Державне управління економікою та торгівлею.

Формування Україною власної економічної політики пов’язується з визначенням головних її напрямів на основі принципів демократії, свободи підприємництва й відкритості для інтеграції у світове економічне співтовариство. Ефективна національна економіка є гарантією незалежності держави.

Перехід до ринкового механізму регулювання економічних відносин передбачає: постійне поглиблення правового впливу на економічні процеси, розширення сфери застосування загальнодержавних програм розвитку економіки, приватизації державної та комунальної власності, демонополізації, конкуренції, використання безвідходних технологій (екологізації суспільного виробництва). Вводяться нові адміністративні регулятори - ліцензування, квотування, здійснюється структурна перебудова народного господарства.

Основними напрямами, що охоплює державне керівництво в сфері економіки, є: фінансова політика та її стабілізація; грошово-кредитна політика й зміцнення банківської системи; інноваційно-інвестиційна діяльність; удосконалення приватизаційних процесів; посилення управління державним сектором економіки; зовнішньоекономічна політика та залучення іноземних інвестицій; подолання платіжної кризи; політика доходів і регулювання заробітної плати; стимулювання малого бізнесу; соціальна політика (погашення заборгованості у виплаті заробітної плати, пенсійна реформа, зайнятість населення тощо).

Державне керівництво економікою пов’язано також з дерегуляцією економіки, яка передбачає реформування процедури ліцензування підприємництва, реєстрації підприємств, лібералізацію фінансових операцій, майнових і орендних обмежень.

У нових умовах господарювання важливого значення набуває договірна практика в управлінській діяльності. Це стосується принципів планування спільної чи погодженої діяльності сторін, правового механізму скасування чи зміни раніше прийнятих рішень, спрямованих на здійснення мети договору між сторонами, порядку вирішення спорів між ними й відповідальності за невиконання зобов’язань за договором, взаємного подання сторонами інформації та різних документів.

Серед органів управління економікою визначальне місце посідає Кабінет Міністрів України, який розробляє й здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, здійснює управління об’єктами державної власності, спрямовує й координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері економіки є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Державне управління в сфері економіки включає організаційно-правові засади управління промисловістю, агропромисловим комплексом, торгівлею, зовнішньоекономічною діяльністю.

Промисловість - провідна галузь господарського комплексу держави, яка має за мету добування та переробку природних багатств. Від стану та розвитку промисловості залежать стан і розвиток інших галузей господарства, соціально-культурного й адміністративно-політичного будівництва, а отже, й рівень життя громадян, розвитку суспільства, держави в цілому. Система органів управління промисловістю складається з: промислових міністерств (Міністерство енергетики та вугільної промисловості України); інших центральних органів державної виконавчої влади, які мають свої промислові об’єкти; управлінь промисловості місцевих державних адміністрацій; місцевих рад та їх виконавчих комітетів (з питань, делегованих їм державою); адміністрацій промислових об’єднань і промислових підприємств.

Сільське господарство (агропромисловий комплекс), яке покликано забезпечувати суспільство продовольством і сировиною для промислового виробництва, охоплює виробництво сільськогосподарської продукції, її заготівлю (закупівлю) та переробку. Систему спеціалізованих органів державного управління агропромисловим комплексом очолює Міністерство аграрної політики та продовольства України. Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України здійснює державну політику в галузі ветеринарної медицини, охороняє довкілля.

Сфера управління торгівлею охоплює декілька напрямів діяльності - зовнішньоекономічний, торговельний, побутового обслуговування населення. Систему органів у сфері управління торгівлею складають: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Головне управління економіки обласної державної адміністрації, управління економіки районної державної адміністрації, Головне управління економіки Київської міської державної адміністрації, управління економіки Севастопольської міської державної адміністрації та управління економіки районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації.

З метою забезпечення всебічного розвитку на взаємовигідній основі економічних відносин з іншими державами в Україні здійснюють правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки й техніки, економічні зв’язки в сфері будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різних послуг. Спеціальним галузевим органом управління цією сферою діяльності є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Свою роботу воно будує, керуючись вимогами законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність [1].