Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 9. Матеріальна відповідальність працівників
Питання Поняття матеріальної відповідальності. Підстави і умови притягнення до матеріальної відповідальності. Види матеріальної відповідальності. Порядок покриття шкоди. 1. Матеріальна відповідальність полягає в обов'язку працівника відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у встановленому законом порядку, яка виникла внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків. Правовою підставою для застосування матеріальної відповідальності є норми Кодексу Законів про працю України (розд. IX. Гарантії при покладанні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації). Матеріальна відповідальність покладається на будь-якого працівника, що знаходиться у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією. Не можна вважати, що до матеріальної відповідальності притягуються тільки матеріально-відповідальні особи. Відповідно до норм КЗпП України, до цього виду відповідальності можуть бути притягнені всі працівники, починаючи від державних службовців і посадових осіб і закінчуючи некваліфікованими працівниками. Норми матеріальної відповідальності поширюються також на випадки спричинення шкоди працівниками громадянам (суб'єктам підприємницької діяльності і фізичним особам, що використовують найманий труд), з якими ці працівники знаходяться у трудових відносинах. Матеріальна відповідальність працівників має всі ознаки юридичної відповідальності, оскільки є одним з її видів. Вона являє собою інститут трудового права, має властиві лише їй характерні риси і відрізняється від інститутів відповідальності інших галузей права (цивільного, адміністративного та ін.). Кожна з указаних галузей права застосовує для охорони регульованих нею суспільних відносин матеріальну відповідальність (її іноді називають майновою). Але матеріальна відповідальність в кожній галузі права має свої особливості, пов'язані з характером суспільних відносин, що нею охороняються. Правовій природі матеріальної відповідальності характерне те, що її метою не є покарання, а вона має ціллю виховання у працівників належної поваги до власності підприємства, установи, організації. Працівник, який заподіяв шкоду, тільки повертає власнику те, що пошкодив, загубив або украв, а не несе покарання. Тому матеріальна відповідальність не виключає можливості притягнення працівника і до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.
КЗпП України зобов'язує власника підприємства або уповноважений ним орган створювати працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження ввіреного їм майна. Матеріальна відповідальність має свого суб'єкта, свої підстави, умови настання, види і межі, порядок відшкодування заподіяної майнової шкоди, свої цілі і задачі. 2. Суб'єктами матеріальної відповідальності, згідно з трудовим законодавством, може бути працівник, що знаходиться у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією. Особа, що не перебуває з підприємством у трудовому відношенні, суб'єктом матеріальної відповідальності бути не може. Вона, у разі заподіяння шкоди, несе відповідальність, передбачену іншими галузями права. Неповнолітні працівники можуть бути суб'єктами матеріальної відповідальності на загальних умовах, оскільки трудова праводієздатність в повному обсязі виникає з 16 років. Враховуючи фізіологічні особливості неповнолітніх, не допускається укладення письмового договору про повну матеріальну відповідальність з особами, що не досягли 18-річного віку. Підставою для матеріальної відповідальності є факт заподіяння прямої дійсної шкоди. Пряма дійсна шкода - це основний елемент юридичного складу, який спричинює обов'язок працівника відшкодувати матеріальну шкоду і надає право підприємству, установі, організації (або власнику чи уповноваженому ним органу) притягнути працівника до матеріальної відповідальності. До категорії прямої дійсної шкоди відносяться: недостача матеріальних цінностей, виявлена у матеріально-відповідальної особи або іншої особи, якій матеріальні цінності передані у втрата матеріальних цінностей; знищення матеріальних цінностей; пошкодження матеріальних цінностей (сума прямого дійсного
псування матеріальних цінностей; неможливість стягнути матеріальні цінності, яких бракує, з поста шкода, викликана продажем товарів за зниженою ціною; витрати, викликані незаконними або необгрунтованими виплата сплачені на користь контрагентів за господарськими договорами, нестягнута з боржника дебіторська заборгованість, якщо можливість її стягнення втрачена; нестягнуті з боржника збитки (за винятком тієї частини збитків, яка відноситься до категорії нестриманого прибутку), якщо можливість їх стягнення втрачена та ін. Стаття 130 КЗпП встановлює наступні умови настання матеріальної відповідальності: порушення працівником трудових обов'язків; наявність прямої дійсної шкоди; причинний зв'язок між порушенням і шкодою; вина працівника. Отже, працівник не може бути притягнутий до даного виду відповідальності, якщо він не порушив свої трудові обов'язки. Протиправність поведінки працівника полягає в невиконанні або неналежному виконанні ним трудових обов'язків, покладених на працівника трудовим договором, законодавством або колективним договором. Працівник не може бути притягнутий до матеріальної відповідальності, якщо він не порушив трудові обов'язки. Причинний зв'язок між поведінкою працівника і майновою шкодою, повинен бути таким, при якому шкода безпосередньо випливає з конкретного діяння. Порушення є причиною шкоди, а шкода - наслідком порушення. Наприклад, згорів торговий намет - це наслідок. Було встановлене порушення правил пожежної безпеки - використання саморобного нагрівального приладу. Була встановлена особа, винна в порушенні правил пожежної безпеки. Але пожежно-технічна експертиза не змогла встановити, що причиною пожежі є саме використання саморобного нагрівального приладу. Хоч це порушення і мало місце, експертиза не виключила виникнення пожежі не внаслідок використання саморобного нагрівального приладу, а з інших причин. Притягнення до матеріальної відповідальності в цьому випадку суперечило б закону. Провина працівника в спричиненні майнової шкоди може виявлятися в формі недбалості або наміру. Провина в формі недбалості (необережність) у роботі, в недбалому дотриманні правових норм, спричиняє, як правило, обмежену матеріальну відповідальність. Міра провини працівника в спричиненні ним шкоди визначається мірою виявленої ним уваги, сумлінності в забезпеченні належного виконання прийнятих на себе трудових обов'язків і повного збереження ввіреного йому майна. Протиправність поведінки працівника виключається тоді, коли працівник діяв в стані крайньої необхідності. Оскільки в законодавстві про працю відсутнє поняття крайньої необхідності, то за аналогією застосовується визначення крайньої необхідності, передбачене в Кримінальному кодексі України. 3. Кодекс Законів про працю України, крім підстав і умов настання матеріальної відповідальності, встановлює межі матеріальної відповідальності: обмеження її певною частиною заробітку працівника (ст. 132-133 КЗпП), а також неприпустимість того, щоб матеріальна відповідальність перевищувала повний розмір заподіяної шкоди, тобто трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності: обмежену і повну.
Обмежена матеріальна відповідальність полягає в тому, що за заподіяну шкоду працівник несе відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку. Ця відповідальність настає, наприклад, за псування або знищення по недбалості матеріалів, напівфабрикатів, продукції при їх виготовленні та в інших випадках, передбачених ч.1 ст. 133 КЗпП. Керівники підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, неправильним забезпеченням обліку і зберігання матеріальних і грошових цінностей і з деяких інших підстав (ч.2 ст. 133 КЗпП) несуть матеріальну відповідальність в розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку. Середній місячний заробіток обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100. При обчисленні середнього заробітку потрібно виходити з виплат за два календарних місяці роботи, що передували місяцю, в якому було виявлено пряму дійсну шкоду, а якщо шкода виявлена після звільнення, середній місячний заробіток обчислюється за два місяці, які передували тому місяцю, в якому працівник звільнився (п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками"). При повній матеріальній відповідальності працівник зобов'язаний відшкодувати заподіяну ним шкоду в повному обсязі. Вона настає у відповідності до ст. 134 КЗпП у випадках, якщо: - між працівником і підприємством укладений письмовий договір - майно та інші цінності були отримані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; шкода заподіяна діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних в кримінальному порядку; - шкоди завдано працівником, що знаходився в нетверезому стані;
- шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним - відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; - шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків; - службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу. Крім індивідуальної матеріальної відповідальності, передбачається колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, яка встановлюється власником або уповноваженим ним органом по узгодженню з профспілковим комітетом і застосовується тоді, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність. Перелік робіт, при виконанні яких може вводитися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, затверджений наказом Міністерства праці України від 12 травня 1996 р. №43. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу про притягнення працівника до матеріальної відповідальності повинно бути зроблене не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівнику. Днем виявлення вважається день, коли власник або уповноважений ним орган дізнався про спричинення шкоди. Днем виявлення заподіяної шкоди, встановленої внаслідок інвентаризації матеріальних цінностей, ревізії або перевірок фінансово-господарської діяльності підприємства, потрібно вважати день підписання відповідного акту або висновку. Якщо працівник притягується до матеріальної відповідальності в порядку регресу в зв'язку з відшкодуванням шкоди третій особі, днем, коли власник дізнався про виникнення шкоди, потрібно вважати день виплати на користь третьої особи. Під зверненням до виконання потрібно розуміти не передачу розпорядження бухгалтеру по розрахунках з працівниками, а реальне утримання. Якщо працівник не згодний з утриманням або його розміром, трудовий спор за його заявою може розглядатися комісією з трудових спорів (КТС) або судом.
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-20; просмотров: 132; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.141.8.247 (0.013 с.) |