Повноваження прокурора у виконавчому провадженні

У п.2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначено, що у разі представництва прокурором інтересів громадянина або держави у суді виконавче провадження може бути відкрите за заявою прокурора. Про це йдеться і в постанові пленуму ВС 26.12.03 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження.»

Підставами і приводом для дій прокурора щодо участі у виконавчому провадженні є:

- Звернення громадянина до прокурора

- Звернення до прокурора державного органу

- повідомлення в ЗМІ

- Безпосереднє виявлення порушеного права громадянина чи держави. Прокурор, який набув статусу учасника виконавчого провадження згідно з ст..11-1 ЗУ «Про виконавче провадження»: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що
підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх
форм власності, фізичними особами, фізичними особами -
підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

 

здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі
виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання
рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку,
встановленому виконавчим документом і цим Законом;

надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам
можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого
провадження і їхні клопотання;

роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки, викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а
в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про
його привід через органи внутрішніх справ; залучати у встановленому порядку до провадження
виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ,
інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна -
суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та
іншими законами.

 

Діяльність із захисту прав громадян та інтересів держави при виконанні судових рішень необхідно оцінювати зважаючи на відповідність проведеної роботи стану законності при виконанні рішень, своєчасність та ефективність вжитих заходів до усунення порушень закону, фактичне поновлення порушених прав і свобод громадян, інтересів держави.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам. Тому перевірочні заходи потрібно організовувати, не підміняючи органи Державної виконавчої служби, за заявами та іншими повідомленнями про порушення закону, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів – також з власної ініціативи із застосуванням передбачених законом повноважень.

Необхідно враховувати, що від правильної організації перевірки, принциповості прокурора залежить результативність прокурорської перевірки.

Звернення з питань порушених прав при виконанні судових рішень умовно можна поділити на скарги на дії чи бездіяльність органів, що виконують рішення та на дії чи бездіяльність осіб, що відповідно до рішень повинні їх виконувати.

При розгляді звернень щодо порушень законодавства державними виконавцями, які можуть бути усунуті в порядку відомчого контролю, а викладені у них доводи не вимагають прокурорського втручання, необхідно вирішувати питання про направлення їх за належністю до органу контролю за законністю виконавчого провадження з урахуванням вимог ст.ст. 82, 83 Закону України «Про виконавче провадження».

Інформація про правопорушення при виконанні судових рішень міститься у зверненнях громадян, державних виконавців, в узагальненнях прокурорської і судової практики, повідомленнях засобів масової інформації, матеріалах попередніх прокурорських перевірок, актах контролюючих органів тощо.

При проведенні перевірок додержання законодавства при виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб) особливу увагу необхідно звертати на законність дій та актів тих суб’єктів, які згідно із законом уповноважені на виконання цих рішень, а саме: державних виконавців при проведенні ними виконавчих дій, керівників органів Державної виконавчої служби при здійсненні ними контролю за законністю виконавчого провадження; учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій; органів, які виконують рішення про стягнення коштів, зокрема податкових, банківських та кредитно-фінансових установ; органів Державного казначейства України при стягненні коштів з бюджетів або з бюджетних установ; арбітражних керуючих при виконанні ними судових рішень.

Перед проведенням перевірки за зверненнями слід уважно вивчати викладені доводи. У разі неточностей або недостатності викладеної ними інформації, наданих копій документів необхідно уточняти доводи шляхом відібрання пояснень, витребувати необхідну для перевірки інформацію та документи. Прокурор вправі у відповідності до положень ст.ст. 8, 20 Закону України «Про виконавче провадження» використовувати надані йому повноваження.

Мати також на увазі, що прокурор має право на витребування інформації, що містить банківську таємницю. Зокрема, для з’ясування обставин користування банківським рахунком, даних про рух коштів на ньому тощо, таку інформацію можна вимагати від банківської установи з посиланням на вказані повноваження прокурора та положення ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Оскільки прокурор діє на захист інтересів інших осіб, маючи на меті забезпечення законності, а не вчиняє конкретних рішень і дій процесуального характеру у виконавчому провадженні, слід роз’яснювати посадовим особам органів Державної виконавчої служби норми Конституції та законів України у разі неправильного тлумачення ними поняття «втручання у виконавче провадження».

За наявності фактів невиконання законних вимог прокурора та в інших передбачених законом випадках необхідно вирішувати питання щодо адміністративної відповідальності осіб за правопорушення, передбачені ст.ст. 185⁶ , 185⁸ КУпАП.

На час перевірки обов’язково необхідно з’ясовувати наявність фактів оскаржень дій (бездіяльності) або процесуальних документів державного виконавця і чи є вже прийняті в судовому чи відомчому порядку рішення з питань, які стосуються прокурорської перевірки, враховувати ці дані, визначатись у подальших обсягах перевірочних заходів.

Також, у ході перевірок з’ясовувати, чи дотримуються права сторін виконавчого провадження, чи своєчасно направляються їм копії процесуальних документів, повноту вчинення виконавчих дій, чи вживаються заходи до розшуку боржників та їх майна; відповідність закону прийнятих державними виконавцями процесуальних рішень у виконавчому провадженні, у т.ч. законність їх зупинення, відкладення виконавчих дій, закриття виконавчих проваджень, повернення стягувачам виконавчих документів.

При цьому, необхідно звертати увагу на законність дій та актів тих суб’єктів, які згідно із законом уповноважені на виконання цих рішень, а саме: державних виконавців при проведенні ними виконавчих дій, керівників органів Державної виконавчої служби при здійсненні ними контролю за законністю виконавчого провадження; учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій; органів, які виконують рішення про стягнення коштів, зокрема податкових, банківських та кредитно-фінансових установ; органів Державного казначейства України при стягненні коштів з бюджетів або з бюджетних установ; арбітражних керуючих при виконанні ними судових рішень.

Обсяг прокурорської перевірки має включати опрацювання всього порядку та стану примусового виконання рішення. З’ясування повноти, правильності та своєчасності прийнятих у виконавчому провадженні рішень дозволить комплексно оцінити стан законності та прийняти законне рішення.

При перевірці повноти та своєчасності вжитих державними виконавцями заходів необхідно враховувати, що останні згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» зобов’язані використовуючи надані їм права вживати всіх можливих заходів для виконання рішення, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії. Тобто, використовувати надані права є обовязком державного виконавця.

Слід мати на увазі, що здебільшого, виконуючи рішення про стягнення коштів, для їх виявлення, державні виконавці обмежуються формальним комплексом заходів, направляючи запити про наявність у боржника майна та рахунків у банківських установах до Бюро технічної інвентаризації, Державної автомобільної інспекції та до Державної податкової інспекції, не провівши необхідних виконавчих дій, закінчують виконавчі провадження. При цьому, наявність у боржника земельних ділянок, цінних паперів, часток у товариствах, прав власності на знаки для товарів і послуг, патенти на винаходи і корисні моделі тощо державними виконавцями не з’ясовується.

Також при виконанні рішень, що зобовязують боржника вчинити певні дії, державні виконавці часто ігнорують вимоги закону про вжиття всіх можливих заходів для виконання рішення суду, а обмежуються формальним застосуванням за його невиконання до боржника встановлених ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» штрафних санкції та направляють клопотання про його кримінальну відповідальність. При цьому, можливих примусових заходів для виконання рішення без участі боржника, як того вимагає закон (ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»), не здійснюють.

Тобто проводячи перевірку з питань додержання вимог законів при виконанні рішення, при його примусовому виконанні, у встановленому Законом України «Про виконавче провадження», приорітетним є додержання вимог вказаного закону. Адже від правильності та повноти вжитих у виконавчому провадженні заходів залежить обгрунтованість прийнятих у ньому процесуальних рішень.

При проведенні перевірок за клопотаннями чи поданнями державних виконавців про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності необхідно, окрім з’ясування питань повноти вжитих у виконавчому провадженні заходів, правильності визначення суб’єктів відповідальності, наявності відповідних обґрунтувань позиції державного виконавця, необхідно звертати також увагу і на додержання встановленої законом процедури ініціювання цієї відповідальності.

У ході перевірок необхідно також звертати увагу на додержання закону при здійсненні уповноваженими службовими особами Державної виконавчої служби контролю за законністю виконавчого провадження, на своєчасність і повноту виявлення порушень закону у діяльності державних виконавців, додержання порядку розгляду скарг на рішення, дії (бездіяльність) державних виконавців, законність прийнятих за результатами відомчого контролю рішень. Реагувати на факти безпідставного витребування виконавчих проваджень та затягування процедури примусового виконання рішень.

При перевірках з питань правильності проведеної у виконавчому провадженні оцінки вартості майна та його переоцінки у ході торгів з примусової реалізації залучати спеціалістів, які мають відповідні дозволи на здійснення оціночної діяльності. При цьому, слід пам’ятати, що відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності зобов'язані дотримуватися вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна, строків проведення оцінки.

Як свідчать результати раніше проведених перевірок вказані вимоги оцінювачами та суб'єктами оціночної діяльності не дотримуються та систематично порушуються строки проведення оцінки майна, які не можуть перевищувати 20 календарних днів.

Перевіряючи законність дій боржників при виконанні судового рішення, слід враховувати, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими для виконання та порядок їх примусового виконання встановлений Законом України «Про виконавче провадження». У першу чергу – з’ясовувати обставини надходження до них виконавчих документів, організацію їх розгляду і вирішення службовими особами, зміст та належність повноважень на їх виконання відповідно до правового статусу службових осіб, фактично вжиті заходи, причини бездіяльності, наявність розпоряджень і рішень стосовно предмета виконання, здійснення операцій з майном та коштами тощо.

У ході перевірок додержання законодавства при виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб)у діяльності податкових органів, банківських та кредитно-фінансових установ, органів казначейства необхідно з’ясовувати дату і час надходження на виконання виконавчих документів; організацію та проведення фінансових операцій за вимогами державного виконавця; наявність на виконанні інших виконавчих документів щодо одного і того ж боржника чи певних обтяжень (судових арештів коштів або заборон на розпорядження ними); витребувати та опрацьовувати документи фінансового характеру; опитувати осіб, які були задіяні у процедурі виконання рішень.

Також необхідно перевіряти додержання законодавства в діяльності арбітражних керуючих при виконанні ними судових рішень. Під час перевірки враховувати, що діяльність арбітражних керуючих охоплює широке коло правовідносин, зокрема на стадії розпорядження майном, санації та ліквідації підприємства.

Особливу увагу необхідно звертати на законність дій арбітражного керуючого (ліквідатора) після передачі йому виконавчого документа державною виконавчою службою у разі визнання боржника банкрутом.

За заявами і повідомленнями про злочини, вчинені при виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), необхідно проводити дослідчі перевірки, у т.ч. шляхом відібрання пояснень та витребування необхідних документів, приймати рішення згідно з вимогами ст. 97 КПК України.

Слід пам’ятати, що перед тим як порушити кримінальну справу потрібно пересвідчитись в особі заявника та попередити його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин (ч. 2 ст. 95 КПК України).

У разі надходження скарг на рішення, дії службових осіб, з якими заявники не погоджуються та розцінюють їх як злочин, перевірки в порядку ст. 97 КПК України слід проводити лише за наявності у вказаних заявах об’єктивних даних, які вказують на передбачені кримінальним законом ознаки злочину.

При проведенні дослідчих перевірок не допускати випадків формального, поверхового з’ясування обставин подій, а навпаки, вжити всі можливі перевірочні заходи для прийняття обґрунтованого рішення.