Організовані та спонтанні форми мовленнєвотворчої

_____ Методика навчання дітей зв'язного мовлення

У ситуаціях регламентованої мовленнєвотворчої діяльності осно­вними організаційними формами є мовленнєве заняття, а також за­няття з ознайомлення дітей з художньою літературою, деякі види мовленнєвих ігор. Під керівництвом вихователя діти вправляються у складанні римовок, художньому аналізі та творчій контамінації малих форм фольклору, створенні колективних етюдів, індивідуальних казок, оповідань. Наведемо приклад такого заняття.

ТЕМА. СКЛАДАННЯ КАЗКОВОЇ ІСТОРІЇ ПРО ДИВОВИЖНУ СИЛУ ДОБРОТИ.

Загальна мета; через стимульні лексико-граматичні та логічні вправи підготувати дітей до самостійного складання творчої розповіді за опорними словами; розвивати творчу уяву, здатність до багатоваріант­ного розв'язання проблемного завдання; формувати зв'язність, логічну послідовність самостійного висловлювання дитини.

Матеріал: ластик, ґудзик, скріпка, набір предметних карток (су­ниця, ґудзик, відро, машина, пташка, пиріг, кишеня, кіт, їжак), аркуші паперу, олівці

Організаційні процедури: у цього заняття два важливих моменти — етична бесіда та складання творчої розповіді. Щоб складена дітьми казка носила певний моральний зміст, етична бесіда повинна пере­дувати творчій розповіді. Лексичні вправи в першій частині заняття дають змогу актуалізувати потрібний словник для виконання творчого завдання.

ХІД ЗАНЯТТЯ

На початку заняття вихователь пропонує дітям визначити, як вони розуміють вислів: «Я собою задоволений», «Я пишаюся собою», коли людина може так про себе сказати. Просить пригадати, як наше тіло виражає такий стан, якими способами. Пропонує показати позою, жестами, мімікою такий стан (плечі розгорнути, голову підняти, на обличчі усмішка). Аналогічно діти демонструють протилежний стан пригніченості, переживання, сорому, обговорюють ситуації, коли такі відчуття трапляються. Вихователь робить висновок, що від гарних вчинків людина наче стає більшою, а погані — роблять її навіть зовні меншою.

Вихователь пропонує дітям послухати вірш:

Стимулювання словесної твор чості та навчання,.

Один дуже крихітний хлопчик

Для такої ж крихітної пташки

На крихітному блюдечку

Приніс смачну, запашну крихітку.

Пташка йому подякувала,

Так вона йому подякувала,

Щиро-щиро подякувала,

І хлопчик трішки виріс.

Обговорення запитання: «Чому від подяки пташки хлопчик трішки підріс?»

Лексико-граматичні вправи, добір синонімів до слова «крихітний», який менший за скріпку, ластик, ґудзик на сорочці; добір порівнянь до названих слів-синонІмів; складання речень про можливості дій такого крихітного хлопчика.

• Підготовка до творчої розповіді — проектування сюжету за допо­
могою запитань вихователя: як могло так статися, що хлопчик зробився
таким маленьким? Можливо, він вчинив щось погане? Що могло ста­
тися? Як тепер повернути йому справжній вигляд? Які добрі вчинки
він міг зробити? Чи допомогло це хлопчику повернути свій зріст? Що
хлопчик зрозумів у своєму житті? Який корисний, хоч і складний урок
він виніс?

• Колективне сюжетоскладання за опорними словами у вигляді
предметних карток: вихователь їх послідовно відкриває перед дітьми,
спрямовуючи розвивати сюжет відповідно до опорних слів.

• Малювання дітьми ілюстрацій до окремих епізодів створеного
сюжету. Відтворення казки за малюнками. Складання книжки-роз-
кладанки.

• Загальний етичний висновок вихователь робить разом із дітьми.
Мовленнєвотворча діяльність використовується і в інших видах

занять (інтелектуальних, художніх, екологічних) у вигляді висловів-міркувань, висловів-пропозипій, у побудові яких дитина виявляє свою творчість, рівень мовленнєвої компетентності.

Залежно від способу організації мовпенпєвоггворч& діяльність дітей розділяється на індивідуальну, групову і колективну. Ми вважаємо, що прямої залежності між умовами перебігу творчого процесу і способа­ми організації діяльності немає, ініціативна словесна творчість може відбуватися в усіх трьох формах, і в навчальній діяльності вихователь

Методика навчання дітей зв'язного мовлення

також використовує різноманітні форми організації дітей залежно від завдань заняття і рівня підготовленості дітей до творчої діяльності. Типи мовленнєвотворчих дій за способами організації відбито в таблиці 2. Охарактеризуємо малюнок. Індивідуальна спонтанна творчість — це майже завжди моногра, незалежно від змісту і характеру діяльності, за винятком мовленнєвотворчої діяльності, коли вона має естетичний мотив (С.Л.Рубінштейн). Дитина може обирати різні засоби реалізації свого задуму (дії з іграшками, малювання, ліплення, конструювання, танець з підспівуванням), її активність спонукається ігровим моти­вом, у результаті якого породжується ігровий або художній сюжет, що відбивається пізніше в певних діях (режисерській грі з іграшками, малюванні, створенні книжки-розкладанки тощо). Часто буває так, що в ініціативній творчій діяльності мовлення виконує не головну, а допоміжну функцію (акомпанує образотворенню, супроводжує будову якоїсь споруди тощо), мовлення гармонійно входить до складу макро-діяльностІ дитини, у якій вона відокремлюється, відчужується від інших, занурюється у світ фантазій. Така індивідуальна творчість має безперечну цінність для розвитку творчої уяви, образного і логічного мислення, емоційно-чуттєвої сфери дошкільника. Величезною мірою саме від багатства, оригінальності, змістовності мовленнєвої творчості залежить рівень ігрової, художньої діяльності дитини.

Таблиця 2 Типи мовленнєвотворчої діяльності за способами організації

 

Способи орга-	Типи індиві-	Типи групової	Типи колектив-
нізації	дуальної МТД	МТД	ної МТД
В організовано-	Словесне	Розповідь	Колективні етю-
му навчанні	малювання,	командами,	ди, ілюстрації до
	коментар зо-	сюжето скла-	зв'язного вислов-
	браженого,	дання	лювання (синте-
	Індивідуально-		тичний колаж)
	го, складання
	розповіді
В ініціативній	Моногра, само-	Ігрові діа-	Створення сцена-
творчості	презентація,	логи — мовні	рію, сюжетоскла-
	акомпанемент	ігри (дитячий	дання
	дп	фольклор)

Стимулювання словесної творчості та навчання...

Г.О.Люблінською і З.О.Ганьковою проведено дослідження, де автори визначили дві різні форми мовлення, якими користується дошкільник під час своєї індивідуальної ініціативної мовленнєвотворчої діяльності. Першу — дослідники умовно назвали мовлення-гра. Вона характеризу­ється розгорнутою розповідною формою. «Дитина говорить довгими, більш-менш правильно побудованими реченнями. Мовлення її виразне й емоційне. Дитина говорить про те, що робить, доповнюючи і збагачу­ючи мовленням свою діяльність, її мовлення цілком можна визначити як «акомпанемент дії», — переконаний Л.С.Виготський.

Наведемо приклад такого мовлення — Рая (6 р.) розставляє фігурки дітей, що катаються на ковзанах, лижах, санчатах на фоні зимового саду: «Цей тут катається... Он він куди поїхав. Тепер назад..., а цей так... він його доганяє, а цей швидко поїхав та ніяк його не наздогнати... А діти тут на санчатах з гори катаються, а ще ці до них причепилися, а ця ді­вчинка іде з санчатами, а вони їй кричать: «Бережись, геть з дороги!». Раптом бух у сніг...».

Виникнення другої автори пов'язують із процесом виконання склад­ніших завдань. Вона складається з коротких, незавершених речень або навіть окремих слів, у яких дитина висловлює своє здивування, неро­зуміння чи будь-яке прийняте рішення. Цю форму вчені визначають, як мовлення-питання, мовлення-твердження, мовлення-пояснення. Ми характеризуємо її як «штрих-мовлення», оскільки вона не має розповідного характеру й емоційної виразності, коротка і згорнута за структурою, проблемна за своїм характером. Спрямовуючи свої дії на розкриття потрібних зв'язків, діти виявляють їх у запитаннях і репліках, якими супроводжують свої дії.

Під впливом будь-яких вражень дитина складає казку чи оповіда­ння, розповідає її одноліткам, батькам, вихователям, а нерідко робить спроби зафіксувати текст самостійно. У такому разі словесна творчість виступає в «чистому вигляді» як самодостатня діяльність. Наприклад, шестирічній Каті подобається грати «в письменника», вона складає численні казки, оповідання, завжди прагне зафіксувати їх, малює до них Ілюстрації, збирає свої твори в окрему папку. Маша почала писати книгу з анатомії, у якій прагне відбити власні уявлення про будову, за­кони розвитку людського організму, а також правила здорового способу життя. Таких дітей, як Катя, Маша, небагато, але їхня індивідуальна творчість — свідчення стійкого Інтересу до літературно-мовленнєвої

 

^Летодика навчання дітей зв'язного мовлення

діяльності, високого рівня мовленнєвотворчих здібностей. Розповіді, складені такими дітьми, є взірцем для інших, взірцем, що подобається і є доступним для наслідування і творчої переробки одноліткам. За бажанням дітей в ініціативній мовленнєвотворчій діяльності стихійно утворюються невеличкі творчі групи. Це може бути ігровий, музично-ритмічний, театральний, рідше образотворчий дует, який об'єднує дітей спільним сюжетом, образами, спільними переживаннями у процесі спі­вавторства, спілкуванням навколо певної теми. Водночас, як відмічають учені, навіть у спільній грі діалог між дітьми є, по суті, монологізова-ною формою мовлення, монологічним діалогом (за В.А.Бухбіндером). Діти розігрують спільний сюжет, у якому, однак, кожен із дітей оперує своїми образами, уявленнями, кожен будує свій монолог за загальною сюжетною лінією, а діалог допомагає кожному з учасників отримати те, чого йому браку.

У старших дошкільників один із улюблених видів гри — театраліза­ція, коли вони організують за своєю ініціативою колективну гру в театр. її важливим етапом є сюжетоскладання, у якому діти привчаються під­коряти власну ідею загальній, не відходити від основної сюжетної лінії, виявляти ініціативу в її вдосконаленні. За спільно складеним сюжетом діти готують вистави, розігрують сюжетні сцени. В ініціативній колек­тивній творчості діти мимовільно вчаться одне в одного мовленнєвим умінням і водночас заряджаються творчим натхненням, чому сприяє особлива емоційна атмосфера.

У процесі навчання вихователі також використовують різні способи організації дітей, але на певних етапах навчання. Так, індивідуальній творчій діяльності на занятті обов'язково повинна передувати колек­тивна творчість, у ході якої дитина поступово здобуває потрібні для творчості вміння і навички в найсприятливішій для цього ситуації. Адже колективне творення, спрямоване і кероване вихователем, завжди закінчується успішно, що приносить дітям особливе задоволення, віру у свої можливості та бажання повернутися до цієї діяльності ще не раз. Як ми вже зазначали, у процесі колективної творчості діти мимоволі, залюбки й успішно вчаться одне в одного, переймаючи найрезультатив­ніші засоби дії. Ця форма організації цінна також багатоваріантністю вирішення творчого завдання, що позитивно впливає на розвиток швидкості, гнучкості й оригінальності мислення дошкільників.

Поступово вихователь починає використовувати групову (дует,

Стимулювання словесної творчості та навчання...

тріо) форму організації, наприклад, складання розповіді командами. Вихователь доручає дитині обрати собі товаришів для спільної розпо­віді, наприклад за картиною, набором іграшок тощо. Утворена група розповідачів домовляється, хто за ким, про що, як складатиме розпо­відь. Причому кожен член команди уважно слухає свого товариша, доповнює його, підтримує у разі виникнення труднощів. Групова мовленнєвотворча діяльність є переходом до індивідуальної, коли всі діти отримують загальне завдання, всім пропонується загальна тема, а, можливо, діти самостійно обирають тему свого твору, але вони індивідуально виконують завдання і далі презентують його всій групі дітей.

Про значення індивідуальної творчості на занятті й подальшого включення складених дітьми творів у колективний художній аналіз свідчить дослідження Г.М.Кудіної і З.М.Новлянської. Автори зазна­чають, що цінним є саме поєднання індивідуального і колективного етапу мовленнєвотворчої діяльності на занятті. Складений дитиною твір презентується всій групі, яка стає його цінувальником, критиком, співавтором, що, безперечно, впливає на підвищення якості індивідуаль­ної мовленнєвої діяльності, адже поступово у процесі навчання кожен із дітей тимчасово перебуває у ролі автора, критика і слухача. Отже, використання різних способів організації мовленнсвотворчої діяльності дітей у процесі навчання сприяє підвищенню її якості.

Контрольні запитання.

1.Як ви розумієте роль словесної творчості в дошкільному віці?

2. Визначіть структурні компоненти словесної творчості.

3. Зіставте поняття мовленнєвотворча діяльність, словесна твор­
чість, творча розповідь.

4. Класифікуйте види мовленнєвотворчої діяльності дошкільнят.

5. Порівняйте ініціативну та організовану мовленнєвотворчу ді­
яльність дітей.

6. Яка роль уяви та художньо-естетичного сприймання в розвитку
словесної творчості?

7. Визначить принципи організації занять з навчання творчого роз­
повідання.

8. Назвіть чинники стимулювання словесної творчості в дошкіль­
ному віці.

9. Види занять з навчання творчого розповідання.

Методика навчання дітей зв'язного мовлення

10. Які способи збереження продуктів дитячої словесної творчості
ви знаєте?

11.Які функції виконує дитяча словесна творчість?

Система оцінювання досягнень: повні і правильні відповіді на за­питання №№ 1, 2, 5, 6, 7, 8, 9, 11 — максимально 4 бали за кожну від­повідь; змістовні відповіді на запитання №№ 3, 4,6, 10 з визначенням власної позиції— максимально 6 балів.

Репродуктивні і творчі завдання.

1. Розробити конспект заняття зі складання творчої розповіді на
тему «Чарівний ґудзик».

2. Підготувати картки з різними видами моделей для складання
творчої розповіді на тему «Подарунок».

3. Виготовити ігрове поле для сюжетоскладання за віршем А.Варто
«Ведмедик».

4. Розробити три сюжетні лінії до теми «Як я перестав боятися» для
подальшого складання з дітьми творчої розповіді.

5. Розробити сценарій за текстом казки М.Коцюбинського «Про
двох цапків».

Система оцінювання досягнень: виконання завдань № 2, 3, 4 -максимально 3 бали; розробка плану-конспекту (завдання № 1), з подальшою імітацією — максимально 5 балів; розробка сценарію за текстом казки —максимально 6 балів.

розділ

КОНСПЕКТИ ЗАНЯТЬ