Класифікація бібліотечних фондів

Фонди бібліотек характеризуються цілим рядом ознак. Одним з них є їх склад — наявність у фонді документів, різноманітних за видами, змістом, державною приналежністю, мовою, роком видання, колекційною цінністю. На склад фонду впливає профіль комплектування, створюючи ту його

своєрідність, яка називається профілем фонду.

Якщо фонди бібліотек містять різні види документів по всіх або більшості галузей знання, їх називають універсальними. Фонди, основу яких складають видання по декількох суміжних галузях знання, наприклад мистецтво, архітектура, будівництво і деякі інші галузі техніки, пов'язані з мистецтвом (виробництво матеріалів, інструментів, апаратури), є багатогалузевими. Фонди, що складаються переважно з документів (незалежно від їх видів), але однієї галузі знання (бібліотеки консерваторій, технічні бібліотеки і т. п.), носять найменування галузевих. Крім того, існують спеціалізовані фонди, які організовують, узявши за основу не ознаку змісту документів, а їх вигляд або читацьке призначення, наприклад газетний фонд або фонд грамзаписів і ін.

Фонд бібліотеки може бути універсальним або галузевим незалежно від його обсягу (величини) — числа документів у встановлених одиницях обліку.

Як вже мовилося раніше, фонд кожної бібліотеки повинен бути певним чином впорядкований, організований. Чим більша бібліотека, тим складніша структура її фонду — функціональна організація, що передбачає взаєморозташування і взаємозвязок підрозділів фонду. Так, в обласній бібліотеці поряд з основним фондом, розташованим у фондо-, книгосховищі, є підсобні фонди відділу абонемента, читальних залів, галузевих і спеціалізованих відділів: сільсьськогосподарського, мистецтва, патентного, краєзнавчого, літератури для сліпих і ін. Таке розділення фонду називається розподілом за призначенням.

У фондах бібліотек є книги на російській і інших мовах народів країни. Багато бібліотек мають видання на іноземних мовах, тому існує розподіл фонду за мовами.

Фонди бібліотек розділені за змістом. Книги з філософії, мовознавства, природознавства, техніки і інших галузей знання можуть стояти разом, в загальному фонді. Фонди поділяють і за видами видання, коли в них відокремлені одна від одної книги, журнали, газети, ноти, рукописи, грамплатівки

І т.д. І в цьому випадку вони можуть бути структурно оформлені як відділи (або складати частину загального фонду).

В будь-якій бібліотеці можна зустріти різні комбінації поділу фонду. Так, наприклад, в сільській бібліотеці — філіалі ЦБС немає, як правило, відділу абонемента, читального залу або інших відділів, тобто фонди для таких відділів не виділені, тобто її фонд єдиний. Але дитяча література відокремлена від книг для дорослих, отже, розподіл за призначенням існує; журнали стоять окремо від книг, а значить, реалізований розподіл за видами видання. Крім того, фонд розміщений за змістом.

В бібліотеках, де фонд розподілений між структурними підрозділами бібліотеки, кожний відділ все одно розбивають за видами видання, за змістом, а іноді — за мовами.

Все це дозволяє з якнайменшою витратою сил і найбільшою ефектом обслуговувати читачів.

Кажучи про фонд однієї бібліотеки, не слід забувати про те, що в сучасних умовах розвиток науки активно протікає в двох напрямах: диференціація (подальшого розділення) знань і їх інтеграції (об'єднання різних галузей знання рішення складних проблем і виникнення на цій базі нових - біоніка, генна інженерія і ін.).

Це не може не позначатися на змісті бібліотечних фондів. Вони також все більш і більш диференціюються (і процес цей неминучий), набувають вузькогалузевого характеру, ускладнює роботу з ними, а разом з тим приводить до поповнення бібліотек одними і тими ж виданнями. Бібліотеки намагаються виправити положення шляхом інтеграції фонду, але оптимальні межі цього процесу встановити важко. В результаті і в тому і в іншому випадках нагромаджуються документи, що рідко використовуються, фонди втрачають необхідні властивості.

Більш реальним виходом з даного положення є створення єдиного бібліотечного фонду, тобто об'єднання взаємодіючих і взаємовикористовуваних фондів державних бібліотек, бібліотек всіх відомств і організацій, формованих за територіальними і галузевими ознаками на основі принципів координації, кооперації або централізації.

Таким чином, можна говорити про існування різних варіантів створення єдиного бібліотечного фонду.

Централізація бібліотечної мережі дозволила створити єдиний бібліотечний фонд більш високого рівня (ніж в окремій бібліотеці) — єдиний фонд ЦБС. Основний принцип, на якому базується його організація і діяльність, — централізація, що виявляється в комплектуванні фонду всіх структурних підрозділів на основі єдиного економічного, соціального і культурного профілю регіону загального для всієї ЦБС фінансування. В ЦБС існує єдине керівництво комплектуванням і

організацією фонду. Зміст і видові ознаки документів розкриваються також централізованим шляхом в центральних каталогах (карткових або у формі книжкового видання), в «Бюлетені нових надходжень до єдиного фонду». Доступність всього фонду для читачів кожного підрозділу ЦБС закріплена в розділі III «Положення про централізацію державних масових бібліотек». Єдиний фонд ЦБС універсальний за своїм профілем, різноманітний за видовими ознаками документів, а у цілому ряді випадків — за мовами.

Структура фонду ЦБС відповідає за призначенням структурі самої ЦБС: фонд ЦБ, фонд філіалів, фонди абонемента, читального залу, ЦДБ, пересувний фонд бібліотечних пунктів та ін.; але змісту, мовам, видам видання - залежно від складу фонду. ЦБС бере участь в створенні і функціонуванні єдиного регіонального фонду і, як правило, очолює організацію цієї роботи.

Централізація мережі державних бібліотек є прикладом повної централізації. Відмінність в організації єдиного фонду при частковій централізації (міжвідомчої, міжсоюзної — в мережі профспілкових бібліотек) полягає в тому, що засоби на комплектування децентралізовані.

У зв'язку з координацією і кооперацією у формуванні і використовуванні фонду виникає необхідність включення в систему взаємодії довідково-інформаційних фондів (ДІФ) органів наукової і науково-технічної інформації, зародження і розвиток яких припав на кінець 50-х—початок 60-х рр.

ДІФ — це сукупність впорядкованих масивів документів і довідково-пошукового апарату, призначена для задоволення потреб в науково-технічній інформації як науковців, так і фахівців в області технічного і сільськогосподарського виробництва.

Органи НТІ, отже, і ДіФи, що знаходяться при них, створюються при навчальних, проектних, науково-дослідних і інших інститутах; відділи НТІ (ОНТІ) є на підприємствах.

За своїм складом їх фонди мало чим відрізняються від фондів НТВ, відмінності полягають в тому, що до складу ДіФів органи НТІ включають довідково-пошуковий апарат, який містить не тільки каталоги, що допомагають в розшуку документів, але і фактографічні картотеки, які дозволяють оперативно дати довідку по тому або іншому конкретному запиту без звернення до документів.

На відміну від фондів НТВ ДіФи виконують лише дві функції: довідкову і інформаційну. Крім того, порівняно з бібліотеками ДіФи мають більш обмежений термін зберігання документів. Інформація по ДіФам в більшій мірі надає читачам зведення фактографічного характеру, тоді як в НТВ у відповідь на запит вони одержують документ, в якому містяться дані що їх цікавлять. ДІФ і НТВ можуть існувати паралельно, але у зв'язку з «Положенням про бібліотечну справу» в даний час йде процес їх злиття до єдиного фонду, що і приводить до можливості кооперації і координування в їх створенні і використовуванні на різних рівнях.

Єдиний регіональний (територіальний) бібліотечний фонд утворюється в межах різних територій: в районі, області, краї і т.д. В ньому можуть взаємодіяти фонди всіх або частини бібліотек регіону, до процесу взаємовикористання привертають весь фонд цілком або його частину, наприклад угода між бібліотеками стосується лише документів, призначених для фахівців промисловості і сільського господарства району (по економіці промислового і сільськогосподарського виробництва).

Особливістю створення єдиного регіонального фонду є те, що він складається з фондів окремих бібліотек з різним складом за змістом (універсальних, галузевих), підкоренням, фінансуванням, організацією і т.д. Отже, основними принципами, на які він може спиратися, для того, щоб функціонувати, є кооперація і координація в цьому напрямі діяльності бібліотек. Займається питаннями організації єдиного регіонального фонду (часто разом з іншими питаннями) міжвідомча бібліотечна комісія. Вона обумовлює основні умови, на яких проводитиметься робота: склад бібліотек-учасниць, зміст документів, які увійдуть до єдиного фонду, способів його розкриття (видання друкарських путівників, складання бюлетенів нових надходжень, створення зведених каталогів і т. п.), методів складання довідково-бібліографічного апарату, кола питань, пов'язаних з безвідплатною передачею документів з бібліотеки в бібліотеку, права читачів, які користуватимуться фондом будь-якої з бібліотек-учасниць безпосередньо або через МБА.

Але найважливішою функцією комісії є координація і кооперація в створенні і використовуванні єдиного фонду регіону, які здійснюються на основі зведеного «Тематико-типологічного плану комплектування» (ТТПК). В ньому всі теми, галузі розподіляються між бібліотеками, з тим щоб уникнути дублювання, забезпечити можливу повноту придбання документів і гарантувати фонду стабільність ряду його властивостей. «Тематико-типологічний план комплектування» набуває чинності після затвердження його міжвідомчою бібліотечною комісією і нею ж контролюється разом зі всіма іншими заходами щодо організації єдиного регіонального фонду.

Створення єдиних фондів ЦБС, єдиних фондів при частковій централізації, єдиних регіональних фондів, взаємодія ДіФів з НТВ і іншими бібліотеками регіону дозволяють підійти до рішення проблеми функціонування єдиного бібліотечного фонду країни. В «Положенні про бібліотечну справу» сказано, що фонди державних бібліотек (масових і наукових, відомчих, а також бібліотек суспільних організацій) утворюють єдиний бібліотечний фонд, який є загальнонародною власністю і знаходиться під охороною держави. Право використовувати всі документи, що зберігаються у фондах, громадянам, установам, підприємствам, організаціям забезпечується «загальнодоступністю бібліотек, розвитком їх мережі, а також міжбібліотечним абонементом і іншими формами бібліотечного обслуговування».

Соціальні функції єдиного бібліотечного фонду країни тотожні функціям кожної бібліотеки, що входить в його склад, а можливості через величезну кількість бібліотек різних типів і видів з їх універсальними і галузевими фондами нескінченно зростають.

Залежно від змісту, видового складу документів, їх цільового і читацького призначення, мови і інших ознак єдиний фонд може практично задовольняти запити будь-якого читача, в якій би частині країни він не жив. Взаємодія між бібліотеками і забезпечення доступності кожної з них здійснюються через безпосередні і опосередковані дії і зв'язки — відвідування бібліотеки, використовування Єдиної державної системи міжбібліотечного абонемента (ЄДС МБА), ВСО, копіювання документів і ін.

З урахуванням того, що єдиний фонд включає видання, що придбані всіма бібліотеками, документи, розраховані на групи бібліотек, твору друку, необхідні в декількох або окремих бібліотеках, і повинна будуватися видавнича політика, визначатися тиражі документів, що в нашій країні через слабкість поліграфічної бази, відсутності паперу не досягнуто до теперішнього часу.

 

. ФОРМУВАННЯ БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДІВ

Для того, щоб привести бібліотечний фонд в стан, при якому він буде здатний виконувати свої функції і володіти властивими йому властивостями, необхідно виконати чималу роботу, яка включає ряд основних процесів:

1. Моделювання — відтворення або встановлення за допомогою моделей властивостей і інших характеристик бібліотечного фонду для їх дослідження і прогнозування розвитку.

2. Комплектування, яке включає:

первинний відбір — відбір і планове придбання бібліотекою творів друку і інших документів для створення і поповнення фонду, що відповідає за своїм змістом і видам вимогам наукової і художньої цінності і завданням які вирішує кожна конкретна бібліотека в роботі з читачами;

вторинний відбір — аналіз використання бібліотечного фонду з метою встановлення відповідності між змістом документів, що є у фонді, і інформаційними потребами (пертинентності) залежно від типу і виду бібліотеки, її завдань, читацького профілю, а також їх відповідності читацьким запитам (релевантності) для коректування якості комплектування і рекомплектування документів,що вже є в бібліотеці, але з різних причин не використовуються її читачами і тому підлягають виключенню з фонду.

3. Організація бібліотечних фондів,яка об”єднує:

облік бібліотечного фонду — реєстрація творів друку і інших документів з метою віддзеркалення в державній статистиці, контролю за їх збереженням, прогнозування розвитку фонду. Облік має дві сторони: прийом видань, що знову надійшли, і виключення вибулих;

бібліотечну обробку фонду - процес підготовки творів друку до видачі читачам, який забезпечує можливість їх пошуку, зберігання і використання. Він дозволяє відрізнити суспільну книгу від книги, що належить приватній особі, визначити, якій саме бібліотеці вона належить, до якої частини фонду належить (відділ абонемента, читальний зал, дитяче відділення), де її місце на полиці, в які каталоги повинні бути включені бібліографічні записи на неї. Розрізняють два види обробки: технічну і наукову;

розміщення бібліотечного фонду — порядок розташування творів друку в бібліотеці, що забезпечує їх зберігання і пошук;

зберігання бібліотечного фонду — вміст фонду в спеціально обладнаних приміщеннях в умовах оптимального фізико-хімічного і біологічного режиму; виховання у читачів і бібліотекарів навиків дбайливого поводження з книгами як загальнонародною власністю, правильне оформлення видачі книг і контроль за своєчасністю їх повернення;

перевірку бібліотечного фонду — процес,що забезпечує контроль за збереженням фонду, правильністю його обліку, оформлення видачі документів і контролю за своєчасністю їх повернення, а також організацією виховної роботи серед читачів.

Кожний з основних процесів може здійснюватися поетапно, а етапи, у свою чергу, поділятися на більш дрібні частини — операції.

Отже, формування бібліотечнихфондів — сукупність керованих процесів комплектування і організації бібліотечного фонду з метою створення і правильного розвитку.

Формування бібліотечного фонду в цілому, як і кожний з його процесів, не може відбуватися стихійно. Для їх здійснення необхідний цілий ряд умов: інструктивно-методичне забезпечення, фінансування, матеріальна база, наявність предметів бібліотечної техніки, компетентність співробітників, чия кваліфікація дозволяє їм активно втручатися у формування фонду з метою його всестороннього покращення.

Все це свідчить про те, що формування фондів вимагає управління всіма його процесами.

Процеси моделювання, комплектування і організації фондів тісно зв'язані між собою і з обслуговуванням читачів. Правильна організація бібліотечних фондів підвищує якість роботи бібліотеки по обслуговуванню читачів, тоді як щонайменша неточність в цих процесах уповільнює розшук і видачу книги, а іноді зовсім позбавляє читача можливості отримати її.