Формування бібліотечних фондів

Зміст

Склад бібліотечних фондів

Бібліотечний фонд як основа для обслуговування читачів бібліотек

Функції бібліотечних фондів

Властивості бібліотечних фондів

Класифікація бібліотечних фондів

Формування бібліотечних фондів

Принципи і завдання комплектування бібліотечних фондів

Принципи комплектування бібліотечних фондів

Види комплектування. Організація комплектування

Види комплектування

Початкове комплектування

Поточне комплектування

Рекомплектування

Моделювання бібліотечного фонду

Вивчення бібліотечного фонду

Система постачання бібліотек документами

Бібліотечний колектор

Обовязковий примірник

Книгообмін

Завдання, види і форми обліку бібліотечних фондів

Облік документів, що надійшли в бібліотеку

Значення обліку

Вимоги до обліку

Одиниці обліку

Види і форми обліку

Сумарний облік документів, що надійшли

Облік документів, що вибувають

Причини вибуття

Інші види обліку в ЦБМ

Розміщення бібліотечних фондів

Розстановка бібліотечних фондів

Систематично-алфавітна розстановка

Реставрація і консервація видань

Пожежна безпека

Перевірка бібліотечних фондів. Здача- прийом фондів

Завдання і терміни перевірки

Підготовка до перевірки

Перевірка фонду

Здача-прийом фонду

СКЛАД БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДІВ

Бібліотечні фонди — поняття збірне. Вони надзвичайно різноманітні за своїм складом. Найчастіше вважають, що бібліотечні фонди складаються з книг. Дійсно, книги є їх основою. Але книга- це лише один з видів видань документів, що пройшли редакційно-видавниче опрацювання, отримані друкуванням або тисненням, поліграфічно самостійно оформлені, мають встановлені вихідні відомості і призначені для розповсюдження інформації, що міститься в них. (Видання. Основні види. Терміни і визначення. ГОСТ 7.60—90. М., 1990).

Інформація може бути зафіксована на безлічі матеріальних носіїв: папері, глині, папірусі, пергаменті, бересті і ін., а зараз — фото- і кіноплівці, магнітній стрічці, грамплатівці і т.п. Вона розрізняється також способами відтворення.

Для того, щоб мати загальне поняття для будь-яких інформаційних матеріалів, що становлять бібліотечні фонди, був прийнятий термін «документ», який визначається як «соціальна інформація, зафіксована на будь-якому матеріальному носії з метою її зберігання, розповсюдження і використання». В бібліотечно-бібліографічній науці і практиці під документами розуміють головним чином видавничу продукцію, а також неопубліковані документи, кіно-фото-фонодокументи і інші джерела інформації.

Бібліотечні фонди мають складну структуру і класифікуються за різними ознаками, характерними для документів, що його утворюють.

За Гостом 7.60—90, видавнича продукція за своєю матеріальною конструкцією поділяється на книжкові, журнальні, аркушеві, газетні і інші видання.

За знаковою природою інформації твори друку можуть бути: текстовими, нотними, картографічними, ізовиданнями.

За періодичністю видання діляться на неперіодичні (книги, буклети і ін.), періодичні (журнали, газети, бюлетені, аркуші і т. д.) і серійні.

Періодичні видання виходять через певний проміжки часу окремими нумерованими випусками, мають, як правило, загальну назву і однакове оформлення.

Серійні видання випускаються протягом часу, тривалість якого наперед невстановлена. Як правило, вони виходять нумерованими і (або) датованими випусками (томами), що мають однаковий заголовок.

За структурою серед видань можна виділити серії, які включають сукупність томів, з'єднаних спільністю задуму, тематики, цільовим або читацьким призначенням, що виходять в однотипному оформленні. Серія може бути неперіодичною, періодичною і продовжуваною, причому дві останні складаються з нумерованих або датованих випусків, а неперіодичні видання утворюють відкриту серію, якщо тривалість її виходу і кількість випусків наперед невідома («Життя чудових людей»), і закриту, тобто з наперед позначеною кількістю видань («Бібліотека всесвітньої літератури»).

За матеріальною конструкцією видання ділять на книжкові (видані у вигляді блоку скріплених у корінці листів з друкарським матеріалом будь-якого формату в обкладинці або палітурці), журнальні, аркушеві (у вигляді одного або декількох аркушів друкарського матеріалу будь-якого формату без скріплювача, наприклад газетне видання, плакат, буклет і ін.), які відрізняються один від одного способом складання і кріплення листів, цільовим призначенням, форматом або густиною матеріалу, з якого їх виготовляють.

Окрім названих можна виділити ще комплектні видання, які збирають разом в теки, футляри або укладають в обкладинку, а також книжки-іграшки: книжки-панорами, фігури, вироби, ігри і т.д.

За обсягом виділяють такі видання, як книги (їх обсяг завжди понад 48 сторінок), брошури — видання обсягом понад 4, але не більше 48 сторінок, і листівки — видання, що містять від 1 до 4 сторінок.

За складом основного тексту видання, що містить один твір, називається моновиданням, а те яке включає ряд творів — збіркою. Збірки можуть бути неперіодичними, періодичними і продовжу-ваними.

За цільовим призначенням розрізняють:

— офіційні видання, опубліковані від імені державних, суспільних організацій, установ і відомств, які мають законодавчий, нормативний або директивний характер;

— наукові видання, призначені для наукової роботи, що містять теоретичні і (або) експериментальні дослідження, а також підготовлені до публікації пам'ятки культури і історичні документи (монографії, збірки наукових праць, документальні наукові видання)

— науково-популярні видання, що містять відомості про теоретичні і (або) експериментальні дослідження в галузях науки, культури і прикладної діяльності, висловлені у формі доступній читачу-неспеціалісту;

— масово-політичні видання — твори суспільно- політичної тематики агітаційно-пропагандистського характеру, доступні широкому колу читачів;

— навчальні видання (навчальні програми, підручники і навчальної допомоги і ін.);

— нормативно-виробничі видання, що містять норми, правила і вимоги в різних сферах виробничої діяльності;

— виробничі видання — практичне керівництво (допомоги), що містять відомості з технології, техніки і організації виробництва, а також інших галузей суспільної практики, розраховані на фахівців різних кваліфікацій;

— довідкові видання, що містять короткі відомості наукового або прикладного характеру, розташовані в порядку, зручному для швидкого їх розшуку (енциклопедії, словники, довідники загального і спеціального призначення), і не призначених для суцільного читання;

— видання для дозвілля, які містять загальнодоступні відомості про організацію побуту, різноманітні форми самодіяльної творчості, різні види розваг;

— рекламні видання, які в привабливій формі викладають відомості про вироби, послуги, заходи з метою створення попиту на них;

— літературно-художні видання—твори художньої літератури і т.д.

За ступенем аналітико-синтетичного опрацювання інформації розрізняють:

— інформаційні видання, які містять систематизовані відомості про документи (опубліковані, неопубліковані і непубліковані) або результат аналізу і повідомлення відомостей, представлених в першоджерелах, які випускаються організацією, що здійснює науково-інформаційну діяльність, у тому числі органами НДІ;

— бібліографічні видання;

— реферативні видання, які містять впорядковану сукупність бібліографічних записів, що включають реферати;

— оглядові видання, що включають публікації одного або декількох оглядів, які містять результати аналізу і узагальнення відомостей, представлених в джерелах.

В Гості 7.60—90 також окремо і більш детально представлено види неперіодичних видань за характером інформації і види періодичних і продовжуваних видань, у тому числі газет, журналів, бюлетенів, календарів.

Окрім творів друку бібліотечні фонди містять і інші документи. У фондах представлено, наприклад, рукописні книги, історичні документи, архіви політичних діячів, письменників, вчених, композиторів. Фонди бібліотеки, крім того, включають такі неопубліковані документи, як дисертації, депоновані рукописи, звіти про науково-дослідну роботу (НДР) і ін.

Із збільшенням виходу у світ видавничої продукції перед бібліотеками постало питання про місце для її зберігання і збереження особливо цінних видань. Найбільші книгосховища почали застосовувати різні способи копіювання книг, окремих їх частин і рукописних матеріалів в звичайному або зменшеному масштабі. З цією метою використовують різноманітну розмножувальну техніку, яка відтворює текст без друкарського набору шляхом ксерокопіювання, фото- або мікро-фотокопіювання, мікро-фільмування і ін. В даний час найбільшого поширення в різних бібліотеках набувають мікрофільми і мікрофіші — відтворення книг, журналів, рукописів, газет, креслень, ілюстрацій на фото- і кіноплівках. Їх перевага— відносна дешевизна виготовлення і компактність: для мікрокопії книги в 700—800 сторінок потрібно близько 10 метрів плівки. Згорнута в рулон, вона вміщається в невеликій коробці і займає дуже мало місця при зберіганні. Читають мікрофільм за допомогою спеціальних апаратів. В них вставляють плівку і одержують збільшене зображення тексту на екрані.

Зараз великі бібліотеки мають лабораторії для виготовлення мікрофільмів і спеціальні зали, де їх можна прочитати. Апарати для читання мікрофільмів і мікрофіш мають багато ЦБС. А при сучасному розвитку техніки вони набуватимуть все більшого поширення, займуть міцне місце в читальних залах, що значно наблизить до кожного читача фонди найбільших книгосховищ.

Бібліотеки все частіше використовують такі технічні засоби, як діапроектори, магнітофони і відеомагнітофони, програвачі, що дозволяє накопичувати слайди, діа- і відеофільми, грамплатівки (диски), магнітні стрічки, а це розширює видовий склад фондів у невеликих бібліотеках.

Крім того, деякі бібліотеки купляють спеціальні книги для сліпих, надруковані особливим, так званим брайлевим шрифтом, що складається з певних поєднань опуклих крапок. Незрячі читачі «читають» їх пальцями на дотик.

Кожний з документів, що міститься в бібліотечному фонді, поєднує в собі різні видові ознаки. Так, наприклад, друкарське видання за матеріальною конструкцією може бути книжковим виданням; за знаковою природою інформації — текстовим виданням; за періодичністю і структурою — неперіодичним багатотомним; за цільовим призначенням і характером інформації —навчальним виданням у певній галузі знання і т.д.

 

 

Правильна класифікація, визначення провідних ознак надзвичайно допомагають далі в багатьох процесах і операціях роботи з бібліотечним фондом.

На відміну від окремих документів бібліотечний фонд повинен володіти ще цілим рядом специфічних ознак, таких як множинність документів, підібраних в певному порядку; організація його не тільки в цілому, але і окремих частинах за певними ознаками і способами, зручними для більшості читачів і працівників бібліотеки.

Важливими завданнями бібліотеки в роботі з фондом є вчасне його поповнення і оновлення, а також звільнення від документів, які з тих або інших причин втратили свою значущість для читачів.

Все сказане дає підставу для визначення поняття «бібліотечний фонд».

Бібліотечний фонд — впорядкована сукупність документів, сформована бібліотекою відповідно до її типу і вигляду, функцій і потреб читачів, призначена для суспільного використання і постійного або тимчасового зберігання.