Ініціативна словесна творчість

Відбувається переважно за ініці­ативою вихователя. Орієнтована на кінцевий результат. Обов'яз­кове дотримання літературно-мовленнєвих норм. Багато варіантність творчого рі­шення. Логіка заняття передбачає послідовність етапів ТП. Вихова­тель виконує функцію організато­ра, коректора, режисера

Завжди відбувається за ініціати­вою дитини. Орієнтована на сам процес.

Самостійно переносить у творчість одержані раніше знання, вміння, навички. Одномоментна імпрові­зація, часто без повтору, Можлива відсутність окремих етапів ТГГ. Без прохання дитини про допомогу ви­хователь не втручається у ТП

 

На підставі поєднання мовленнєвотворчої діяльності з різними видами художньої творчості, до склад^яких вона входить, виділяємо образотворчо-мовленнєву, театрально-мовленнєву та музично-мовлен­нєву діяльності. Кожному виду притаманні певні форми перебігу та типи зв'язних висловлювань.

Нарешті вагомою підставою для виокремлення типів мовленнєво­творчої діяльності є її адресна спрямованість. На цій основі розрізняємо моногру як гру для себе та презентацію свого доробку, продукту своєї творчості глядачам і слухачам.

В умовах організованого навчання ініціатором майже завжди є ви­хователь, який заздалегідь планує заняття, тему, навчальні завдання. Діти підкоряються пропозиції «Давайте придумаємо...», завдяки май­стерності, зацікавленості вихователя включаються у творчий процес. У ініціативній творчості дитина вільна і звертається до творчої діяль­ності лише тоді, коли насправді відчуває потребу творити.

Завдання заняття майже завжди зорієнтовані на кінцевий результат— скласти оповідання на тему, розповідь за картиною, казку за набором

Методика навчання дітей зв'язного мовлення

іграшок тощо. І вся попередня робота на занятті та до нього налашто­вана на підготовку дітей до створення творчого продукту (орієнтування в певній темі, актуалізація словника, граматичні вправи, естетично-емоційне збудження). Причому вихователь у здійсненні керівництва творчою діяльністю дітей прагне привести складені дітьми твори у відповідність до літературно-мовленнєвих норм. Саме цим пояснюється його активне втручання в дитячу розповідь: вказівки, навідні запитан­ня, пропозиція кількох варіантів, тактовні виправлення, доповнення, підказки тощо.

В ініціативній творчості дитина зосереджена переважно на самому творчому процесі, у якому вона—головна особа, її цікавить сюжет, літе­ратурна чи ігрова інтрига, результат подій, які вона собі уявляє. Дитина діє самостійно, і будь-яке втручання вихователя з метою вдосконалити результат може загальмувати творчий процес, а то й зупинити його. У власну творчість дошкільник переносить здобуті раніше знання, умін­ня, навички, він творить так, як може, як у нього виходить. Що вищий рівень підготовленості, обізнаності дитини, то якіснішою, яскравішою й оригінальнішою буде її спонтанна творча діяльність.

У ході заняття вихователь намагається розгорнути всі структурні частини творчого процесу: зародження задуму, первинний пошук засо­бів розв'язання творчого завдання, реалізація задуму, оцінка творчого продукту, зіставлення його із задумом. На кожному етапі він прагне продемонструвати дітям різноманітні варіанти вирішення творчого завдання, різні способи збагачення творчого процесу.

В ініціативній творчості структура творчого процесу може порушу­ватися, адже вільна діяльність дитини імпульсивна, подібна грі, вона не завжди закінчується певним результатом. Якщо на занятті діти мають можливість почути кілька складених товаришами розповідей, які ви­хователь може зафіксувати (на диктофоні, магнітофоні, чи на аркуші), то мовленнєвотворчі дії дошкільника в його самостійній діяльності зафіксувати буває дуже тяжко. До речі, поза контекстом ці записи часто не мають сенсу, адже вони пов'язувалися з ігровими, образотворчими, конструктивними діями, у яких виокремити «чисте мовлення» часто буває неможливо. Отже, як бачимо, умови перебігу творчого процесу суттєво впливають на його зміст і якісний рівень.

Залежно від умов, за яких відбувається мовленнєвотворча діяль­ність, вона може виступати в різних формах (схема 6).

Як бачимо зі схеми, ініціативна мовленнєвотворча діяльність за­ймає більше місця в житті дитини, ніж у ситуаціях регламентованого

Стимулювання словесної творчості та навчання... навчання. Це не випадково, адже цей вид творчості є природним для дитини, важливим засобом самовираження, самореалізації, який ви-, являється у різних видах дитячої діяльності: у сюжетно-рольовій грі — через сюжетоскладання, казкові, ігрові діалоги, сценарії; у пізна­вальній діяльності — через вислови-міркування, вислови-пояснення, вислови-запитання, головна мета яких упорядкувати, систематизувати власні уявлення про довкілля, пояснити самому собі невідповідності, незрозумілості, проблеми, з якими постійно стикається дитина; в об­разотворчій, музичній, конструктивній, театральній діяльності — через акомпанемент дій, їхній коментар, словесне малювання; у спілкуванні з однолітками І дорослими — через самопрезентацію і фантазування; і, нарешті, в художньо-мовленнєвій діяльності — через складання за власною ініціативою казок, оповідань, віршів, а також мовні ігри (дражнилки, лічилки, скоромовки, загадки, заклички тощо). Ініціативна мовленнєвотворча діяльність базується на досягненнях, знаннях дитини, які вона здобула в процесі навчання.

Схема 6