Формування у дітей основ економічної культури

Сучасну дитину вже з перших років життя оточує економічне середовище, наповнене різноманітними економічними поняттями та процесами. Безумовно, що розглянутий процес економічної соціалізації ширший порівняно з процесом економічного виховання. Але в більшості випадків дуже важко простежити за тим, що засвоює дитина в процесі спілкування з однолітками, перегляду телебачення, зі спостереження за діяльністю дорослих, та встановити відповідність такої інформації морально-етичним нормам суспільства. Саме тому важливо сформувати в дітей дошкільного віку елементарний економічний досвід, що стане базою для подальшої успішної економічної соціалізації та економічного виховання.

Сучасні соціально-економічні відносини в суспільстві спонукають дитину досить рано знайомитися з проблемами сімейної „дорослої” економіки. Відтак, виникає необхідність організовано залучати дітей уже в дошкільному закладі до засвоєння основ економіки, пропедевтики економічної грамотності. Дослідження учених (Н.Г.Грама, Г.І.Григоренко, Р.С.Жадан, Є.О.Курак, Ю.М. Лелюк, А.В.Сазонова, А.А. Смоленцева, Г.Д. Шатова та ін.) довели, що дітям дошкільного віку доступне розуміння окремих економічних понять, якщо економічну освіту поєднувати з трудовим, моральним і розумовим вихованням, спрямовуючи її насамперед на формування розумних потреб дитини.

Економічне виховання – це організована педагогічна діяльність, спеціально створена система роботи, спрямована на формування у дітей екологічної свідомості. Економічна освіта – це формування у дітей елементарних економічних уявлень, знань, умінь, і навичок щодо процесів вироблення, розподілу, обміну і споживання предметів довкілля, необхідних для участі особистості в усіх видах діяльності.

Економічне виховання – це цілеспрямований процес взаємодії дорослого та дитини, орієнтований на засвоєння доступних віку елементарних економічних понять, формування моральних почуттів та морально-економічних якостей, необхідних для успішної економічної діяльності, розвитку інтересу до економічної сфери життя, формування навичок соціально-економічної поведінки.

Зазначимо, що економічне виховання дошкільників є складовою безперервного процесу економічного виховання особистості. Отже, мета, завдання та засоби економічного виховання дошкільників та економічного виховання взагалі збігаються. Оскільки економічне виховання дітей дошкільного віку не відокремлювалося в окрему галузь педагогіки, вважаємо за необхідне принаймні побіжно оглянути особливості процесу економічного виховання школярів.

Економічне виховання розглядається сучасними науковцями як один з важливих компонентів соціалізації дитини – економічної соціалізації, складовими якої є елементарні економічні знання, сформовані способи поведінки, а також особистісні утворення, які ми визначаємо необхідними для успішної економічної діяльності. Економічна соціалізація – це об’єктивний процес засвоєння індивідом економічних поглядів, зразків економічного поводження, освоєння соціальних ролей, навичок, цінностей, пристосування особистості до соціальних норм.

У широкому розумінні економічну соціалізацію можна розглядати як процес становлення економічного мислення, у тому числі процес інтеріоризації нової реальності, що включає пізнання економічної дійсності, засвоєння економічних знань, формування навичок економічного поводження й реалізація їх у реальній дійсності. Метою економічної соціалізації є вироблення адекватних і гармонійних уявлень з економічної сфери життєдіяльності, знання основних економічних категорій, розвиток елементарних навичок економічного поводження. Мета й завдання економічної соціалізації багато в чому збігаються з метою й завданнями економічного виховання, оскільки вона здійснюється з використанням тих самих засобів і методів впливу на економічну свідомість.

Економічне виховання та економічна освіта є основою економічної грамоти та економічної грамотності. Економічна грамота буде різною залежно від виробничої чи невиробничої сфери діяльності. Економічна грамота дітей дошкільного віку належить до невиробничої сфери, тобто це особистості, які не беруть участі у виробленні матеріальних цінностей. Отже, економічна грамота особистості невиробничої сфери – це сукупність засобів навчання, спрямованих на вироблення у дітей уміння створювати, виконувати задум на відповідних вікових рівнях, переходити від задумів до моделей втілення тих задумів у практику, а також від практики втілення до нових задумів і переходу до моделей (планів). Економічна грамота найтісніше пов’язана з логікою мислення і прогнозування або передбаченням результату.[171] Економічна грамота повинна набуватися неперервні і переходити у грамотність особистості як необхідність і умову відображення рівня суспільного поступу держави.

Економічна грамотність – це засвоєння предметних знань, умінь і практичних навичок, необхідних людині як особистості в її суспільно-господарчій діяльності. Рівень економічної грамотності залежить від вікових можливостей людини у діяльнісній сфері. Економічна грамотність це сукупність знань, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій, поведінки, пов’язаних з процесом перетворення їх особистістю у свою внутрішню потребу, що виступає необхідним чинником у соціально-господарчій її життєдіяльності [172].

Економічна грамотність – це знання законів, умов, способів і технологій діяльності в поєднанні з міцними навичками користування ними в практичній діяльності. Для рівня вікових категорій і сфер діяльності встановлюються критерії грамотності. Згідно критеріїв розрізняють елементарне поняття економічної грамотності навчання як уміння раціонально виконувати нескладні процеси економічної діяльності самостійно або під контролем.[173]

У дітей дошкільного віку формують елементарні економічні уявлення, які подекуди в педагогічній літературі називають „родинною економікою” або „мікроекономікою”. Отже, формування у дошкільників елементарної економічної грамотності повинно відбуватися на пропедевтичному, до економічному рівні.

Пропедевтичний курс економічної освіти передбачає ознайомлення дітей з первинними економічними потребами (у житлі, їжі, одязі, безпеці і здорової і т. ін.), видами ресурсів і їх обмеженістю, товарами і видами послуг, грошима, сімейним бюджетом, проблемою вибору. А також ознайомлення дітей з найбільш уживаними економічними поняттями. А саме:

І-а група: обмін, розподіл, споживання, попит, пропозиція, вироблення (виробництво):

споживання –форма використання продукту, створюваного пропозицією;

пропозиція – спосіб задоволення виробника й споживача через попит;

попит – форма соціального замовлення на продукт і його рух через розподіл;

розподіл – сума всіх пропозицій задоволення попиту і забезпечення оптимального зв’язку між виробленням і споживанням;

вироблення – процес створення матеріальних предметів, матеріальних благ для користування або споживання;

ІІ-а група: гроші, товар.

ІІІ-я група: ціна, вартість, цінність.

ІV-а группа: економія, раціональність, час.

V-а група: моделювання процесів, економічні технології:

зв’язок – необхідність руху виробленого продукту;

обмін – обов’язкова наявність об’єкта і суб’єкта, процес руху предмета обігу[174].

Зауважимо, що у варіативних програмах навчання і виховання дітей у дошкільному закладі („Дитина” і „Малятко”) відсутній розділ „Економічне виховання дітей”, хоч окремі завдання з економічної освіти зустрічаються в інших розділах програм.

У програмі „Дитина в дошкільні роки” для дітей старшого дошкільного віку подано розділ „Економічна освіта”. Наводимо зміст програми і показників економічної компетенції дітей за цією програмою.

Створення фонду „Хочу”:

Пояснити, що економіка – це мистецтво ведення домашнього господарства. Дати уявлення про різні потреби людини, які задовольняються з допомогою товарів. Обґрунтувати на життєвих прикладах необхідність постійно робити вибір. Навчити дітей відрізняти покупця від продавця, простий обмін "товар на товар" від "товар на гроші". Розвинути навички дітей спостерігати за природою, поведінкою людей, їхнею працею, потім робити порівняння "природа та "чистота і здоров'я", "бажання людей та можливість їхнього здійснення", "домашня робота та праця на виробництві", "недбайливий та економний", "твоє, моє, наше" тощо та вміти їх пояснювати.

Зацікавити дітей у пошуку економічних явищ у знайомих життєвих ситуаціях, у пригодах улюблених героїв казок, віршів, мультфільмів. Навчити дітей робити свої маленькі економічні відкриття, щоб відчували радість успіху. Сформувати в дитини економічну культуру. Виховувати любов до природи, праці, людей, своєї домівки, країни. Готувати дітей до життя в умовах ринкової економіки, навчати долати труднощі.

Створення фонду "Можу":

Може організовувати різноманітні казкові економічні пригоди з улюбленими героями, ділові дитячі ігри"Я – споживач", "Я – виробник", "Маленькі господарі" тощо, економічні спектаклі та конкурси, екскурсії на природу, до крамниці. Розпитує батьків про потреби, працю, ставлення до людей тощо. Допомагає робити поробку, добирає матеріал до занять. Виявляє зацікавленість до нових економічних знань. Поступово розуміє, необхідність ощадливого ставлення до речей іграшок, книжок, грошей; турбується про рідних, друзів, довкілля; поважає будь-яку працю; практичні та розумні дії та рішення. Знайомиться під час читання казок, народних прислів’їв, загадок із економічними категоріями "бажання", "потреби", "вибір", "товар", „торгівля”, "праця", "професія", "економність", "майстерність”, "гроші", "вигода" тощо.

Показники компетенції дитини:

Знає: у простому викладі економічні поняття: потреби, природні ресурси, товари, послуги, обмеженість, вибір, споживач, виробник, гроші, обмін, торгівля, покупка;

- про необхідність кожної людини трудитися вдома і на роботі;

- що природу треба берегти і збільшувати її багатство;

- що гроші допомагають людям робити обмін і прискорюють торгівлю;

- чому людина повинна здійснювати вибір;

- про професії, які є на виробництві;

- на які види поділяються товари та послуги.

Вміє:

- пояснити, що таке потреби, бажання;

- навести приклади товару та послуги:

- називати різні професії:

- здійснити просту покупку в крамниці;

- розповісти про необхідність грошей;

- змайструвати поробку;

- ощадливо і хазяйновито поводитись у дошкільному закладі, вдома, на вулиці, в оточенні природи;

- розібратись у конкретній ситуації, оцінити її та зробити правильний вибір;

- оцінювати свої вчинки та бути ввічливим із дітьми та дорослими.

Розуміє:

- що людина повинна постійно робити вибір: яку річ купувати, скільки ресурсів використовувати, як розподілити продукти, яку роботу зробити тощо;

- що вигідно бути економним, працьовитим, діловим, добрим, ввічливим, уважним;

- що природа дарує людям красу, здоров'я, природні ресурси і її необхідно оберігати, турбуватися, підтримувати;

- що треба завжди допомагати людям[175].

Отже, кінцевим результатом економічної освіти дітей є формування у них економічної компетенції, під якою Н.Г.Грама розуміє обізнаність дитини з елементарними економічними поняттями, наявність у неї певних економічних знань ціннісного, вартісного, раціонального, потребнісного змісту; сформованість елементарних умінь і навичок економічної діяльності.[176]

Одним з показників економічної культури є наявність сформованого економічного досвіду людини. Економічно культурна людина розуміє значення економічних термінів, доцільно використовує власні знання, дотримується морально-етичних норм у процесі власної економічної діяльності. Усе це є надбанням людини в процесі економічної діяльності, що складає її первинний економічний досвід.[177]

Як засвідчує практика і результати спостережень за дітьми, перше знайомство дітей з економічними відносинами у стихійно-побутовій діяльності в сім'ї відбувається з допомогою грошей, які батьки дають дітям, щоб вони щось купили собі в магазинах. Натомість більшість дітей не знають, як з ними поводитися, де потрібно їх зберігати, як економити витрати і т.ін. Поводженню з грошима як і з іншими економічними відносинами дітей потрібно вчити з дошкільного віку. Уже сьогодні розроблено вченим тематичні програми з економічної освіти дітей, які опубліковані в журналах „Дошкільне виховання”, „Палітра вихователя”, „Дитячий садок”; розроблено методичні посібники для вихователів дошкільних навчальних закладів. А саме: Р.П.Жадан і Г.І.Григоренко „Економічна освіта дітей старшого дошкільного віку” (Запоріжжя: ЛІПС, 2006); Р.П.Жадан, Г.І.Григоренко, О.В.Варецька „Дітям про економіку або казки про зайців-хазяйців” (Запоріжжя: Прем’єр, 2005); А.В.Сазонова „Подорож у пошуках економіки” – зошит творчих завдань для дітей і їхніх батьків (Дніпропетровськ, 2008) та ін.

Заняття з економічної освіти як один із видів занять з ознайомлення дітей із соціальним довкіллям проводять один раз на тиждень, починаючи з середньої групи (у дидактичних іграх) та у старших групах як комбіноване або комплексне заняття. Наводимо окремі конспекти занять, розроблені Р.П.Жадан і Г.І.Григоренко – з теми „Потреби”[178].

Мета: дати уявлення про економічну категорію "потреби" (потреба - це те, що людина хоче мати і має можливість придбати); формувати в дітей уявлення про те, що необ­хідно в різних ситуаціях самій дитині, оточуючим людям, рослинам, тваринам; учити виділяти першочергові потреби (їжа, вода, повітря, житло, одяг, взуття, безпека тощо).

Матеріал: лялька без одягу, картки з малюнками одягу, їжі, іграшок, книг, будинку, побутової техніки тощо.

Хід заняття. Вихователь пояснює, що кожна людина має багато потреб. 3апитання до дітей: що ти будеш робити, коли захочеш поїсти? Як потрібно одягатися взимку? влітку? Що треба для гри у футбол? для малювання? ліп­лення? Допомагає дітям дійти висновку, що спочатку людина має задовольнити свої першочергові потреби (в цьому випадку в їжі та одязі).

Дитина, яка хоче їсти, пити або не має одягу та житла, не захоче гратися в різні ігри, їй спочатку треба вгамувати голод, спрагу.

Завдання „Підбери та назви необхідні речі для ляльки” (лялька без одягу). Діти із розкладених карток вибирають необхідні ляльці речі - одяг, їжу, книжки, іграшки, прикраси, взуття, житло, меблі тощо. Вихователь пропонує дітям розкласти картки за ступенем важливості потреб.

Ситуація „Що потрібно нашій сім'ї”. До зображень членів сім'ї: дитина, батько, мати, бабуся та інших, - треба намалювати (назвати) необхідні кожному речі та предмети.

Запитання до дітей: Що потрібно людині для життя? Що потрібно тобі? батькові? матері? брату? Назви речі, які задовольняють твої особисті потреби (іграшки, цукерки, взуття...). Які речі задовольняють потреби всієї сім'ї? (холодильник, квартира, телевізор, газова плита, вода). Разом з дітьми доходять висновку про необхідність задоволення найважливіших, першочергових потреб сім'ї.

Проблемне завдання:Мама попросила Сашка і Тетянку сходити до крамниці. Вона дала їм 10 грн. і запропонувала самим вибрати продукти на вечерю та придбати їх. У крамниці діти почали сперечатися: Сашко хотів купити хліб, ковбасу і кефір, Тетянка - цукерки, тістечка, солодку воду.

– Хто з дітей, на ваш погляд, правильно (раціонально) хотів використати гроші? Чому? Поясніть свою думку.

Тема: потреби і можливості моєї сім'ї

Мета: закріпити поняття "сім'я"; сформувати уявлення про потреби сім'ї; допомогти дітям зрозуміти різницю між словами "бажаю" та "треба"; вчити виділяти першочергові потреби сім'ї.

Матеріал: фотокартки членів сім'ї, малюнки (житло, одяг, меблі, їжа, іграшки, побутова техніка, прикраси і т. ін.).

Хід заняття: Розглядання фотографій членів сім'ї.Запитання до дітей: Чи є в тебе дідусі, бабусі, братики, сестрички? Яка в тебе сім'я? Розкажи про свою сім`ю. Читання вірша.

Я скажу вам залюбки,

Тата і мама - це батьки,

Я із братиком - їх діти,

Всі ми вмієм дружно жити,

Ну а разом ми – сім’я. О. Попов

Читання оповідання В.Осєєвої "Сім'я у нас одна".

Левко завжди допомагав мамі. Він і посуд мив після обіду, і в кімнаті прибирав. Але якось Левко залінився. І день, і другий не допомагає мамі. Тут і неділя підійшла. Батько каже за обідом:

- Погано наша сім'я працювала. Не підемо нікуди сьогодні. От тільки шкода маму. Увесь тиждень у полі та вдома працювала. І сестричку Таню шкода. Хороші оцінки принесла-п'ятірки. Та й я теж увесь тиждень працював на фабриці.

Левко почервонів увесь, говорить:

- Ну й ідіть самі! А я з кицькою залишусь.

- Та ні вже, куди ми підемо, - відповідає батько. – Адже сім'я у нас одна. Всі одне за одного відповідаємо.

Запитання до дітей: Чому так сказав батько? Вихователь пояснює, що кожен із членів сім'ї має потреби. Однакові вони чи ні? Які потреби має мама? батько? бабуся? дідусь? братик чи сестричка? Доходять висновку, що в кожного із членів сім'ї потреби різні. Що потрібно всім членам сім'ї?

- Чи можна задовольнити всі ці потреби одразу? Чи вистачить грошей на все?Вихователь узагальнює, що потрібно спочатку задовольнити першочергові потреби сім'ї: у житлі, їжі, одязі тощо, а вже потім вибирати солодощі, іграшки, прикраси і т. ін.

Дидактична гра„Бажаю та треба”

Мета: формувати уявлення про поняття "треба" і "бажаю".

Матеріал:картки червоного кольору - "бажаю" і синього - "треба"; картки, на яких зображені хліб, цукор, машина, лялька, гумка, м'яч тощо.

Хід гри. Вихователь пояснює дітям: треба- це все те, що потрібно людині, без чого важко обійтися. Бажаю- це те, що бажаєш мати. Педагог показує картинку (хліб), а діти піднімають картку потрібного кольору. Висновок:без гумки, цукерок, багатьох іграшок - можна обійтися. Насамперед кожній сім'ї потрібно мати хліб, сіль, цукор, воду, одягу і т. ін.

Тема „Для чого людям потрібні гроші?”[179]

Мета: дати уявлення про гроші, їх види; ознайомити з грошовими одиницями України та інших країн.

Попередня робота: підготовка разом з дітьми і батьками виставки грошей.

Хід заняття.Вихователь запитує дітей, чи знають вони, що означає слово„гроші”? Пояснення вихователящодо поняття "гроші" – гроші потрібні як засіб задоволення потреб людини. Запитання до дітей: як ви вважаєте, для чого потрібні гроші? Що можна купити за гроші? Які послуги можна отримати за гроші?

Читання казки Г.-Х. Андерсена "Срібна монетка".

Запитання до дітей:чому монетка опинилася за кордоном? Яким чином вона переходила від одного господаря до іншого? Чому всі хотіли швидше позбутися цієї монетки? Чи насправді вона була фальшивою? Завдяки чому монетку визнали справжньою? Які гроші використовують в обігу в Україні Монети яких країн вам доводилося бачити?

Робота з батьками. Запропонувати екскурсію з дитиною до краєзнавчого музею. Знайомство з грошовими знаками України.

Тема „Гроші допомагають робити вибір”.

Мета: закріпити уявлення дітей про гроші як універсальний засіб обміну; познайомити з історією виникнення грошей; довести, що за гроші купуються дише товари та послуги; виховувати моральні якості - доброту, взаємодопомогу.

Хід заняття. Запитання до дітей:що можна придбати за гроші, а що ні?

Вихователь називає слова: хліб, молоко, безпека, шуба, дружба, послуги перукаря, сонце, іграшки, повага товаришів, тістечка, а діти повинні відповісти "так" чи "ні" і пояснити свою відповідь.

Розглядання малюнківіз зображенням грошових одиниць різних країн Україна – гривня; США – долар; Росія - карбованець).

Малювання грошей для ігор "Магазин", "Ринок" і т. ін.

Обговоренняз дітьми змісту прислів'я.Чому так кажуть: „Не май сто карбованців, а май сто друзів”? Не у грошах щастя.

Тема „Бартерний обмін”. [180]

Мета: дати уявлення про одну з найстаріших форм натурального обміну - бартер; пояснити, що люди беруть участь в обміні тоді, коли чекають отримати від цього користь; показати незручність бартерного обміну; розширити уявлення дітей про життя людей у стародавні часи.

Хід заняття. Вихователь читає і обговорює з дітьми зміст казки „Півник і бобове зернятко”. Запитання: чому курочка обмінювалась різними речами? У якому порядку здійснювався обмін? Що потрібне було господині?Чому господар погодивсь обміняти траву на косу?

Пояснення вихователя сутності бартеру (обмін товарами чи послугами без допомоги грошей). Дітям пропонується розповісти про здійснення ними бартеру (обмін однієї речі на іншу) і пояснити, для чого вони це робили (задоволення потреби). Згадати героїв казок "Чарівна обручка", "Дудочка і глечик" В. Катаєва, а також виділити ситуації обміну. Запитання: для чого обмінювалися товарами герої казки? Що вони виграли в результаті обміну? Обговорення відповідей (акцентувати на взаємозацікавленості в обміні).

Тема „Ціна. Що означає дорого чи дешево?”.[181]

Мета: познайомити з поняттям „ціна”; розширити уявлення дітей про ціни на різні товари; вміти зіставляти ціни (дешево – дорого).

Хід заняття.Бесіда з дітьми. Вихователь запитує, що означає слово "ціна", як діти його розуміють. Пояснює дітям, що ціна – це сума грошей, яку ми сплачуємо, коли купуємо товар. Наприклад: ціна олівця - 20 копійок, ціна зошита - 50 копійок, а книжки - 2 гривні.

Вихователь показує іграшки - ляльку-голиша і ляльку, одягнену в коштовне вбрання. Запитання до дітей: яка лялька і чому буде коштувати дорожче? Чомулялька-голиш коштує дешевше, ніж Барбі?

Розв'язання задачі:Лялька-голиш коштує 8 гривень, а Барбі - 10 гривень. На скільки дорожче Барбі, ніж лялька-голиш?

Гра"Визнач ціну" Вихователь приносить кошик з різними речами, а ціни на них немає. Дітям пропонують самим її визначити (речі повинні бути подібними, але відрізнятися певними деталями. Наприклад: олівець з гумкою та без неї, лялька-голиш та лялька в одязі, книжка з малюнками та без них). Діти розглядають товари, аналізують ціни, які вони визначили, пояснюють причину їх різниці.

Робота з посібником "Дітям про економіку..." (С.49-50).

Вихователь пропонує дітям побувати з батьками в магазині, поцікавитись цінами на різні товари (на хліб, цукор, ковбасу), порівняти ціни і відповісти на запитання:Чому різна ціна на ці продукти: шоколадні цукерки - карамель; хліб - торт і т. ін.?

Тема „Про бізнес та бізнесменів”[182]

Мета: дати уявлення про необхідність праці в житті кожної людини; ознайомити з поняттям „бізнес”; розвивати вміння міркувати, самостійно знаходити рішення; виховувати інтерес до праці.

Хід заняття. Пояснення вихователем слова "бізнес": „Бізнес – це справа, якою займається одна людина чи група людей”. Щоб займатися бізнесом, треба поєднати всі види ресурсів (природні, капітальні, трудові). Людина, яка починає займатися бізнесом, наперед розраховує, що вона має виробляти і які ресурси для цього потрібні. Наприклад, для виробництва олівця потрібні такі ресурси - дерево, графіт, станки, помешкання, люди різних професій, машини.

Сюжетно-дидактична гра"Взаємодія ринків"

Мета: дати уявлення про взаємозв'язок усіх складо­вих економічної діяльності: грошей, ресурсів, ринків, виробників, споживачів, бізнесу. Розвивати вміння розмірковувати, аналізувати, – порівнювати. Виховувати повагу до людей праці.

Матеріал: схема кругообігу економічної діяльності, картки з позначеним іменем та зображення певної роботи людей (малюнок), яку вони виконують.

Хід гри. Дітей поділяють на чотири підгрупи. Кожна з них виконує свою роль у кругообігу економічної діяльності. У кімнаті для кожного суб’єкта позначено своє місце:

	Ринок ресурсів
Домогосподарство (сім’я)		Фірми (підприємства)
	Ринок товарів та послуг (магазини)

Кожна з підгруп розподіляє ролі та складає свій сюжет. Наведемо складені дітьми сюжети.

Сюжет „Бізнесмени”.

Сашко:Я господар молокозаводу. Мені потрібно було орга­нізувати роботу свого підприємства, щоб виробляти масло, сир, кефір, йогурти, сметану. Один я не міг впоратись і взяв на роботу менеджера.

Петро:Я менеджер молокозаводу. Допомагаю своєму господарю у веденні справ. Домовився з постачальниками ресурсів. Молоко - це той ресурс, який нам потрібен як головна сировина. Крім того, я повинен подбати про станки, обладнання для розфасовки, упаковки товару. До моїх обов'язків також входить найняти людей, які будуть працювати на нашому обладнанні і виготовляти молочні продукти. Коли продукти будуть готові, ми їх відправимо на ринки товарів і послуг (магазини, супермаркети, базар, кіоск). Після продажу продукції ми отримаємо гроші.

Катя:Я господарка магазину молочних виробів. Мені постачають товар з молокозаводу. У продажу завжди свіже молоко, масло, сирки, сметана, кефір. Прошу всіх завітати до мого магазину і купити продукти. У моєму магазині працюють продавці, які добре знають свою справу, завжди ввічливо вас обслуговують. Крім продавців, є менеджер, касир, прибиральниця, охорона.

Сюжет Домогосподарство”

Іван:Яфермер. У мене велика сім'я. (Дружина - Катери­на, сини Артем та Максим, доньки Галина та Оксана).

Хлопці вже дорослі, вони допомагають мені по господарству, а дівчата ще ходять до школи, але на канікулах теж допомагають: збирають овочі та фрукти, годують птицю, допомагають матері на кухні, прибирають у хаті. У мене господарство: три корови, свині, кури та гуси, а також сад та город. Без допомоги моїх дітей та дружини я би не впорався. Кожного дня ми доїмо наших корів, а молоко в нас купують і відправляють на молокозавод. Гроші, які ми отримуємо за молоко, витрачаємо на їжу, одяг, взуття, книжки. Михайло, Віктор та Тарасик працюють на ринку ресурсів. Вони постачають обладнання, станки, сировину для фірм (підприємств).

Обговорення гри:Що постачають на ринок ресурсів домогосподарства? (Молоко, м’ясо, овочі, яйця).Які ресурси необхідні для роботи фірми? Конкретно: молоко, обладнання, робітники. Чим торгують на ринках товарів? Щоотримують бізнесмени за продані товари? Куди направляють вони ці гроші?

Обізнаність дітей з елементарною економічною грамотністю буде сприяти поступовому входженню дитини в соціальний світ „дорослих” економічних відносин.

Отже, дитину в довкіллі слід розглядати як цілісну особистість (див.рис.8.1.), як результат впливу на неї таких загальних факторів, як природа, культура, соціум (світ дорослих, світ дитини) та численних підпорядкованих факторів: сім’я, дошкільний заклад, дитяче товариство і т. ін.

 

 

Вставитьть рисунок

 

 

Запитання для самоперевірки:

1. У чому, на ваш погляд, полягає специфіка патріотичного виховання дошкільників у сучасних умовах?

2. Визначте найефективніші методи ознайомлення дітей з рідним краєм і Батьківщиною.

3. Дайте визначення поняття «економічна грамотність» стосовно дітей дошкільного віку.

4. Розкрийте основні напрями економічного виховання дітей у дошкільному закладі.

 

 

Завдання для самостійної роботи

1. У процесі педагогічної практики зберіть зразки дитячої творчості (малюнки, оповіді, висловлювання дітей) й проаналізуйте їх з боку відображення в них уявлень про довкілля.

2. Доберіть літературні твори (не менше п’яти) для ознайомлення дітей з національними символами України, продумайте зміст ознайомлювальної бесіди за одним із текстів за вибором.

3. Складіть анотовану бібліографію методичних статей і розробок із часопису «Дошкільне виховання» з теми «Формування в дітей основ економічної культури» (не менше 5 найменувань джерел).

 

Список рекомендованої літератури:

1. Рященко Д. Герби на Україні // Дошкільне виховання. - 1990. - № 10.- С. 30.

2. А.М.Богуш, Н.В.Лисенко Українське народознавство в дошкільному навчальному закладі. – К.: „Вища школа”. – 2002.

3. А.М.Богуш. Методика навчання дітей української мови. – К.: „Слово” – 2007.

4. П.П.Кононенко Українознавство. – К.: Заповіт, 1994.

5. Сухомлинська О. В. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Дошкільне виховання. – 2003. - № 2. – С.3-9.

 

 

 

Список використаних джерел

1. Абраменкова В.В. Детское сознание и проблемы демонизации // Вопр. психологии. – 2001. – № 10.

2. Абраменкова В.В. Социальная психология детства: развитие отношений ребенка в детской субкультуре. – МОДЭК, 2000

3. Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике. – М.: Изд. Дом Шалвы Амоношвили, 1995.

4. Ананьев Б.Г. Развитие воли и характера в процессе дошкольного воспитания// Избр. психол. труды: В 2.т. – М., 1980. – Т.2.

5. Ариес Ф.Возрасты жизни // Философия и методология истории / И.С.Кона. – М., 1977.

6. Артемова Л. В. Ознайомлення з навколишньою дійсністю — засіб збагачення ігор дітей, с. 11-12.

7. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К.: «Дошкільне виховання», 1999.

8. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики.- К.: «Академія», 2004.

9. Блудова Л. Природа в детях и дети в природе. – СПб: АНО „Агентство образовательного сотрудничества”, 2007.

10. Богуш А.М. Діяльність. Активність. Мовлення. Дошкільна лінгводидактика. – Запоріжжя: Просвіта, 2000

11. Богуш А.М. Концепція «розуміння» Г.С. Костюка в контексті художньо-мовленнєвої діяльності. – Зб: Педагогічні нотатки та роздуми. – Запоріжжя, 2001.

12. Богуш А.М. Моє довкілля. Програма ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з довкіллям. – К: Шкільний світ. – 2006.

13. Богуш А., Гавриш Н. Дошкільна лінгводидактика: Підручник для ВНЗ. – К.: Вища школа, 2007.

14. Богуш А.М. Дефініції „Дитинство”, „Духовність” і „Довкілля” у педагогічній спадщині В.Сухомлинського // Педагогічні нотатки та роздуми. – Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС», 2001.

15. Богуш А.М., Ільченко В.Р. Довкілля. – Для дітей дошкільного віку – у 2-х част.– Полтава, 2003;2004.

16. Богуш А.М., Лисенко Н. Українська народознавство в дошкільному закладі. = К.: Вища школа, 2004.

17. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.:"Просвещение", 1968.

18. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопр. психол. 1978. - № 3. – С. 48-52.

19. Бородич А.М. Методика словарной работы в детском саду. – М.1968.

20. Бородич А. М. Методика развития речи детей. – М, 1981.

21. Вентцель К.Н. Теория свободного воспитания и идеальный детский сад. – М., 1918.

22. Гавриш Н. Живі народні традиції. Свято-розвага „Закосичення” // Дошкільне виховання. – 1999. - № 6. – С. 6-8.

23. Гавриш Н. Сучасне заняття в дошкільному закладі: Навчально-методичний посібник. – Луганськ: Альма-матер, 2007.

24. Гарбар Л. Азбука дорожнього руху // Дошкільне виховання. – 2003. - № 2. – С.16-18.

25. Гербова В.В. Занятия по развитию речи в младшей группе детского сада. – М., 1981.

26. Гніленко Н. Пожежники // Дошкільне виховання. – 2007. - № 10. – С.21-22.

27. Грама Н.Г. Професійна підготовка педагога-вихователя дошкільного закладу до економічного виховання дітей. – Одеса, 2002.

28. Гураш Л. Розумна обережність – запорука безпеки // Дошкільне виховання. – 2003. - № 7. – С. 10-12.

29. Демчук М. Планування нетрадиційних занять // Дошкільне виховання. Палітра педагога. – 2000. - № 4. – С.16-20.

30. Діти і соціум: Монографія / Заг. Ред. А.М.Богуш. – Луганськ: Альма-матер, 2006.

31. Дидактические игры и упражнения по сенсорному воспитанию дошкольников / Под ред. Л. А. Венгера.— М: Просвещение, 1978.

32. Дитина. Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років. – К., «Богдана», - 2003.

33. Дитина в дошкільні роки. Програма розвитку, навчання а виховання дітей. Запоріжжя: ЛІПС, 2004.

34. Дошкольное образование. Словарь терминов. – М.: „АйрисПресс”, 2005

35. Зеленко И. І.Картини для розвитку дітей дошкільного віку. – К.: Просвіта, 1976.

36. Зенковский В.В. Психология детства. – М.: Академія, 1996.

37. Жадан Р., Григоренко Г. Малятам про економіку // Дошкільне виховання. – 2003. - № 7. – С.15-18.

38. Жадан, Г.Григоренко „Економічна освіта дітей старшого дошкільного віку”. – Запоріжжя: ЛІПС, 2006.

39. Житникова Л.М. Учите детей запоминать. – М., 1978.

40. Івашиніна М.Д. Про деякі прийоми ознайомлення старших дошкільників із художніми картинами. – К., 1963.

41. Ільченко В.Р., Туз К.Ж. Освітня програма „Довкілля” Концептуальні засади. Інтеграція змісту природничо-наукової освіти. – Київ – Полтава, 1999.

42. Каджаспирова Г.М., Каджаспиров А.Ю. Словарь по педагогике. – М.-Ростов-на-Дону: Март, - 2005.

43. Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкольная педагогика. – М.: Академия, 1998.

44. Кон И.С. Ребенок и общество: (Историко-этнографическая перспектива) // Советская этнография. – 1987. - № 6. – С. 26-37.

45. Кононко О. Плекаймо у дітей життєдайне самоставлення // Дошкільне виховання. – 2002. - № 2. – С.3-7.

46. Кононко О.Л. Про базову программу розвитку дошкільника «Я у світі» // Дошк. виховання. – 2008. - № 1. – С.29.

47. Копейкина Е.Ю. Субкультура детства: Дис. … канд. культурол. наук. – М., 2000.

48. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Рад. школа, 1989.

49. Котирло В.К. Завтра в школу. – К.: Рад. школа, 1977.

50. Котова И.Б., Шиянов Е.Н. Социализация и воспитание. – Ростов-на Дону, 1997.

51. Кудрявцев В.Т., Алиева Т.И. Еще раз о природе детской субкультуры // Дошкольное воспитание. – 1997. - № 4. – С.18-21.

52. Кудрявцев В.Т. Дети в перевернутом мире // Дошк. воспитание. – 1996. - № 1. – С.57-60.

53. Кудрявцев В.Т. Психология развития человека. – Рига, 1999.

54. Лаврентьєва Г. Комп’ютерно-ігровий комплекс у дошкільному закладі // Дошкільне виховання. – 2003. - № 1. – С.10-13.

55. Леонтьев А.А. Психология общения. – М.: Смысл, 1997. – 254

56. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. – М.: Педагогика, 1975.

57. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: Мысль, 1965.

58. Мид М. Культура и мир детства: Избранные произведения. – М.: Наука, 1988.

59. Логинова В.И. Знакомство со свойствами предметов // Дошкольное воспитание. – 1965. - №2. – С. 25-32.

60. Лохвицька Л. Формування пізнавальних інтересів у навчально-ігровому середовищі // Дошкільне виховання. – 1999. - № 10. – 8-11.

61. Луцан Н.І. Мовленнєво-ігрова діяльність дітей дошкільного віку. – Одеса, 2005

62. Моргун В.Ф. Психолого-педагогічні основи інтеграції та диференціації навчання та прикладі шкільного циклу природничих дисциплін. – Полтава, 1996.

63. Новий тлумачний словник Української мови. – т.2. – К.: Аконит, 1999.

64. Овчарова Р.В. Технологии практического психолога. – М., 2000.

65. Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з мистецтвом живопису. – Методичні рекомендації. / Укл. Г.О.Підкурганна. –К., – 1991

66. Организация пожарно – профилактической работы в дошкольных учреждениях. – К., 1990.

67. Орлов А.Б.Психология личности и сущности человека: парадигмы, проекции, практики. – М., 1995.

68. Пилюгина Е.С. Занятия по сенсорному воспитанию.— М., 1983

69. Поніманська Т.І. Основи дошкільної педагогіки. – К.: Абрис, 1998.

70. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчально-методичний посібник. – К.: Академвидав, 2004.

71. Прищепа Т. На воді, на суші, вдома – все безпечне, все знайоме// Дошкільне виховання. Палітра педагога. – 2003. - № 3. – С. 23-36.

72. Провозюк Г.Г. Цікаві заняття для малят. Тернопіль. – Мальва – ОСО, 2006.

73. Програма розвитку дитини дошкільного віку. – К.: Світич, 2004.

74. Професійна освіта. Словник /За ред. Н.Г. Ничкало. – К.: Вища школа, 2000.

75. Рапацевич Е.С. Педагогика. Большая современная энциклопедия. – Минск, ИООО „Современное слово”, 2005.

76. Репина Т.А. Социально-психологическая характеристи