Права громадян у державному управлінні.

Правовий статус громадянина України складає най­важливішу й органічну частину загального правового статусу.

Права й обов’язки громадян є похідними від конституційних і визначаються Конституцією та законами України.

Народ здійснює владу безпосередню і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, - записано в Конституції України (ст. 5 КУ) [12].

Громадяни України мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів м/с (ст. 38 КУ) [12].

У Конституції України закріплено право громадян на звернення до органів державної влади, органів м/ста посадових і службових осіб цих органів, в тому числі і з питань вдосконалення їх діяльності, і ті зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40 КУ) [12].

Конституцією України закріплено право кожного громадянина оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб державних і громадських органів (ст. 55 КУ) [12].

Все більшого значення набувають колективні форми участі громадян в управлінні. Конституцією України закріплено право громадян на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Ніхто не може бути обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій чи громадських організацій (ст. 36 КУ) [12].

Одні автори, наприклад, диференціюють систему прав та свобод на со­ціально-економічні, політичні права і особисті свободи. Інші розподіля­ють їх на чотири групи: 1) соціально-економічні права і свободи; 2) по­літичні права і свободи; 3) особисті свободи громадян; 4) рівність прав громадян3. Пропонувався також розподіл прав громадянина як трудівника, як громадсько-політичного діяча, як особи4; ще права умовно можна поділити на наступні групи: 1) права, пов’язані з участю громадян в уп­равлінні; 2) права, пов’язані із задоволенням громадянами матеріальних, культурних та інших потреб; 3) права, пов’язані з можливістю захисту своїх прав і свобод.

З погляду механізму реалізації, Д. М. Бахрах виділяє права абсолютні (безумовні) й відносні [14, с. 123]. До абсолютних належать права, якими особа ко­ристується на свій розсуд, а суб’єкти влади зобов’язані створювати умови і не заважати їх реалізації, захищати їх. Це, наприклад, право на адмініст­ративну скаргу, вибір імені, працевлаштування, користування публічни­ми бібліотеками, здобуття загальної середньої освіти. Реалізація абсолют­них прав залежить від волі громадянина. Відносними варто вважати такі права, для реалізації яких потрібен акт державного органу. Наприклад, наказ про призначення на посаду, ліцен­зія на здійснення певної діяльності. Воля громадянина має бути опосе­редкована волею суб’єкта влади, актом застосування права.

За змістом розрізняються наступні групи прав громадян:

а) на участь у державному управлінні (право на державну службу, на внесення пропозицій, на одержання необхідних документів та іншої інфор­мації в установленій формі тощо);

б) на державну (допомогу, сприяння, допомогу компетентних органі­зацій (право отримувати платні блага, отримувати й користуватися безплатними благами, отримувати організаційну, технічну, медичну та іншу допомогу);

в) право на захист (право на адміністративну скаргу, позовом до суду тощо) [15, с. 50].

Ю. П. Битяк умовно поділяє права громадян на дві групи. Перша - це так звані статутні права. Вони вказують на становище громадянина в соціальній структурі держави. Друга група - права адекватні, ті, що дають змогу громадянинові реалізовувати права, що він має - особисті, соціально-економічні, політичні [16, с. 234].

З урахуванням наведеного вважаємо за доцільне запропонувати наступну класифікацію прав громадянина.

- права громадянина, які виникають з приводу реалізації ним належних йому особистих (громадянських) прав, - це право на вибір місця проживання, безпечне довкілля, право на житло тощо;

- права громадянина, які виникають з приводу реалізації ним належних йому політичних прав, - право створювати громадські об’єднання, свобода демонстрацій і зборів, право на інформацію, право брати участь у державному управлінні тощо;

- права громадянина, які виникають з приводу реалізації ним належних йому економічних прав, - право на власність, на труд, на підприємницьку діяльність тощо;

- права громадянина, які виникають з приводу реалізації ним належних йому соціальних прав, - вибір виду діяльності, безпечні умови праці, гарантовані мінімальні розміри оплати праці тощо;

-права громадянина, які виникають з приводу реалізації ним належних йому культурних прав, - збереження національної самобутності, використання та участь у духовних надбаннях людства тощо.

Залежно від кола осіб, яким права надаються, та підстав їх виникнен­ня можна розрізняти загальні й спеціальні права.

Під час правового закріплення того чи іншого загального права людини і громадянина слід чітко формулювати його зміст, тобто конкретні суб’єктивні права, які виникають у суб’єкта в зв’язку з реалізацією зазначеного права, або визначати конкретні суб’єктивні права, що не входять до змісту загального права громадянина; при закріпленні обов’язків особи слід однозначно й вичерпно формулювати вимоги до її поведінки, що випливають із цього обов’язку.

Крім того, для всебічного використання громадянами своїх прав необ­хідне законодавче визначення переліку і конкретного змісту обов’язків гро­мадян, виконання яких може контролюватися органами виконавчої влади, та санкцій, що можуть ними застосовуватися до осіб, які не виконують або несумлінно виконують покладені на них обов’язки.

 

Контрольні запитання і завдання:

1. Визначте суть управління.

2. Оцініть переваги та недоліки основних теорій та шкіл управління.

3. Обґрунтуйте зміст, специфіку та принципи державного управління.

4. Визначте специфіку державного управління як діяльності виконавчо-розпорядчого характеру.

5. Охарактеризуйте державну владу як атрибут державно-владного механізму.

6. Виділіть основні види цілей, функцій та обґрунтуйте функціональну структуру державного управління.

9. Окресліть суттєві риси організаційної структури державного управління.

10. Розмежуйте особливості унітарної та федеративної організації державного управління.

11. Розкрийте суть методів управлінської діяльності та підходи до їх раціонального поєднання при управлінні різними сферами суспільного життя.

12. Виділіть основні стадії управлінської діяльності та механізми їх забезпечення на основі використання управлінських технологій.

13. Визначте вимоги до управлінських рішень та проаналізуйте фактори, що впливають на їх якість і ефективність.

14. Обґрунтуйте етапи процесу підготовки управлінського рішення.

15. Проаналізуйте технологічні процедури прийняття рішень у державному управлінні та можливості їх вдосконалення.

Дайте визначення наступним поняттям: управління;державне управління; суспільне управління; менеджмент; організаційна структура державного управління; мета управління; функція управління; форми управлінської діяльності; нарада; акти управління; постанова;указ;наказ; рішення; інструкція; резолюція; метод державного управління; адміністративні методи; соціально-психо­логічними методами управління; правове регулювання;стадії управлінської діяльності; принципи державного управління.

Тема 2. Державна служба.