Контроль У сфері м/с та його зв’язок з державним управлінням.

Правовий статус м/с зумовлює юридично-владну природу контролю, здійснюваного у системі місцевого самоврядування, який являє собою систему спостереження, перевірки виконання та інших дій, спрямованих на забезпечення функціонування розташованих на відповідній території органів, підприємств, установ та організацій вимогам, встановленим законами України та іншими нормативно-правовими актами, в тому числі рішенням органів місцевого самоврядування.

Організація контролю у сфері місцевого самоврядування, яка будується відповідно до його системи, включає: контроль з боку територіальних громад; контроль з боку представницьких органів місцевого самоврядування; контроль з боку сільського, селищного, міського голови; контроль з боку виконавчих органів відповідних рад; контроль з боку органів самоорганізації населення. При цьому, якщо для відповідних рад контроль може розглядатися як основна функція, яка відображає їх основне соціально-політичне призначення як представницьких органів місцевого самоврядування, то для виконавчих органів контроль е лише функцією управління.

Зміст контрольної функції сільських, селищних, міських рад як представницьких органів місцевого самоврядування, яка має переважно внутрішній характер, відображений насамперед у ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою відповідні ради на своїх пленарних засіданнях: заслуховують звіти сільського, селищного, міського голови про діяльність виконавчих органів ради; звіти: постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вони призначають або затверджують; розглядають запити депутатів та приймають по них рішення; скасовують акти виконавчих органів ради, яві не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, тощо.

Свої контрольні функції відповідні ради здійснюють також і в процесі безпосереднього вирішення інших питань, віднесених законодавством до їх відання. Такий контроль має місце, наприклад, при вирішенні питань затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних місцевих бюджетів; встановлення місцевих податків і зборів тощо.

Функція контролю властива також районним та обласним радам. Особливістю їх правового статусу є також і те, що вони не мають права створювати свої виконавчі органи, у зв’язку з чим їх повноваження поділяються на дві групи: виключні повноваження, тобто питання, які вони вирішують виключно на своїх пленарних засіданнях, і повноваження, які вони делегують відповідним місцевим державним адміністраціям. Саме ці обставини й зумовлюють особливості контролю, здійснюваного районними і обласними радами. У межах своїх повноважень районні, обласні ради: заслуховують звіти постійних комісій, керівництв органів, які вони утворюють, обирають та призначають; розглядають запити депутатів та приймають по них рішення; заслуховують звіти голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій; приймають рішення про недовіру голові відповідної державної адміністрації та інші.

Серед суб’єктів контролю, здійснюваного у сфері місцевого самоврядування, особлива роль належить виконавчим комітетам, відділам, управлінням та іншим виконавчим органам сільських, селищних та міських рад. Їхні повноваження (в тому числі зі здійснення контролю), визначені стосовно окремих галузей господарського, соціально-культурного та адміністративного розвитку відповідних територій у статтях 21-41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», поділяються на власні (самоврядні) повноваження, та делеговані їм законом повноваження виконавчих органів, за здійснення яких виконавчі органи м/с підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Вищезазначене не означає, що контроль органів м/с здійснюється ними виключно поза сферою державного управління. Адже державне управління, яке хоч і знаходить своє практичне втілення здебільшого у виконавчо-розпорядчій діяльності органів виконавчої влади, не є їх виключною функцією. У процесі державного й управління беруть участь інші суб’єкти, які не віднесені Конституцією і законами України до органів виконавчої влади, проте здійснюють відповідні управлінські функції в різних сферах суспільного життя. До таких суб’єктів об’єктивно належать і органи м/с, які також здійснюють відповідні управлінські функції (у тому числі контрольну), однак на засадах правової, організаційної та фінансової автономії. Саме тому м/с досить часто називають формою децентралізації державного управління, формою залучення населення до участі в державному управлінні тощо.

Та обставина, що органи м/с формально не включені до системи органів виконавчої влади, зовсім не означає їх відокремлення від виконавчої влади, основне соціальне призначення якої полягає у виконанні Конституції і законів України. Саме тому система органів державної влади і система органів м/с, як слушно зазначає М. І. Корнієнко, «становлять такий полісистемний комплекс, що складається з різних за природою публічних органів (державних і громадських), проте об’єднаних в організаційне ціле необхідністю забезпечувати виконання одних і тих самих функцій і повноважень державної виконавчої влади на місцях».

Однією з форм залучення органів м/с до участі у здійсненні контролю у сфері, об’єктивно віднесеній до державного управління, є надання їм законом повноважень органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони підконтрольні органам виконавчої влади.

Таким чином, контроль з боку органів м/с є відносно автономною частиною загальносоціальної системи контролю у сфері державного управлінні - принаймні в частині делегованих їм повноважень, органів виконавчої влади. Між ними існує певний змістовний зв’язок, що знаходить, насамперед, своє відображення в єдності принципів, на основі яких здійснюється контроль у системі державного управління та в системі місцевого самоврядування, а також у тому, що названі види кокгролю здійснюються практично в одних і тих самих сферах суспільного життя [22, с. 584].

Контрольні запитання і завдання:

1. Дайте визначення державного контролю.

2. Розкрийте сутність державного контролю.

3. Визначте критерії та показники державного контролю.

4. Визначте мету державного контролю.

5. Дайте визначення функції контролю та назвіть її основні складові.

6. Охарактеризуйте основні різновиди контролю. Визначте принципи, що стосуються функції контролю.

7. Визначте пріоритети державного контролю України.

8. Охарактеризуйте вузлові проблеми державного контролю України.

9. Дайте оцінку значущості державного контролю у державному управліннні та місцевому самоврядуванні.

10. Визначте етапи розвитку державного контролю України.

11. Визначте заходи з покращення системи внутрішнього контролю у системі державного управління.

12. У чому полягають контрольні повноваження Президента України?

13. Зазначте основні форми здійснення конституційного контролю.

14. Який державний орган здійснює від імені Верховної Ради України контроль за використанням коштів Державного бюджету України?

Дайте визначення наступним поняттям: контроль; нагляд; аудит; моніторинг; попередній контроль; поточний контроль; наступний контроль;загальний контроль; спеціальний контроль зовнішній контроль;внутрішній контроль;відомчий контроль надвідомчий контроль; Загальний нагляд; предмет прокурорського нагляду; президентський контроль, парламентський контроль; судовий контроль.