Поняття і структура правосвідомості

 

Правосвідомість – це система понять, поглядів, уявлень і почуттів з приводу чинного або бажаного юридичного права, а також діяльності пов’язаної з цим правом.

Правосвідомість складають елементи:

1. правова ідеологія – це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, які відображають теоретичне відношення суспільства до права, державно-правового розвитку, правових режимів, упорядкування суспільних відносин.

Правова ідеологія включає в себе:

· концепцію поділу влад;

· визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над інтересами окремих верств суспільства;

· принципи демократизму, гуманізму і т. д.

Правова ідеологія формується:

· врезультаті наукового теоретичного відображення правової дійсності;

· на основі узагальнення і розвитку найбільш відомих і значущих державно-правових теорій минулого і сучасності;

· вивчення основних закономірностей становлення, розвитку і функціонування держави і права.

2. правова психологія – це почуття, емоції, настрої членів суспільства щодо права, які відображають його неузагальнено, а конкретизовано.

Так, проявами правової психології буде відчуття справедливості, повага до прав і свобод людини, байдужість до беззаконня або страх перед відповідальністю, емоційна реакція (у вигляді оплесків, викриків і т. ін.) присутність у залі судових засідань на певне рішення судді, тобто емоційне ставлення до права. В цілому – це стихійна, несистематизована і найпоширеніша форма усвідомлення права, яка тією чи іншою мірою властива всім суб’єктам і може виникнути з приводу будь-якого правового явища.

Елементи правової психології:

· сталі (правові стереотипи, традиції, звички) і динамічні (настрої, почуття, хвилювання);

· пізнавальні (правові емпіричні знання, уявлення, погляди) і емоційні (правові емоції, почуття, настрої).

Функції правосвідомості:

· когнітивна (пізнання правової дійсності в результаті чого формуються правові теорії, концепції, ідеї);

· правоутворююча (так як є джерелом права);

· регулятивна (вплив права на суспільні відносини через правосвідомість суб’єктів права, їх правові знання, оцінки).

Структура правосвідомості:

1) правові знання (це набування правових знань у процесі відображення різних правових явищ);

2) правові оцінки (це усвідомлення особою своїх дій, що моделюється в правових нормах і осмислення їх у своїй свідомості);

3) правові установки (відображення не тільки готовності до певної правової поведінки, але й схильність до певних уявлень оцінки правових явищ).

Класифікації правосвідомості:

1. З точки зору глибини відображення правової дійсності:

· побутова (емпірична) правосвідомість – це найпоширеніший рівень правової свідомості, який формується відповідно до набутої правової освіти на основі повсякденного досвіду людей у сфері правового регулювання;

· професійна правосвідомість (притаманна юристам-професіоналам). Вона формується внаслідок отримання професійної (юридичної) підготовки, а також під час роботи в юридичній сфері (у правоохоронних органах, суді, адвокатурі, нотаріаті тощо);

· наукова, теоретична правосвідомість у цілому притаманна науковцям, викладачам вищих навчальних закладів юридичного профілю, які займаються теоретичною розробкою загальних або галузевих правових проблем.

2. За суб’єктами (носіями) правосвідомість поділяється на:

· індивідуальну (це система особистих поглядів, уявлень, почуттів з приводу права);

· групову (існує на рівні різних соціальних груп (політичних партій, громадських об’єднань, профспілкових організацій тощо), верств населення, класів);

· масову (характерна для нестабільних, тимчасових суспільних утворень, наприклад натовпу, учасників мітингу, демонстрацій).

 

Поняття та види правової культури

Правова культура – це система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.

Ознаки правової культури:

· тісний зв’язок з правом, правовою системою і іншими правовими явищами;

· участь членів суспільства у його правовому житті, здійснення правової діяльності;

· відображає стан законності і правопорядку, рівень правосвідомості.

Правова культура поділяється на:

· правову культуру суспільства;

· правову культуру соціальної групи;

· правову культуру особи.

Таким чином, правова культура – це глибоке знання та розуміння права; високосвідоме виконання вимог права; повага права.

У цілому взаємодія права і правосвідомості має конструктивний характер. Разом з тим на певних етапах розвитку держави і права створюються історичні передумови для формування дефектної правосвідомості. Деформація правосвідомості проявляється у викривленні уявлень про цінність права. Проявами дефектної правосвідомості є: правовий інфантилізм, правовий ідеалізм, правовий дилетантизм та “переродження” правосвідомості, правовий нігілізм.

Правовий ідеалізм (романтизм) характеризується таким станом правосвідомості громадян, зокрема посадових осіб державного апарату, при якому відбувається переоцінка реальних можливостей форм права впливати на суспільні відносини і процеси.

Найпоширенішою і особливо небезпечною формою викривлення правової свідомості є правовий нігілізм.

Основні риси сучасного правового нігілізму:

· гордовито-зневажливе, поблажливо-скептичне сприйняття права;

· масове поширення як серед населення в цілому, так і серед представників державної влади;

· багатоманітність форм прояву – від кримінальних до легальних, від парламентсько-конституційних до мітингово-охлократичних;

· поєднання його з деструктивною критикою і популістською спрямованістю;

· сполучення правового нігілізму з політичним та етичним нігілізмом, що створює деструктивну ситуацію в суспільстві і державі.

 

Тема 7