Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Походження слов'янських народів. Стародавні слов'яни в період великого переселення народів. Анти..Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Слов’янство як самостійна етнічна спільнота вийшло на історичну арену на початку І тисячоліття нашої ери. Перші згадки у писемних джерелах про ранньослов’янські племена зустрічаються у творах римських вчених Плінія Старшого, Тацита, Птолемея, де слов’яни фігурують під назвою венеди. Найповніше ранньослов’янська історія викладена у творах візантійського хроніста Йордана. Він сповіщає, що в 6 ст. вже існувало 3 гілки слов’ян: венеди (басейн Вісли), анти (Подніпров’я) і склавіни (Подунавя). Після 500 р. анти і склавіни масово переходять Дунай і вступають у володіння Візантії. Інша частина слов’ян розселилася у верхів’ях Дунаю та басейні Ельби і злилася зі слов’янами вісло-одерського межиріччя. У цей же час слов’яни Середнього Подніпров’я просувалися на північ по Дніпру і Десні. Отже у ІІ половині першого тисячоліття слов’яни зайняли половину Європейського континенту та поділилися на 3 вітки: східну, західну і південну. Східною гілкою слов’янства були Анти, які заселили територію від Дунаю до Дону та Азовського моря. Основою господарства антів було землеробство і скотарство. Розвивалися ремесла та торгівля. Суспільно-політичний устрій мав демократичний характер. На чолі племені стояли князь та старшини, але всі важливі питання вирішувались на народних зборах – вічах. Анти часто воювали проти готів, загрожували північним кордонам Візантії. До нас дійшли імена антських князів – Божа, Ардагаста, Пирагоста … Держава антів проіснувала близько трьох століть (кінець 4 початок 7ст.) і у 602 р. загинула під натиском аварів. Отже, важливу роль у формуванні українського етносу відіграли міграційні процеси 2 – 7 ст. Під час Великого переселення народів було інтегровано багато етносів. Згодом у Східній Європі утворюються нові союзи племен. За свідченням арабських авторів уже в 8 -9 ст. існувало 3 осередки східнослов’янської державності:Куявія (земля полян з Києвом), Славія (Новгородська земля) і Артанія (Ростово – Суздальська земля). Найбільшим було державне об’єднання яке літописець називає Руською землею з центром у Києві. У 7 – 9 ст. у суспільному житті слов’ян відбулися великі зміни, які сприяли процесу державотворення. Так економічний прогрес привів до підвищення продуктивності праці, до виникнення додаткового продукту. Це спричинило значні зміни у соціальній сфері. Відбувається поділ на багатих та бідних, земля переходить у власність окремих сімей, землевласники перетворюються на феодалів, а вільні общинники на залежне населення. Збільшення території та військова активність вимагали нових методів і форм управління. Народні збори стають неефективними. На перший план виходить князівська влада. Князівська дружина стає привілейованою групою професійних військових, яка перетворюється в орган примусу. До утворення Давньоруської держави у східних слов’ян існувало 14 великих племінних об’єднань (дуліби, поляни, бужани, волиняни, сіверяни, тиверці, уличі, древляни, білі хорвати та інші). У 6 – 8 ст. племінні союзи еволюціонують у протидержавні утворення – племінні князівства. Значною подією в процесі консолідації полянського міжплемінного союзу стало заснування міста Києва. 9) Передумови виникнення держави у східних слов'ян Давньоруська держава склалося в результаті складної взаємодії цілого комплексу як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Виділяють такі передумови виникнення держави у східних слов'ян. Духовні передумови. Як і деякі інші фактори, еволюція язичницьких уявлень слов'ян тієї епохи сприяла становленню влади князя. Так, у міру зростання військової могутності князя, що приносить видобуток племені, обороняли його від зовнішніх ворогів і взяв на свої плечі проблему врегулювання внутрішніх суперечок росли його престиж і одночасно відбувалося відчуження від вільних общинників. Таким чином, в результаті віддалення князя від звичного для общинників кола справ і турбот, найчастіше обертається створення укріпленого міжплемінного центру - резиденції князя і дружини військових успіхів, а також в результаті виконання ним складних управлінських функцій, він наділявся надприродними силами і здібностями. У князя починали бачити запорука благополуччя всього племені, а його особистість ототожнювали з племінним тотемом. Все вищезазначене призводило до сакралізації, тобто обожнюванню князівської влади, а також створювало духовні передумови для переходу від общинних відносин до державних [1]. Зовнішньополітичні передумови. До зовнішніх передумов слід віднести "тиск", який чинили на слов'янський світ його сусіди, а саме нормани і хазари. З одного боку, їх прагнення взяти під контроль торгові шляхи, які пов'язували Захід з Півднем і Сходом, прискорювало складання князівсько-дружинних угруповань, які втягувалися в зовнішню торгівлю. Одержуючи із своїх одноплемінників продукти сільського господарства і промислів, в першу чергу, хутро, а також міняючи їх на продукти престижного споживання і срібло в іноземних купців, продаючи їм захоплених в полон чужинців, місцева знать все більш підпорядковувала собі племінні структури, збагачувалася і ізолювалася від рядових общинників. З часом вона, об'єднавшись з варязькими воїнами-торговцями, почне здійснювати контроль за торговими шляхами і самої торгівлею, що призведе до консолідації раніше розрізнених племінних князівств, розташованих уздовж цих шляхів. З іншого боку, взаємодія з більш розвиненими цивілізаціями призводило до запозичення деяких суспільно-політичних форм їх життя. Візантійська імперія довгий час вважалася справжнім еталоном державно-політичного устрою. Не випадково, що довгий час великі князі на Русі називалися за прикладом могутнього державного утворення Хозарського каганату - хаканами (каганами). Слід відзначити і те, що існування в пониззі Волги Хазарського каганату захищало східних слов'ян від набігів кочівників, які в попередні епохи (гуни в 4 -5 ст., Авари в 7 ст.) Гальмували їх розвиток, заважали мирної праці і, врешті-решт, появі "зародка" державності [2]. Соціально-економічні передумови. Розвиток землеробства. В першу чергу слід відзначити зміни, що відбувалися в господарстві східних слов'ян в 7 - 9 ст. Наприклад, розвиток землеробства, особливого орного у степовому і лісостеповому районі Середнього Подніпров'я, призводило до появи надлишкового продукту, а це створювало умови для виділення з общини князівсько-дружинної угруповання (відбувалося відділення військово-управлінської праці від продуктивного). На Півночі Східної Європи, де з-за суворих кліматичних умов землеробство не могло отримати широкого розповсюдження, велику роль продовжували грати промисли, а виникнення надлишкового продукту стало результатом розвитку обміну і зовнішньої торгівлі. У районі поширення орного землеробства почалася еволюція родової общини, яка, завдяки тому, що тепер окрема велика родина могла забезпечити своє існування, стала трансформуватися в землеробську або сусідську (територіальну). Як і раніше, така громада складалася в основному з родичів, але на відміну від родової громади, Пашенна земля, яка була розділена на наділи, і продукти праці перебували тут у користуванні окремих невеликих сімей, які володіли знаряддями худобою та праці.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-13; просмотров: 329; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.123.24 (0.009 с.) |