Характеристика психічних процесів творчої особистості

Творчість – це вища форма діяльності людини. Вона вимагає: досить тривалої підготовки, ерудованості, достатньо розвинених інтелектуальних здібностей, великої працездатності, здатності людини думати і працювати в одному напрямі. Творчість щільно пов’язана майже з усіма психічними процесами, а сама можливість творчості забезпечується наявністю певних знань, здібностей та стимулюється цілеспрямованістю людини. Треба відмітити, що самі психічні процеси творчої особистості мають певні особливості у порівнянні з такими звичайної людини і це стосується, насамперед, сфери пізнавальних процесів.

Якщо ми звернемось до чуттєвого рівня пізнання, який містить такі процеси, як відчуття, сприймання та уявлення, успішність перебігу яких залежить в тому числі, від якостей уваги, то побачимо, що творчій людині властиві:

] підвищена сенситивність;

] гострота перцептивних процесів;

] підвищена спостережливість у тому числі, до прихованих сторін речей та явищ дійсності;

] нестандартність сприймання, тобто здатність виходити за межі шаблонного бачення.

Доволі цікавою здається така властивість сприймання, як синестезія. Синестезія – це феномен сприйняття, що полягає в тому, що враження, притаманне певному подразнику і специфічне для відповідного цьому подразникові органу чуття, супроводжується іншим, додатковим відчуттям або образом, при цьому часто таким, який є характерним для іншої модальності. Типовий приклад синестезії - «кольоровий слух», так само як і звукові переживання при сприйнятті кольору тощо. Характерним прикладом синестезії є сприйняття музики деякими композиторами; саме такі синестезії привели О. Н. Скрябина до думки про «синтетичне мистецтво», де музичній тональності відповідали б певні кольори (симфонічна поема «Прометей», 1910); Синестезія не є однотипною у різних осіб; наприклад, з однією і тією ж тональністю можуть зв'язуватися різні кольорові уявлення. Явище синестезії поширено в «забарвленому» переживанні чисел, днів тижня і т.п.

До "синестетиків" відносять багато поетів, письменників і художників, на перший погляд дуже різних: Василя Кандінського і Льва Толстого, Максима Горького і Марину Цветаєву, Володимира Набокова і Костянтина Бальмонта, Бориса Пастернака і Андрія Вознесенського, Рімського-Корсакова тощо. Наведемо тільки два приклада, які характеризують подібне сприймання, що у свою чергу, забарвлює бачення світу автором та відображується у його творчій експресії. Для К. Бальмонта звуки мали кольорові відтінки: ("Флейти звук зорево-блакитної”) (К. Бальмонт) або: "Тонкий, ріжучий свист, як сліпучо-біла нитка, закручується навколо горла" (це вислів М.Горького).

Переходячи до наступного, абстрактного рівня пізнання, укажемо, що творчій особистості притаманні певні особливості розумової діяльності. Це питання вивчали багато дослідників, серед яких – Г. Уолес, П. Енгельмайер, Г. Альтшулер, Г. Ліндсей, К. Хал, Р. Томпсон, Дж. Гілфорд та ін. В своїх працях, присвячених креативності, Дж. Гілфорд відмічав декілька особливостей мислення творчої особистості:

1. Оригінальність та незвичайність мислення, відхід від шаблонів та загальноприйнятих його схем;

2. Семантична гнучкість, тобто здатність бачити об’єкт, явище під різними кутами зору та виявляти можливості нового використання цього об’єкту, усвідомлювати глибинні, імпліцитні зв’язки всередині явищ;

3. Образна адаптивна гнучкість, тобто здатність змінювати сприймання об’єкту таким чином, щоб бачити та сприймати його приховані властивості;

4. Здатність створювати нові ідеї;

5. Досить висока асоціативність мислення, його швидкість.

Вивчаючи перешкоди щодо творчого процесу, такі дослідники, як Г. Ліндсей, К. Хал, Р. Томпсон, встановили, що розвиток творчих здібностей людини гальмується такими негативними факторами, як:

Ë домінуванням критичного мислення над творчим;

Ë ригідністю мислення;

Ë підвищеною значущістю власних ідей;

Ë страхом критики, неприйняття референтною групою;

Ë схільністю до конформізму, відсутністю власної точки зору.

Проаналізуємо найбільш істотні характеристики, що притаманні мисленнєвій діяльності креативної особистості. І це (за Сорокіним):

1. Зіркість" розуму. Людина зазвичай схоплює те, що укладається в звичні схеми, а все інше несвідомо відкидає. Зіркість розуму необхідна, щоб вийти за межі того, що очевидно, щоб побачити більше, ніж інші. Адже, як відомо: "Дивитися і бачити - не одне і те ж".

2. Здібність до згортання розумових операцій. Важливо уміти виразити ряд понять в одному. Максимальне згортання інформації спостерігається в символі (наприклад, символ Інь/Янь китайської філософії містить в собі все різномаїття взаємовідношень між базисними дуальностями світобудови: світло-пітьма, чоловіче-жіноче тощо). Економне символічне позначення понять і відносин між ними - найважливіша умова продуктивного мислення. Елементами цієї здатності також є:

- Легкість асоціювання;

- Здатність синтезувати "віддалені поняття", долати їх смислову відстань.

3. Здібність до перенесення досвіду. Здатність переносити загальне з рішення однієї задачі на рішення інший, тобто вироблення узагальнювальної стратегії, виявляється в умінні адекватно застосовувати метод аналогії.

4. Здібність до цілісного сприйняття, та гармонійної взаємодії вербального та образного аспектів мислення.

Ще І. П. Павлов відзначав два типи вищої кортикальної діяльності, згідно з якими виділяється два типи людей: а) художній і б) мисленнєвий. Художник схоплює картину світу цілком і "живцем"; мислитель - дробить, а потім намагається зібрати і оживити, що не завжди вдається (Павлов).

Як відомо, права півкуля мозку функціонально забезпечує художнє світобачення, а ліва – розумове, вербальне, мисленнєве. Ліва півкуля відповідає за мову. Люди з домінуючою лівою півкулею – логіки. Щодо „правопівкульових” осіб, то для них важливе не стільки слово, скільки інтонація, те, що стоїть за цими словами. Згідно сучасних поглядів і досліджень, синхронізація роботи півкуль головного мозку сприяє творчому процесу. Тобто важливе сполучення в творчому акті аспектів художнього та мисленнєвого типів, тому що без художнього мислення і учений не вирішить проблему, бо потрібний цілісний її образ, цілісне уявлення про її рішення.

5. Здібність до неупередженої оцінки. Суть цієї здатності - зробити вірний вибір однієї з альтернатив. Окрім логічної складової, важливим критерієм оцінки є естетичний смак, тобто критерій витонченості і простоти.

6. Легкість генерування ідей. Не обов'язково, щоб всі ідеї були істинними - чим їх більше, тим вірогідніше, що серед них є вірна; якнайкращі ідеї генеруються поступово (доречи, на цієї особливості ґрунтується метод мозкового штурму).

Творча людина зазвичай володіє добре розвиненою пам’яттю, для якої притаманна швидкість запам’ятовування та висока міцність асоціативних зв’язків.

Здібність до творчого мислення, до генерування ідей не можна відділити від такого важливого пізнавального психічного процесу, як уява, фантазія, насамперед, креативна, творча.

Творча уява народжує принципово нові об’єкти, образи, ідеї, а також уявлення, що не мають поки прообразів в реальному світі, хоч і спираються на елементи реальної дійсності. Творчій уяві належить вирішальна роль в розвитку матеріальної і духовної культури людства.

Людина в думках моделює в мозку ланцюг подій, об'єднаних причинно-наслідковим зв'язком. Тут вона використовує минулий досвід, бо закономірності розвитку можуть бути виявлені лише в явищах, що повторюються. Так передбачається завершальна ланка ланцюга подій.

Креативній людині крім всього вищевказаного, притаманна розвинена інтуїція.

Ще однією, дуже важливою особливістю креативної особистості саме в галузі журналістської творчості, є легкість вербального формулювання ідеї. Ця здатність необхідна, щоб „одягнути” думку в слово, адже будь-яка творча діяльність це ще й комунікація, де використовується мовні коди. Але, виклад результатів мислення на папері необхідний не тільки для "комунікації”, а ще й для самокритичного (критичного) сприйняття цих результатів. "Жвавість" мови не слід приймати за генерування ідей. Мова як уточнює ідею, так і ховає її порожнечу. Отже, ще одним дуже важливим аспектом в цьому контексті вважається здатність до рефлексії мовних повідомлень та створюваного інформаційного продукту.

Існують також особливості емоційно-вольової сфери творчої людини. Вона частіше за все здатна до глибоких переживань і почуттів, а сам творчій процес складає найвищий щабель емоційного підйому, натхнення та піднесення. Саме завдяки активації емоційних процесів стає можливим феномен катарсису.

Створення принципово нового в будь-якій сфері діяльності неможливе без вольових якостей особистості, насамперед таких, як: самостійність, мужність, сила волі, цілеспрямованість, зібраність тощо. Саме вольові якості обумовлюють невблаганне прагнення людини до своєї мети, а також сприяють формуванню витримки і здатності до наполегливої праці зі створення та втілення певного творчого задуму, зокрема, формують здібність до доопрацювання. Тут мається на увазі не просто наполегливість, зібраність і вольовий настрій на завершення початого, а саме здібність до "доопрацювання деталей", до болісного і копіткого доведення, до вдосконалення первинного задуму. "Дрібниці створюють досконалість, а досконалість - не дрібниця". - писав Мікельанджело. "У всякій практичній справі ідея складає від 2 до 5%, а інше 98-95% - складає виконання", - вважав математик і кораблебудівник А.Н. Кpилов.

В завершенні цього питання треба підкреслити, що здібності людського розуму однакові у всіх. Вони тільки по-різному виражені (сильніше або слабкіше) і по-різному поєднуються між собою у творчих людей і тих, хто творчою діяльністю не займається.