Музей осені (узагальнювальні заняття інтегрованого типу на літературно-мовному матеріалі)

Вихователі проводять величезну роботу з формування уявлень про сезонні явища — екскурсії, художнє читання, розглядання картин, малювання, пізнавальні бесіди, спостереження тощо. Проте нерідко завершальні, узагальнювальні бесіди мають переважно репродуктивний характер: запитую-відповідайте. На нашу думку, на цих заняттях важливо не лише систематизувати, узагальнити знання дітей про сезонні зміни в природі, а й зберегти, підтримати в них відчуття, пов'язані зі сприйманням, милуванням красою природи. І ще одне. Упевнені, що такі бесіди будуть кориснішими, якщо вихователь ви­користає не урочний тип їх організації, а спільно з дітьми реалізує творчий проект, у процесі виконання якого діти максимально активно засвоюватимуть навчальну інформацію. Пропонуємо провести серію узагальнювальних занять, результатом яких стане створення разом з дітьми Музею осені- — збереження всього, що нагадуватиме нам про цю чудову пору року.

— Діти, ви замислювалися над тим, чому восени так часто йдуть дощі, чому плаче Осінь? Коли я запитала в Осені, вона нам пояснила, що жалкує за тим, що час дуже швидко минає, скоро і зовсім скін­читься осіння пора та почнеться холодна зима, а від Осені й сліду не залишиться, ніщо про неї не нагадуватиме. Справді, шкода, що кожного дня на деревах стає дедалі менше листя, квіти жухнуть, комахи заси­нають, ховаються в щілини, а птахи відлітають у вирій. Зрозуміло, за чим сумує Осінь.

- І тоді, любі друзі, я вирішила вам запропонувати одну цікаву ідею. Але спочатку скажіть, чи були ви коли-небудь в музеї? Що ви там бачили? Як ви зрозуміли, для чого існує музей? Так, в музеї зберігають та показують різні дивовижні речі, твори мистецтва, потрібні, щоб люди милувалися ними. Давайте з вами створимо Музей Осені, щоб зберегти в ньому все, що нагадуватиме нам про цю дивовижну пору

року. У музеї всі цікавинки виставляють у різних залах. Давайте, ми теж створимо кілька зал — художню, загадкову і навіть казкову. Згодні? Тоді —за роботу!

Для оформлення «музейної зали» можна відвести будь-який куточок кімнати, наприклад, підвіконня. Наш творчий проект «Музей Осені» складно обмежити тільки стандартними заняттями, робота триває протягом дня і навіть кількох. Послідовність спільних дій може бути такою: обговорення змісту на організованих заняттях-бесідах — роз­поділ доручень (хто що робитиме) — виконання (спільні практичні дії) — оформлення (під керівництвом дорослого загального вигляду виставки) — коментування (діти розповідають про створене батькам, іншим дорослим, обмінюються враженнями).

Портрет — пейзаж — натюрморт (художня зала)

Ви правильно визначили: музей — це колекція творів мистецтва, які ретельно збирають, зберігають та показують людям для краси. У нашому музеї теж буде багато краси, адже осінь — одна з наичарівніших пір року. У художній залі музею містяться твори живопису. Пригадайте, що зображують на портреті; пейзажі; натюрморті. Так, портрет — це зо­браження якоїсь особи. Ви вже здогадалися, хто головні персони Осені? Хто восени з'являється частіше? Дощ, вітер, хмари, їхні портрети ми і намалюємо для нашого музею.

— Щоб уявити, а потім намалювати кольоровий портрет осіннього вітру та дошу, послухайте спочатку поетичний.

Катерина Перелісна

Вітер плаче, вітер віє

Дощ осінній дрібно сіє.

Жовкне листя, в'януть квіти,

Скрізь калюжі поналито.

Сумно вітер виє.

Гілочки лама.

Плачуть хмари сиві —

Сонечка нема,

- Що спільного ви помітили в усіх цих віршах? Так, сумний настрій.

- Як ви зрозуміли, осінній дощ іде часто, рясно? Що про це свід­
чить? І калюжі, і пожухле листя, і почорнілі дерева. Якого кольору фарби
візьмете — яскраві, блискучі, світлі чи сірі, холодні, по хмурі?

- Пригадайте, якими словами говориться у віршах про дощ, що
він робить? Дрібно сіє, калюжі наливає, хмари плачуть. Розкажіть, як
би ви це намалювали.

 

 

Конспекти занять

Музей осені

 

— Послухайте вірша про дощик та скажіть, у ньому розповідається
про літній дощик чи про осінній?

Г.Тарасенко Як люблю я танцювати, Дріботіти і скакати, Молоточком наче б'ю, Із цеберця наче ллю.

— Як ви здогадалися, що літній? Цей дощик сумний чи веселий?
Доберіть інші слова, щоб сказати про такий дощик.

Намалюйте на одній половинці аркуша дощик, що танцює, а на другій — осінній дощик, який дрібно сіє мокроту.

— Давайте складемо портрет осіннього дощу за допомогою слів.
Який він? (Важкий, сумний, похмурий, густий, рясний, тривалий.)
Дощ неможливий без хмар, важких, дощових, суворих. Не забудьмо
і про них.

~ Осінній вітер теж не схожий на літній вітер-пустунець. При­гадайте, яким ви запам'ятали літній вітерець? Тепленький, приємний, легкий, ніжний. Саме тому, літній вітерець ви малюватимете світлими кольорами.

— Осінній вітер зовсім не такий. Послухайте його поетичний пор­
трет, що він сам про себе розповідає.

Г.Тарасенко

І ношусь я, і літаю, топчу луки і поля.

Жовті трави пригинаю, лист зриваю із гілля

То скирти, стоги розношу, то у сурми загуду,

То в безсиллі заголошу і до лану припаду...

- Як, на вашу думку, яким голосом розповідає про себе осінній вітер. Давайте пограємо. Ставайте по кімнаті вільно. Хтось, кого ми виберемо, буде осіннім вітром. А решта буде різними деревами, квіт­ками, хмарками, травою. ВІтер дмухатиме на все, що на землі. А ви не тільки розкажіть, що з вами відбувається, а ще й за допомогою рухів, жестів, міміки покажіть, що відчуває осіння природа.

— Доберіть слова, щоб сказати про осінній вітер, який він. Розкажіть
що вітер робить у садках; у полі; на вулицях.

Можна запропонувати дітям створити портрети трьох осінніх місяців: вересня, жовтня, листопада. Ознайомлення з приспів 'ями, їх заучування допоможе дітям краще усвідомити їхні особливості; «Як вересніс, то й дощик сіє», «Жовтень горить, листям землю золотить», «Листопад зимі ворота відчиняє»,

Осінній портрет ми з вами, любі друзі, створили. Бачу, що Джмелику він теж сподобався. Добре, якщо в нашому музеї буде також і осінній натюрморт. Натюрморт — це зображення різних предметів, речей. В осінньому — тих речей, що стосуються осінньої природи, погоди. Тож давайте спочатку їх пригадаємо. А щоб легше було це робити, згрупуємо їх до купи.

Цю спільну діяльність можна організувати двома способами. По-перше, розділити дітей на кілька команд, запропонувати кожній команді обрати для себе певну тематичну групу. Потім з купи пред­метних картинок, які вони спочатку розглянуть, назвуть, команди відберуть лише свої. Друга частина спільної діяльності — обговорення результату, представленого кожною командою дітей.

Другий спосіб — кожна команда отримує великий аркуш паперу, олівг;і або фломастери та завдання намалювати на ньому слова певної групи. Спочатку діти обговорюють між собою слова, а потім їх малюють. Якщо діти вміють писати, вони можуть підписати свої малюнки.

Осінній одяг (куртка, плащ, шапка, шарф, перчатки, светр, комбі­незон).

Осіннє взуття (гумові чоботи, черевики, ботинки).

Осінні речі (парасолька, плащ).

Осінні овочі (капуста, картопля, морква, буряк, цибуля).

Осінні фрукти (яблука, груші, сливи, кавуни).

Осінні явища (дощ, туман, холод, хмари, листопад).

— А тепер спробуймо створити словесний осінній натюрморт. На­приклад, на моєму натюрморті куртка, гумові чобітки, тепла шапочка та парасолька — це осіннє вбрання для дівчинки. Я б назвала його теплий або дівочий. Спробуйте створити лісовий осінній натюрморт; садовий; овочевий; прогулянковий; святковий; смачний натюрморт; а також щедрий, сумний; запасливий; яскравий тощо. Поміркуйте, з яких елементів ви його будете складатимете.

Можна запропонувати після цієї лексичної вправи намалювати свій натюрморт та підписати його. Дехто з дітей, можливо, самостійно не зможе виконати завдання. Щоб допомогти дитині об 'єднати кілька предметів тематично, дорослий може включити її до розгорнутого міркування, наприклад:«Ти хочеш скласти прогулянковий натюрморт? Давай поміркуємо. Яка погода трапляється частіше восени? То що ж треба для прогулянки в осінній день, скажімо в парку? Якщо про­гулюватиметься дівчинка, як ти гадаєш, що у неї може бути в руках? (букет осіннього листя, парасолька, тепла шапочка)».

 

Конспекти занять

Музей осені

 

Осінній пейзаж теж нам хотілося б залишити в нашому музеї. Перш ніж ви, наші любі друзі, почнете малювати, я запропонувала б вам відтворити його у своїй уяві. Краще скористатися для цього сло­вом, тобто розповісти, як і що ви збиралися малювати. А ще уявити красиву картину осінньої природи допоможе лірична поезія Катерини Перелісної. Спробуйте передати кольорами тривогу берізки, холодний вітряний день.

Ой, шумить холодний вітер.

А берізка гілочками Аж гуде.

Жовте листячко тріпоче коси

Де-не-де.

—Другий вірш поетеси зовсім інший за настроєм—лагідно-ніжнии. Пейзаж, на нашу думку, теж повинен бути повільним, спокійним. Золота осінь

Де не глянь, навколо —

Килим кольористий,

Віти напівголі,

Небо синє чисте.

Метушні немає,

Тиша й прохолода.

Осінь золотая

Тихо-нІжно ходить.

- Можливо, дітлахи, у вас уже є осінні пейзажі, які ви раніше малювали або знайшли в журналах? Тоді залишається вибрати з них найкращий і пояснити всім, чому саме цей пейзаж заслуговує бути експонатом у музеї.

— Огляньте нашу художню залу. Тепер тут є осінній портрет, на­
тюрморт, пейзаж. Така краса! Отже, Осінь може не сумувати, що нічого
не залишиться на згадку.

«Де ти, Осінь, заховалась у казках?» (казкова зала)

— У нашому музеї Осінь залишиться не тільки в малюнках, віршах,
розповідях. Якщо уважно придивитися, можна переконатися, шо вона
заховалась у наших улюблених казках. Треба тільки її там розшукати.
Давайте разом спробуємо. Пригадайте казку та, можливо, у згадці про
врожай, погоду, осінні природні явища ви і знайдете осінь.

1. Казка Івана Франка «Ріпка», Пам'ятаєте, як починається казка? Ріпка виросла велика: «Зразу така, як мишка, а потім, як буряк, потім, як кулак, потім, як два, а наприкінці стала така, як дідова голова». Чим були зайняті герої казки, що вони робили? Коли це буває? Тепер здо-

гадалися, де Осінь заховалася? (врожай ріпи збирають восени)

2. Українська народна казка «Івасик Телесик». Пригадайте, в яку
біду потрапив Івасик. Так, до відьми в полон. Перехитрив Івасик від-
ьмову дочку Оленку, сховався на яворі. Ось послухайте, я вам зараз
нагадаю, як це було.

«Побачила відьма хлопчика та почала явора гризти; гризе, гризе та зубами клацає. Бачить Івасик, що непереливки, аж тут дивиться летять гуси. Він до них:

— Гуси, гуси, лебедята. Візьміть мене на крилята Та понесіть до батенька, А в батенька їсти-пити І хороше походити.

А вони кажуть: — Нам ніколи, нехай тебе задні візьмуть. — Так і полетіли».

Діти, здогадались, де Осінь заховалася, про яке осіннє явище зга­дується в цій казці? (птахи летять у теплі краї).

3. Українська казка «Колосок». Пам'ятаєте півник-трудівник знай­
шов колосок, а потім його обмолотив, а потім відніс зерно до млина та
намолов борошна, і нарешті пиріжків напік? Ви теж вважаєте, що це
відбувалося наприкінці літа та на початку осені? Отже, виходить, що
казка ця також осіння.

4. Українська казка «Кривенька качечка». Нагадаю вам, як почина­
лася ця казка. «Був собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собі
сумують, а далі дід і каже бабі: «Ходімо, бабо в ліс по грибки!» От піш­
ли; бере баба грибки, коли дивиться, у кущику гніздечко, а в гніздечку
качечка сидить». Про які осінні дари згадується в цій казці, здогадалися?
Назвіть, які осінні грибки могли збирати в лісі дід та баба.

5. Українська казка «Пан Коцький». Звичайно, ви добре пам'ятаєте
історію, як лисичка побралася з котом та назвала його паном Коцьким.
Тоді ви леїтда знайдете Осінь в цій казці, якщо пригадаєте, з яких осінніх
дарів звірі приготували котові частування.

ЦІКАВІ ЗУСТРІЧІ

З ПЕТРИКОМ П'ЯТОЧКІНИМ

Цей вид занять об'єднаний загальною назвою «Філософія для ді­тей». Ми не маємо наметі щось ускладнювати, мудрувати. Скоріше — показати, як за допомогою гри, полілогу, казки зробити очевидним, до­ступним для розуміння складний, але життєво необхідний матеріал. Зазначимо, що більшість з тих категорій, з якими ми ознайомлюємо дітей, — це багатозначні поняття і дуже важливо збагатити зміст заняття обгрунтуванням, опрацюванням кожного значення.

ЩО Я ЗНАЮ І ЧОГО НЕ ЗНАЮ

- Знайомтесь, це — Петрик П'яточкін, веселий та допитливий хлопчик з дитячого садка, що в книжці Наталії Гузеєвої «Як Петрик П'яточкін слоненят рахував». Петрику, так як і вам, подобаються різні таємниці, ігри-труднощі, складні запитання. Якщо він чогось не знає, то обов 'язково прагне дізнатися. А це його вихователька Ніна Іванівна та двоє друзів — Маруся і Сашко. Навіть тепер у нашій літературній студії вони сидять і сперечаються. Послухаймо, про що вони розмовляють. Сашко саме розповідав про те, як він дізнався, що в розетці є хтось живий, той, хто його боляче вдарив.

— До речі, друзі, на відміну від Сашка ви, сподіваюся, добре
знаєте, що в розетку лазити не можна!

Маруся впевнено заявила, що в такій маленькій дірочці нікого жи­вого не може бути. Розсерджений Сашко заперечив: «Він мене вдарив, значить він живий!»

І тут Петрик розсудливо зауважив: «Дивно! Ти не знаєш, хто це, який він, і все таки переконаний, що він живий і б'ється!»

Іноді можна чогось не знати, а все ж таки знати! — переконливо
відповів Сашко.

—Як це «чогось не знати І все ж таки знати»? — передражнила
Сашка Маруся.

Дуже просто, — зупинила їхню суперечку вихователька Ніна
Іванівна, — Поки ви ще дуже мало знаєте про електричний струм, щобіжить по проводах і живе в розетці. Можливо, тільки те, що він корис-

 

Цікаві зустрічі з Петрико м П'ят оч к І н и_м_____

ний і дуже потужний, адже від нього працюють різні електроприлади

і він дає нам світло, а також те, що з необережними струм поводиться

дуже сердито — може вдарити. Отже, ваше «знаю» ще дуже маленьке.

Пізніше, коли ви навчатиметеся у школі, на уроках фізики ви дізнаєтеся

про струм значно більше.

Петрику стало цікаво і він запитав: «Виходить, наше «знаю» і «не

знаю» може змінюватися?»—«Так. І ми зараз в цьому переконаємося», —

просто відповіла вихователька.

Як можуть змінюватися «знаю» І «не знаю»

Приклад перший. Якщо я не знайома з людиною, але знаю, що її

звуть Петрик П'яточкін, я дещо вже про цю людину знаю,

— Діти, а ви здогадалися, які знання про незнайому людину
може вам дати тільки її ім'я?

— Я зрозумів, —- зрадів Сашко. — По-перше, те, що Петрик—хлоп­
чик, адже це чоловіче ім'я.

Маруся додала:

—А по-друге, якщо б це була доросла людина, то її звали б Петро
Степанович, а раз Петрик, то він ще малий.

—А ще ми можемо здогадатися, що Петрика люблять знайомі й
рідні, називають його лагідно. Отже, це, мабуть, гарний хлопчик. —До­
дала вихователька Ніна Іванівна. — От і виходить, що ми незнайомі з
ним, а дещо про нього одразу можемо сказати. Наше знання зміниться
з часом, коли ми познайомимося з ним ближче.

Приклад другий. Послухайте загадку.

— До речі, ви вмієте відгадувати загадки? Якщо ні, вчіться з нами. Головне для цього — бути уважним і вміти міркувати. На городі молода Пишні коси розпліта, У зеленії хустинки Золоті хова зернинки. Що це?

— Поміркуймо разом.

Якщо росте на городі, а не в садку, то це... (овоч).

Раз у неї пишні коси, значить... (густа або довга зелень),

Про моркву говорять: «Коси розпустила», — проте це не морква,

тому шо... (ніяких золотих зернинок у неї немає, вона росте в землі). «Золоті» зернинки —- значить, якого вони кольору? (Жовтого.) Золоті зернинки в зеленій хустинці — значить, це не внизу рослини,

а вгорі, так би мовити, на голівці. Отже, це... кукурудза. Спробуйте мою загадку відгадати, — вигукнув Петрик.

 

Конспекти занять

Узеленім картузі на одній стоїть нозі. Коло вуха китиця, золотом він світиться. Звичка гарна отака: він голівку повєрта Вбік, де сонце котиться, — родичем доводиться. (Г.Храпач)

Поміркуймо... Якщо стоїть на одній нозі, то це не кущ, а... Якщо в зеленому картузі, значить, шапка в нього схожа на... Якщо золотом він світиться, значить, кольору... Голівку повертає за сонцем та ще й родичем йому доводиться, отже, це... соняшник,

Чому говорять, що родичем доводиться?

А тепер намалюйте саме такий соняшник, щоб у картузі і золотом

світився.

Петрику подобається рухатися, він притомився сидіти: — Годі із загадками. Краще пограємо!

— Ставайте і ви, друзі, з нами грати.

Це старовинна гра, що називається «Знаю — не знаю». Грати можна з м'ячем або зі скакалкою. Спочатку домовляються, у що гратимуть: квіти, міста, річки, цукерки, кольори, тварини тощо. Потім по черзі кожен гравець б'є м'ячем об підлогу і говорить: «Я знаю п'ять назв дерев (тва­рин, квітів, імен тощо)». За кожною назвою треба або вдарти м'ячем, або підстрибнути. Тож слід міркувати швидко. ІнІІІі уважно слухають, аби не повторити сказане раніше. Як тільки закінчив один, без зупинки продо­вжує другий і так далі. Потім тему змінюють і гра починається знову.

— Зачекайте, — зупинила гру вихователька. — Як виявилося, ви
багато чого знаєте. А чи можна сказати, що ви все знаєте?

Назвіть хоча б три назви того, чого ви не знаєте.

— Спробуйте і ви, діти, виконати це завдання.

Якщо ви чогось не знаєте, чи можна сказати про вас, що ви нічого не знаєте? Отже, наще «знаю» і «не знаю» постійно змінюються. Якщо ви хочете стати освіченими людьми, треба постійно своє «не знаю» перетворювати на «знаю», а «знаю мало» — на великі знання.

Тут наші гості знову засперечалися. Сашко вигукнув:

— Я знаю, що всі знання живуть у голові.

— Зате я знаю, звідки вони до нас приходять, — впевнено заявив
Петрик. — До мене знання приходять від моїх рук, вух, очей...

Маруся зареготала:

— І що ж вони тобі розповідають? Нічого ти не знаєш, знання при­
ходять із книжок, від мами і тата, з телевізора.

— Я і кажу про це. Я дивлюся, слухаю, відчуваю, а потім думаю, міркую, і в моїй голові з'являються знання.

—Не сперечайтеся, друзі, — заспокоїла дітей Ніна Іванівна. — Кра­ще проведімо дослід і побачимо, хто з вас правий.

Звідки приходить знання.

ДОСЛІД ПЕРШИЙ

Погляньте на цього півника (малюнок чи іграшка). Що можуть роз­повісти про півника ваші очі, що вони бачать? Свої доводи починайте словами: «Я бачу, якого кольору в півника...», «Я бачу, яку форму має... Це схоже на...», «Я бачу, якого зросту півник порівняно з... Він вищий за... Півник нижчий за...».

Поміркуйте, чи допоможуть нам очі дізнатися, чи м'які у нього пух та пір'я, гострий і твердий дзьоб, скільки важить півник? Як ви гадаєте, що треба зробити, аби дізнатися про це?

А тепер послухайте оповідання Василя Сухомлинського «Для чого півневі гребінець». Як на вашу думку, ця історія про півника реальна

чи казкова?

«У нашого півня червоний гребінець. Уночі, як тільки кури посідають на сідало, він бере свій гребінець і розчісує свого барвистого хвоста. Через те іхвісту нього такий пишний. Розчесавши хвоста, півень кладе гребінь на голову. А вдень ходить, розпустивши хвоста».

Так, це красива придумка про півника. Адже книжки бувають різ­ні — наукові, як енциклопедія, художні, як казки та оповідання. Але придумка про півника невипадкова. На що схожий його гребінець? На справжній гребінець, навіть називається тим самим словом. Василь Сухомлинський придумав цю коротеньку історію, щоб було цікаво, щоб всі ще раз помилувалися красивим півником.

Ми з вами І самі можемо скласти придумку, наприклад, про п'ята­чок поросяти. Пригадайте, на що схожий п'ятачок (на грошик, на ґудзик, на вітамінку). Можливо, це була маленька свинка, яка мріяла про красиву сукню з ґудзиками? А може, це маленьке поросятко, яке захворіло, а матуся лікувала його вітамінками? Поросятко так насо­лоджувалося, що навіть на носі вітамінна залишилася? А можливо, це був хтось дуже жадібний, хто й думати ні про що не міг, як тільки про грошики, все ходив І шукав їх. От І ніс в нього перетворився на п'ятачок.

Конспекти занять

 

- Тепер, коли ми вирішили, про яке поросятко складатимемо істо­рію, залишилося тільки заплющити очі, уявити собі, яке було поросятко, який вигляд мало, який характер, і цікаво розповісти про це. А потім не забудьте намалювати своє поросятко.

Складаючи творчу розповідь, доречно було б, на нашу думку, ско­ристатися структурно-логічпою схемою для сюжетної розповіді. Це ефективний спосіб активізації мовлення дітей. Вихователь проговорює початок фрази, а діти продовжують і завершують ЇЇ. (Було собі... Воно було таке... Жило поросятко з... у... Одного разу... Раптом... І тобі...)

— Отже, щоб здобути знання, мало просто слухати, треба ще й міркувати, уявляти, порівнювати.