Тема 10. Індивідуальні трудові спори

Питання

Поняття і причини трудових спорів.

Організація комісій з трудових спорів.

Порядок розгляду трудових спорів у КТС.

Судовий порядок розгляду трудових спорів.

1. Трудові спори - це неврегульовані розбіжності між працівником і власником або уповноваженим ним органом, незалежно від форм трудово­го договору і форми власності підприємства, що виникли з приводу засто­сування законодавства про працю або встановлення умов праці працівни­ків і службовців.

Всі трудові спори можна класифікувати за низкою підстав.

За суб'єктом трудового спору вони поділяються на: індивідуальні і колективні. У індивідуальних спорах оспорюються і захищаються суб'єкти­вні права конкретного працівника, його законні інтереси. У колективних -права, інтереси, повноваження усього трудового колективу (частини трудового колективу), профспілкового органу з питань праці, побуту, культури. Колективні спори виникають: з правовідносин адміністрації (органи управ­ління підприємством) і трудового колективу; правовідносин адміністрації і профспілкового органу; соціально-партнерських правовідносин представ­ників працівників і роботодавців з участю органів влади на державному, республіканському, галузевому, регіональному рівнях. За характером спорів їх можна поділити на:

1) спори про застосування норм трудового законодавства, колекти­вного або трудового договору;

2) спори про встановлення нових або зміну існуючих соціально-економічних умов праці і побуту, неврегульованих законодавством;

спори, пов'язані з відмовою в прийомі на роботу.

За правовідносинами, з яких виникає спір, всі трудові спори поділя­ються на:

1) спори з трудових правовідносин;

2) спори з відносин щодо працевлаштування;

3) спори з правовідносин щодо нагляду і контролю за дотриманням
трудового законодавства і правил охорони праці;

4) спори з правовідносин щодо підготовки і підвищення кваліфікації
на виробництві;

5) спори з правовідносин щодо відшкодування матеріальної шкоди
працівником підприємства;

6) спори з правовідносин щодо відшкодування підприємством шко­ди працівнику в зв'язку з пошкодженням його здоров'я на роботі;

7) спори з правовідносин профспілки з адміністрацією з питань
праці, побуту, культури;

8) спори з правовідносин трудового колективу з адміністрацією;

9) спори з соціально-партнерських угод.

Для визначення підвідомчості трудового спору необхідно виходити з його змісту (тобто характеру, виду, змісту трудового спору, правовідношення, з якого виник трудовий спір, конкретного суб'єкта спору).

Усі індивідуальні трудові спори поділяються на:

ті, що розглядаються в загальному порядку, тобто спочатку КТС
(комісією з трудових спорів), а потім у суді (якщо рішення КТС оскаржуєть­ся в суді). У такому порядку розглядаються позовні трудові спори щодо за­стосування законів та інших нормативно-правових актів про працю, колек­тивного договору та інших угод про працю;

ті, що розглядаються у судовому порядку, тобто ті позовні трудові
спори, що розглядаються безпосередньо судом.

 

2. Комісії з трудових спорів (КТС) є первинними органами, що мають право розглядати трудові спори. Вони обираються загальними зборами (конференцією) трудового колективу у складі не менше 15 чоловік. Обра­ними вважаються кандидатури, що отримали більшість голосів і за які про­голосувало більше половини присутніх. Порядок обрання, чисельність і склад КТС, строк її повноважень визначається загальними зборами (кон­ференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації. При цьому кількість робітників у складі КТС повинна бути не менше половини її складу.

Комісія зі свого складу обирає голову, його заступників і секретаря. КТС може створюватися і в підрозділах підприємства, установи, організа­ції. КТС розглядає трудовий спір, якщо працівник самостійно або за участю профспілкової організації не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з адміністрацією. КТС розглядає трудові спори осіб, які пра­цюють в організації за трудовим договором, у тому числі тимчасових, сумі­сників, надомників. До КТС може звернутися працівник, що звільнився, як­що індивідуальний трудовий спір відноситься до його минулої трудової діяльності.

 

3. Працівник звертається до КТС в тримісячний строк з дня, коли він дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Якщо строк був пропущений з поважних причин, він може бути від­новлений КТС. До КТС працівник звертається з письмовою заявою, в якій розкриває зміст трудового спору і докази порушеного права. Усі заяви пра­цівників до КТС реєструються в журналі реєстрації, з вказівкою дати над­ходження заяви, її змісту і строку прийняття рішення КТС щодо спору.

КТС розглядає заяву в десятиденний строк з дня подачі заяви, в присутності працівника, що подав заяву і представника адміністрації. Без працівника спір розглядається за його письмовою заявою. У разі повторно­го нез'явлення без поважних причин КТС може винести рішення про зняття заяви з розгляду. КТС може викликати на засідання свідків, фахівців, представників профспілки, вимагати від адміністрації необхідних розрахунків і документів.

Засідання правомочне, якщо на ньому присутні не менше 1/2 членів. Засідання проводяться в неробочий час. Рішення приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Прийняте рішення - остаточ­не, і КТС вже не може переглянути своє рішення, яке набрало законної чинності.

Копія рішення в 3-денний строк з дня прийняття вручається праців­нику і роботодавцеві. Будь-хто зі сторін може оскаржити рішення комісії в суді.

Рішення КТС виконуються адміністрацією в 3-денний строк після закінчення 10 днів з дня їх оскарження.

 

4. Однієї з найважливіших гарантій охорони прав громадян відпові­дно до Конституції України (ст. 55 і ст. 124) є їх право на судовий захист. Правильне і швидке вирішення трудових спорів сприяє відновленню пору­шених прав і зміцненню законності, правопорядку в області праці.

Перелік трудових спорів, що підлягають розгляду безпосередньо в судах, дається в ст. 232 КЗпП. Причинами даних звернень до суду можуть бути: відсутність на підприємстві КТС, заяви про відновлення на роботі, про зміну дати і формулювання причини звільнення, про відшкодування матеріальної шкоди, про відмову в прийомі на роботу і т.ін.

При судовому розгляді трудових спорів має місце імперативна підві­домчість, коли закон визначає категорично, що дана справа підлягає вирі­шенню в суді і тільки в суді.

Всі інші спори відносяться до компетенції КТС, оскільки у відповід­ності зі ст. 224 КЗпП України вона є загальнообов'язковим первинним орга­ном по розгляду трудових спорів. У цьому випадку використовується аль­тернативна підвідомчість, тобто працівнику надається право вибору, внас­лідок якого вій може звернутися за відновленням свого порушеного права як до комісії з трудових спорів, так і до суду.

Судовий порядок розгляду трудових спорів передбачає, що всі спо­ри розглядаються за місцем знаходження відповідача (за винятком випад­ків, коли подається позов про відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом і за скаргами на дії органів і посадових осіб - спор може бути розглянутий судом і за місцем знаходження відповідача). Позивачем є особа, що пору­шила процес за трудовим спором з метою відновлення або захисту пору­шеного трудового права. Відповідач - особа, що притягується до відпові­дальності за позовом.

Позивач подає позовну заяву до суду в письмовій формі. До позов­ної заяви додаються необхідні документи: копії наказів, довідки про зарп­лату і т.ін. При цьому має бути додержаний позовний або давнісний строк, встановлений законом. Наприклад, у спорах про звільнення - місяць, що обчислюється з дня вручення працівнику наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. За вирішенням безпосередньо в суді інших трудо­вих спорів працівник може звернутися в 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Суд, у разі пропуску строків з поважних причин, може їх відновлювати (ст. 234 КЗпП).

Строк позовної давності не поширюється на спори, пов'язані із запо­діянням працівником шкоди підприємству, установі, організації та спори про заподіяння шкоди здоров'ю працівника. У першій ситуації, адміністра­ція може звернутися з позовом протягом року з дня виявлення шкоди, а у другій - строк позовної давності взагалі не встановлений.

Справи в суді розглядаються не пізніше 10-ти днів, якщо сторони знаходяться в одному місті або районі, а в інших випадках - не пізніше 20 днів, з дня підготовки справи до судового розгляду.

У 10-денний строк будь-хто зі сторін може оскаржити рішення суду у вищестоящий суд або опротестувати рішення у вищестоящий суд.