Тема: «процес руху та структури організму

ЛЮДИНИ, ЩО ЙОГО ЗДІЙСНЮЮТЬ».

КІСТЯК. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА.

Однією з найважливіших властивостей організму є переміщення його

в просторі. Цю функцію виконує опорно-руховий апарат,

який складається з 2-х частин:

а) пасивної - відносяться кістки, які з’єднуються між собою різним способом;

б) активної – м’язи.

Кістяк

Кістяк (від гр. skeleton – висушений) являє собою комплекс кісток, що виконують опірну,

захисну, локомотивну функції.

До складу кістяка входить більше як 200 кісток.

Кістяк умовно поділяють на 2 частини: осьовий та додатковий.

До осьового кістяка відноситься:

хребтовий стовбур(columna vertebralis);

череп(cranium);

грудна клітина(thorax).

До додаткового

– кістки верхніх та нижніх кінцівок.

Функції скелету:

Кістки кістяка:

1.Призводяться до руху м’язами. Внаслідок цього частини тіла змінюють положення по

відношенню один до одного та переміщують тіло у просторі.

2.До кісток прикріплюються зв’язки, м’язи, сухожилки, фасції.

3.Кістяк утворює сховища для життєво важливих органів, захищаючи їх від зовнішніх впливів

(в порожнині черепа знаходиться головний мозок, в хребтовому каналі – спинний,

в грудній клітині – серце та великі судини, легені, стравохід та ін., в порожнині тазу –

органи сечостатевої системи).

4.Кістки приймають участь у мінеральному обміні, вони є депо кальцію, фосфору, тощо.

5.Жива кістка містить вітаміни А, Д, С та ін.

Кістки утворені кістковою тканиною, яка відноситься до сполучної.

Складаютьсякістки з клітин та щільної міжклітинної речовини, в якій багато колагену і

мінеральних компонентів (вони визначають фізико- хімічні властивості кісткової

тканини: твердість і пружність).

 

II. КІСТКА ЯК ОРГАН

В організмі людини 206 кісток, 95 парних, це 8-10% від загальної маси тіла (5-6 кг).

Кістка зовні вкрита щільною компактною речовиною, у середині знаходиться губчаста

речовина, заповнена кістковим мозком (жовтим або червоним).

Кістковий мозок (medulla ossium) - побудований з ретикулярної тканини, в петлях якої лежать

стовбурові клітини крові, з яких розвиваються всі види клітин крові.

Червоний кістковий мозок відповідає за утворення кров’яних клітин. У дорослої

людини утворення червоних кров’яних тілець відбувається у проксимальному епіфізі

стегна і плеча, черепа, ребер, грудини і хребта.

Жовтий кістковий мозок поступово замінює червоний - ліпоцити надають йому

жовтого кольору

Зовні кістки знаходиться окістя (періост)– щільна сполучно-тканинна оболонка.

Періост складається з двох шарів:

а)зовнішнього - волокнистого - більш щільний шар побудований з переплетених

товстих пучків колагенових волокон, між якими проходять судини та нерви,

спрямовані в товщу кістки;

б)внутрішнього - остеогенного - складається з пучків колагенових та еластичних

волокон, а також великої кількості остеобластів, які в процесі росту кістки

розмножуються і перетворюються на остеоцити. Таким чином кістка росте

зовні шляхом нашарування.

Окістя виконує функції:

а) живлення кісток;

б) захист кісток;

в) іннервація кісток.

г) ріст і регенерація кісток.

Кістки тіла починають розвиватися ще в ембріоні з мезодерми.

До двох місяців формується повний скелет. Кістки скелета в ембріоні утворені з хрящів.

Після двох місяців починається процес оссифікації (остеобласти замінюють клітини хрящів).

До 18-20 року життя, останній хрящ, в результаті діяльності гормонів, перетворюється на кістку і ріст кістки в довжину завершується. Ріст кістки в ширину відбувається внаслідок об’єднаних дій остеобластів і остеокластів.

Перелом кістки приводить в активність всі остеобласти, що знаходяться в межах періосту до максимуму. В результаті перелому кров’яні судини переламані і на місці перелому утворюється гематома (кров’яний згусток).Остеобласти переходять на місця поранення і за декілька днів кров’яний згусток замінюється грануляційною тканиною. Ця гуля називається мозоля.

З часом відбувається відкладання кальцієвих солей і мозоля перетворюється у кістку.

Кістка:

- на 1\3 – з органічних речовин(осеїн) – які надають кісткам пружності.

- на 2\3 складається з неорганічних сполучень (солі Ca і P), які надають кісткам твердість. Процес відкладання солей, що приводить до затвердіння кістки називається кальціфікація

(оссифікація).

Кальцій вбирається тільки із верхньої частини тонкої кишки або дванадцятипалої кишки. Кальцій вбирається тільки в кислому середовищі, і коли середовище далі по ШКТ стає більш лужним, то вбирання кальцію припиняється. Тому збільшення кислотності шлункового соку сприяє абсорбції.

На абсорбцію кальцію впливають також:

а) потреби організму, як наприклад під час росту або вагітності;

б) вітаміни А, С, Д. Вітамін Д приводить в дію транспортну систему і збільшує рівень

проходження кальцію через кишкову мембрану.

в) лактоза покращує абсорбцію кальцію тим, що утворює сполуку із кальцієм, яка без

труднощів транспортується через кишкову мембрану.

Склад кістки постійно змінюється.

Фактори, що покращують відкладання кісткового матеріалу:

1. Фізичні вправи стимулюють відкладання кісткового матеріалу (відкладання кісткового

матеріалу відбувається пропорційно до тієї ваги, що кістка має витримати (при

переломі ноги вона знаходиться в гіпсі стає тонкою та декальцінується, тому фіз.

вправи відкладання кісткового матеріалу).

2. Достатня кількість кальцію, фосфору та вітамінів А, С, Д в дієті.

3.Достатня кількість пітуітарногогормону росту.

4.Після настання статевої зрілості, важливу роль відіграють статеві гормони

(тестостерон, естрогени). Під час менопаузи, коли тканина втрачає естрогени,

кількість кісткового матриксу зменшується, випускається кальцій і фосфор, що

приводить до крихких кісток (остеопороз).

Фактори, які прискорюють абсорбцію кістки:

Діяльність прищитоподібної залози.

Паратгормон збільшує кількість остеокластів, а також рівень їхньої діяльності. Вони

вбирають кісткову тканину, що утворилася і випускають кальцій і фосфор в кров.

Гормони кортикостероїди та тироксин.

Вони спустошують запаси білка в організмі, знищують матрікс кістки і тому виділяється

кальцій і фосфор, в результаті чого кістка стає кріхкою.

 

Форми кісток:

І. 1. Трубчасті - в товщі багатьох трубчастих кісток знаходяться великі мозкові порожнини,

вистелені дуже тонкою та ніжною оболонкою з колагенових волокон, яку називають

ендостом.

а) довгі - характеризуються тим, що їхня довжина значно перевищує майже однакові

товщину і ширину (кістка плеча). В них розрізняють:

- середню частину, або діафіз (вісі), в якій знаходиться мозкова порожнина;

- два суглобові кінці, або епіфізи (закінчення);

- метафіз (частина зрілої кістки, де діафіз з’єднується з епіфізом).

б) короткі - невеликі кісткові утвори, в яких всі виміри приблизно однакові(фаланги

пальців, зап’ясток).

2. Плоскі (широкі) – мають значну довжину та ширину при невеликій товщині. Вони

побудовані з двох пластинок щільної речовини, між якими є тонкий прошарок

губчастої речовини (кістки голови, таз, ребра, лопатка).

Іноді пластинки щільної речовини плоских кісток значно роз’єднуються і утворюють

різного розміру пазухи, які вистелені слизовою оболонкою і заповнені повітрям. Такі

кістки називаються повітряносними (лобова кістка, верхня щелепа)

3. Змішан і – хребці.

4. Сесамоподібні – розвиваються в сухожилках м’язів (надколінок, під’язикова кістки).

ІІ. 1.Парні - розміщуються по боках від середньої площини скелета на деякій відстані..

2.Непарні - завжди лежать по середній площині скелета.

III. З’ЄДНАННЯ КІСТОК.

Усі кістки з’єднуються між собоюза допомогою різних засобів у гармонійну систему, що забезпечує міцність цілого і рухливість окремих його частин.

Існують:

Волокнисті сполучення (articulationes fibrosae).

2.Хрящові(аrticulationes cartilagineae)/