Контроль за реальним виконанням судових рішень, постановлених за позовами прокурора.

Наказом Генерального прокурора України від 29.11.06 № 6гн визначено, що прокурори усіх рівнів повинні вживати заходів, спрямованих на своєчасне і реальне виконання судових рішень, постановлених у справах за їх позовами.

З метою своєчасного вжиття належних заходів для виконання судових рішень, постановлених за позовами прокурора, необхідно володіти станом його виконання. Тобто, після набрання рішенням законної сили прокурор повинен контролювати хід його виконання.

Виконання судового рішення значною мірою залежить від своєчасності ініціювання стягувачем його примусового виконання, шляхом звернення з виконавчим документом до Державної виконавчої служби.

Тому в першу чергу необхідно спонукати саме стягувачів, на користь яких діяв у судовому процесі прокурор, до своєчасного звернення до виконання виконавчих документів, а також вимагати ефективної реалізації ними прав сторони у виконавчому провадженні.

Враховувати, що у виконавчих документах не зазначається про те, що рішення суду постановлено за позовом прокурора. Тому для володіння станом реального виконання судового рішення необхідно забезпечити належну взаємодію прокуратури з органом Державної виконавчої служби і стягувачем на стадії вирішення питання щодо пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Контролюючи стан невиконання судових рішень (окремо кожного), звертати увагу на додержання стягувачами закону при виконанні постановлених на їх користь судових рішень, які набрали законної сили (своєчасність одержання виконавчих документів, пред'явлення їх на виконання до органів Державної виконавчої служби, здійснення контролю за виконанням судових рішень тощо), на факти непред'явлення ними виконавчих документів (або несвоєчасного пред’явлення), вживати заходи реагування до службових осіб стягувачів.

У ході контролю використовувати повноваження, передбачені ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», застосовувати права учасника виконавчого провадження, визначені ст. 12 цього Закону, знайомитись з матеріалами виконавчих проваджень, реагувати на дії (бездіяльність) державних виконавців у порядку, визначеному вказаним законом, проводити перевірки в органах Державної виконавчої служби, реагувати на виявлені порушення.

Враховувати, що у разі пред’явлення виконавчого документа до виконання прокурором та набуття останнім прав учасника виконавчого провадження його можливості щодо контролю за реальним виконанням рішення та вжиття заходів значно розширюються.

При цьому необхідно мати на увазі, що право на одержання виконавчого документа у суді має стягувач. Оскільки повноважень на одержання в суді виконавчого документа безпосередньо прокурором законом не визначено, для реалізації права прокурора на відкриття виконавчого провадження необхідно одержувати виконавчий документ в суді за посередництва стягувача.

У разі, коли обов’язки щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень покладено на різних працівників від їх взаєморозуміння та взаємодії залежить ефективність представництва та своєчасність виконання судових рішень.

У таких випадках прокурори, які здійснювали представництво, мають вчасно передавати працівникам, які відповідають за захист інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень виконавчі документи, а також примірники судових рішень, які набрали законної сили.

У ході контролю необхідно відстежувати вжиті державним виконавцем і боржником заходи щодо виконання судових рішень, слідкувати за термінами закінчення відстрочки або відкладення виконавчих дій та за додержанням термінів внесення платежів при розстроченні виконання рішення. Володіти інформацією про майно, яким забезпечено позов.

За необхідності – ініціювати вжиття заходів до зміни способу і порядку виконання рішення, звернення стягнення на майно боржника тощо. Періодично витребовувати від державного виконавця інформацію про реальне надходження сум за судовими рішеннями, вивчати матеріали виконавчих проваджень, подавати клопотання про проведення опису й арешту майна боржника.

Приділяти належну увагу обліковуванню невиконаних судових рішень та веденню відповідного реєстру.

Проводячи перевірку причин невиконання судових рішень, боржники за якими є неплатоспроможними, звертати увагу, з якого часу рішення виконується примусово, перевіряти, чи мало воно можливість бути виконаним (податкова звітність підприємства, наявність майна та коштів на рахунках), своєчасність при цьому пред’явлення його до виконання, відкриття виконавчого провадження та повноту забезпечення його виконання органами Державної виконавчої служби (накладення арешту, опис майна боржника, тощо), обставини, за яких боржник втратив платоспроможність.

Перевіряючи причини невиконання судових рішень, боржники за якими визнані банкрутами, відносно яких тривають ліквідаційні процедури, необхідно звертати увагу на обставини та обґрунтованість підстав їх банкрутства, законність судових ухвал та постанов про банкрутство, здійснювати перевірочні дії, у т.ч. у координації з органами податкової міліції, направлені на виявлення випадків умисного доведення боржників до банкрутства, розтрати коштів і майна тощо.

Визначаючи рішення таким, що не може бути виконаним внаслідок відсутності у боржника коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення, чи визнання його банкрутом, не варто покладатись на інформацію органів Державної виконавчої служби.

У таких випадках необхідно визначати причини, які зумовили невиконання судового рішення, проводити перевірки з цього приводу. У ході вказаних перевірок звертати увагу на те, з якого часу рішення виконується примусово, своєчасність пред’явлення його до виконання, повноту та правильність вжитих органами Державної виконавчої служби заходів, у т.ч. щодо забезпечення стягнення (накладення арешту, опис майна боржника, тощо).

Також у ході вказаних перевірок необхідно аналізувати та визначати, чи мало рішення можливість бути виконаним на момент його постановлення та своєчасність при цьому пред’явлення його до виконання.

Приходячи до висновку про неможливість виконання рішення, необхідно відшукати у цьому суб’єктивні причини та після цього вжити всіх можливих заходів для стягнення заборгованості та притягнення до відповідальності осіб, з вини яких рішення не може бути виконаним.

Контролюючи виконання рішення суду, слід мати на увазі, що здійснення заходів для його реального виконання щодо боржників, які знаходяться поза межами міста Києва, ускладнюється відсутністю дієвого механізму впливу на них та територіальні державні виконавчі служби.

У таких випадках необхідно направляти у територіальні прокуратури (за місцем знаходження органу Державної виконавчої служби) листи щодо проведення перевірок у відповідному відділі, стосовно боржника та інформування про їх результати.

Нерідко трапляються випадки, коли такі перевірки проводяться неякісно та несвоєчасно, незважаючи на неодноразові листи та нагадування.

Про настання таких обставин необхідно інформувати прокурора вищестоящого рівня, у т.ч. через прокуратуру міста Києва.

Також враховувати, що однією із найбільш поширених суб’єктивних причин невиконання або тривалого виконання судових рішень є те, що на стадії досудової підготовки не з’ясовується майновий стан боржника, його економічна активність, а на стадії судового розгляду не вживаються заходи щодо забезпечення позовів.

З метою встановлення причин невиконання судових рішень, забезпечення своєчасності отримання і достовірності звітних даних, покращення організації роботи щодо захисту інтересів громадян та держави при їх виконанні, необхідно вживати спільних заходів з органами Державної виконавчої служби. Зокорема, проводити наради із запрошенням усіх зацікавлених органів, у т.ч. стягувачів.

 

39.Захист прокурором в суді соціальних прав громадян Представництво прокурора в суді є самостійним інститутом адмін.. і цивільного права. Процесуальна форма участі прокурора в судовому процесі – закріплена в законі можливість впливу його діяльності на розвиток цивільного та адміністративного судочинства, на порушення цив. І адмін.. справи в суді чи вступ у вже розпочатий іншими особами судовий процес у справі.Ч.2. ст..45 ЦПК, ст.60 КАС прокурор здійснює представництво інтересів громадянина і держави в порядку встановленому кодексами на будь-якій стадії судочинства. Найактивнішими процесуальними формами участі прокурора у судочинстві з соц..питань є:- Звернення п. до суду з позовом чи заявою про захист прав громадян з соціальних питань, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, що порушуються інтереси держави у соціальній сфері правовідносин, на дії чи рішення державних органів влади та самоврядування, посадових осіб, які порушують ці права як передб.45 ЦПК, 60 КАС- Вступ прокурора у процес на будь-якій стадії розгляду справи, у випадках, коли це передбачено законом або коли цього потребує захист прав громадянина, державних або суспільних інтересів (ст..35 ЗУ про прокуратуру\ 45 ЦПК, 60 КАС або 8.2 наказу)- Участь у розгляді судами справ за позовами прокурора або інших осіб, коли прокурор вважає за необхідність захищати соціальні права громадянина або держанві інтереси соціальної спрямованості- Внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви проїх перегляд за ново виявленими обставинами.Наказ Генерального прокурора № 6 гн Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень вказуються ще такі форми:- Захист прав громадян або інтересів держави під час виконання судових рішень, тобто і про поновлення порушених соціальних прав- Вжиття передбачених законом заході в щодо усунення порушень закону при здійсненні судочинства, відповідальності винних осіб (п.3 Наказу) Це стосується соціальних прав, гарантованих Конституцією.Крім того, захист здійснюється шляхом ініціювання перегляду незаконних судових рішень у даного роду справах. Обовязкове дотримання вимог законів, що гарантують надання вказаних прав: Сімейний кодекс, ЗУ «Про житловий фонд», «про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям з дітьми», «про соціальний захист дітей війни», «Про соціальні послуги», «про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»»Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «про основні засади соціального захисту ветеранів праці та громадян похилого віку в Україні».перелік можна доповнювати ще довго). Вимоги до форми і змісту позовної заяви визначені у ЦПК (ст..119)та КАСУ (105, 106)Крім того, у позовній заяві прокурор відп. До ст..36-1 ЗУ Про прокуратуру та ч.7 ст.119 ЦПК має зазначити підстави для представництва у суді прав та інтересів громадян або держави соціальної спрямованості з питань їх захисту: - якщо заінтересована особа не може або їй вкрай важко захистити свої права (псих хвора, інвалід, дитина)- Заінтересована особа не вживає заходів для захисту свого права, але інтереси інших громадян державні,суспільні вимагають такого захисту. (регресні позови Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, в інтересах держ підприємств.). Наказ №6 гн Вважати пріоритетним захист соціальних і майнових прав неповнолітніх, інвалідів, людей похилого віку, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також захист державних інтересів, що стосуються оподаткування, стягнення сум до бюджету, відчуження державного майна, у т.ч. через процедуру банкрутства, земельних відносин, усунення порушень, пов’язаних з корупційними діяннями.заяву підписує і по дає до суду прокурор району, міста, міжрайонний, області та Генеральний прокурор або їх заступники. Процесуальний стан прокурора в суді першої інстанції - визн.принципом правосуддя здійснюється лише судом. Прокурор не в праві давати суду будь-яких вказівок, нав’язувати йому щось. Вимоги оформляються – поясненнями, клопотаннями, заявами. Генеральний прокурор України зобов’язує прокурорів, які братимуть участь у цив. Або адмін..процесу щодо захисту соц..прав громадян:- Ретельно готуватися до судових засідань, брати активну участь у збиранні й дослідженні доказів, з’ясуванні обставин справи - дотримання судової етики- Свої міркування щодо спору. вирішуваного судом висловлювати відповідно закону й матеріалів справи- Виходити з вимог закону про те,що у справах порушених за позовами чи заявами прокурора обов’язок доказування покладається на прокурора, який користується рівними з іншими учасниками процесу правами (Наказ №6гн)

 

40. Захист прокурором у суді прав неповнолітніх

Відповідно до ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру", положень галузевого наказу №6гн. від 29.11.2006 прокурор здійснює захист прав, свобод та інтересів однієї з найбільш вразливих верств населення – неповнолітніх, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 1 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" діти, позбавлені батьківського піклування, - це діти, які залишились без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав; відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав; визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними; оголошенням їх померлими; відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою під час слідства; розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю даних про їх місцезнаходження; тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі або відмовились від них, та безпритульні діти.

У Законі України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" також зазначено, що статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - це визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

При здійсненні прокурором представництва інтересів дитини, позбавленої батьківського піклування, або дитини-сироти до позову долучаються докази, які підтверджують її статус (рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав, рішення виконкому районної або міської ради про надання дитині відповідного статусу тощо).

З метою захисту зазначеної категорії осіб прокурори можуть звертатись з позовами про зобов’язання вчинити дії по донарахуванню у встановленому законом розмірі одноразової вихідної допомоги випускникам навчальних закладів із числа дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Підставою для пред’явлення цього виду позовів може бути відмова навчальних закладів здійснити виплату грошової допомоги у розмірі 2 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, як це передбачено ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування". У таких випадках адміністрація закладів керується положеннями пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України №226 від 05.04.1994 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", яким передбачено виплату цієї допомоги в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (42 грн. 50 коп.). Водночас пунктом 2 Прикінцевих положень вищевказаного Закону встановлено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

При цьому суди виходять з того, що відповідачами у зазначеній категорії справ мають бути навчальні заклади, за рахунок яких відповідно до ст. 8 Закону здійснюється виплата цих коштів (постанова Вищого адміністративного суду України від 27.10.2010 у справі за позовом прокурора м. Євпаторії до республіканського навчального закладу "Євпаторійська загальноосвітня санаторна школа-інтернат 1-3 ступенів Міністерства освіти і науки АР Крим", Міністерства освіти та науки АР Крим про зобов’язання вчинити певні дії).

У практиці мають місце випадки, коли у зв’язку з бездіяльністю відповідних державних установ, зобов’язаних вирішувати питання соціального захисту дітей (служб у справах дітей, відділів та управлінь освіти тощо), діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, не отримують одноразову допомогу, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2005 №823 "Про затвердження Порядку надання одноразової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення 18-річного віку" (наприклад, у зв’язку з невключенням їх посадовими особами служб у справах дітей до списку осіб, які мають право на отримання такої допомоги).

За такими фактами прокурор може звернутись з позовом про визнання незаконною бездіяльності органу освіти та зобов’язання його вчинити дії щодо виплати цієї допомоги. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до пункту 6 зазначеної постанови у разі неотримання дитиною з будь-яких причин одноразової допомоги в установлений строк вона може бути виплачена протягом трьох років.