Участь прокурора при перегляді справ в апеляційному та касаційному порядку; Верховним Судом України; за нововиявленими обставинами, здійсн. Ється за відповідними ст. 36-1,37, , главами гпк, цпк, касу

 

49. представництво прокурором інтересів громадян та держави в суді у справах про відшкодуванння шкоди заподіяної злочинами

Хоча позов про відшкодування заподіяної злочином шкоди може бути пред’явлений і в порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства, однак його розгляд разом з кримінальною справою має істотні переваги. Вони полягають у тому, що більш повно, всебічно і об’єктивно досліджуються обставини справи, оскільки розмір заподіяної шкоди нерідко впливає на кваліфікацію злочину, на міру покарання та інші важливі обставини; полегшується доказування підстав і розміру цивільного позову, оскільки ці обставини входять до предмету доказування у кримінальній справі (ст.64 КПК України), сприяє більш швидкому відшкодуванню заподіяної злочином шкоди. Завдяки розгляду цивільного позову разом з кримінальною справою заощаджуються час і кошти, які потрібно було б витратити на розгляд цивільного позову в порядку цивільного судочинства.

У порядку кримінального судочинства можливе пред’явлення позовів наступних категорій:

- про стягнення витрат на лікування потерпілих у медичних закладах;

- про стягнення коштів, витрачених на ремонт транспортних засобів внаслідок ДТП;

- про стягнення вартості пошкодженого майна від злочинних дій;

- про відшкодування шкоди, заподіяної реалізацією майна, що перебувало у податковій заставі;

- про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу;

- про захист майнових прав громадян;

- про стягнення вартості викраденого майна у зв’язку з незабезпеченням його належного зберігання;

- про стягнення привласнених коштів;

- про відшкодування збитків, завданих нецільовим використанням бюджетних коштів;

- про стягнення незаконно отриманої допомоги на випадок безробіття;

- про стягнення шкоди, заподіяної державним(комунальним) підприємствам, установам, організаціям тощо.

- позови про відшкодування шкоди, заподіяної розкраданням державного майна;

- позовні заяви про відшкодування шкоди, заподіяної злочинами в сфері службової діяльності;

- позовні заяви в інтересах громадян, яким злочином заподіяна шкода, і які самостійно не можуть захистити свої інтереси;

- про стягнення в доход держави кредитів, позичок, цінних паперів, нерухомості або іншого майна, незаконно отриманого особою, уповноваженою на виконання функцій держави;

- про стягнення збитків, заподіяних державі, державним підприємствам, установам, організаціям незаконним використанням приміщень, засобів транспорту і зв'язку, іншого державного майна чи коштів;

- про визнання незаконними нормативно-правових актів та рішень, прийнятих внаслідок корупційних діянь - щодо надання пільг, переваг по оподатковуванню, виділення дотацій, кредитів суб'єктам підприємницької діяльності тощо;

- про визнання недійсною угоди щодо надання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, яку укладено у результаті дій суб'єкта корупційного діяння з метою одержання за це матеріальних пільг, благ, послуг чи інших переваг.

Відповідно до вимог законодавства органи прокуратури здійснюють нагляд за розслідуванням кримінальних справ всіма правоохоронними органами. При цьому, по кожній кримінальній справі, ще до надходження її з обвинувальним висновком до суду, необхідно з'ясувати питання про відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Особливостями пред’явлення позовів у кримінальному судочинстві в інтересах громадян та держави є те, що відповідно до ст.ст. 28, 29 КПК України, цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства. Крім того, закриття справи з підстав, зазначених у статтях 7 і 7-1 цього Кодексу, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям або громадянам.

При заявленні позовів в інтересах лікувальних закладів про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих необхідно керуватись ст.1206 ЦК України, якою визначено, що особа, яка скоїла злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину.

Також треба взяти до уваги, що відповідно до п.4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнутих з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1996, стягнуті у встановленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров’я.

При пред’явленні позову необхідно керуватись постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 “Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат”.

У залежності від суб’єктного складу прокурором може бути пред’явлено позов про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, в інтересах фізичної чи юридичної особи, якщо такий позов не заявлено ними самостійно.

В обґрунтування зазначених позовів, крім норм КПК України, необхідно посилатись також на норми цивільного законодавства, що регламентують право на відшкодування шкоди, а саме: ст.ст. 16, 22, 1166, 1177 ЦК України.

За шкоду, заподіяну громадянином, якого визнано судом недієздатним, відповідають на підставі ст. 1184 ЦК України його опікуни або організація, яка здійснює за ним нагляд.

У разі відмови у порушенні кримінальної справи на підставі п.5 ст.6 КПК України стосовно неповнолітньої особи, вимоги про відшкодування шкоди можуть бути пред’явлені його батькам на підставі ст. ст.1178,1179 ЦК України.

Крім того, у порядку інших судочинств заявляються позови у разі припинення кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами, коли особа не звільняється від відшкодування завданих злочином збитків, залишення позову без розгляду або взагалі відсутності позову у кримінальній справі, коли збитки, спричинені злочинним діянням, залишились невідшкодованими.

У залежності від суб’єктного складу сторін визначається підсудність справ цієї категорії.

Якщо збитки спричинено діяннями фізичної особи позови про відшкодування шкоди повинні заявлятись у порядку цивільного судочинства.

У разі спричинення шкоди діями юридичної особи (справи економічної спрямованості), наприклад, ухиленням від сплати податків та інших обов’язкових платежів, укладення фіктивних угод тощо, спори про відшкодування вказаних збитків розглядаються, відповідно, у порядку господарського чи адміністративного судочинства на підставі норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Здійснюючи нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, та перевіряючи кримінальні справи, що перебувають у провадженні вказаних органів, прокурор зобов’язаний окрім виявлення можливих порушень законів при розслідуванні кримінальних справ, перевіряти наявність невідшкодованої шкоди, заподіяної злочином інтересам громадянина чи держави, та наявність підстав для пред’явлення ним позову.

Перевіряючи справу з обвинувальним висновком, що надійшла від слідчих інших органів досудового слідства, та з’ясувавши з доданої довідки (ч.3 ст. 224 КПК України), що цивільний позов не пред’являвся, однак наявний факт заподіяння матеріальної шкоди економічним інтересам держави чи потерпілому, який з поважних причин не в змозі самостійно реалізувати свої права на пред’явлення та підтримання позову у кримінальній справі, прокурор зобов’язаний перед затвердженням обвинувального висновку пред’явити цивільний позов та направити його до суду одночасно з кримінальною справою. Корупція є однією із найнебезпечніших загроз правопорядку, демократії, правам людини, чесності та соціальній справедливості, вона перешкоджає економічному розвиткові та загрожує належному і справедливому функціонуванню країн із ринковою економікою. Цивільне право обов'язково має сприяти боротьбі із корупцією шляхом надання особам, яким заподіяно шкоду, можливості отримати справедливу компенсацію.

Для осіб, яким заподіяно шкоду внаслідок корупційних дій, законодавством передбачено право на порушення судової справи з метою отримання повної компенсації за заподіяну шкоду. Така компенсація може охоплювати матеріальні збитки, втрачену вигоду та немайнову шкоду.

Збитки, заподіяні державі, підприємству, установі, організації незаконним використанням приміщень, засобів транспорту і зв'язку, іншого державного майна або коштів, підлягають відшкодуванню винними особами, уповноваженими на виконання функцій держави, на загальних підставах і умовах матеріальної відповідальності працівників та військовослужбовців.

У разі відмови добровільно повернути незаконно одержані особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредити, позички, цінні папери, нерухомість та інше майно вони чи їх вартість підлягають стягненню (вилученню) в доход держави у судовому порядку за заявою прокурора.

Одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів та пільг у результаті корупційних дій, тягне за собою визнання укладеної угоди недійсною з наслідками, передбаченими Цивільним кодексом України.

Прийняті внаслідок корупційних діянь неправомірні нормативно -правові акти та рішення підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженими на прийняття чи скасування відповідних актів та рішень, або визнаються незаконними в судовому порядку.

Фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок корупційних діянь і які зазнали моральної чи матеріальної шкоди, мають право на поновлення цих прав і відшкодування шкоди у встановленому законом порядку.

 

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності прокурора в суді регламент-туються відповідно КПК України, КАС України, ГПК України та ЦПК України.

Кримінально-процесуальний кодекс України регламентує три види оскарження рішень (дій) прокурора та слідчого прокуратури в порядку кримінального судочинства. Це оскарження до суду: 1) постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, 2) постанови про закриття справи; 3) постанови про порушення справи.

Також у порядку адміністративного судочинства розглядаються справи з приводу спорів щодо правозахисної діяльності прокуратури, тобто не пов’язаної з притягненням фізичної особи до кримінальної відповідальності, та справи з приводу трудових спорів між прокуратурою і фізичними особами, у тому числі колишніми працівниками прокуратури.

В першу чергу, звичайно, слід зазначити, що прокурор як учасник процесу, наділений правами та обтяжений обов'язками, передбаченими ст.ет.49,51 КАС України. Однак процесуальне становище прокурора у спорі про визнання незаконними дій, бездіяльності чи рішень є набагато складнішим ніж у позивача у справі, оскільки закон, з огляду на потенційно значно ширші можливості прокуратури як суб'єкта владних повноважень, покладає на відповідача додатковий тягар обов'язків.

Так, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про. протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. І як наслідок, частиною шостою зазначеної статті передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

В цивільному процесі процесуальні права та обов'язки прокурора як відповідача у справі, регламентуються статтями 27, 31 ЦПК України, і такі особливості, якими відзначається Кодекс адміністративного судочинства, в цивільному процесі відсутні. Тобто тягар доказування покладено на позивача, який має довести розмір матеріальної шкоди, наявність та розмір моральної шкоди тощо.

З метою підвищення авторитету та позитивного іміджу органів прокуратури необхідно до участі у справах зазначеної категорії залучати найбільш досвідчених працівників, які мають достатній досвід роботи та практичні навики, а також, за необхідності, в залежності від складності справи брати участь в судових засіданнях особисто прокурорам.

Готуючись до участі в судовому засіданні, прокурору слід не лише вивчити докази, надані позивачем у справі, а й перевірити, наскільки ці докази є достовірними.

Ст. 1 Закону "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2. закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину,
відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

3. відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті;

4. закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України, тому необхідно заявляти клопотання щодо притягнення до участі у справі в якості співвідповідача органи Державного казначейства України.

Особливістю участі працівників прокуратури в розгляді адміністративними судами справ щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності органів прокуратури або їх посадових осіб є те, що повноваження представників органів прокуратури або посадових осіб прокуратури у адміністративному суді підтверджуються, крім керівника прокуратури, не службовими посвідченнями, а належним чином завірену довіреність керівника прокуратури.

Статтями 1173, 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або її посадової особи при здійсненні своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від їх вини.

Відповідно до ст. 94 КАС України у випадку ухвалення судового рішення не на користь прокуратури або її посадової особи судом мають бути присуджені з Державного бюджету України здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати.

Справи про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органу прокуратури, в яких прокуратура виступає як юридична особа, розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Основні категорії справ:

- про відшкодування шкоди, заподіяної органами прокуратури у зв’язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності;

- на дії чи бездіяльність органів прокуратури;

- з трудових спорів;

- про скасування документів прокурорського реагування;

- про захист честі та гідності, ділової репутації, спростування відомостей;

- про стягнення сум страхового відшкодування;

- про витребування майна з чужого незаконного володіння;

- про визнання рішення про екстрадицію незаконним.

. Відповідно до ч.З стЛ 191 Цивільного кодексу України - держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили.

По-іншому обстоять справи у спорах про визнання дій посадових осіб органів прокуратури неправомірними. Якщо за результатом розгляду таких справ суд стягує на користь позивача певну суму, держава (прокурор) може і повинен розглядати питання щодо пред'явлення регресних позовів до осіб, внаслідок неправомірних дій яких спір було доведено до суду і позивач зазнав втрат морального чи матеріального характеру.