Бесіди за дидактичними картинами

У роботі з дітьми використовують як предметні картини, так і сюжетні дидактичні картини. Високо оцінив значення предметної картинки для словникової роботи К. Д. Ушинський. Він писав: „Учіть дитину будь-яких п'яти невідомих їй слів, і вона буде довго й даремно мучитися над ними, а пов'яжіться із картинками двадцять таких слів – і дитина засвоїть їх на льоту”[65]. Педагог зазначав, що предметні та сюжетні дидактичні картинки допомагають дитині зрозуміти довкілля. „Ви пояс­нюєте дитині досить просту думку,— продовжує К.Д.Ушинський, – і вона вас не розуміє: ви пояснюєте цій самій дитині складну картинку, і вона вас швидко зрозуміє. Спробуйте одну й ту саму подію розповісти двом дітям, однаково здібним: одній — за картинками, другій – без картинок, – ітоді ви оціните все значення картинок для дитини”[66].

Отже, картинка є чудодійним педагогом, який навчає дитину легко й просто. За словами К. Д. Ушинського, картинка сприяє і виправленню неправильного мовлення, вона «виправляє неправильний епітет, упорядковує неструктурну фразу, вказує пропуск якої-небудь частини...»[67].

Слідом за К. Д. Ушинським, значення картинки в розумовому розвитку дитини, у збагаченні її знань та слов­ника розкрила Є.І.Тихєєва. Вона вважала, що картинці з перших років життя дитини повинно бути відведено почесне місце, оскільки вона розширює поле безпосереднього сприймання безпосереднього довкілля. Водночас слід пам'ятати, що картинка не може замінити безпосереднього сприймання реальних предметів. Якщо є можливість познайомити дитину з реальним предметом чи об'єктом (наприклад, з кішкою, цуценям, пташкою, квіткою, машиною тощо), слід показати дитині ці предмети, а потім уже закріпити їх сприймання через картинку. Проте, як справедливо зазначає Є.І.Тихєєва, бачити життя в усіх його проявах власними очима немає ніякої можливості. І ось тут на допомогу повинна прийти картинка. «Обра­зи, уявлення, що викликаються ними, –– пише Є.І.Тихєєва, – безумовно, менш яскраві, ніж ті, які дає реальне життя, проте... вони безперечно яскравіші і більш визначені, ніж образи, що викликаються голим словом»[68]. Так, з допомогою картонок вихователь знайомить дітей з дикими тваринами, із транспортом (літак, пароплав, паровоз, поїзд), з предметами та об'єктами, які відсутні в цій місцевості.

Сама по собі картинка не навчає дитину, вона тільки зображує предмети, а навчає слово вихователя у супроводі картинки. Не можна захоплюватися досить широким словесним поясненням, вважаючи, що сучасні діти — акселерати і їм все під силу. Словесне натаскування, за словами І.П. Павлова, виховує базік і пустомель.

Дидактичні картини, які використовуються у дошкільному закладі, об'єднують за такими темами: суспільно-політичні, життя дітей у грі та праці, ігри та іграшки, дошкільний заклад, дитячі розваги, праця дорослих, будівництво, життя людей, побут, транспорт.

Усі ці теми представлені у відповідних серіях (Зеленко Н.І. Картини для розвитку дітей дошкільного віку.— К, 1976; Бойко В.Д., Головань Г.Г., Остапович Л.В. Картини з навколишнього життя.— К, 1971; Гербова В. В. Картинки по развитию речи детей старшего дошкольного возраста.— М., 1985, та ін.) та альбомах (Остапович Л.В. Картини з розвитку мови дошкільників.— К., 1986; Артемова Л. В. Професії твоїх батьків.— К., 1978, та ін.), у наборах предметних і сюжетних роздавальних та демон­страційних картин.

Вимоги до дидактичних картин розробила Є.І.Тихеєва. Картина повинна бути графічно грамотною, правдиво відображати реальну дійсність, не спотворювати її правильно передавати колір, форму, композицію, просторові відношення. Картина своїм змістом повинна не тільки збагачувати й уточнювати знання дітей та словник а й сприяти патріотичному, морально-етичному й естетичному вихованню. Зміст картини має також психологічно відповідати віку дитини (а тому в кожній серії картин, які видаються для дошкільників, є відповідні методичні вказівки з рекомендаціями, для якого віку доступна ця картина). Під час розгляду картини дітей краще посадити півколом, показувати зображене на картині указкою, а не пальцем.

На заняттях з ознайомлення з довкіллям картину показують дітям тільки після повідомлення теми і мети, щоб не зник інтерес до змісту картини.

Є.І.Тихєєва рекомендує проводити такі види занять з предметними картинками: назва предметів, їх частин, дій, якостей, ознак, властивостей; описування картинок, зіставлення та порівняння картинок, систематизація (групування, класифікація) картинок. Усі ці види занять здебільшого проводять у вигляді дидактичних ігор («Підбери картинку». «Що схоже, а що різне», «Лото», «Доміно», «Загадки»).

За сюжетними демонстраційними картинами на заняттях з ознайомлення з довкіллям проводиться бесіда. Щоб активізувати дітей на розглядання картини на початку заняття, Е.П. Короткова рекомендує використовувати такі прийоми[69].

Коротка вступна бесіда, щоготує дітей до сприймання зображеного. Так, перед тим, як розглянути картину «Зимові розваги», вихователь запитує у дітей: Яка зараз пора року? Яка погода взимку надворі? Чим зайняті діти взимку? Як ви розважаєтесь взимку?

Звернення до минулого досвіду дітей. Так, діти напередодні заняття (за один-два дні) були на екскурсії на будівництві, а сьогодні їм пропонується сюжетна картинка про будівельників. Перш ніж показати картину, вихователь запитує дітей, куди вони ходили, що бачили, з ким познайомились. Заняття можна почати із загадки, з читання уривків вірша чи оповідання, які допоможуть зрозуміти зміст картини, з розглядання наочності.

У ході заняття провідним прийомом у роботі з картиною є запитання вихователя. Використовуються різні форми запитань[70].

Запитання для з'ясування загального змісту картини: Про що ця картина? Яку пору року зображено на картині?

Запитання констатувального характеру: Хто? Що? Який? Де?

Запитання, спрямовані на описування предметів, дієвих осіб: Який? Що робить? На що схожий?

Запитання причинового характеру: Чому? Для чого? Навіщо?

Запитання, що стимулюють словникову роботу (під­бір синонімів, епітетів): Якими словами ще про нього можна сказати?

Запитання оцінювального характеру: Якими словами можна оцінити поведінку хлопчика?

Є.І.Тихєєва рекомендує бесіду за запитаннями вводити елементи змагання: Хто більше предметів побачить на картині? Діти, не повторюючись, повинні перерахувати всі деталі зображеного на картині.

Дітям старшої групи можна запропонувати придумати назву до картини, розділити її на частини й до кожної придумати назву. Після бесіди вихователь узагальнює відповіді дітей у формі короткої розповіді за змістом картини.

Наводимо приклади занять: молодша група. Розглядання картини „Поділись іграшками” [71]. Мета: Закріпити знання дітей про життя у дошкільному закладі: багато іграшок, діти граються дружні діляться один з одним іграшками. Розвивати діалогічне мовлення дітей. Виховувати позитивні колективні стосунки.

Словник: групова кімната, іграшки, гратися, дружно, ділитися, допомагати.

Хід заняття. Вступна бесіда: «Куди ви приходите кожного ранку? Що ви робите в дошкільному закладі? Як ви граєтеся? (Вихователь пропонує розглянути картину.) Що зображено на картині? Де відбувається дія? Що роблять діти? (Вказати на групу дітей, які будують.) Що робить дівчинка? Як вона грається з лялькою? Що робить хлопчик? А ось цей хлопчик (показує) не хоче ділитися іграшками. Які іграшки біля нього? Чому плаче маленький хлопчик? Хіба так можна робити? Як потрібно гратися з іграшками?» Коротка розповідь вихователя. Читання оповідання Н. Калініної «Хіба так граються?».

Середня група. Розглядання картини „У місті”.

Мета: Уточнити й закріпити уявлення дітей про транспорт та його призначення. Виховувати уважність.

Словник: транспорт, бруківка, тротуар, площа.

Хід заняття: Вихователь: «Ми з вами гуляли по вулиці. Пригадайте, що ви бачили? Який транспорт їздить по вулиці? Де їздить транспорт? Де ходять люди? Як можна перейти вулицю?» Вихователь вивішує картину й запитує: «Що зображено на картині? Які види транспорту ви бачите? Покажіть. Де ходять люди? Де переходять вулицю? Як дізнаються люди, що можна перейти вулицю? Хто зупиняє транспорт? У що вдягнені люди? Яку пору року зображено на картині? Що ви ще бачите на картині? Де відбувається дія?»

Вихователь пропонує дітям послухати розповідь за картиною: „На картині зображено міську площу і вулицю. На міських вулицях і площах багато людей. Люди легко вдягнені, надворі тепло, світить сонце. Дорослі і діти йдуть по тротуару, переходять вулицю на зелене світло. Регулює рух світлофор, а на площі – міліціонер-регулювальник. Вулицями і площами міста їдуть легкові й вантажні машини, автобуси, трамваї, тролейбуси. Пасажирський транспорт зупиняється на визначених зупинках”.

У старшій групі можна провести бесіду за серією картин, об’єднаних однією темою. Наприклад тема „Транспорт”.

Бесіда за картинками "До Києва по Дніпру". Програмний зміст: уточнити знання дітей про столицю України – Київ, закріпити уявлення про водний транспорт та працівників транспорту (капітан, рульовий, матроси, радист, вантажник). Виховувати повагу до працівників водного транспорту.

Словник: транспорт, водний, повітряний, залізничний, вантажник, капітан, рульовий, радист, матрос.

Матеріал: картинки № 66, бо, 123, 124, 125, 126 з альбому І.В.Артемової "Професії твоїх батьків".

Хід заняття. Вступна бесіда про столицю України - Київ. Вихо­ватель готує картинки № 66, 68, 69, 123, 124, 125, 126. Нагадує дітям, що столиця України - місто-герой Київ, і пропонує їм вирушити в подорож до Києва по Дніпру. У подорож вирушають на великому пасажирському теплоході (заздалегідь зробленому із стільчиків або з будівельного матеріалу). Кільком дітям дають картинки, зображено трудові дії членів екіпажу теплоходу: капітана, рульового, матросів тощо. Вони називають професію, трудові дії і розповідають, для чого потрібна ця праця. Решта дітей – "пасажири". Вони сідають у "теплохід”, який "відпливає". Під час "подорожі" по Дніпру діти розглядають інші види транспорту, що пропливають по річці (вихователь виставляє відповідні картинки та в разі потреби дає пояснення). "Пасажири" розповідають про роботу людей на цьому транспорті. Узагальнюючи відповіді дітей, вихователь підкреслює різноманітність праці людей на водному транспорті. Подорож закінчується. "Теплохід" причалює до пристані і всі виходять. Вихователь вітає дітей з приїздом до столиці України - Києва.

У старшій групі можна давати дітям на одному занятті порівнювати зміст декількох картин. Наприклад, за цією самою темою "Транспорт".

Бесіда порівняльного характеру за картинами „В аеропорту”, "На залізниці".

Програмний зміст: уточнення знань дітей про повітряний та водний транспорт, професії людей, які працюють на повітряному та залізничному транспорті. Узагальнити знання про транспорт (наземний, водний, повітряний; пасажирський, вантажний, спеціальний). Виховувати сміливість, повагу до працівників транспорту.

Словник: наземний, підземний, вантаж, трап, аеропорт.

Матеріал: картини "В аеропорту" та "На залізниці" (В.Д.Бойко, Г.Г.Головань, Л.В.Остапович. Картини з навколишнього життя/ електротабло „Транспорт”/ або предметні картинки та епідіаскоп/, картинки з альбому Л.В.Артемової "Професії твоїх батьків" / №66, 69, 77, 80, 81, 121, 123).

Хід заняття. Розглядання картини "В аеропорту". Запитання: Що зображено на картині? Що відбувається в аеропорту? Хто стоїть біля трапа? Що вона робить? На чому підвезли багаж? Чим підні­мають багаж? Хто готує літак до вильоту? Як навивають цей транспорт?

Розглядання картини „На залізниці”. Запитання: Як називають цейтранспорт? Що зображено на цій картині? Як називають людину, яка стоїть біля вагона? А як називають людину, яка стоїть біля трапа літака? Як називають людей, які летять у літаках і їдуть у потягах? Хто веде потяг, а хто літак?

Електротабло „Транспорт”. За вказівкою вихователь діти групують /засвітлюють лампочки/ різні види транспорту: повітряний, водний, наземний, пасажирський, вантажний, спеціальний/.

На заняттях з ознайомлення з довкіллям діти не складають розповідей за картиною. Вже знайома картина використовується на заняттях з розвитку мовлення, де дітям пропонують складати різні види розповідей (описові, сюжетні, творчі).