Акти управління: поняття, класифікація, вимоги.

 

Слово «акт» походить з латинської мови (actum) і означає дослівно - документ.

Акти управління - це владні волевиявлення суб’єктів державно­го управління (органів виконавчої влади, посадових осіб), які вида­ються колегіально чи одноособово, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення правових норм або змінюють сферу їх дії, що здійснюються у встановленому порядку на підставі і на виконання законів, актів глави держави та вищих органів виконавчої влади з метою практичного здійснення функцій та завдань державного управління і діють у формі документів чи усних велінь, які містять відповідні приписи.

Основними ознаками юридичного акта управління є:

1) акт управління має юридичну силу, державно-владний характер і обов’язковий до виконання чи дотримання тим об’єктом виконавчо-розпорядчої діяльності, кому він адресований. Виконання акта управління гарантується, а за необхідності, забезпечується примусовою силою держави.

2) вони видаються в односторонньому порядку, виходять від компетентного органу держави або посадової особи - суб’єкта державного управління. Ця властивість акта управління зберігається і при узгодженому виданні його кількома органами управління. У цьому випадку він виражає колективну волю суб’єктів управління;

3) акт управління або встановлює обов’язкові правила поведінки, або регулює конкретні управлінські відносини, тобто тягне за собою виникнення, зміну або припинення правовідносин;

4) вони мають ініціативно-ергономічний характер, оскільки спрямовані на оптимальне вирішення питань управління. Від суб’єкта управління, що видає акт управління, вимагається творчий, науковий всесторонній підхід, облік і глибокий аналіз фактичних даних;

5) юридичний акт управління приймається суб’єктом управління тільки з тих питань, які належать до його компетенції, і в порядку, визначеному законодавством;

6) вони видаються на основі і для виконання закону, тобто вони є підзаконними. Закон має вищу юридичну силу, порівняно з юридичними актами управління;

7) юридичні акти управління є підставою для виникнення інших правовідносин (цивільних, трудових).

Юридичне значення актів управління полягає в такому: вони встановлюють, змінюють або скасовують норми права (йдеться про нормативні акти управління); покладають конкретні обов’язки на об’єкти управління або наділяють їх певними правами; виступають як юридичні факти, тобто підстави для виникнення, зміни або припинення правовідносин у сфері державного управління; вони можуть бути підставою для видання інших юридичних актів; вони можуть служити доказом для суду, бути підставою для порушення судової справи; вони можуть бути умовою чинності інших правових актів.

Юридичні акти управління класифікують за такими критеріями:

За юридичними властивостями акти управління поділяють на:

- нормативні. Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий доку­мент, прийнятий чи виданий уповноваженим на це суб’єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, який спрямований на регулювання суспільних відносин, містить нормативні приписи (має неперсоніфікований характер, розрахований на багаторазове застосування, і його дія не вичерпується одноразовим виконанням) [11, с. 234].

- індивідуальні видаються для вирішення конкретних управлінських справ та ситуацій в сфері державного управління. Правозастосовчий характер: має індивідуальний характер, вирішують конкретне питання, мають конкретного адресата, має державно - владний характер і є обов’язковим для адресата, видаються в односторонньому порядку, є юридичним фактом, що спричиняє виникнення, зміну, припинення правовідносин.;

- змішаного характеру або різнорідні акти, що містять одночасно нормативні та індивідуальні приписи.

За часом дії юридичні акти управління поділяються на акти: з невизначеним строком дії (безстрокові); строкові; тимчасові.

За територією дії акти управління поділяються на: загальнодержавні; місцеві.

За характером компетенції органів, що видають акти, останні поділяються на акти: загального; міжгалузевого; галузевого управління.

За органами, що видають акти, це - акти, що видаються:

- Президентом України (укази і розпорядження);

- Кабінетом Міністрів України (постанови і розпорядження);

- Акти Ради Міністрів АРК (постанови, розпорядження, рішення);

- Акти органів виконавчої влади (центральних, державних адміністрацій (Київ, Севастополь) (розпорядження,рішення, накази, постанови, інструкції, правила, положення);

- Акти м/с(виконкоми) (рішення, розпорядження);

- Акти керівників державних підприємств, установ та організацій (накази, розпорядження, інструкції).

За юридичною формою вираження:

укази;

постанова - це нормативно-правовий акт, що приймається вищим колегіальним органом виконавчої влади у письмовій формі, з метою вирі­шення найбільш важливих і принципових завдань і є обов’язковим до ви­конання підпорядкованими об’єктами державного управління; розпорядження - це нормативно-правовий акт управління, що вида­ється одноособове керівником органу виконавчої влади у межах наданої йому компетенції;

наказ - це нормативно-правовий акт, що видається керівником органу виконавчої влади (його структурного підрозділу), який діє на засадах єдино­начальності, містить вимогу необхідності вчинення якоїсь дії або утриман­ня від неї певною фізичною або юридичною особою (особами) з метою вирішення основних і оперативних завдань, що стоять перед цим органом, і є обов’язковим до виконання підпорядкованими структурами та підлеглими службовцями. Накази залежно від характеру сформульованих у них вимог поділяються на три категорії: накази, що стосуються загальних, організаційних питань управління; накази з виробничо-технічних питань; накази з питань особового складу (кадрові).;

рішення;

інструкція - це нормативно-правовий акт, який встановлює порядок застосування актів законодавства, прийнятих органами вищого рівня, або власних актів, а також порядок здійснення будь-якої діяльності; правила - це звід правових норм, що регламентують діяльність пев­ної галузі виробництва чи окремий вид діяльності; положення - це нормативно-правовий акт, що встановлює структуру і функції будь-якого органу або визначає порядок будь-якої діяльності; правила - це звід правових норм, що регламентують діяльність пев­ної галузі виробництва чи окремий вид діяльності.

Резолюція - конкретна вказівка виконавцеві щодо здійснення тих чи інших дій, передбачених відповідним документом. Резолюцію накладає керівник безпосередньо на документі. В ній чітко зазначаються виконавці, завдання та терміни виконання даного документа.

За способом охорони акта:

- Акти, що охороняються заходами дисциплінарної відповідальності;

-Акти, що охороняються заходами адміністративної відповідальності;

- Правові акти управління з адміністративною санкцією.

За формою вираження юридичні акти управління поділяються на: словесні (письмові і усні); конклюдентні.

За порядком прийняття: єдиноначальні, колегіальні, за узгодженням; спільно кількома суб’єктами.

За моментом дії: після державної реєстрації; після офіційного доведення до населення; з моменту прийняття; з дати, вказаної в акті; в строк, вказаний в іншому акті.

Акти управління класифікуються також за іншими критеріями. Залежно від спрямованості їх поділяють на зовнішні та внутрішні, за рівнем самостійності - на основні, що мають «самостійну» юридичну силу, та «залежні» (вторинні). Інколи розрізняють акти за змістом їхньої мети на установчі, регуля­тивні, контрольні; за формою - на офіційні (що публікуються в офіційних виданнях) і неформальні (нефіксовані, усні); за причиново-наслідковою ознакою - на ініціативні (творчі, авторські), запрограмовані («пов’язані») та акти, що викликаються настанням юридичних подій (стихійним лихом, катастрофою тощо) [10, с. 92].

Залежно від таких ознак, як компетенція правотворчого органу та сфера дії акта, підзаконні нормативні акти поділяються на загальні, міс­цеві, відомчі, внутрішні організаційні (локальні).

Вимоги, що висуваються до актів управління, поділяються на вимоги загального характеру, спеціально-юридичні та організаційно-технічні,

До загальних вимог відносять їх об’єктивну необхідність, актуаль­ність та стабільність. Акти управління повинні бути об’єктивно необхідни­ми в даний історичний момент, тобто логічно виправданими. Акти управління повинні також відповідати вимозі інформаційної міст­кості, що означає оперативність, актуальність та повноту інформації, що включається до акта управління.

Проект нормативно-правового акта має пройти декілька стадій: підготовка проекту акта; погодження проекту (візування); прийняття; реєстрація; доведення до виконавців; оприлюднення. Для визначення доцільності прийняття документа, його обґрунтованості та відповідності чинному законодавству здійснюється погодження нормативного акта, яке буває внутрішнім і зовнішнім.

Суть організаційно-технічних вимог полягає у дотриманні правил оформлення актів управління, які мають відповідати техніко-юридичним вимогам та мовним і термінологічним стандартам, узгоджуватися з раніше прийнятими актами, викладатися грамотно, згідно з правописом. Акти управління можуть мати зовнішнє вираження у двох формах: письмовій та усній.

Набуття чинності відомчих нормативно-правових актів тісно пов’язане з їх державною реєстрацією та регулюється Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Порядком проведення державної ре­єстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Нормативно-правові акти подаються на державну реєстрацію не пізні­ше 5-денного терміну після їх прийняття державними органами. Термін проведення державної реєстрації акта становить 10 робочих днів, а якщо акт має великий обсяг, - 15 робочих днів з дня, наступного після надходження його до реєструючого органу. Нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набу­вають чинності через 10 днів після їхньої реєстрації, якщо в них не вста­новлено пізнішого строку надання їм чинності.

Організаційно-технічні вимоги включають також дотримання обов’яз­кових реквізитів і стабільного порядку їх розміщення: найменування уста­нови, автора документа, назву виду документа, дату і номер, заголовок, текст, підпис, візи, напис про державну реєстрацію акта, печатка, інші зна­ки автентичності акта управління.

Порядок набуття чинності законів, актів Президента, Кабінету Міністрів визначений Указом Президента «Про порядок офіційного оприлюд­нення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року. Закони України, інші акти Верховної Ради, акти Президента, Кабінету Міністрів не пізніше, як у п’ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями за цим Указом є: «Офіційний вісник України», «Відо­мості Верховної Ради України» і газета «Урядовий кур’єр». Датою набуття чинності нормативних документів слід вважати день найпершої публікації у будь-якому із названих трьох часописів.

Акти Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо. Нормативно-правові акти Верховної Ради і Президента набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.