Рівні розвитку здібностей особистості

Всі люди є неповторними та індивідуальними і кожна особистість має суто свій рівень розвитку здібностей, в тому числі – і до творчої діяльності. Здібності — це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху. Здібності як рушійна сила відіграють провідну роль у розвитку науки і техніки, ство­ренні матеріальних і духовних цінностей, суспільному прогресі.

Здібності — це індивідуально-психологічні особливості осо­бистості, які є умовою успішного здійснення певної діяльності й визначають відмінності в оволодінні необхідними для неї знан­нями, вміннями та навичками.

Кожна здібність (наприклад, до малювання, музики, техніки, науки тощо) — це синтетична властивість людини, яка охоплює цілу низку загальних і часткових властивостей у певному їх поєднанні. Вивчаючи конкретно-психологічну характеристику здібнос­тей, можна виокремити в них більш загальні (що відповідають не одному, а багатьом видам діяльності) та спеціальні (що відповіда­ють більш вузьким вимогам певної діяльності) якості, які не слід протиставляти.

Вивчаючи конкретно-психологічну характеристику здібнос­тей, можна виокремити в них більш загальні (що відповідають не одному, а багатьом видам діяльності) та спеціальні (що відповіда­ють більш вузьким вимогам певної діяльності) якості, які не слід протиставляти.

В усіх без винятку галузях діяльності здібності мають багато спільного і разом з тим різняться. Залежно від цього розрізняють здібності загальні та спеціальні.

Загальними називаються здібності, які певною мірою вияв­ляються в усіх видах діяльності — навчанні, праці, грі, розумовій діяльності тощо. Завдяки загальним здібностям люди успішно оволодівають різними видами діяльності, легко переходять від однієї діяльності до іншої. В учнів загальні здібності виявляють­ся в успішному засвоєнні різних навчальних дисциплін.

Спеціальні здібності виявляються у спеціальних видах діяль­ності. Наявність певних властивостей є підґрунтям спеціальних здібностей. Так, уява — важлива ознака літературних здібностей, абсолютний музичний слух — підґрунтя музичних здібностей.

Загальні та спеціальні здібності взаємопов'язані й доповнюють одні одних. Серед видатних діячів було багато людей, у діяльності яких поєднувався високий рівень розвитку загальних і спеціаль­них здібностей (М. Ломоносов, Т. Шевченко, М. Бородін та ін.).

Здібності людей — продукт їхнього суспільно-історичного розвитку. Вони виникають і розвиваються у процесі історичного розвитку і життя людей під впливом його вимог.

У праці виявлялися здібності людей, у праці вони розвивали­ся й формувалися. Здібності є умовою і продуктом праці. При аналізі рівня розвитку здібностей можна виокремити декілька його ступенів.

 

Це – задатки, обдарованість, талант, геніальність

Природжені передумови до розвитку здібностей називаються задатками. Під задатками розуміють природні можливості роз­витку здібностей. Матеріальним їх підґрунтям є передусім будо­ва мозку, кори його великих півкуль та її функціональні власти­вості. Ці відмінності зумовлені не тільки спадковою природою організму, а й розвитком в ембріональному періоді..

Таким чином, задатки — це не здібності, а тільки передумови до розвитку здібностей. Природні задатки до розвитку здібностей у різних людей не однакові. Цим частково і зумовлений напрям розвитку здібнос­тей, а також тим, чи вчасно виявлено здібності, задатки і чи є умо­ви для їх реалізації.Провідну роль у розвитку здібностей відіграють не задатки, а умови життя, навчання людей, їх освіта та виховання. Між здібностями і задатками існує не однозначний, а багатозначний зв'язок. На ґрунті одних і тих самих за­датків можуть розвинутися різні здібності.

Не всі задатки, з якими народжується людина, обов'язково перетворюються на здібності. Задатки, які не знаходять відповідних умов для переростання у здібності, так і залишають­ся нерозвиненими. Від задатків не залежить зміст психічних вла­стивостей, які входять до кожної здібності. Ці властивості фор­муються у взаємодії індивіда із зовнішнім світом.

Сукупність здібностей, яка обумовлює успішну діяльність людини в широких областях діяльності, називається обдарованістю.

Видатні індивідуальні здібності людей в одній чи кількох галузях діяльності називають талантом, а самих людей — талановитими. Такі здібності насамперед виявляються у творчій діяльності, творчому розв'язанні складних практичних, теоретичних і художніх завдань.

Найвищий щабель розвитку здібностей, що виявляються у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення в житті суспільства, у розвитку науки, літератури, мистецтва, на­зивають геніальністю.

Геніальність відрізняється від талановитості суспільною зна­чущістю тих завдань, які людина розв'язує. Геній виражає найпередовіші тенденції свого часу.

Індивідуальні особливості здібностей виявляються в різно­бічності чи однобічності їх розвитку. Різнобічні здібності мали М. Ломоносов, Д. Менделєєв, М. Бородін, Т. Шевченко та ін.

Індивідуальні особливості здібностей кожної людини є ре­зультатом її розвитку. Тому для розвитку здібностей потрібні відповідні соціальні умови, активність особистості в діяльності.

 

Питання та завдання до самоперевірки.

1. Провести порівняльний аналіз психічних процесів звичайної та творчої людини.

2. Назвати риси творчої людини за Сорокіним, Т. Амабайлом, М. Коллінзом.

3. За якими провідними напрямками ведуться дослідження креативних особистостей?

4. Скласти схему-конспект з питання рівнів розвитку здібностей особистості.

 

Література

23. Абрамян Д.Н. Общепсихологические основы художественного творчества (теоретико-методологические аспекты проблемы): Докт. дис. М., 1994.

24. Абрамян Д.Н. Специфика художественного воображения и проблемы психологии личности.. Ереван, 1985.

25. Арнхейм Р. Новые очерки по психологии искусства. - М., 1994. с.272-295.

26. Арнаудов М. Психология литературного творчества. М., 1970.

27. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., 1979.

28. Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением. М., 1999.

29. Выготский Л.С. Психология искусства. - М., 1986. Василюк Ф.Е. Структура образа // Вопр. психол. 1993. № 5. С. 5 – 12.

30. Велихов Е.П., Зинченко В.П., Лекторский В.А. Сознание: опыт междисциплинарного подхода // Вопр. филос. 1988. № 11. С. 3 – 30.

31. Гарин И.И. Воскрешение духа. М., 1992.

32. Дорфман Л.Я. Метаиндивидуальная психология искусства // Творчество в искусстве - искусство творчества. / Под редакцией Л. Дорфмана, К. Мартиндейла, В. Петрова, П. Махотки, Д. Леонтьева, Дж. Купчика. М., 2000.

33. Дюбо Ж. - Б. Критические размышления о поэзии и живописи. М., 1976.

34. Кожинов В. В. Стихи и поэзия. М., 1980.

35. Калошина И. П. Структура и механизмы творческой деятельности. — М., 1983.

36. Леонтьев Д.А. Личность в психологии искусства // Творчество в искусстве - искусство творчества. / Под редакцией Л. Дорфмана, К. Мартиндейла, В. Петрова, П. Махотки, Д. Леонтьева, Дж. Купчика. М., 2000.

37. Ломброзо Ч. Гениальность и помешательство. – Киев, 1995..

38. Лосев А.Ф. Диалектика мифа // Философия. Мифология. Культура. М., 1991. С. 22 – 187.

39. Мейлах Б. С. Психология художественного творчества: предмет и пути исследования. — В кн.: Психология процессов художественного творчества. Л., 1980.

40. Мелетинский Е.М. Аналитическая психология
и проблема происхождения архетипических сюжетов.
Бессознательное. Сборник. - Новочеркасск, 1994, с.159-167.

41. Моляко В. А. Творческая одаренность и воспитание творческой личности. Киев, 1991.