Опитувальний листок Форверга на контактність

Інструкція: пропонується оцінити себе за дев'ятибальною шка­лою і визначити, якою мірою ви наділені кожною з шести якостей у взаєминах з людьми. 5 балів означає, що людина має цю якість і більше віддає, ніж отримує. Менше ніж 5 — наділена цією якістю меншою мірою. Більше ніж 5 — відбувається розвиток такої якості.

1. Емпатія. Я бачу світ очима інших. Я розумію іншого і можу відчувати
себе «в його шкурі». Я розумію всі настрої співрозмовника, і відповідаю на них.

2. Теплота, повага. Я різними засобами виявляю (хоч і не завжди відчу­
ваю), що сприймаю іншого. Я розумію те, що роблять інші, хоча не завжди і не
в усьому згоден з ними. Я людина, яка активно підтримує інших.

3. Відвертість, щирість. Я більше щирий, ніж фальшивий, у взаємодії з
іншими. Я не ховаюся за ролями і «фасадами», інші знають, «на чому я стою».
Я залишаюся собою у спілкуванні з іншими.

4. Конкретність. Не можу сказати, що я невизначений, коли розмовляю з
іншими. Я не промовляю загальних фраз, не ходжу околяса, керуюся конкретним
досвідом і поведінкою, коли говорю. Я намагаюся говорити ясно, чітко, точно.

5. Ініціативність. У взаєминах з іншими я швидше дію, ніж реагую. Я
вступаю в контакт, не чекаючи, коли вступлять у контакт зі мною. Я спонтан­
ний. Я завжди виявляю ініціативу щодо інших людей.

6. Безпосередність. Я дію відкрито і прямо у стосунках з людьми, що мене
оточують, не роздумуючи про те, який матиму вигляд.

Роботу з тестами можна віднести до самостійної підготовки сту­дентів. У такому разі на початку заняття викладач з'ясовує, чи всі вико­нали завдання. Якщо немає можливості зробити це, то доцільно розпо­чати заняття із заповнення опитувальних листків. Бажано, щоб діагнос­тування професійно значущих якостей відбувалося перед обговоренням теоретичних положень, тоді у викладача буде змога під час теоретично­го обговорення звертати увагу студентів на те, як сформовані у них ті чи ті професійно необхідні якості. Методично не обов'язково, щоб сту­денти оголошували індивідуальні результати перед всією групою. До­статньо, щоб вони одержали підсумкові дані і порівняли їх з еталона­ми, які повідомляє викладач. Ці дані використовуватимуться й надалі (на етапі професійної ідентифікації), однак саме порівняння кожний студент здійснюватиме самостійно. Викладач попереджає студентів, що результати роботи з тестами мають бути збережені, оскільки в кінці кур­су передбачається повторне тестування.

Студентам пропонують скласти список якостей, які, на їхню думку, потрібні вчителеві для успішної професійної діяльності. Наголошують, що кількість якостей і склад їх визначаються тільки самим студентом. Після виконання завдання (для цього достатньо 5 хвилин) пропонують оцінити у самого студента сформованість тих якостей, які він сам відно­сить до професійного ідеалу. Потім пропонують записати ці якості у дві колонки: ті, що формуються в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу, і ті, формування яких залежить від самого студен­та. Зазвичай у структурі професійних ідеалів студентів понад 50 % ста­новлять якості, в яких фіксуються риси характеру і особливості емо­ційно-вольової сфери; студенти виділяють їх у групу, незалежно від вищого навчального закладу.

За підсумками виконання завдання проводять обговорення, в ході якого викладач зосереджує увагу студентів на таких аспектах:

1) професія вчителя відома і, здавалося б, цілком зрозуміла, проте
кожний студент уявляє її по-своєму, у кожного є власний погляд на
вимоги, які поставлені перед фахівцем;

2) студентські уявлення не можуть охопити всієї складності і бага­
тогранності педагогічної діяльності, потрібна тривала праця для осяг­
нення її глибинних властивостей;

3) у кожного студента є певна установка на завершеність (незавер­
шеність) професійного розвитку, що визначається, з одного боку, недо­
статньо високим рівнем і повнотою сформованості професійного ідеалу,

а з іншого — суб'єктивністю самооцінки; тому в деяких студентів якості, віднесені ними до професійного ідеалу, оцінюються як такі, що сформо­вані повністю;

4) підкреслюється необхідність осмислення заданої ззовні програ­ми професійної підготовки, розуміння і прийняття різних форм і шляхів її впливу на становлення майбутнього спеціаліста, наголошується, що можливості цієї програми значно ширші, ніж їх уявляє непідготовле-ний спостерігач (яким є студент першого курсу); крім того, для досяг­нення високого рівня професіоналізму слід задану програму доповню­вати власною ініціативою щодо професійної самоосвіти, самовиховання і саморозвитку.