість батьків старшої групи працюють на взуттєвій фабриці. Дітям цікаво буде подивитися під час екскурсії на взуттєву фабрику, як працюють їхні батьки.

Екскурсія вимагає серйозної підготовки вихователя. Потрібно заздалегідь домовитися з керівництвом установи чи підприємства про екскурсію, продумати, де й як поставити дітей, щоб нічого їм не заважало, не відволікало їхньої уваги. Вибрати шлях, яким будуть іти діти. Підібрати загадки, прислів'я, вірші та інший ілюстративний матеріал. Екскурсія не повинна носити характер уроку, моралізування. Вона має проходити жваво, цікаво, захоплювати дітей. Діти не повинні тільки дивитись і слухати — їм треба дати можливість рухатися, діяти, гратися. Необхідно чітко визначити слова, які дитина почує вперше, а також ті, які вимагають уточнення.

Є.І.Тихєєва радить проводити екскурсію з підгрупами з 12-15 чоловік, щоб діти могли добре роздивитися предмет, засвоїти потрібні знання. Якщо ж доведеться проводити екскурсію з усією групою, тоді слід залучити і другого вихователя або помічника вихователя. Екскурсія розпочинається у груповій кімнаті, де дітям повідомляють мету, завдання екскурсії, нагадують, як потрібно поводити себе по дорозі та на місці. Наприклад: Екскурсія до бібліотеки. Програмний зміст: Дати поняття про те, що в бібліотеці є багато цікавих книжок. Бібліотекою можуть користуватись усі. Бібліотекар допомагає підбирати потрібні книжки, видає їх додому, влаштовує виставки. Книжки можна читати в читальній залі бібліотеки. Вони зберігаються на полицях, у шафах. Над створенням книжок працює багато людей: письменники, редакційні працівники, художники, друкарі. Виховувати любов до книжки та бережливе ставлення до неї.

Словник: бібліотека, бібліотекар, читальна зала, вітрини, стенди, друкарі.

Хід заняття. Вступна бесіда. Де зберігаються книжки? Де можна взяти дорослим і дітям книжки для читання? Повідомлення теми заняття. Знайомство з бібліотекарем. Розповідь вихователя. Огляд бібліотеки. Розповідь бібліотекаря.

Запитання: Як називається це приміщення? Де стоять книжки? Хто видає книжки? Як бібліотекар зна­ходить потрібну книжку? Що потрібно для того, щоб взяти книжку? Читання вірша С. Жупаніна «Бібліотекар». Огляд читальної зали. Що роблять відвідувачі в читальній залі? Хто пише книжки? Як потрібно поводитися з книжками? Розглядання книжок у читальній залі. Розповідь вихователя. Загадка: «Не кущ, а з листочками, не сорочка, а зшита, не людина, а розказує» (Книжка).