Самостійною підставою для пред'явлення позовних заяв є факти надходження коштів відповідній юридичній чи фізичній особі без встановлених Законом підстав.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень БК України передбачено, що у разі встановлення в діях посадової, службової особи органів
державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів
місцевого самоврядування) складу злочину за обвинувальним вироком
суду щодо неї, який набрав законної сили, органи державної влади
(органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого
самоврядування) в установленому законодавством порядку
реалізовують право зворотної вимоги (регресу) до цієї особи щодо
відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим
бюджетам), у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не
встановлено законодавством.

За результатами службового розслідування органи державної
влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) та органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами Державного казначейства України у місячний
строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про
відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим
бюджетам), з пред'явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі
виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

 

П.47 Участь прокурора у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пунктів 5, 12.5 Наказу Генерального прокурора України від 29.11.06 №6гн «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» питання принесення протестів на постанови суду у справах про адміністративні правопорушення (крім справ про порушення митних правил та прикордонного режиму, корупційні діяння) віднесені до компетенції працівників прокуратури, які реалізують її представницьку функцію.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 24.09.2008 року №586-VI внесені зміни та доповнення до КУпАП. Відповідно до змін внесених до статті 294 КУпАП апеляційний перегляд постанови у справах про адміністративне правопорушення здійснюється суддею судової палати апеляційного суду в кримінальних справах.

У зв’язку з вказаними змінами у законодавстві участь у справах про адміністративні правопорушення мають здійснювати працівники прокуратури, які підтримують державне обвинувачення у суді. У протесті прокурора на постанову у справі про адміністративне правопорушення наводити представницькі повноваження прокурора не потрібно.

 

В результаті розвитку ринкової економіки в державі виникає підґрунтя для виникнення та розвитку тіньової економіки, злочинним результатом діяльності ділків якої, стає отримання великої кількості «брудних» коштів, які потрібно легалізувати, укладення фіктивних угод, незаконного отримання відшкодувань з державного бюджету та ін..

Законодавча база: Конституція України ст.12, п.2; ЗУ «Про прокуратуру» ст. 36-1, 20; ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»; Наказ №6; ЦПК, ГПК, КАСУ.

Відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” до легалізації доходів відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.

Процес легалізації брудних коштів являє собою складну схему послідовних дій, спрямованих на заплутування істинних джерел кримінальних капіталів завдяки трансформації одних активів в інші шляхом численних та різноманітних фінансових операцій. Власне, операції з відмивання – це, як правило, легальні фінансові операції, але злочинним є походження коштів, що в них використовуються.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формою представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Для пред’явлення прокурором позовної заяви до суду у справах з питань протидії легалізації незаконних доходів перш за все необхідно додержуватися вимог чинного законодавства. Так статтями 17,18 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, встановлено цивільно-правові санкції за порушення законодавства в сфері легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, так:

- юридичні особи, які здійснювали фінансові операції з легалізації (відмивання) доходів або фінансували тероризм, можуть бути ліквідовані за рішенням суду;

- неодноразове порушення суб’єктами первинного фінансового моніторингу вимог закону тягне за собою за рішенням суду обмеження, тимчасове припинення дії та позбавлення ліцензії чи іншого спеціального дозволу на право провадження певних видів діяльності в порядку, встановленому законодавством;

- за рішенням суду доходи підлягають конфіскації в дохід держави або повертаються їх власнику, права чи законні інтереси якого були порушені, або відшкодовується їх вартість;

- угоди, спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів і фінансування тероризму, визнаються недійсними у встановленому законом порядку.

Таким чином, аналіз визначених законодавцем санкцій дає можливість виокремити категорії позовів, які можливо пред’явити прокурору до суду задля усунення порушення законодавства у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом:

- Визнання недійсними установчих документів

- Визнання недійсними угод, фіктивних підприємств

- Стягнення штрафних санкцій з суб’єктів первинного фінанс. моніторингу

Щодо першої категорії позовів, можна зазначити наступне: ст. 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції.

У разі здійснення суб’єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб’єкта (ст. 247 ГК України). В обґрунтування позовів про визнання недійсними установчих документів, крім вищевикладеного, необхідно зазначити, що згідно ст.42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на особистий ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів і отримання прибутку. Відповідачами у таких справах є особи, які стали засновниками фіктивних підприємств, але не мали наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Таким чином, виходячи з суб’єктного складу сторін, визначається й підсудність справ зазначеної категорії – місцеві суди чи окружні адміністративні суди.

Наступним блоком в організації представницької діяльності на цьому напрямку є заявлення позовів про стягнення до бюджету незаконно отриманого за нікчемними правочинами, укладеними за участю підприємств, установчі документи яких та записи про їх державну реєстрацію вже були визнані судом недійсними. Актуальність позовів вказаної категорії і полягає саме в тому, що у випадку, коли господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін (у разі виконання зобов’язання обома сторонами) – у доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наступним, третім блоком в організації представницької діяльності є подання до суду прокурором позовів про визнання недійсними фінансових операцій, укладених з метою ухилення від сплати податків і відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, обов'язкове стягнення в доход держави сум, незаконно отриманих за ними прибутків яке можливе шляхом заявлення позовів з вимогами про звернення стягнення податкового боргу на активи платника податку, арешту коштів на рахунку платника податків, стягнення з підприємства незаконно набутого майна в доход держави. Так, нормами Конституції України, зокрема ст.67, закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом. При підготовці позовів вказаних категорій необхідно обов’язково перевіряти та долучати до позовної заяви як докази документи, що підтверджують наявність податкового зобов’язання (актів перевірок, податкового повідомлення - рішення, податкових декларацій платників податків, документів, що підтверджують отримання платником податків повідомлень - рішень податкового органу про нарахування податкового боргу тощо).