Методичні рекомендацїї до вивчення курсу

ДИСТАНЦІЙНИЙ КУРС

«ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

Укладач курсу -Марусенко Олена Андріївна – доцент кафедри психології, кандидат медичних наук, магістр психології

ПЕРЕДМОВА

 

Сучасність гостро ставить питання адаптації людини до мінливих соціокультурних реалій та її ефективної взаємодії із соціумом. Але на цьому шляху особистість стикається з безліччю соціальних, економічних, політичних, морально-ціннісних протиріч, які ускладнюють динаміку її пристосування та адаптації. Ключовим фактором у цьому процесі може стати творчий підхід особистості до створення свого унікального життєвого шляху.

Творчість як феномен притаманна майже усім сферам людського життя, і вивчення психології творчості студентами психологічних спеціальностей є нагальною потребою сучасної психолого-педагогічної науки та практики.

Разом з вивченням феномена творчості в цілому для психологічної науки становить інтерес низка питань, відповідь на які поглиблює розгляд проблематики творчості у теоретичному та прикладному аспектах. Це, зокрема, питання зв'язку творчого пошуку з провідними психічними процесами та станами, психологічних особливостей творчої людини, проблематика виховання та навчання обдарованої дитини, методи стимулювання творчої діяльності тощо.

Всі ці та ще багато додаткових питань розглянуті в дистанційному курсі для студентів та магістрантів психологічних спеціальностей «Психологія творчої діяльності».

Змістовні модулі та їхня структура

Перший модуль

Лекція 1 Підходи до проблеми творчості в історичному контексті

Семінарське заняття 1 - 2Феномен творчості. Творчість в історичному контексті.

Лекція 2 Феноменологія творчості в світлі різних теорій та концепцій сучасності

Лекція 3 Творчість та світ психічних явищ особистості

Семінарське заняття 3-4Творчість і психічні процеси. Динаміка творчого процесу.

Лекція 4 Особливості творчої особистості; вікові аспекти творчості

Лекція 5 Підходи до стимулювання та розвитку креативності

Семінарське заняття 5Особливості творчої особистості.

Потижневий розклад дистанційного курсу

Тиждень/ Дата Діяльність студента 1-й тиждень Завдання на тиждень Розділи 1.1. -1.7. - коментарі: прочитати. Узяти участь у семінарі. Законспектувати та вивчити термінологічний мінімум до семінарського заняття 2-й тиждень Завдання на тиждень Розділи 2.1.- 2.6 - коментарі: прочитати. Відповісти на запитання до самоперевірки практичного заняття. Обрати тему та підготувати реферат.   3-й тиждень Завдання на тиждень Розділи 3.1.- 3..3. - коментарі: прочитати, законспектувати. Законспектувати та вивчити термінологічний мінімум до семінарського заняття   4-й тиждень Завдання на тиждень Розділи 4.1.- 4..3. - коментарі: прочитати та проаналізувати Відповісти на запитання до самоперевірки практичного заняття та законспектувати термінологічний мінімум до семінарського заняття Завдання на тиждень 5-й тиждень   Розділи 5.1.- 5.3. - коментарі: прочитати та проаналізувати Відповісти письмово на питання до самоперевірки, підготувати термінологічний мінімум до заняття та підготувати реферативне повідомлення з тематики заняття

МІСЦЕ КУРСУ В СИСТЕМІ СОЦІОГУМАНІТАРНОЇ ОСВІТИ

Курс «Психологічні проблеми творчої діяльності» є обов’язковим, інтегративним курсом, який передбачає попередню підготовку фахівців психологічного спрямування з питань загальної, вікової, педагогічної психології, диференційної психології, історії психології, культурології, антропології.

 

ЯК ПРАЦЮВАТИ З КУРСОМ

Робота з курсом передбачає методичне вивчення всіх запропонованих тем, їх стисле конспектування, виконання завдань та письмові відповіді на запитання.

Наприкінці курсу передбачений підсумковий тест (30 питань), який дозволяє викладачу дати об’єктивну оцінку рівню отриманих студентом знань.

СТРУКТУРА РЕЙТИНГУ

Максимальна кількість балів за всім курсом – 100.

З них: 50 балів спадає на 5 структурних блоків занять (див. потижневий розклад); 20 балів надається на блок самостійної роботи і 30 балів – на підсумкове тестування.

Для заліку необхідно отримати 50 балів.

Отже, методична праця над всіма розділами курсу дозволить студентам успішно виконати всі завдання і опанувати дисципліну «Психологічні проблеми творчої діяльності».

Лекційні заняття

Семінарські заняття

Тема 1: Обдаровані діти

1.Проблематика обдарованих дітей у сучасній психології.

2. Вивчення дитячої обдарованості.

3. Творчі проявлення у різні вікові періоди

 

Методичні рекомендації.

До розділу 1.1 Ознайомтесь із визначенням поняття «творчість», та його розумінням у історичному контексті. Законспектуйте провідні ідеї розділу.

До розділу 1.2 Вивчить зміст предмету психології творчості та зробіть порівняльний аналіз з поняттями «філософія творчості», «феноменологія творчості».

До розділу 1.3 Проаналізуйте підходи до творчості в епоху Античності та законспектуйте основні їх напрямки.

До розділу 1.4 Зробіть порівняльний аналіз підходів до творчості в епохи Середньовіччя, Відродження та Реформації.

До розділу 1.5 Ознайомтесь з філософськими та психологічними підходами до проблематики творчості в Новий час.

До розділу 1.6 Зробіть порівняльний аналіз підходів до творчості в німецькій класичній філософія і філософії марксизму.

Д о розділу 1.7 Проаналізуйте та законспектуйте у вигляді таблиці основні підходи до проблематики творчості в зарубіжній психології та філософії Х1Х-ХХ століть.

1.1 Визначення поняття «творчість»; розгляд проблематики творчості у філософському контексті. Існує доволі багато визначень поняття „Творчість”. Наведемо визначення, які дають С. Головін (Словник практичного психолога, 1998), а також В. Зінченко і Б. Мещеряков у „Великому психологічному словнику”.

ТВОРЧІСТЬ — психічний процес створення нових цінностей, діяльність, результат якої – створення нових матеріальних і духовних цінностей. Будучи по суті культурно-історичним явищем, творчість має і психологічний аспект — особистісний і процесуальний. Припускає наявність у суб'єкта здібностей, мотивів, знань і умінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю. Вивчення цих властивостей особистості виявило важливу роль уяви, інтуїції, неусвідомлюваних компонент розумової активності, а також потреби особистості в самоактуализації, в розкритті і розширенні своїх творчих можливостей.

У творчості особливе місце займає творча уява. Разом з уявою творчість включає інтенсивну роботу мислення, воно пронизане емоційністю і волею. Але воно не зводиться до однієї уяви, одного мислення або одного відчуття.

Обумовленість творчості тією сферою культури, де воно реалізується (виробництво, техніка, мистецтво, наука, політика, педагогіка і ін.), вимагає виявити своєрідність психології творчості в кожній з них, а також характер відносин між ними (С. Головин. Словарь практического психолога.- 1998).

ТВОРЧІСТЬ (англ. creativity). 1. У вузькому сенсі, Т. — людська діяльність, що породжує щось якісне нове, таке, що ніколи раніше не було, і що має суспільно-історичну цінність. Коментуючи подібну точку зору, Л. С. Виготський писав, що у такому разі «творчість є доля небагатьох вибраних людей, геніїв, талантів, які створили великі художні твори, зробили великі наукові відкриття або винайшли удосконалення в області техніки».

2. У ширшому (і вельми поширеному в психології) сенсі, творчість (або творча діяльність) — це будь-яка практична або теоретична діяльність людини, в якій виникають нові (принаймні, для суб'єкта діяльності) результати (знання, рішення, способи дії, матеріальні продукти). За словами Виготського, «як електрика діє і виявляється не тільки там, де велична гроза і сліпуча блискавка, але і в лампочці кишенькового ліхтаря, так точно і Т. на ділі існує не тільки там, де воно створює великі історичні твори, але і скрізь там, де людина уявляє, комбінує, змінює і створює ч.-л. нове, якою б крупицею не здавалося це нове в порівнянні із створеннями геніїв»

3. Існує також точка зору що творчість - це не тільки феномен людської діяльності, але й, наприклад, поведінки тварин, і навіть атрибут матерії (Пономарев Я. А.). Взагалі кажучи, будь-який процес розвитку можна розглядати як творчість, що, звичайно, не слід ототожнювати з творчою діяльністю в психологічному сенсі. (Б. Мещеряков, В. Зінченко 1996).

Філософський розгляд творчості, за Б. Сорокіним, вимагає відповіді на два провідних питання: а) як взагалі можлива творчість, як породження нового; б) який онтологічний сенс акту творчості?

1.2 Предмет психології творчості. В наш час вивченням феномену творчості займається такий розділ психології, як психологія творчості. Предметом цієї науки є процес створення людиною нового, оригінального в різних сферах діяльності, і насамперед, в науці, техніці, мистецтві тощо, а також формування, розвиток і структура творчого потенціалу (Я. Пономарьов; Б. Мещеряков, В. Зинченко Большой психологический словарь. – М., Педагогіка, 1996.).

На рубежі XIX і XX сторіч услід за дослідженнями художньої і науково-філософської творчості з'явилися дослідження природничонаукової творчості, а декілька пізніше – і технічної. У них строгіше обкреслювався предмет дослідження. Це зробило благотворний вплив на продуктивність вивчення творчості. Виявилися деякі загальні для всіх видів творчості риси (Я. Пономарьов).

1.3 Розгляд проблематики творчості в епоху Античності. Специфіка ставлення до творчості в Античну епоху полягає в тому, що творчість зв'язується в ній з сферою кінцевого буття, а не буття вічного. При цьому творчість виступає в двох формах: як акт народження (творіння) космосу, що має відношення до Божественного і як мистецтво, ремесло, що є суто людське. Отже, творчість в епоху Античності не відноситься до головних пріоритетів, на перше місце висувається пізнання вічного та незмінного буття. Будь-яка діяльність, у тому числі і творча, по своєму онтологічному значенню нижче споглядання, творення нижче пізнання, бо творить чоловік кінцеве, скороминуще, а споглядає нескінченне, вічне. Ця загальна постановка питання знайшла своє вираження також і в розумінні художньої творчості. Ранні грецькі мислителі не виділяли мистецтва із загального комплексу діяльності, (ремесла, культивування рослин і ін.). Проте на відміну від інших видів творчої діяльності творчість художника здійснюється під впливом божественного натхнення. Божественна творчість, плодом якої є всесвіт, є момент божественного споглядання. Аналогічно цьому і людська творчість є тільки момент в досягненні вищого, доступнішого людині "розумного" споглядання.

Християнство.

Інше розуміння творчості виникає в християнській філософії середніх століть, в якій перехрещуються дві тенденції:

1) теїстична, що йде від староєврейської релігії;

2) пантеїстична - від античної філософії.

Перша зв'язана з розумінням бога як особистості, яка творить мир не відповідно до якогось вічного зразка, а абсолютно вільно. Творчість є викликання буття з абсолютного небуття шляхом вольового акту божественної особистості.

Августин, на відміну від неоплатоников, і в людській особі підкреслює значення моменту волі, функції якої відрізняються від функцій розуму: - для волі характерні мотиви рішення, вибору, згоди або незгоди, не залежні від розумного розсуду. Якщо розум має справу з тим, що є (вічне буття античної філософії), то воля швидше має справу з тим, чого немає (ніщо східних релігій), але що вперше викликається до життя вольовим актом. Друга тенденція, до якої тяжіє чи не велика частина представників середньовічної схоластики, у тому числі і найбільший її представник - Хома Аквінський, в питанні творчості підходить ближче до античної традиції. Бог Хоми - це добро в його завершеності, це вічний, такий, що споглядає саме себе розум, це "...совершеннейшая природа, ніж воля, що сама себе робить досконалою" (Віндельбанд В. История філософії. СПБ, 1898 р., з. 373). Тому розуміння божественної творчості у Хоми близько до розуміння його у Платона. (Складається враження, що це розуміння є перехідним до пантеїстичного, бо виходить з природи, що "самоудосконалюється, продуктом якої є і людська воля - Б.С.) Проте незалежно від переважання у християнських філософів тієї або іншої тенденції людська творчість оцінюється ними абсолютно інакше, ніж воно оцінювалося античною філософією. Воно виступає в християнстві перш за все як "творчість історії". Не випадково філософія історії вперше виступає на християнському грунті ("Про град Божій" Августина): історія, згідно середньовічному уявленню, є та сфера, в якій кінцеві людські істоти беруть участь в здійсненні задуму божого в світі. Оскільки, далі, не стільки розум, скільки воля і вольовий акт віри перш за все зв'язують людину з Богом, набуває значення особисте діяння, особисте, індивідуальне рішення як форма співучасті в творінні світу Богом. Це виявляється передумовою розуміння творчості як створення чогось небувалого, унікального і неповторного. При цьому сферою творчості виявляється переважно область історичного діяння, діяння етичного і релігійного. Художня і наукова творчість, навпаки, виступають як щось другорядне. У своїй творчості чоловік як би постійно звернений до бога і обмежений ним; і тому середні століття ніколи не знали того пафосу творчості, яким пройнято Відродження, новий час і сучасність.

Відродження.

Відродження розуміє творчість перш за все як художню, естетичну діяльність, як мистецтво в широкому сенсі слова, яке в своїй глибинній суті розглядається як творче споглядання. Звідси характерний для Відродження культ генія як носія творчого початку по перевазі. Саме у епоху Відродження виникає інтерес до самого акту творчості, а разом з тим і до особистості митця, художника. Інтерес до процесу творчості як до суб'єктивного процесу в душі художника породжує в епоху Відродження також і інтерес до культури як продукту творчості колишніх епох. Якщо для середньовічного світобачення історія є результат сумісної творчості Бога і людини, а тому сенс історії є щось трансцендентне, то, починаючи з кінця 15-16 ст.. все виразніше виступає тенденція розглядати історію як продукт людської творчості і шукати її сенс і закони її розвитку в ній самій.

Реформація.

В протилежність Відродженню, Реформація розуміє творчість не як естетичний (творчий) зміст, а як дію. Лютеранин, а в ще більшому ступені кальвінізм з їх суворою, ригористичною етикою ставили акцент на наочно-практичній, у тому числі і господарській діяльності. Досягнення успіху індивіда в практичних справах на землі - свідоцтво його богообраності. Винахідливість і тямущість у введенні справ освячувалися релігією і тим самим переймали на себе все навантаження етично-релігійного діяння.

1.5 Філософія Нового часу і творчість. Розуміння творчості в новий час несе на собі сліди обох тенденцій. Пантеїстична традиція у філософії нового часу, починаючи з Бруно, а в ще більшому ступені у Спінози, відтворює античне відношення до творчості як до чогось менш істотного в порівнянні з пізнанням, яке, кінець кінцем, є споглядання вічного бога-природи. Навпаки, філософія, що формується під впливом протестантизму (в першу чергу англійський емпіризм) схильне трактувати творчість як вдалу, - але значною мірою випадкову - комбінацію вже існуючих елементів: в цьому відношенні характерна теорія пізнання Бекона, а ще більш Гоббса, Локка і Юма. Творчості, по суті, є щось споріднене винахідництву.

Філософія марксизму.

Розуміння творчості в німецькій класичній філософії як діяльності, що народжує мир, зробило істотний вплив на марксистську концепцію творчості. Матеріалістично тлумачивши поняття діяльності, елімінуючи з нього ті етично-релігійні передумови, які мали місце у Канта і Фіхте, Маркс розглядає її як наочно-практичну діяльність, як "виробництво" в широкому сенсі слова, що перетворює природний мир відповідно до цілей і потреб людини і людства. Марксу був близький пафос Відродження, що поставило людину і людство на місце бога, а тому і творчість для нього виступає як діяльність людини, що творить самого себе в ході історії. Історія ж предстає, перш за все, як вдосконалення наочно-практичних способів людської діяльності, що визначають собою і різні види творчості.

Література

1. Абрамян Д.Н. Общепсихологические основы художественного творчества (теоретико-методологические аспекты проблемы): Докт. дис. М., 1994.

2. Абрамян Д.Н. Специфика художественного воображения и проблемы психологии личности.. Ереван, 1985.

3. Арнхейм Р. Новые очерки по психологии искусства. - М., 1994. с.272-295.

4. Арнаудов М. Психология литературного творчества. М., 1970.

5. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., 1979.

6. Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением. М., 1999.

7. Выготский Л.С. Психология искусства. - М., 1986. Василюк Ф.Е. Структура образа // Вопр. психол. 1993. № 5. С. 5 – 12.

8. Велихов Е.П., Зинченко В.П., Лекторский В.А. Сознание: опыт междисциплинарного подхода // Вопр. филос. 1988. № 11. С. 3 – 30.

9. Гарин И.И. Воскрешение духа. М., 1992.

10. Дорфман Л.Я. Метаиндивидуальная психология искусства // Творчество в искусстве - искусство творчества. / Под редакцией Л. Дорфмана, К. Мартиндейла, В. Петрова, П. Махотки, Д. Леонтьева, Дж. Купчика. М., 2000.

11. Дюбо Ж. - Б. Критические размышления о поэзии и живописи. М., 1976.

12. Кожинов В. В. Стихи и поэзия. М., 1980.

13. Калошина И. П. Структура и механизмы творческой деятельности. — М., 1983.

14. Леонтьев Д.А. Личность в психологии искусства // Творчество в искусстве - искусство творчества. / Под редакцией Л. Дорфмана, К. Мартиндейла, В. Петрова, П. Махотки, Д. Леонтьева, Дж. Купчика. М., 2000.

15. Ломброзо Ч. Гениальность и помешательство. – Киев, 1995..

16. Лосев А.Ф. Диалектика мифа // Философия. Мифология. Культура. М., 1991. С. 22 – 187.

17. Мейлах Б. С. Психология художественного творчества: предмет и пути исследования. — В кн.: Психология процессов художественного творчества. Л., 1980.

18. Мелетинский Е.М. Аналитическая психология
и проблема происхождения архетипических сюжетов.
Бессознательное. Сборник. - Новочеркасск, 1994, с.159-167.

19. Моляко В. А. Творческая одаренность и воспитание творческой личности. Киев, 1991.

20. Моляко В. А. Концепция творческой одаренности // Первые международные научные Ломовские чтения. М., 1991. С. 102—104.

21. Моляко В. А. Процесс творческой деятельности // Материалы Вторых международных Костюковских чтений. Киев, 1994

22. Мифологический словарь (под ред. Е. М. Мелетинского) М., 1990.

 

 

Методичні рекомендації.

До розділу 2.1 Ознайомтесь із сутністю психоаналітичного підходу до поняття «творчість». Законспектуйте провідні ідеї розділу.

До розділу 2.2 Вивчить зміст творчості у роботах К. Юнга та зробіть порівняльний аналіз з іншими напрямками».

До розділу 2.3 Проаналізуйте підходи до творчості в гештальт-концепції.

До розділу 2.4 Зробіть аналіз поняття «творчість» в гуманістичному напрямку психології.

До розділу 2.5 Ознайомтесь з психологічними підходами до проблематики творчості в концепції Р. Асаджолі.

До розділу 2.6 Зробіть порівняльний аналіз підходів до творчості сучасній психологічній науці.

3.

2.1. Психоаналітична концепція. З психоаналітичного погляду сутність творчості перш за усе пов'язана із процесами сублімації інстинктивних потягів людини, що знаходяться у безсвідомої частині її психіки. Завдяки цьому процесу вони набувають соціально дозволеної форми вираження. Нижче ми наводимо загальну схему будови психіки за З. Фрейдом, яка складається із трьох базисних одиниць: 1. Безсвідомого („Воно”), 2 – Свідомості („Его”), 3 – Зверхсвідомості („Суперего”)

 

Література

1. Осипова А. А. Общая психокоррекция: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / А. А. Осипова. – М.: Сфера, 2008. – 512 с. – (Учеб. пособие).

2. Пономарев Я. А. Психология творчества / Я. А. Пономарев; Акад. наук СССР, Ин-т психологи. – М.: Наука, 1976. – 302, [1] с.: ил., табл.

3. Роджерс К. Р. Взгляд на психотерапию: становление человека: пер. с англ. / Роджерс К. Р.; общ. ред. и предисл. Исениной Е. И. – М.: Изд. группа „Прогресс”: Универс, 1994. – 480 с.

Рисунок 1

У В А Г А

 

Рисунок 2.

Творчій процес не може відбутися без участі емоційно-вольових процесів, адже стан творчого піднесення та натхнення – це перш за все емоційний стан, що характеризується великою напругою та психічним навантаженням. Але це навантаження особливого порядку, воно відрізняється від такого при звичайному стресі і на наш час не є ще ретельно вивченим.

 

Література

 

1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. – М.: Мысль, 1991. – 299, [2] с.

Кравков С. В. Взаимодействие органов чувств / В. Кравков. – М.; Л.: Изд-во Академии наук СССР, 1948. – 128 с.

14. Кроль В. М. Психология и педагогика: для студентов техн. вузов: учеб. пособие для студентов вузов / В. М. Кроль. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 2003. – 324, [1] с.: ил., табл. – (Учеб. для вузов).

Линдсей Г. Творческое и критическое мышление / Г. Линдсей, К. С. Халл, Р. Ф. Томпсон // Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления / под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. В. Петухова. – М., 1981. – С. 149–152.

Методичні рекомендації

До розділу 4.1. Вивчити основні характеристики психічних процесів творчої особистості.

До розділу 4.2. Написати есе з особистісних особливостей творчої людини.

До розділу 4.3. Опрацювати твір Ч. Ломброзо «Геній та божевілля»; зробити порівняльну характеристику понять «обдарованість», «талант», «геніальність».

Питання та завдання до самоперевірки.

1. Провести порівняльний аналіз психічних процесів звичайної та творчої людини.

2. Назвати риси творчої людини за Сорокіним, Т. Амабайлом, М. Коллінзом.

3. За якими провідними напрямками ведуться дослідження креативних особистостей?

4. Скласти схему-конспект з питання рівнів розвитку здібностей особистості.

 

Література

23. Абрамян Д.Н. Общепсихологические основы художественного творчества (теоретико-методологические аспекты проблемы): Докт. дис. М., 1994.

24. Абрамян Д.Н. Специфика художественного воображения и проблемы психологии личности.. Ереван, 1985.

25. Арнхейм Р. Новые очерки по психологии искусства. - М., 1994. с.272-295.

26. Арнаудов М. Психология литературного творчества. М., 1970.

27. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., 1979.

28. Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением. М., 1999.

29. Выготский Л.С. Психология искусства. - М., 1986. Василюк Ф.Е. Структура образа // Вопр. психол. 1993. № 5. С. 5 – 12.

30. Велихов Е.П., Зинченко В.П., Лекторский В.А. Сознание: опыт междисциплинарного подхода // Вопр. филос. 1988. № 11. С. 3 – 30.

31. Гарин И.И. Воскрешение духа. М., 1992.

32. Дорфман Л.Я. Метаиндивидуальная психология искусства // Творчество в искусстве - искусство творчества. / Под редакцией Л. Дорфмана, К. Мартиндейла, В. Петрова, П. Махотки, Д. Леонтьева, Дж. Купчика. М., 2000.

33. Дюбо Ж. - Б. Критические размышления о поэзии и живописи. М., 1976.

34. Кожинов В. В. Стихи и поэзия. М., 1980.

35. Калошина И. П. Структура и механизмы творческой деятельности. — М., 1983.

36. Леонтьев Д.А. Личность в психологии искусства // Творчество в искусстве - искусство творчества. / Под редакцией Л. Дорфмана, К. Мартиндейла, В. Петрова, П. Махотки, Д. Леонтьева, Дж. Купчика. М., 2000.

37. Ломброзо Ч. Гениальность и помешательство. – Киев, 1995..

38. Лосев А.Ф. Диалектика мифа // Философия. Мифология. Культура. М., 1991. С. 22 – 187.

39. Мейлах Б. С. Психология художественного творчества: предмет и пути исследования. — В кн.: Психология процессов художественного творчества. Л., 1980.

40. Мелетинский Е.М. Аналитическая психология
и проблема происхождения архетипических сюжетов.
Бессознательное. Сборник. - Новочеркасск, 1994, с.159-167.

41. Моляко В. А. Творческая одаренность и воспитание творческой личности. Киев, 1991.

 

Методичні рекомендації

До розділу 5.1. Вивчити класифікацію методів стимуляції творчої діяльності.

До розділу 5.2. Зверніть увагу на інструментальні методи стимуляції творчої діяльності.

До розділу 5.3. Законспектуйте особистісні методи стимуляції творчої діяльності.

Питання та завдання до самоперевірки.

1. Які засоби стимуляції творчої діяльності ви знаєте?

2. Розповісти про інструментальні методи стимуляції творчої діяльності.

3. Описати метод прямого та непрямого мозкового штурму.

4. Охарактеризувати метод сінектики та його провідні різновиди.

5. Дати характеристику неспецифічним методам стимуляції творчої діяльності.

Література

1. Спирин Л.Ф., Степанский М.А., Фрумкин М.Я. Анализ учебно-воспитательных ситуаций и решение педагогических задач: Учебное пособие / Под ред. В.А. Сластенина. – Ярославль, 1974. – 274 с.
2. Унт И. Индивидуализация и дифференциация обучения. – М.: Педагогика, 1990. – 192 с.
3. Державна національна програма "Освіта" ("Україна" XXI століття") // ОСВІТА: Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик. – 1993. – №№ 44 – 46.
4. Дубасенюк О.А. Теорія і практика професійної виховної діяльності педагога: Монографія. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2005. – 367 с.
5. Акимова А.П. Формирование у студентов творческих умений решать педагогические задачи в области воспитания: Автореф. дисс. …канд.. пед. наук.) – Л., 1978. – 40 с.
6. Балл Г.А. Теория учебных задач: Психолого-педагогический аспект. – М.: Педагогика, 1990. – 184 с.

Плани семінарських та практичних занять

План семінарського заняття 1-2.

ЛІТЕРАТУРА

42. Арнхейм Р. Новые очерки по психологии искусства. - М., 1994. с.272-295.

43. Арнаудов М. Психология литературного творчества. М., 1970.

44. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., 1979.

45. Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением. М., 1999.

46. Выготский Л.С. Психология искусства. - М., 1986. Василюк Ф.Е. Структура образа // Вопр. психол. 1993. № 5. С. 5 – 12.

Велихов Е.П., Зинченко В.П., Лекторский В.А. Сознание: опыт междисциплинарного подхода // Вопр. филос. 1988. № 11. С. 3 – 30

47. Психология художественного творчества. Хрестоматия (Составитель-К. Сельчёнок). – М., Харвест, 1991.

48. Розетт И. М. Психология фантазии. – Минск. – 1991.

49. Мэй Р. Мужество творить. М., 2001.

50. Фрейд З. Поэт и фантазия. // Человек: образ и сущность: (Гуманитарные аспекты): Ежегодник. М., 2001, - (Сер.: Проблемы человека). - 2001: Философия и психология творчества. Велихов Е.П., Зинченко В.П., Лекторский В.А. Сознание: опыт междисциплинарного подхода // Вопр. филос. 1988. № 11. С. 3 – 30.

 

План семінарського заняття 3-4

ЛІТЕРАТУРА

1. Дорфман Л.Я. Метаиндивидуальная психология искусства // Творчество в искусстве - искусство творчества. / Под редакцией Л. Дорфмана, К. Мартиндейла, В. Петрова, П. Махотки, Д. Леонтьева, Дж. Купчика. М., 2000.

2.Кожинов В. В. Стихи и поэзия. М., 1980.

3.Калошина И. П. Структура и механизмы творческой деятельности. — М., 1983.

4. Леонтьев Д.А. Личность в психологии искусства // Творчество в искусстве - искусство творчества. / Под редакцией Л. Дорфмана, К. Мартиндейла, В. Петрова, П. Махотки, Д. Леонтьева, Дж. Купчика. М., 2000.

5.Ломброзо Ч. Гениальность и помешательство. – Киев, 1995.

6.Лосев А.Ф. Диалектика мифа // Философия. Мифология. Культура. М., 1991. С. 22 – 187.

7.Мейлах Б. С. Психология художественного творчества: предмет и пути исследования. — В кн.: Психология процессов художественного творчества. Л., 1980.

8.Мелетинский Е.М. Аналитическая психология
и проблема происхождения архетипических сюжетов.Бессознательное. Сборник. - Новочеркасск, 1994, с.159-167.

9. Моляко В. А. Процесс творческой деятельности // Материалы Вторых международных Костюковских чтений. Киев, 1994.

10. Мифологический словарь. (под ред. Е. М. Мелетинского) М.. 1990.

11. Новейший философский словарь. – Минск. – 2001.

12. Психология процессов художественного творчества. – Ленинград, 1980.

13. Пономарев Я.А. Психология творчества. М.: Наука, 1976.

14. Психология художественного творчества. Хрестоматия (Составитель-К. Сельчёнок). – М., Харвест, 1991.

15. Розетт И. М. Психология фантазии. – Минск. – 1991.

 

План семінарського заняття 5

ЛІТЕРАТУРА

51. Арнхейм Р. Новые очерки по психологии искусства. - М., 1994. с.272-295.

52. Арнаудов М. Психология литературного творчества. М., 1970.

53. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., 1979.

54. Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением. М., 1999.

55. Выготский Л.С. Психология искусства. - М., 1986. Василюк Ф.Е. Структура образа // Вопр. психол. 1993. № 5. С. 5 – 12.

Велихов Е.П., Зинченко В.П., Лекторский В.А. Сознание: опыт междисциплинарного подхода // Вопр. филос. 1988. № 11. С. 3 – 30

56. Психология художественного творчества. Хрестоматия (Составитель-К. Сельчёнок). – М., Харвест, 1991.

57. Розетт И. М. Психология фантазии. – Минск. – 1991.

58. Мэй Р. Мужество творить. М., 2001.

59. Фрейд З. Поэт и фантазия. // Человек: образ и сущность: (Гуманитарные аспекты): Ежегодник. М., 2001, - (Сер.: Проблемы человека). - 2001: Философия и психология творчества. Велихов Е.П., Зинченко В.П., Лекторский В.А. Сознание: опыт междисциплинарного подхода // Вопр. филос. 1988. № 11. С. 3 – 30.

 

Тема 1: Обдаровані діти

Зміст.

1.Проблематика обдарованих дітей у сучасній психології.

2. Вивчення дитячої обдарованості.

3. Творчі проявлення у різні вікові періоди

Ключові слова: дитяча обдарованість, задатки, талант, геніальність.

Методичні рекомендації до самостійного вивчення теми

Цілі та завдання вивчення розділу:

Успішне вивчення розділу дозволяє: засвоїти ключові аспекти проблематики обдарованих дітей; мати уяву про особистісні особливості обдарованої дитини; знати індивідуальні підходи до її виховання та навчання.

Вивчаючи тему «Обдарованідіти» важливо узагальнити основні положення, що стосуються рівнів, сутності та механізмів розвитку дитячої обдарованості та її вікові особливості.

Вивчаючи пункт 1 потрібно зупинитися на загальній проблематиці обдарованих дітей.

Вивчаючи пункт 2 необхідно з’ясувати рівні розвитку дитячої обдарованості.

Вивчаючи пункт 3 вивчити творчі проявлення, що притаманні різним віковим періодам розвитку дитини.

 

Питання до підсумкового контролю з курсу

1. Визначення поняття «творчість»; розгляд проблематики творчості у філософському контексті.

2. Предмет психології творчості.

3. Творчість в руслі різних психологічних теорій.

4. Розгляд проблематики творчості в епоху Античності.

5. Творчість в епохи Середньовіччя, Відродження і Реформації.

6. Філософія Нового часу і творчість.

7. Проблема творчості в німецькій класичній філософія і філософії марксизму.

8. Проблема творчості в зарубіжній психології і філософії Х1Х-ХХ століть.

9. Зв'язок основних психічних процесів з творчим пошуком.

10. Свідомі і несвідомі компоненти творчого процесу.

11. Розумова діяльність і творчість.

12. Уява і творчість.

13. Етапи творчого процесу.

14. Художня творчість.

15. Структура комунікативного акту.

16. Особливості психічних процесів творчої особистості.

17. Особистісні особливості людини-творця.

18. Рівні прояву здібностей особистості.

19. Поняття про герменевтику.

20. Психолінгвістичний підхід до аналізу тексту.

21. Методики стимулювання творчості особистості.

 

Глосарій

Аглютинація – один із засобів створення образів уяви. Дослівно – склеювання. В одному образі поєднуються різні якості, властивості тощо. У результаті створюється образ, що може бути далеким від об'єктивної дійсності.

 

Аналітична психологія – один з напрямків неофрейдизму,що заснований швейцарським психологом і культурологом К. Г. Юнгом. У центрі напрямку перебуває вчення про несвідоме,якому Юнг відводить провідне місце при поясненні причин виникнення особливостей психіки й поведінки людини. Переконавшись, що ідеї З. Фрейда,розроблені на матеріалі хворих істерією, незастосовні до шизофреніків, К. Юнг висунув іншу, ніж З. Фрейд, концепцію несвідомого. Крім індивідуального несвідомого К. Юнг виділяє ще колективне несвідоме. Інтерпретуючи із психологічної точки зору дані фізичної й культурної антропології (етнографії), історії культури й релігії, Юнг тлумачить колективне несвідоме як «осад» у психіці людини досвіду, що був нею отриманий в ході біологічної еволюції й культурно-історичного розвитку.

Асоціація - зв'язок між психічними явищами, що утворений за певних умов, при якої актуалізація (сприйняття, уявлення) одного з них спричиняє появу іншого.

Асоціація в мистецтві – засіб досягнення художньої виразності, що ґрунтується на виявленні зв’язку почуттів, образів, що виникають в процесі безпосереднього відображення дійсності з уявленнями, що містяться у пам’яті, або закріплені в культурно-історичній спадщині людської життєдіяльності.

Асоціанізм – одне з основних напрямків світової психологічної думки, що пояснює динаміку психічних процесів принципом асоціації. Бере початок від Аристотеля. Матеріалістичний асоцианізм став ведучим у так званій асоціаністської психології. Вона домінувала до початку XX ст. і зосереджувала основну увагу на вивченні розумової діяльності й пізнанні. Особливо чітко принцип був розвинений у роботах Д. Локка, який і затвердив термін асоціації. Згідно Локку, ідеї відчуттів в ході розвитку передують ідеям рефлексії; прості ідеї, асоціюючись, складаються в складні; знання ґрунтується на досвіді, джерела досвіду – відчуття й рефлексія; із цих джерел розум і одержує ідеї, а природжені ідеї не існують: людина народжується як чиста воскова дощечка, на якої можна написати все, що завгодно. Ця ідея стала безпосередньо співвідноситися з педагогічною практикою, а пізніше – із проблемами психології особистості й педагогічною психологією. Вона склала основу так званої теорії середовища, що затверджує провідну роль оточення й зовнішніх впливів у формуван