Узгодження податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом.

Сума податкового зобов'язання, розрахована контролюючим органом, вказується у податковому повідомленні та надсилається платнику податків. Податкове зобов'язання, визначене контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків такого повідомлення и має бути погашеним протягом 10 днів, якщо платник податку не оскаржує рішення контролюючого органу.

У разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв інше рішення, що суперечить законодавству, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення. Податковим Кодексом України визначений термін, протягом якого платник податку може оскаржити рішення контролюючого органу (10 днів), а також термін, протягом якого контролюючі органи повинні розглянути скаргу платника податків (20 днів, в окремих випадках - до 60 днів). Якщо контролюючий орган не задовольнив скаргу платника, він має право протягом 10 днів після отримання відповіді звернутися до центрального контролюючого органу.

У випадку, коли платник податку не погоджується з рішенням центрального контролюючого органу, таке рішення не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Платник податку також має право одразу оскаржити рішення контролюючого органу в судовому порядку без попереднього його адміністративного оскарження. Поряд із цим платник податку зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

У разі конфлікту інтересів, коли різні закони припускають неоднозначне трактування норм і положень, рішення приймається на користь платника податків.

Протягом періоду від початку до закінчення процедури оскарження сума податкового зобов'язання вважається неузгодженою, сплаті не підлягає, і штрафні санкції до неї не застосовуються. Днем узгодження податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного або судового оскарження. Строк сплати - 10 днів, наступних за днем такого узгодження.

Узгоджені суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій (за їх наявності, наприклад, за результатами документальної перевірки), не сплачені в установлені строки, визнаються сумою податкового боргу такого платника податків. У разі його виникнення податковий орган надсилає платнику податків податкову вимогу.

Податкова вимога надсилаються в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення – рішення.

Оскільки, згідно з Законом, органами стягнення є виключно податкові органи, інші контролюючі органи, що провели процедуру узгодження податкового зобов'язання з платником податків, надсилають відповідному податковому органу подання про здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

З метою захисту інтересів бюджету Законом передбачено, що активи платника податків, які мають податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає також у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації. Право податкової застави не потребує письмового оформлення.

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, вільно розпоряджується ними, за випадком операцій купівлі, продажу (крім готової продукції і запасів), інвестування, ліквідації, які потребують письмового узгодження з податковим органом. Надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення вимог третіх осіб не дозволяється. Платник зобов'язаний письмово повідомляти наступних кредиторів про податкову заставу та про характер і розмір забезпечених цією заставою зобов'язань. Операції із заставленим майном контролюються податковим керуючим, якого призначає податковий орган.

Податковим Кодексом чітко визначені джерела сплати податкового боргу платника податків, у тому числі додаткові (заборгованість дебіторів і активи платника, попередньо передані у тимчасове користування іншим особам), а також кошти та майно, які не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення.

Адміністративний арешт активів. Кодексом передбачено також запровадження адміністративного арешту активів платників податків, які ухиляються від їх сплати, як винятковий спосіб забезпечення його податкового боргу.

Арешт активів може бути повним та умовним.

Повний арешт активів полягає у забороні платнику податків вчиняти будь-які дії щодо своїх активів, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані.

Умовним арештом активів визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції платника податків з такими активами.

Податковим Кодексом визначаються обставини, за яких може застосовуватися адміністративний арешт, порядок його застосування та зупинення.

Поряд із цим, Кодексом передбачається можливість надання відстрочок або розстрочок податкових зобов'язань для сумлінних платників податків, які силою об'єктивних причин та форс-мажорних обставин опинились у скрутному фінансовому стані.

Якщо всі заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює заходи щодо погашення суми податкового боргу шляхом:

- стягнення коштів, які перебувають у власності;

- продажу інших активів такого платника податків.

Стягнення коштів здійснюється шляхом надіслання обслуговуючому банку (банкам), платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини.

Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Якщо платник податків у будь-який момент до укладення договору купівлі-продажу його активів повністю погашає суму податкового боргу, податковий орган приймає рішення щодо звільнення його активів з-під податкової застави та скасовує рішення про проведення їх продажу.

 

Податковий борг банкрутів.

З моменту прийняття ухвалисудом о порушенні справи про банкрутство погашення податкового боргу такого платника податків визначається згідно з нормами Податкового Кодексу України.

Банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Суб'єктами банкрутства можуть бути:

1) юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі державні підприємства (крім казенних підприємств);

2) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Не можуть бути суб'єктами банкрутства:

- відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);

- комунальні підприємства, засновані на власності відповідної територіальної громади, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення про незастосування до них положень Закону пре банкрутство;

- казенні підприємства;

- фізичні особи - не суб'єкти підприємницької діяльності.

Органам державної податкової служби доцільно звертатися до суду із заявами про порушення справ про банкрутство у випадках, коли боржник має податковий борг, а саме:

- коли майна боржника - юридичної особи свідомо не вистачає на відшкодування судових витрат у справі про банкрутство;

- коли протягом дванадцяти місяців не проводилися операції на рахунках боржника;

- коли боржник - юридична особа припинив діяльність;

- коли громадянин - підприємець - боржник або керівник боржника - юридичної особи (які фактично припинили свою діяльність) відсутні та визначити їх місцезнаходження неможливо.

Процедура банкрутства вимагає значних грошових витрат (оплата оголошень в офіційних друкованих виданнях, праці арбітражних керуючих), а також значних зусиль працівників органів державної податкової служби щодо збору необхідних документів та матеріалів для підготовки заяв про порушення справ про банкрутство (хоча заздалегідь відомо, що у боржника відсутні і майно, і кошти для погашення не тільки податкового боргу, а й судових витрат). Таким чином, процедура банкрутства - неефективний захід погашення податкового боргу, її можливо застосувати лише з метою списання безнадійного податкового боргу. Враховуючи зазначене, органам державної податкової служби необхідно своєчасно застосовувати до боржників інші заходи стягнення податкового боргу з метою отримання реальних надходжень до бюджетів.

 

 

Контрольні питання:

1. Назвіть методи визначення податкових зобов'язань і терміни їх виконання.

2. Конфлікт інтересів та оскарження дій податкових органів.

3. В яких випадках контролюючий орган надсилає податкове повідомлення платнику податків?

4. Назвіть умови виникнення і зупинення, перелік операцій із заставленим майном.

5. Назвіть умови надання відстрочки та розстрочки податкового боргу.

6. Як визначені строки давності для виявлення і стягнення податкового боргу?

7. Яке податкове зобов'язання є узгодженим?

8. Чи можуть платники податків оскаржувати дії податкових органів у судовому порядку, без подання скарги контролюючому органу?

9. Чи призупиняє подання скарги необхідність виконання зобов'язань по сплаті податку?

10. У чому полягає відмінність умовного арешту активів від повного?

 

Тести для самоконтролю знань:

1. Які органи є органами стягнення податкового боргу:

а) органи державної податкової служби;

б) контрольно-ревізійні управління;

в) органи Пенсійного фонду України;

г) органи Фонду соціального страхування України;

д) митні органи.

2. Який день вважається останнім строком подання податкової декларації, якщо він припадає на вихідний або святковий день:

а) перший робочий день, що наступає за вихідним або святковим днем;

б) останній робочий день перед вихідним або святковим днем;

в) перший робочий (операційний) банківський день, що наступає за вихідним або святковим днем.

3. В яких випадках податкове зобов'язання платника податків визначає контролюючий орган (повна відповідь):

а) у разі неподання податкової декларації у встановлений термін; у разі виявлення помилок у поданій декларації; у разі виявлення помилок за даними документальної перевірки; якщо контролюючий орган є особою, відповідальною за нарахування окремого податку;

б) у разі виявлення помилок у поданій декларації; у разі виявлення помилок за даними документальної перевірки; якщо контролюючий орган є особою, відповідальною за нарахування окремого податку;

в) у разі неподання податкової декларації у встановлений термін; у разі виявлення помилок у поданій декларації; у разі виявлення помилок за даними документальної перевірки.

 

 

4. Які документи ДПА України мають силу нормативно-правового акту:

а) письмові роз'яснення щодо окремих положень податкового за­конодавства;

б) наказ ДПА України у випадку, передбаченому законодавством, зареєстрований у Мінюсті України;

в) вірні відповіді а) і б).

5. В які строки погашається сума податкового зобов'язання у разі її самостійного узгодження платником податків:

а) протягом 10 днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації;

б) протягом 30 днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації;

в) до 20 числа місяця, наступного за звітним податковим періодом.

6. В які строки погашається узгоджена сума податкового зобов'язання у разі її апеляційного оскарження:

а) у перший робочий день, що настає за днем апеляційного узгодження;

б) протягом 10 днів, що настають за днем апеляційного узгодження;

в) до початку процесу апеляційного узгодження.

7. Яка сума вважається податковим боргом:

а) сума податкового зобов'язання, не сплачена у визначений строк;

б) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у визначений строк;

в) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у визначений строк, а також штрафні санкції і пеня (за їх наявності), нараховані на суму такого податкового зобов'язання.

8. В яких випадках податковий орган надсилає податкові вимоги платнику податків:

а) у разі неподання податкової декларації у визначений строк;

б) у разі несплати узгодженої суми податкового зобов'язання в ус­тановлений строк;

в) вірні відповіді а) і б).