Особистісні методи стимулювання творчої діяльності.

Нарешті, є ще група методів, на перший погляд не мають прямого відношення до творчого мислення як такої, але з успіхом застосовуються для розвитку творчих здібностей особистості. Вони спрямовані на зняття більш глибоких, ніж стереотипи мислення, бар’єрів на шляху творчості. Їх мета - подолання внутрішніх заборон, і в першу чергу заборон на самовираження почуттів, відчуттів, поглядів, цінностей особистості тощо. За рахунок цього відбувається розкріпачення і розкриття індивідуальності, вивільнення творчих можливостей людини. Так, групова динаміка, давно і успішно застосовувалася для тренінгу спілкування, вирішення ряду внутрішньоособистісних проблем, використовувалася Б. П. Холлеранами для стимулювання творчих здібностей особистості. Вони постулювали, що умовами повноцінного життя творчої особистості є: 1) безпека (відсутність відчуття загрози її основним цінностям); 2) упевненість в собі; 3) самоцінність; 4) відкритість; 5) комунікабельність.

Розроблена ними спеціальна програма розвитку групи дозволяє людям відкрити і розвинути в собі всі ці якості. Переносячи ці якості в своє повсякденне поведінку, людина відчуває себе як більш зрілу, самостійну, активну особистість, не боїться мати і відстоювати власну думку, і тим самим розвиває свою глибинну, особистісну здатність до творчим проявів у всіх сферах свого життя і в першу чергу в науковій діяльності.
Два інших методу - трансцендентальна медитація (Ф. Трейвіс) і методика формування особистісної цілісності і віри в себе (Р. Піві) - також ґрунтуються на тезі про те, що творче мислення не рівно навичці, яку може виробити кожен, а в ньому знаходить своє вираження цілісна індивідуальність. Тому у главу кута ці методи теж ставлять завдання розкріпачення особистості, вважаючи, що її нормальний розвиток є необхідною умовою продуктивного творчого процесу. Вони не стільки допомагають індивіду знаходити вирішення окремих проблем, скільки збільшують його внутрішню свободу, розвивають цілісну спроможність утворити у всіх сферах життя.
Метод трансцендентальної медитації запозичив з східних практик самовдосконалення ряд ідей і прийомів, використання яких допомагає проникати в несвідомі шари психіки, опановувати власними психічними процесами і станами, зазвичай не піддаються свідомої регулювання. Метод допомагає активізувати права півкуля і підвищити його участь у процесі мислення, а також навчитися знімати стреси і запобігати їх виникнення. Це досягається шляхом зосередження уваги на найтонших нюансів власної думки до тих пір, поки розум не вийде за межі цієї думки і не прийде до її джерела.
Р. Пиви - автор методу формування особистісної цілісності - вважав, що "нормальність" і психічне здоров'я особистості тісно пов'язані з її здатністю до творчості як в житті в цілому, так і в окремих областях, наприклад в науці. На його думку, нормальній людині органічно притаманні: 1) свобода морального вибору; 2) свобода втручатися і навіть розривати причинний зв'язок подій; 3) свобода створювати нове, виходити за рамки логічної і біологічної необхідності. Конкретні техніки, що використовуються для формування цілісності особистості і близькі до прийомів психотерапії, знімають непотрібні внутрішні бар'єри і тим самим відкривають індивіду шлях до свободи і творчості.

Питання та завдання до самоперевірки.

1. Які засоби стимуляції творчої діяльності ви знаєте?

2. Розповісти про інструментальні методи стимуляції творчої діяльності.

3. Описати метод прямого та непрямого мозкового штурму.

4. Охарактеризувати метод сінектики та його провідні різновиди.

5. Дати характеристику неспецифічним методам стимуляції творчої діяльності.

Література

1. Спирин Л.Ф., Степанский М.А., Фрумкин М.Я. Анализ учебно-воспитательных ситуаций и решение педагогических задач: Учебное пособие / Под ред. В.А. Сластенина. – Ярославль, 1974. – 274 с.
2. Унт И. Индивидуализация и дифференциация обучения. – М.: Педагогика, 1990. – 192 с.
3. Державна національна програма "Освіта" ("Україна" XXI століття") // ОСВІТА: Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик. – 1993. – №№ 44 – 46.
4. Дубасенюк О.А. Теорія і практика професійної виховної діяльності педагога: Монографія. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2005. – 367 с.
5. Акимова А.П. Формирование у студентов творческих умений решать педагогические задачи в области воспитания: Автореф. дисс. …канд.. пед. наук.) – Л., 1978. – 40 с.
6. Балл Г.А. Теория учебных задач: Психолого-педагогический аспект. – М.: Педагогика, 1990. – 184 с.

Плани семінарських та практичних занять

План семінарського заняття 1-2.