Триєдина мета сучасної дошкільної лінгводидактики

Якщо в попередні роки головна увага приділялася формуванню окремих мовленнєвих умінь та навичок на основі елементарного усвідомлення мовних явищ, то метою сучасної лінгводидактики на етапі дошкільного дитинства є виховання мовної особистості, тобто формування особистості, яка адекватно, доречно, вільно і творчо за­стосовує мову в різних ситуаціях буття задля реалізації власних мов­леннєвих завдань. Перш ніж конкретизувати означену мету, потрібно усвідомити, з яких структурних компонентів складається формування мовлення дошкільнят.

До них належать: мовленнєва компетенція як одна з ключових базисних характеристик особистості; мовленнєвий розвиток, тобто формування певних мовленнєвих умінь та навичок, що забезпечують функціонування мовлення; навчання мови, пов'язане з певним об­сягом елементарних знань про мову й мовлення, що формуються на основі розвитку мовного чуття й водночас зумовлюють цей розвиток; мовленнєве виховання, метою якого є виховання мовленнєвої культури особистості. Розкриємо значення кожного з цих термінів.

Мовленнєва компетенція виявляє готовність та спроможність особистості адекватно та доречно застосовувати мову в конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовуючи для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності.

Розвиток мовлення — це цілеспрямоване формування у дітей пев­них мовленнєвих навичок та вмінь (правильної звуковимови, доречного добору або сполучення слів та інших мовних і позамовних засобів, ви­користання слів у відповідній граматичні формі тощо), які забезпечують функціонування процесу мовлення відповідно до мовних норм.

Навчання мови — процес формування на основі елементарних знань та уявлень про мову й мовлення мовної компетенції та розви­ток чуття мови. Навчання мови передбачає засвоєння й усвідомлення дітьми норм, що склалися історично у фонетиці, лексиці, граматиці,

____ Мета мовленнєвого розвитку та навчання...

орфоепії, семантиці, стилістиці та адекватне застосування цих знань у мовленнєвій діяльності.

Мовленнєве виховання пов'язане з вихованням у дошкільнят лю­бові, поважного ставлення до рідної мови як скарбниці, багатющого надбання нашого народу; виховання прагнення правильно, культурно, красиво говорити рідною мовою. Водночас ідеться про високий (відпо­відно до вікових можливостей дітей) рівень опанування мови — вихо­вання мовленнєвої культури як особистісної якості, що відбиває рівень загальної культури, мислення дитини. Мовленнєва культура виявляється не тільки в наслідуванні нормам, айв умінні свідомо обирати най­більш доцільні варіанти мовленнєвої поведінки (точні у смисловому відношенні, стилістично доречні, виразні), знаходити адекватну щодо ситуації мовленнєву форму

Отже, триєдина мета цілеспрямованої роботи з розвитку мовлення дошкільників полягає у формуванні мовленнєвої компетенції як од­нієї з базисних характеристик особистості та спрямована на активне системне застосування взаємопов'язаних педагогічних дій; розвитку мовлення, навчання мови та мовленнєвого виховання.

Триєдина мета мовленнєвого розвитку та навчання мови на етапі дошкільного дитинства в сучасній дошкільній лінгводидактиці запро­понована та науково обгрунтована російським ученим Ф.О.Сохіним. В Україні вона була конкретизована, доопрацьована, доповнена до­слідниками наукової школи під керівництвом академіка А.М.Богуш. Стрижень системного підходу складає об'єднання трьох генеральних напрямів:

Структурний пов'язується з формуванням різних рівнів системи мови (фонетичного, лексичного, граматичного, текстового).

Формування мовлення в дошкільному дитинстві відбувається на всіх цих рівнях, оскільки дитина опановує всі основні одиниці мови: звук, слово, словоформи, словосполучення, речення і, нарешті, текст. Відтак, результативність мовленнєвого розвитку забезпечує міцний взаємозв'язок завдань виховання звукової культури мовлення, розвитку словника, формування граматично правильного мовлення та розвитку зв'язного діалогічного та монологічного мовлення.

Функціональний або комунікативний, спрямований на реалізацію комунікативної та інших функцій мови, пов'язаних із розвитком та застосуванням зв'язного мовлення, двох форм мовленнєвого спіл­кування — діалогу та монологу. У процесі навчання мови в дитини

з'являються потреби в нових мовленнєвих засобах та нових формах побудови мовленнєвого висловлювання. Ускладнення мовленнєвих умінь відбувається під час переходу від діалогічної до різних форм монологічного мовлення.

Когнітквний, пізнавальний передбачає розвиток здібності до елементарного усвідомлення явищ мови й мовлення, тобто реалі­зацію певною мірою інтелектуальної функції мови. Формування та функціонування понять неможливе поза семантикою слів, словоспо­лучень, формування та функціонування суджень, умовисновків — поза структурою та семантикою синтаксичних конструкцій, роз­горнутих висловлювань (тексту). Водночас відбувається і зворотний процес — від інтелекту до мови, який умовно можна визначити як аналіз лінгвістичної функції інтелекту, його ролі у свідомому опа­нуванні мови.

Центральним завданням у дошкільному дитинстві є розвиток зв'язного мовлення, під час якого реалізується головна функція мов­лення — комунікативна. Адже саме за допомогою зв'язного мовлення дитина спілкується з іншими.

Проте якість зв'язного мовлення залежить від рівня розвитку всіх сторін мовлення (фонетичного, лексичного, граматичного), у ньому ви­являються всі досягнення дошкільника в опануванні рідного мовлення, отже, не менш значущим є структурний напрям, пов'язаний із розвитком фонетичного, лексичного та граматичного мовлення.

У сучасній дошкільній лінгводидактиці особливої ваги набирає третій напрям, адже він безпосередньо пов'язаний із особистісним спря­муванням завдань розвитку мовлення. Якщо на попередніх етапах пере­важали репродуктивні способи навчання мови та розвитку мовлення, то Базовий компонент дошкільної освіти орієнтує на активну позицію ди­тини в процесі опанування мови. Адже робота з орієнтування в мовних явищах підводить дошкільника до формування елементарних мовних узагальнень, що на лексичному рівні виявляється в поглибленому ро­зумінні семантики слів, на граматичному — у словотворенні та слово­творчості, на рівні розгорнутого зв'язного висловлювання (тексту) — в умінні складати самостійне зв'язне висловлювання послідовно, ло­гічно, виразно, граматично правильно.

Коротко охарактеризуємо кожне Із завдань, їхній зміст визначається лінгвістичними поняттями та психологічними особливостями оволо­діння мпипв-І

дшня мовою.

Мета мовленнєвого розвитку та навчання... _____

1. Виховання звукової культури мовлення. Першочерговість його
зумовлюється тим, що звук — найменша одиниця мови, а розвиток
сприймання мовлення та формування правильної звуковимови є он­
тогенетичне первинними завдання становлення мовлення. Виховання
звукової культури мовлення містить три підгрупи мікрозавдань:

• на основі розвитку та поступового вдосконалення органів, що
беруть участь у формуванні мовлення — слуху, органів дихання та
органів артикуляції, — формування мовленнєвого слуху, правильного
мовленнєвого дихання, звуко- та слововимови, виховання орфоепічної
правильності мовлення;

• диференціація звуків мови, формування елементарних уявлень
про їхні характеристики, символічне та знакове визначення як основи
грамотності;

• виховання інтонаційної виразності мовлення, свідомого оволодіння
мовними (тон, тембр, наголос, сила голосу), позамовними (жест, мімі­
ка, поза) та інтонаційними засобами виразності відповідно до умов та
завдань спілкування.

2. Розвиток словника. Традиційно центральним завданням лексич­
ного розвитку в дошкільному віці визначалося розширення словнико­
вого запасу в процесі ознайомлення з навколишнім середовищем, тобто
кількісне його накопичення в пасивному, а насамперед в активному
словнику.

Проте лексичні одиниці утворюють навколо себе безліч різноманітних пересічених структурно-системних зв'язків — семантичні поля. Отже, людина в мовленнєвому акті оперує не окремими словами, а семантич­ними полями, з яких вона обирає слово, щоб висловити свою думку (В.А.Звегінцев). Відтак, окрім кількісного росту, головною умовою сві­домої будови мовлення є формування в дитини розуміння семантичного значення, смислової структури слів, тобто якісне засвоєння лексики. Зміст цієї роботи полягає у формуванні вміння добирати найбільш доцільні для конкретного висловлювання слова, ознайомленні дітей із поняттями полі­семії антонімічних та синонімічних відношень, переносними значеннями слів та слово сполучень (метафори, фразеологізми, образні прислів'я). Отже, виокремимо завдання, що складають зміст лексичної роботи:

• кількісне накопичення лексики;

• усвідомлення семантичного значення слів, їхнє доречне застосу­
вання відповідно до контексту висловлювання;

• активізація словникового запасу.

Триєдина мета сучасної дошкільної лінгводидактики

3. Формування граматичної будови мовлення. Це засвоєння до­
шкільниками морфології, що вивчає структуру та граматичне значення
слова (відмінювання за родами, числами, відмінками); словоутворення
(аспекти словотворення, функціонування й будови похідних та складних
слів); ситаксису (сполучення та порядок розташування слів, загальні
властивості речення). Засвоюючи граматичні правила практичним
шляхом, дитина починає розуміти смислові зв'язки, вчиться правильно
будувати фрази та об'єднувати їх у речення.

Мету такої роботи науковці вбачають у засвоєнні дітьми мовних узагальнень, яке має відбуватися не через наслідування мовних зразків вихователя, а насамперед завдяки власним продуктивним діям, активній мовленнєвій практиці.

4. Розвиток зв'язного мовлення. Передбачає формування діалогіч­
ного та монологічного мовлення. Тривалий час у методиці вирішували:
навчати чи не навчати дітей діалогічного мовлення, адже воно природно
входить у життя дитини з перших днів її життя. Спілкуючись із близь­
кими, малюк мимоволі навчається слухати й розуміти звертання іншої
людини, ставити запитання, підтримувати розмову. Сучасна методика
розглядає поняття діалогічне мовлення не ізольовано, а в контексті по­
няття комунікація, яке містить не лише мовленнєвий, а й психологічний,
соціально-культурний аспекти. Отже, у процесі формування діалогіч­
ного мовлення маємо реалізовувати такі завдання:

• вчити дітей презентувати себе оточенню та розуміти комунікативну
поведінку співрозмовника (його стан, настрій, наміри) за допомогою
мовних, позамовних та інтонаційних засобів виразності;

• ознайомити дітей із основними правилами мовленнєвого етикету,
виховувати якості культурного співрозмовника (повага до людини,
стриманість, толерантність до позиції іншого);

• розвивати вміння вести діалог: ставити запитання, відповідати по
суті, підтримувати розмову;

• розвивати вміння творчо підходити до використання комунікатив­
них еталонів (привітання, прощання, вибачення, прохання, відмови
тошо) відповідно до конкретної ситуації.

Розвиток зв'язного монологічного мовлення передбачає:

• навчання дітей переказу текстів;

• оволодіння різними типами розповіді (опис, повідомлення, мірку­
вання) на основі елементарних уявлень про структуру, функціональне
призначення тексту, засоби образності;

3*4 ₁₃

 

____ Мета мовленнєвого розвитку та навчання...

• формування якостей самостійного зв'язного висловлювання: ціль­ності, змістовності, логічної послідовності, образності, креативності.

5. Формування елементарного усвідомлення явищ мови й мовлен­ня. Для опанування мови характерним є не лише наслідування, відтво­рення зразків мовлення дорослих та інтуїтивне засвоєння мовних засобів та норм, а насамперед розвиток мовних узагальнень та елементарного усвідомлення мовних явищ (Ф.О.Сохін). Засвоєння мови дітьми — це не просто ознайомлення зі словами чи закладання їх у пам'ять, а розвиток мовної здібності, здатність миттєво актуалізувати потрібні слова, доречні саме в цій конкретній ситуації.

Отже, виокремлюючи означене завдання, наголосимо, що робота з розвитку мовлення дітей повинна відбуватися на іншому, вищому рівні, тобто не зводитися тільки до наслідування дітьми мовленнєвого зразка педагога, а спрямовуватися на розвиток мовного чуття, мовної здібності дошкільника. Треба створювати умови для самостійних спостережень дітей за мовою, для саморозвитку мовлення, здійснення контролю та самоконтролю за висловлюваннями.

Контрольні запитання,

1.Поясніть, у чому полягає концептуально новий підхід до органі­
зації роботи з розвитку мовлення.

2. Назвіть завдання розвитку мовлення дітей у традиційній мето­
диці.

3. Сформулюйте сучасні завдання розвитку мовлення дошкільни­
ків.

4. Поясніть, чому центральним завдання є розвиток зв'язного мов­
лення. Назвіть не менш як три причини.

5. Як ви розумієте поняття триєдина мета розвитку мовлення
дітей?

6. Поясніть, чому розвиток зв'язного мовлення вимагає комплек­
сного підходу, об'єднання фонетичного, лексичного і граматичного
аспектів розв'язання завдання.

7. Зіставте за змістом поняття розвиток мовлення, навчання мови,
мовленнєве виховання.

8. Як ви розумієте термін мовна особистість?

9. Які, на вашу думку, психолого-педагогічні умови сприятимуть
вихованню мовної особистості, які чинники гальмуватимуть цей про­
цес?

Триєдина мета сучасної дошкільної лінгводидактики

10. Що, на вашу думку, треба змінити в організації роботи з розвитку зв'язного мовлення в сучасному дошкільному закладі?

Система оцінювання досягнень: повні і правильні відповіді на за­питання №№ 1,2,3,4, 5,7, 8 — максимально 4 бали за кожну відповідь; змістовні відповіді на запитання №№ 6, 9, 10, з визначенням власної позиції— максимально 7 балів.

Завдання.

1.Опрацювати розділ з розвитку мовлення в коментарі до Базового
компонента дошкільної освіти на с. 74—92.

2. Опрацювати статтю А.М.Богуш «Мовленнєвий розвиток ді­
тей: сутність та шляхи реалізації» у журналі «Дошкільне виховання»
(№6, 1996).

3. Внести до термінологічного словничка ключові терміни цього
розділу.

Система оцінювання досягнень: наявність конспектів або ксерокопій статей із власними позначками—3 бали; здатність прокоментувати опра­цьований матеріал — 5 балів; заповнений термінологічний словник — максимально 5 балів (по балу за визначення кожного терміну).

Поняття «зв'язне мовлення

розділ 2