Вимоги, які висуваються до терміна

Як зазначають деякі науковці, "кожний термін є слово, але не кожне слово - термін". До термінів, на відміну від слів загальновживаної мови, науковці висувають низку специфічних вимог, які бажано дотримуватись в межах термінології певної галузі. Найбільш важливими з цих вимог є наступні:

1) Термін має відповідати правилам і нормам певної мови.

2) Термін має бути систематичним.

3) Терміну властива якість дефінітивності, тобто кожен термін співставляється з чітким окремим визначенням, котре орієнтує на відповідне поняття. Це означає, що в основі кожного терміна обов’язково лежить визначення реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки. Тобто, терміни відрізняється від звичайних слів тим, що вони виражають та формують професійні поняття, зміст яких, відображений в дефініціях, визначається в системі понять відповідної сфери. Про термін можна говорити лише в тій мірі, в якій він є членом системи термінів, тобто терміносистеми, а в мові виступає у спеціальному професійному контексті. Тільки в цих умовах він може володіти ознаками, які притаманні термінам. І. В. Арнольд [12, с. 83]приділяє увагу тому, що сукупність термінів тієї або іншої галузі утворює її термінологічну систему. Об’єм і зміст відображеного терміном поняття фіксується в спеціальній літературі та входять в систему професіонального знання в цій галузі. Для того щоб слово стало терміном, у нього має бути визначення в спеціальній літературі. Таке визначення називається дефініцією. Але це не означає, що кожен термін має одну дефініцію. Різні автори, користуючись одним і тим же терміном, дають йому дефініцію трохи по іншому. Причиною такого різноманіття являється те, що визначення відповідає різним задачам того або іншого напрямку в лінгвістиці та відображає становлення автора до предмета.

4) Терміну властива відносна незалежність від контексту, і те, що він не втрачає в ньому свого значення.

5) Термін має бути точним, хоча в субмовах мають місце численні "хибно орієнтовні" [20, 54] одиниці.

6) Термін має бути стислим, хоча ця вимога нерідко суперечить вимозі точності, тобто повноти терміна.

7) Термін має прагнути до однозначності. Д. С. Лотте [13, 57] показав, що однозначність не виникає в термінології сама по собі. Він висунув та обґрунтував наступні вимоги: кратність, однозначність, вмотивованість, простота, погодження з іншими термінами, які є в терміносистемі

8) Для терміна не характерна синонімічність, котра заважає взаєморозумінню.

9) Терміни експресивно нейтральні, хоча тут правильніше казати не про експресивність терміна чи виразність, а скоріше про інтенсивність деяких семантичних складових. Причинами такої інтенсивності можуть слугувати прагнення підкреслити елітарність уявлення того, хто говорить, або намагання приховати свої наміри.

10) Термін має бути милозвучним (тобто вимога евфонії), тому не варто заохочувати створення термінів, походженням з діалектів, жаргонів чи варваризмів [25, 56].

Разом з тим терміни не є ізольованими, незалежними, "вибраними" одиницями загальновживаної мови, а складають повноцінну частину загального складу мови, де якості слів появляються більш визначено, регламентовано, відповідаючи вимогам професійного спілкування та взаєморозуміння.

Сукупність перелічених ознак, як показує практика, існує лише в ідеалі для невеликої кількості термінів. У дійсності ж та чи інша ознака або відсутня, або існує у послабленому стані. Звідси й випливають основні проблеми, пов’язані з перекладом військово — політичних термінів.