Правовідносини – це специфічні вольові суспільні відносин, що виникають на основі відповідних норм права, учасники яких взаємопов’язані суб’єктивними правами та юридичними обов’язками.

 

Види правовідносин:

1) за функціональною спрямованістю норм права на основі яких виникають правовідносини:

а) регулятивні (поведінка суб’єкта відповідає нормам права);

б) охоронні (виникають з факту неправомірної поведінки суб’єктів як реакція держави на таку поведінку);

2) за рівнем індивідуалізації суб’єктів:

а) відносні (в яких точно визначені права і обов’язки всіх учасників);

б) абсолютні (визначна лише одна сторона - носій суб’єктивного права, а інші – не повинні заважати здійсненню ним своїх прав);

3) за галузями норм права: адміністративно-правові, кримінально-процесуальні, сімейно-правові, державні і ін.;

4) за кількістю суб’єктів:

а) прості (відбуваються між двома суб’єктами);

б) складні (відбуваються між трьома і більше суб’єктами);

5) за розподілом прав і обов’язків між суб’єктами:

а) односторонні (кожна з сторін має або лише права, або лише обов’язки);

б) двосторонні (кожна з сторін має і права, і обов’язки);

6) за характером дії зобов’язаного суб’єкта:

а) активні (зобов’язаний суб’єкт має чинити певні дії);

б) пасивні (суб’єкт повинен утриматись від певних дій);

7) за волевиявленням сторін:

а) договірні (для виникнення яких необхідна згода як уповноваженої, так і зобов’язаної сторони);

б) управлінські (для виникнення яких досить бажання лише уповноваженої сторони).

 

Склад правовідносин

 

Правовідносини мають складну будову:

· суб’єкти;

· об’єкти;

· зміст правовідносин.

Суб’єкт правовідносин – це такий суб’єкт суспільного життя, який здатний виступати учасником правовідносин як носій юридичних прав і обов’язків.

У правовідносинах повинно брати участь не менше двох сторін, хоча учасниками правовідносин може бути необмежене коло осіб.

Види суб’єктів правовідносин:

фізичні особи (громадяни, іноземні громадяни, особи з подвійним громадянством, особи без громадянства);

посадові особи (представники влади, особи, що виконують організаторсько-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов’язки);

соціальні організації (держава, органи держави, громадські об’єднання, трудові колективи, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та ін.);

соціальні спільності (народ, нація, населення, територіальні громади та ін.)

Соціально-юридичні властивості суб’єктів права:

Правосуб’єктність – це передбачена нормами права здатність виступати учасником правовідносин.

Правоздатність – це здатність особи мати права і обов’язки.

Дієздатність – це здатність особи своїми діями набувати і здійснювати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Угодоздатність – це здатність особи укладати угоди.

Деліктоздатність – це здатність особи нести юридичну відповідальність а скоєне правопорушення.

Об’єкт правовідносин – це матеріальні, духовні та інші соціальні блага, що служать задоволенню інтересів і потреб громадян ті їх організацій, з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини і здійснюють свої суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Види об’єктів правовідносин:

· матеріальні цінності (речі, предмети, цінності);

· нематеріальні особисті цінності (життя, честь, здоров’я, гідність, свобода, безпека, право на ім’я, недоторканість особи);

· поведінка, дії (бездіяльність) суб’єктів, різного роду послуги і їх результати;

· продукти духовної творчості (твори мистецтва, літератури, живопису, скульптури, музики, а також наукові відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції тощо);

· цінні папери, офіційні документи (облігації, акції, векселі, лотерейні білети, гроші, приватизаційні чеки, паспорти, дипломи, атестати).^[10]

Виходячи з того, що правовідносини – це поєднання фактичних суспільних відносин і юридичних норм розрізняють юридичний і фактичний їх зміст.

Юридичний зміст – це зафіксовані в нормах права суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх учасників.

Суб’єктивне право – це міра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів і потреб, яка забезпечується відповідними юридичними обов’язками інших осіб.

Зміст суб’єкта права включає можливості діяти відповідно до свого бажання; вимагати певних дій від обов’язкової сторони; користуватись соціальним благом, що закріплене суб’єктивним правом; звернутись до компетентного органу чи посадової особи за захистом свого права.

Юридичний обов’язок – це покладена на зобов’язану особу і забезпечена можливістю застосування засобів державного примусу, міра необхідної поведінки, яку вона повинна здійснювати в інтересах уповноваженої особи. Зміст юридичних обов’язків полягає в необхідності здійснення певних дій, утримання від здійснення дій, що суперечать інтересам інших осіб; вимагати здійснення або нездійснення тих чи інших дій від інших осіб; нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання передбачених нормою дій.

Фактичний зміст – це реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Правовідносини досить багатоманітні і можуть бути класифіковані за різними критеріями на види.