Проблеми сучасного термінознавства.

Узагалі вся історія українського термінотворення пов’язана з вирішенням проблеми відбору національної чи чужоземної назви для того, щоб позначити конкретне наукове поняття. Один із авторів журналу «Основа» (1861р.) М. Левченко свого часу писав, що терміни наукові треба складати в дусі народної мови. Він пропонував словничок кількох десятків інтернаціональних слів та їх україномовний переклад, наприклад: арифметика – щотниця, астрономія – зірниця, автомат – самодрук, амплітуда – розмах.

Існувала й інша думка, що опора на власні мовні ресурси не може відбуватися ізольовано від міжнародної практики термінотворення. Інтернаціоналізація термінологічних систем є одним із природних і вагомих шляхів їх самобутнього розвитку. «Сучасна українська термінологія, – на думку М. Жовтобрюха, – розвивається і нормалізується з урахуванням її національних та інтернаціональних функцій. Ігнорування однією із цих функцій може негативно вплинути на нормалізацію термінології і стати гальмівним чинником у розвитку наукового стилю літературної мови».

У 1918 році українська мова стояла перед сумним фактором впливу російської мови. В умілих руках русифікаторів вона ставала часто макаронічною у науковій термінології та фразеології. Як відповідь на русифікацію виникає пуризм – російські слова замінюють на питомо українські, наприклад: маятник – хитун, басейн – водозбір, прес – чав, масштаб – мірило.

З російської мови українська перейняла слова-терміни, які вживають у невідповідному значенні, наприклад: рос. лошадиная сила – це робота, а не кінська сила. З’являються кальки, побудовані з відхиленням від норм українського словотворення, наприклад: лісовод замість лісівник, вітролом замість вітровал.

Вплив росіянізмів та англіцизмів на сучасні українську термінологію.

· Українська технічна інтелігенція активно відкидає від дієслів назви опредметнених дій з суфіксом –к(а): ковка, рубка, штамповка. Такі росіянізми переважно замінюють іменниками на –анн(я): кування, рубання, штампування. Це суперечить давній українській традиції використовувати суфікс –к(а) для називання дії, а не тільки її наслідків.

· У російській мові багато термінів утворюються за допомогою іншомовних суфіксів –аль, –ир, –ич, –он, –ональ + російських прикметникових суфіксів –н–, –ск–. Такий спосіб словотворення не відповідає нормі української мови, за якою до кореня додають суфікс –н–, без збереження прикметником іншого суфікса. Порівняємо:

рос.	укр.
функциональный тенденциозный синусоидальный	функційний тенденційний синусоїдний

· Протягом останнього десятиріччя активізують корінь гін як засіб заміни запозиченого з російської провід: водогін, газогін – водопровід, газопровід.

· Українською термінотворчою традицією передбачено замінювати російський кореневий елемент -образный, -видный, -подобный суфіксом -уват: газуватий, а не газоподібний; зіркуватий, а не зіркоподібний.

Крім зросійщення, в українському науковому мовному середовищі виникла нова загроза, яку В. Радчук назвав укрлиш, тобто український варіант англійської мови.

Англіцизм доречний, якщо він позначає поняття, що з різних причин ще не назване засобами української мови або в ній відсутній доречний відповідник. У науковій сфері англіцизми найбільше вплинули на термінологію гуманітарних наук, менше природничих. Так вживають, наприклад: концепт замість поняття, брокер – посередник, менеджер – управлінець, дистриб’ютор – розподілювач, голкіпер – воротар, рефері – суддя на лінії, мас-медіа – ЗМІ, креативний – творчий, біг-борд – стенд, респект – пошана, генерація – покоління, імплементація – впровадження, внесення.

Берегти українське мовне довкілля сьогодні означає не тільки шукати способів уникати російськомовних термінів. Великомасштабні глобалізаційні процеси висунули на перше місце в світовій комунікації мову англійську, яка не тільки збагачує словник українського науковця, а й витісняє з нього питомі слова і вирази. Так формується почуття меншовартості рідної мови, її неспроможності обслуговувати наукову сферу.

Українська економічна термінологія перебуває у процесі відпрацювання та розвитку. Упорядкування системи понять і термінів пов’язане з об’єктивною потребою трансформації економіки, прискореного формування ринкової інфраструктури, формуванням та використанням грошових фондів. В українській термінографії з’явилася за останній час чимала кількість спеціальних словників, довідників, які сприяють врегулюванню процесів термінотворення. Фіксуючи у словнику реальний стан сучасної економічної термінології, автори намагаються, не порушуючи змісту понять, коригувати окремі терміни і терміносполуки, узгоджувати їх зі словотвірними засобами української мови, уникати недоречних росіянізмів чи інших чужомовних впливів.

З 90-х років в українській економічній термінології діють такі активні процеси:

1) концептуально змінюються поняття у пізнавальному процесі: замість сфери «Планове народне господарство» провідною в українській термінології стала сфера «Ринкова економіка»;

2) відбулася системна перебудова економічної термінології: замість термінів народне господарство, соціалістичне виробництво, госпрозрахунок ядро терміносистеми стали займати терміни ринкові відносини, акція, інфляція, прибуток, менеджер, маркетинг;

3) значно розширився спектр лексико-граматичної сполучуваності багатьох економічних термінів з термінами інших галузей та загальновживаними словами, наприклад: температура ринку, коливання цін, фінансова криза, банківська таємниця тощо;

4) з’явилася велика кількість нових економічних термінів, переважно запозичень з англійської мови: маркетинг, лізинг, демпінг, спред тощо.

Багато запозичених економічних термінів мають невідмінювану граматичну форму, зокрема у банківській сфері, наприклад: авізо, банко, ембарго, сальдо, альпарі тощо. Важливо правильно узгоджувати з цими словами означення.

Точність терміна зумовлюється і дотриманням орфографічних і морфологічних норм. Потрібно передусім правильно писати вживані сьогодні терміни, наприклад: дивіденд, кон’юнктура ринку, рантьє; ставити правильну відмінкову форму: банку, продажу, фонду, але векселя, цінника, відсотка.

Знання конкретного значення допомагає чітко розрізняти терміни одного широкого тематичного поля, наприклад: дилер – брокер – маклер; монополія – синдикат – консорціум – корпорація – концерн – холдинг.

Спостерігаються терміни-антоніми – протилежного значення їм часто надають префікси, наприклад: валютний – безвалютний, монопольний – антимонопольний, приватизація – реприватизація; чи суфікси, наприклад: адресат – адресант, жират – жирант.

Знання економічної термінології – умова високої професійності економістів різних профілів. Українська економічна термінологія становить чутливу, динамічну, широко розгалужену терміносферу, що, з одного боку, перебуває під впливом загальномовних тенденцій, а з іншого – має свої специфічні особливості.

 

 

Тема 2. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні

План

1. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.

2. Оформлювання результатів наукової діяльності.

3. План, тези, конспект як засіб організації розумової праці.

4. Загальноприйняті скорочення.

5. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань.

6. Анотування і реферування наукових текстів.

7. Стаття як самостійний науковий твір.

8. Вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної робіт.

9. Рецензія, відгук.

1. ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВОГО ТЕКСТУ І ПРОФЕСІЙНОГО НАУКОВОГО ВИКЛАДУ ДУМКИ

Науковий стиль української мови має свої особливості. Його основна функція - інформативна (повідомлення, пояснення, з'ясування, обґрунтування, класифікація понять, систематизація знань, аргументований доказ); завдання - передавання інформації. Загальні ознаки наукового стилю - поняттєвість, об'єктивність, точність, логічність, доказовість, аргументованість, переконливість, узагальнення, абстрагованість, висновки; мовні ознаки - усна і писемна форми, широке використання термінів та іншомовної лексики, номенклатурних назв, символів, таблиць, діаграм, схем, графіків, цитат, переважання складних речень; форма тексту - монологічна (опис, міркування).

Активно функціонуючи в різних формах вираження наукової думки (найчастіше - у письмовій, рідше - в усній), науковий стиль розгалужується, за традиційною класифікацією, на три основні різновиди: власне науковий, науково-навчальний, науково-популярний.

Основне призначення власне наукового підстилю – об'єктивувати наукові відомості і кінцеві результати аналітико-синтетичного перероблення даних. Цей підстиль збагачений інтернаціональними загальнонауковими термінами. У межах власне наукового підстилю виділяють науково-інформативний різновид з жанрами (реферат, анотація, резюме, огляд) та науково-довідковий (довідники,словники, каталоги).

Науково-популярний – застосовується для дохідливого, доступного викладу інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, із використанням у неспеціальних часописах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів;

Науково-навчальний – наявний у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу. Головною рисою науково-навчального підстилю є доступність викладу інформації, спрощеність системи доведень, програмність викладу матеріалу, спрямованою на активізацію мислення учня, послідовність уведенням термінологічної лексики.

Науковий текст - спосіб репрезентації наукової інформації, результат наукового дослідження.