Загальна характеристика суб’єктів адміністративного права 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальна характеристика суб’єктів адміністративного права



Суб’єкти адміністративного права – це учасники суспільних відносин, які мають суб’єктивні права та виконують юридичні (суб’єктивні) обов’язки, встановлені адміністративно-правовими нормами.

Необхідно розмежувати поняття «суб’єкт адміністративного права» і «суб’єкт адміністративних правовідносин». На відміну від суб’єкта адміністративних правовідносин суб’єкт адміністративного права має лише потенційну здатність вступати у правовідносини. У конкретному випадку він може і не бути їх учасником. Наприклад, громадянин України, що перебуває за її межами, може фактично не брати участі в жодних адміністративно-правових відносинах, тобто не бути їх суб’єктом, однак суб’єктом адміністративного права він є завжди, оскільки його як громадянина адміністративно-правові норми наділили комплексом прав і обов’язків. Якщо громадянин не чинить адміністративних правопорушень, то він не є суб’єктом адміністративно-деліктних відносин. Якщо суб’єкт адміністративних правовідносин – це фактичний носій правових зв’язків, тобто він обов’язково в них бере реальну участь, то суб’єкт адміністративного права є, так би мовити, претендентом на цю участь. Але для того, щоб визнаватися таким претендентом, відповідна особа повинна бути потенційно здатним носієм суб’єктивних прав і обов’язків. Така потенційна здатність суб’єкта визначається як адміністративна правосуб’єктність.

Потенційна здатність мати права і обов’язки у сфері державного управління (адміністративна правоздатність), реалізовувати надані права та обов’язки у сфері державного управління (адміністративна дієздат­ність), наявність суб’єктивних прав та обов’язків у сфері державного уп­равління формують адміністративно-правовий статус суб’єкта, є складовими адміністративної правосуб’єктності. Стислі характеристики кожної з них такі.

Адміністративна правоздатність це здатність суб’єкта мати права та обов’язки у сфері державного управління. Правоздатність з’являється з моменту виникнення суб’єкта. Якщо йдеться про фізичну особу, то з моменту народження громадянина; про юридичну – з моменту державної реєстрації підприємства, закладу, організації. Припиняється правоздатність з моменту зникнення суб’єкта, тобто з моменту ліквідації підприємства, закладу, організації, а якщо йдеться про фізичну особу, то з моменту смерті.

Адміністративна дієздатність –це здатність суб’єкта самостійно, свідомими діями реалізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов’язки у сфері державного управління. Складовою дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність суб’єкта нести за порушення адміністративно-правових норм юридичну відповідальність.

Суб’єктивні права у сфері державного управління це надана і гарантована державою, а також закріплена в адміністративно-правових нормах міра можливої (дозволеної) поведінки у правовідносинах, яка забезпече­на кореспондуючим обов’язком іншого учасника правовідносин.

Діалектичною протилежністю суб’єктивних прав у сфері державного управління є суб’єктивні юридичні обов’язки. Вони нерозривно пов’язані й не можуть існувати один без одного, оскільки право одного суб’єкта не може бути реалізоване поза виконанням обов’язку другим суб’єктом. Та­ким чином, у державному управлінні існування обов’язків поза правами і навпаки – прав поза обов’язками – позбавлено будь-якого сенсу.

Суб’єктивні адміністративно-правові обов’язки це покладена державою і закріплена в адміністративно-правових нормах міра належної поведінки у правовідносинах.

У сфері державного управління суб’єктивні права та обов’язки мають як загальні ознаки, так і ознаки, що дозволяють їх розмежовувати.

Об’єднує суб’єктивні права та обов’язки:

- їх спільна адміністративно-правова природа;

- існування в адміністративних правовідносинах;

- наявність меж у поведінці (і те, й інше є мірою);

- належність особам, які мають адміністративну правоздатність та адміністративну дієздатність;

- наявність державних гарантій.

Відмінності суб’єктивних прав та обов’язків полягають у тому, що:

- права реалізуються в інтересах їх власника, а обов’язки – в інтересах інших осіб;

- права – це міра можливої поведінки, а обов’язки – міра належної поведінки.

Адміністративне право наділяє правосуб’єктністю велике коло учасників соціальних зв’язків, про що свідчить велика кількість управлінських відносин у суспільстві, а система суб’єктів адміністративного права складніша, ніж системи суб’єктів будь-якої іншої галузі права.

Суб’єктами адміністративного права є громадяни, іноземці, особи без громадянства. Причому правове становище суб’єктів однієї категорії неоднакове. Якщо проаналізувати адміністративну правосуб’єктність громадян, то виявиться, що вона відрізняється залежно від статі, віку, стану здоров’я (наприклад, не всі можуть призиватися на військову службу, вступати до вищих навчальних закладів тощо). Серед іноземців особливим адміністративно-правовим статусом наділяються біженці (згідно із Законом України «Про біженців»).

Суб’єктами адміністративно-правових відносин є органи держави, насамперед органи виконавчої влади, а також внутрішні частини їх апарату, органи громадських організацій, діяльність яких регулюється правом, адміністрація підприємств, установ, організацій, а також органи місцевого самоврядування. Суб’єктами цих відносин треба визнати і структурні підрозділи підприємств, установ, організацій (наприклад, цех, факультет, відділення в лікарні тощо).

Суб’єктами адміністративно-правових відносин є також різноманітні господарські структури. Зокрема, на них, як і на всі інші організації, нормами адміністративного права покладено обов’язок додержувати пожежних, санітарних та інших загальнообов’язкових норм і правил (витрата електричної енергії, сплата оренди і т. ін.).

Велика кількість суб’єктів адміністративного права з різними повноваженнями, структурою і правовими характеристиками, зумовлює й існування різних варіантів їх класифікації.

Так, суб’єктів адміністративного права можна поділити на:

- державні організації та їх представники і недержавні організації та їх представники;

- суб’єкти колективні та індивідуальні;

- фізичні, юридичні особи і колективні суб’єкти без статусу юридичної особи тощо.

Найбільш поширене виділення таких основних видів суб’єктів адміністративного права:

- фізичні особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства;

- юридичні особи – органи виконавчої влади, будь-які інші державні органи, органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян, підприємства, установи, організації (в особі їхніх керівників, які очолюють органи управління цих підприємств, установ, організацій);

- колективні суб’єкти (утворення), які не мають ознак юридичної особи, але тією чи іншою мірою наділені нормами адміністративного права певними правами і обов’язками: структурні підрозділи державних і недержавних органів, підприємств, установ, організацій, деякі інші громадські утворення (на кшталт загальних зборів громадян за місцем проживання).



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 292; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.237.75.165 (0.005 с.)