Поняття та види юридичної відповідальності

Юридична відповідальність – це закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що належать йому особистого, організаційного чи майнового характеру.

Вона характеризується такими ознаками:

· за своєю сутністю є негативною реакцією держави на скоєне правопорушення;

· забезпечується державним примусом;

· застосовується лише до суб’єктів, які винні у вчиненні конкретного правопорушення;

· тягне застосування до правопорушника певних санкцій майнового, особистого чи організаційного характеру.

Основною рисою юридичної відповідальності є її тісний зв’язок з правом і державним примусом. Але юридична відповідальність не зводиться до державного примусу, як і останній до першої.

Державний примус – це державно-авторитарний вплив відповідних державних органів і посадових осіб на поведінку людей. Він має різні форми, які можуть бути і не пов’язані з юридичною відповідальністю за правопорушення. Наприклад, примусовий медичний огляд, проведення карантинних заходів чи реквізиції.

Залежно від особливостей складу конкретного правопорушення перед юридичною відповідальністю можуть стояти різні цілі, а саме:

· компенсація потерпілому (в тому числи фізичним та юридичним особам, державі або іншим суб’єктам) матеріальної і моральної шкоди, заподіяної йому правопорушенням;

· профілактика (попередження) правопорушень, що полягає в такому впливі на свідомість осіб, схильних до скоєння правопорушень, який утримує їх від скоєння правопорушень в майбутньому;

· покарання (відплата) за скоєння правопорушення.

Будь-яка конкретна міра юридичної відповідальності не може мати своєю метою приниження людської гідності винного чи заподіяння йому фізичних страждань.

Юридична відповідальність застосовується виходячи з ряду принципів, найголовніші з яких полягають у такому:

· притягнення суб’єкта до юридичної відповідальності можливе лише за певне діяння, а не виявлення наміру його вчинити. Це означає, що думки і слова суб’єкта про бажання здійснити правопорушення, не підкріплені відповідними його діями, не можуть бути підставою для притягнення до юридичної відповідальності. Винятком є правопорушення, які, у відповідності з законом, можуть вчинятися в словесній формі, наприклад, образа, наклеп;

· процедура притягнення до юридичної відповідальності, її накладання й виконання повинні бути детально врегульовані в законі. Це має запобігти безпідставному притягненню до юридичної відповідальності;

· юридична відповідальність повинна бути невідворотною. Це означає, що будь-яке, навіть незначне, правопорушення має тягти за собою відповідну міру відповідальності.

Підстави юридичної відповідальності –це необхідна єдність її фактичних і правових передумов, без яких вона не може бути реалізована. Фактичною підставою юридичної відповідальності є саме протиправне діяння (дія чи бездіяльність), у якому присутні всі елементи складу правопорушення. Юридичною підставою відповідальності є нормативні приписи, які чітко фіксують елементи складу правопорушення і містять його юридичні ознаки, та правозастосувальний акт, у якому дається всебічна оцінка обставин та особи, що скоїла правопорушення, юридична кваліфікація вчинку і міститься мотивоване юридичне рішення.

Таким чином, фактичною підставою юридичної відповідальності юридичний факт (саме правопорушення), без якого не можливе виникнення правовідносин відповідальності. Однак ці відносини не можуть виникнути як правові, якщо модель правопорушення (елементи складу і санкції) не буде передбачена у правовій нормі. Отже, тільки необхідний зв’язок і єдність ідеального і реального, нормативних і фактичних підстав, буде відповідати вимогам законності при притягненні особи до юридичної відповідальності.

Соціальне призначення юридичної відповідальності – охорона суспільних відносин – реалізується в її правоохоронній та виховній функціях. Правоохоронна функція юридичної відповідальності, в свою чергу, поділяється на правовідновлюючу і каральну, а виховна – на функції спеціальної і загальної превенції.

Держава здійснює своє право щодо застосування заходів юридичної відповідальності в три етапи: а) заборона суспільно небезпечних вчинків і передбачення відповідних заходів у санкціях правових норм; б) індивідуалізація санкцій щодо конкретних правопорушників; в) забезпечення відшкодування правопорушниками відповідних втрат.

Процеси реалізації юридичної відповідальності суворо регламентуються законом і здійснюються на засадах законності, обґрунтованості, доцільності, невідворотності, справедливості.

В сучасному правознавстві розрізняють перспективну і ретроспективну юридичну відповідальність.

Перспективна (позитивна) юридична відповідальність – це сумлінне виконання суб’єктом усіх правових приписів.

Ретроспективна (негативна) юридична відповідальність полягає в закріпленому законом обов’язку правопорушника зазнати з боку держави певних негативних наслідків (санкцій) за скоєне ним правопорушення.

Ознаки ретроспективної юридичної відповідальності:

· державно-правовий примус;

· негативна реакція держави на правопорушення і суб’єкта, винного в його скоєння;

· обов’язок правопорушника витерпіти несприятливі наслідки за його протиправну поведінку.

Кримінальна відповідальність наступає за скоєння злочинів і передбачає найбільш жорсткі заходи (втрату фізичної свободи, виправні роботи тощо). Вона застосовується тільки в судовому порядку.

Адміністративна відповідальність накладається за адміністративні правопорушення і передбачає штрафи, втрати спеціальних прав, попередження та ін. Застосовується органами державного управління до осіб, які не підпорядковані їм по службі.

Цивільна відповідальність має місце за порушення обов’язків, що зазначені у договорах, інших умовах, а також у випадку заподіяння шкоди здоров’ю чи майну особи (відшкодування майнових втрат, відмінна незаконних угод, штрафи та інші заходи).

Дисциплінарна відповідальність здійснюється у формі накладання адміністрацією підприємств і установ, інших організацій дисциплінарних стягнень внаслідок: а) порушення правил внутрішнього розпорядку; б) у порядку підлеглості; в) у відповідності з дисциплінарними статутами і положеннями. Заходами дисциплінарної відповідальності є: зауваження, попередження, догана, переведення на іншу роботу тощо.