ТОП 10:

Поняття «термінологія» та «терміносистема»



Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові - термінологію і терміносистему. Вивченням термінів та терміносистем займається наука термінознавство. Термінознавство - це наука, що вивчає спеціальну лексику з точки зору її типології, походження, форми, значення і функціонування, а також використання, упорядкування і творення.

Під термінологією розуміють сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні істотно сформовані поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові [40, 162]. Термінологія належить до лексики професійної і наукової мови, яка є самостійним функціонуючим різновидом загальнонаукової мови. На відміну від загальновживаної лексики термінологія пов'язана з науковими концепціями і з предметним знанням певної галузі. Термінологія виконує такі основні функції — позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців,за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів. Тому, говорячи про термінологію, лінгвісти за звичай розрізняють: а) науку про терміни (в цьому відношенні все більш популярним стає термін "термінознавство"); б) спеціальну лексику у складі усіх слів певної мови (ми говоримо, наприклад, "термінологія української мови", "термінологія англійської мови" і т.д.; в) спеціальну лексику, обслуговуючу окрему галузь науки чи техніки (наприклад, "лінгвістична термінологія", "термінологія образотворчого мистецтва " і т.д.). Така багатозначність зумовлена тим, що для кожної термінологічної одиниці визначена точка координат як в мові в цілому, так і в підмові зокрема.

На думку А.А.Реформатського, однією з основних характеристик терміна є системність, адже термін входить до системи понять відповідної галузі знання. Ця система — термінологія, поза нею слово втрачає свою характеристику терміна. «Якщо звичайні слова мови є все-таки

системними, — пише учений, — то це не означає, що їхня системна характеристика математично ідеальна. І при словотворенні, й при зміні слова ми постійно натрапляємо на порушення парадигм» [13, 54] Усе це не відповідає сутності терміна, що має бути і лексично, і морфологічно виключно систематичним, здатним утворювати похідні і бути максимально парадигматичними. У кожній термінології термін співвідноситься з тими чи іншим поняттями і в кожного терміна є своє поле термінології. Поле для терміна – це дана термінологія, за межами якої слово втрачає свою характеристику терміна [там само,с.51].

Сутність будь-якого елемента, пише В.К. Никіфоров [10, 112] «… в усій повноті розкривається саме у системі та у взаємодії систем. А система термінів, що є засобом висловлювання понять у сфері наукового мислення, у науці є структурним елементом, який не залишається осторонь змін, які відбуваються у системі понять даної науки, а змінюється одночасно з ними» [1.10,с.112]. Термін, як елемент системи «не лише реєструє поняття, але й в своє чергу впливає на це поняття, уточнює його, відокремлює від суміжних уявлень» [ 7, 113].

Другою, проте не менш важливою складовою серед системи термінів, як було зазначено, лінгвісти визначають поняття «терміносистема». Термін може існувати лише як невід'ємний елемент терміносистеми. Поняттям «терміносистема» науковці визначають, як – систему термінів у певній галузі, підгалузі наукового або технічного знання, що обслуговує наукову теорію або наукову концепцію. Терміносистема відрізняється від термінології тим, що представляє собою сукупність термінів конкретних галузей, підгалузей наукового або технічного знання, що обслуговує наукову теорію або наукову концепцію. Тобто, терміносистеми – це галузеві термінології. А термінології, в свою чергу, слугують джерелами терміносистем. Але, на відміну від термінології, терміносистема формується не разом з формуванням певної науки, а відповідно до етапів формування теорії цієї науки. Проте в основі терміносистеми не обов'язково має бути наукова теорія. Іноді достатньо, щоб була лише концепція або узагальнені ідеї.Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру:

1) логічними (якщо між поняттями певної галузі науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці,- то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними);

2) мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові тощо.

Терміносистема має власну структуру. Її структурно–функцональним центром є так званий базовий термін. Представляючи найбільш вживану одиницю цієї системи, базовий термін, крім цього, є інформативним, простотим за структурою та володіє хорошими продуктивними можливостями [1.20, з. 116].

Терміносистема формується на певному етапі розвитку певної галузі наукового знання, коли вже створено наукову теорію, позначено об'єкти та зв'язки між ними. Виділяють кілька типових ознак терміносистеми:

1. Терміносистема являє собою більшу чи малу сукупність термінів, спільно обслуговуючи комунікативно-тематичні чи комунікативно-ситуативні задачі;

2. Елементи терміносистеми прямо (безпосередньо) чи опосередковано (за допомогою інших елементів) комунікативно-співвіднесені і структурно пов'язані один з одним і з системою в цілому;

3. Не існує жодного терміна, котрий би не входив в ту чи іншу терміносистему;

4. Межі між терміносистемами можуть бути більш чи менш чіткими, терміносистеми можуть накладатись одна на одну і створювати в таких випадках перетин терміносистем;

5. Цілісність терміносистеми. Наприклад, економічні поняття, терміни у сукупності складають цілісну терміносистему, яка дає нам загальне уявлення про функціонування економіки.

6. Певна сталість терміносистеми..

7. Структурований характер терміносистеми. Структура терміносистеми може мати підсистеми, що відбивають родо — видові відношення, відношення цілого та його частин, зв'язки причини й наслідку, відношення об'єктів та їхніх ознак.

Таким чином, можна підсумувати, що, лише навчившись чітко бачити властивості і особливості термінів, їх системну організацію в них самих, термінознавство може вирішувати свої теоретичні та практичні задачі, пов'язані, з описом та аналізом терміносистем, а також з досконалістю їх використання [30, 21].

Розрізняють 3 етапи формування й функціонування терміносистеми:

Перший етап — перехід від стану відсутності теорії до стану її формування, тобто перехід від неупорядкованої сукупності термінів до терміносистеми;

Другий етап — зростання обсягу знань в межах прийнятої теорії внаслідок удосконалень, досягнень науково-технічного прогресу;

Третій етап — зміна теорії і, як наслідок, зміна терміносистеми. Спочатку нову теорію описують термінами попередньої теорії, потім впроваджуються нові терміни, що відображають нові поняття [4, 7].

Таким чином формують систему понять нової теорії, і кожне місце в цій новій системі посідає певний новий термін, а у сукупності з'являється нова терміносистема. Частину термінів попередньої терміносистеми залишають, але вони вже пов'язані з новими поняттями. Отже, без теорії немає терміносистеми, без терміносистеми немає теорії.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-12; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.226.244.70 (0.004 с.)