Основні вимоги до змісту і форми позовних заяв про усунення порушень земельного законодавства.

За формою і змістом позовні заяви повинні відповідати вимогам ст. ст.119, 120 ЦПК України, ст. 54 ГПК України, ст. ст. 105, 106 КАС України. У них має бути посилання на норми закону і підзаконні акти, які регулюють дані правовідносини, і на конкретні докази, котрими підтверджуються позовні вимоги. У позовних заявах обґрунтовуються інтереси громадян і підстави для пред'явлення позову в інтересах конкретного громадянина (стан здоров'я, соціальний статус, матеріальне становище або інші поважні причини), який неспроможний самостійно захистити свої права. Так само мають бути обґрунтовані й підстави для звернення з позовом на захист інтересів держави.

Згідно п. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява, подана до господарського суду, повинна містити не тільки повне найменування сторін і їхні поштові адреси, а й ідентифікаційні коди суб’єкта господарської діяльності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери (для фізичних осіб). Крім цього, відповідно до зазначеної процесуальної норми позовна заява повинна містити:

1. найменування господарського суду, у який вона подається;

2. найменування сторін, їх місце знаходження (місце проживання);

3. документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

4. зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, суми договору (по спорах, які виникають при укладенні, зміні і розірванні господарських договорів);

5. зміст позовних вимог, якщо позов пред'явлений до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

6. виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, законодавство, на підставі якого пред'являється позов;

7. перелік доданих до заяви документів і інших доказів.

Згідно ст. 56 ГПК прокурор чи його заступник зобов'язані при пред'явленні позову надіслати сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів, якщо ці документи у сторін відсутні, та долучити відповідні докази, якими підтверджується скерування цих документів.

Позовні заяви, які подаються в порядку цивільного судочинства, повинні відповідати, як зазначалося вище, вимогам ст.. ст. 118-120 ЦПК України. У них має бути зазначено:

1. найменування суду, у який подається позов;

2. точне найменування позивача і відповідача, їх місце проживання чи
перебування;

3. зміст позовних вимог;

4. виклад обставин, яким обґрунтовуються позовні вимоги;

5. докази, що підтверджують позов;

6. ціна позову.

До позовної заяви додаються копії позову та долучених до нього документів відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Згідно із чинним цивільним процесуальним законодавством обов'язок доводити заявлені вимоги і представляти додаткові докази у справі покладено на позивача (ст. 60 ЦПК України).

Відповідно ст. 106 КАС України у позовній заяві, що пред’являється в порядку адміністративного судочинства, обов’язково зазначається:

1. найменування суду, до якого подається позовна заява;

2. ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобів зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3. ім’я (найменування) відповідача, поштова адреса, а також номер засобів зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

4. зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує ці вимоги;

5. у разі необхідності – клопотання про призначення експертизи, про витребування доказів, про виклик свідків тощо;

6. перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Так само, як і у цивільному процесі, до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, приєднаних до неї, відповідно до кількості відповідачів.

При підготовці позовів особливу увагу слід приділяти наступним положенням:

- правильному визначенню підстав звернення до суду позивача (позов в інтересах держави - в інтересах органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, в разі наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою; позов в інтересах громадянина - особи, яка через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних. причин не може самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати свої процесуальні повноваження);

- достатності доказів, необхідних для обґрунтування позовних вимог;

- можливості пред'явлення позову з урахуванням строку позовної давності (у разі його пропуску з поважних причин, обґрунтування його поновлення);

- підсудність спору;

- визначати ціну позову (в разі наявності з урахуванням суми основного боргу, пені, штрафних санкцій), додавши обґрунтований розрахунок;

- вживати передбачених законом заходів до забезпечення позову (вказувати на конкретний спосіб забезпечення та мотивувати його, не залишати без реагування випадки необґрунтованої відмови у забезпеченні позову).

- конкретизувати позовні вимоги.

Позовна заява підписується прокурором або особою, що виконує його обов'язки. Відповідно до вимог ст.ст.57, 120 ЩІК України до заяви додаються докази на обґрунтування позовних вимог.

Ними можуть бути:

- розрахунок заборгованості або завданих збитків,

- акти перевірок та приписи контролюючих органів;

- постанови про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності;

- копії договорів оренди, купівлі-продажу, дарування і т.і, (за їх відсутності інші документи, що свідчать про наявність договірних відносин між сторонами);

- рішення органів влади або місцевого самоврядування;

- докази щодо невиконання умов договорів;

- розрахунок суми позову;

- інші документи залежно від виду позовних вимог.

Відповідно до способів захисту прав на землю розрізняють такі види позовів:

- про стягнення коштів за договірними зобов’язаннями (договорами оренди, купівлі-продажу землі тощо);

- про визнання недійсними договорів (оренди, купівлі-продажу, міни тощо);

- про стягнення шкоди, спричиненої самовільним заняттям земельної ділянки;

- про розірвання договорів (оренди, купівлі-продажу тощо);

- про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, виконавчої влади про надання земельних ділянок у власність, користування;

- про визнання недійсними державних актів на право власності чи право постійного користування на землю;

- про стягнення коштів за позадоговірними зобов’язаними (нецільове використання, безоплатне використання, відшкодування втрат, забруднення земель);

- про витребування, повернення землі з незаконного володіння та звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, у т. ч. знесення самовільно побудованих споруд;

- про припинення права володіння та користування землею.