УІІІ. Шлунок - розташування, форма, відділи поверхні, кривини.

Шлунок (gaster, ventriculus)- розширена частина травного каналу, де збирається їжа і

відбувається підготовка її до травлення.

Шлунок розташований на верхньому поверсі черевної порожнини - в лівому підребер’ї та

надчерев’ї. Більша його частина знаходиться зліва від середньої лінії, менша - справа.

У шлунку розрізняють:

кардіальну частину, розміщену на місці входження стравоходу,

дно - найвищу частину шлунка,

тіло - середню його частину і

пілоричнучастину (воротар) - частину, яка переходить у дванадцятипалу кишку.

Верхній край шлунка, що обернений догори і вправо, наз. малою кривиною, нижній

(випуклий) - великою кривиною, яка обернена донизу і ліворуч.

Довжина шлунка - 21-25 см.,

об’єм - від 1 до 3 л.,

форма та розміри шлунка змінюються відповідно до будови тіла, його моторної функції і

кількості спожитої їжі (його наповнення). Найчастіше шлунок має форму рога, ретори або

груші.

Функції шлунка:

1 .Секреторна - забезпечується залозами.

2.Моторна - здійснюється за рахунок скорочення м’язів.

3.Всмоктувальна - сприяє потраплянню в організм з шлунка води, мінеральних солей,

спирту, ліків, продуктів розщеплення білка.

4.Екскреторна - виділення разом з шлунковим соком продуктів обміну білка (сечовина),

вуглеводів (молочна кислота), різних лікарських речовин(йод, хінін, морфій, миш’як,

саліцилат натрію).

5.Інкреторна - в шлунку утворюється ряд гормонів, які специфічно впливають на процес

травлення.

6.Бактерицидна - за рахунок соляної кислоти шлункового соку, яка стерилізує вміст

шлунку.

Регулює температуру прийнятої їжі.

Приймає участь в регуляції реакції внутрішнього середовища організму.

Утворення антианемічного фактору.

10.Резервуарна функція - наповнюється їжею.

ІХ. Будова стінки шлунка. Залози шлунка.

Стінка шлунка складається з трьох оболонок (ззовні до середини):

серозної з підсерозною основою,

М’язової,

слизової з підслизовою основою.

Слизова оболонка - має три види залоз:

кардіальні,

шлункові або власні (фундальні),

пілоричні.

Залози складаються з клітин:

а) головних - виробляють пепсиноген,

б) додаткових - виробляють мукоїдний секрет,

в) мукоцитів - виробляють мукоїдний секрет,

г) парієтальних гландулоцитів (обкладових клітин) - виділяють хлористоводородну кислоту.

д) аргентоффіноцити - продукують біогенні аміни (серотонін)

є) клітини, які виробляють гастрин.

Секрет цих залоз називається шлунковим соком.

а) Слизова оболонка малої кривини шлунка, дна та тіла містять головні,

обкладові, додаткові клітини та аргентоффіноцити. Шлунковий сік цих частин шлунка кислий.

б) Залози воротаря утворені мукоцитами, обкладовими клітинами, аргентаффіноцитами та

клітинами, які утворюють гастрин.

В напрямку до дванадцятипалій кишці кількість та розміри обкладових клітин зменшується, а в

антральній частині шлунка вони відсутні. Внаслідок цього і сік в цій частині шлунка має лужну

Реакцію.

Х.ТОНКА КИШКА.

Тонка кишка (intestinum tenue) - починається від виходу з шлунку і закінчується в

місці впадання її в товсту кишку.

Це найдовша частина травного апарату.

Довжина тонкої кишки у дорослого 5-7 м, а ширина:у верхніх відділах 4-см і в нижніх -

2-3 см.

Тонку кишку поділяють на: дванадцятипалу кишку і брижову частину кишки.

Дванадцятипала кишка (duodenum)

Дванадцятипала кишка - це фіксована частина тонкої кишки. Починається від місця виходу

з шлунку, на рівні тіла XII грудного чи I поперекового хребця і закінчується на рівні

II-III поперекового хребця.

Довжина її у дорослого в середньому 25-30см.

Розміщена спереду і праворуч від поперекової частини, що розміщена у вигляді підкови,

яка оточує голівку підшлункової залози.

Верхня частина йде від пілоруса шлунку, назад і вправо, приблизно горизонтально, далі

круто повертає донизу і переходить у низхідну частину кишки. Це найрухоміша частина

дванадцятипалої кишки.

Низхідна частина – найголовніший відділ кишки, прилягає до правої нирки, а спереду

перехрещується брижею поперечної ободової кишки. Приблизно посередині висоти цієї

частини на слизовій оболонці внутрішньозадньої поверхні є повздовжня складка, на

нижньому кінці якої розташований великий сосочок. Тут відкривається додаткова

протока підшлункової залози. Низхідна частина, утворюючи згин, перетворюється у

горизонтальну частину, що буває різної форми і довжини.

Висхідна частина піднімається догори і на місці переходу в порожню кишку утворює

дванадцятипалий порожній згин.

Стінка дванадцятипалої кишки утворена трьома оболонками.

1.Серозна оболонка на тих частинах кишки, які вкриті очеревиною.

2.М’язова оболонка утворена зовнішнім (повздовжнім) та внутрішнім (коловим)

шарами непосмугованих м’язових клітин.

3.Слизова оболонка представлена одношаровим призматичним війчастим епітелієм і

утворює колові незамкнуті складки, яких немає у верхній частині кишки. Ці

складки густо вкриті кишковими ворсинками.

4.У підслизовому шарі розміщені залози дванадцятипалої кишки, які виділяють

слизовий секрет. Місцями трапляються поодинокі лімфатичні вузлики.

Дванадцятипала кишка разом з підшлунковою залозою та печінкою займає центральне місце у функції травлення.

У порожнині кишки:

а ) сік підшлункової залози

розщеплює білки, жири та вуглеводи, -

б ) жовч - сприяє перетравленню жиру та всмоктуванню жирних кислот. Крім того, жовч

підвищує тонус кишок, посилює їхню перистальтику і бере участь у

Пристінковому травленні.

в)к літини слизової оболонки дванадцятипалої кишки продукують біологічно активні

речовини, що сприяють процесам всмоктування і регуляції загального обміну

речовин.

Іннервується дванадцятипала кишка гілками автономної НС.

Брижова частина кишки поділяється на:

порожню кишку(jejunum), що становить 2/5 довжини і

клубову (ileum) – 3/5 довжини.

Наявність брижі, що утворена двома близько розміщеними листками очеревини, які

йдуть до кишки збоку задньої стінки живота, зумовлює велику рухливість петель

тонкої кишки. У правій клубовій ямі тонка кишка впадає в товсту кишку, в

цьому місці слизова оболонка тонкої кишки утворює клубово- сліпокишкову заслону,

яка заходить у просвіт сліпої кишки.

Стінка тонкої кишки утворена трьома оболонками:

Серозну оболонку становить очеревина. Під серозною оболонкою розміщений

Підсерозний шар.

М’язова оболонка представлена гладенькими м’язам, які розміщені в два шари:

зовнішній і внутрішній.

Підслизовий шар утворений пухкою волокнистою сполучною тканиною.

Слизова оболонка вистелена одношаровим війчастим епітелієм. У ньому розміщені

бокалоподібні клітини, які виробляють слиз, що вкриває поверхню епітелію

кишки і виконує захисну функцію, а також функцію всмоктування. На всьому

протязі тонкої кишки (крім кінця клубової кишки) слизова оболонка утворює

постійні колові складки, що значно збільшує поверхню всмоктування.

На слизовій оболонці нижнього відрізка брижової частини тонкої кишки розміщені

скупчені лімфатичні вузлики, кількість яких 20-30. По всій довжині тонкої

кишки розміщені поодинокі лімфатичні вузлики (близько 200). Вони виконують

захисну функцію, знешкоджують шкідливі речовини та мікроорганізми, що

проникають в організм (входять до складу імунної системи).

На топографію положення петель тонкої кишки значною мірою

впливають: наповнення їх їжею та газами, скорочення м’язів, ступінь наповнення

Інших органів.

Петлі порожньої та клубової кишок заповнюють більшу частину порожнини живота і розміщені у петлі, яка утворена частинами товстої кишки, а іноді заходять і в порожнину малого тазу.

Спереду петлі вкриті великим сальником, ззаду – приникають до нирок.

Кровопостачання брижової частини тонкої кишки відбувається за рахунок 15-20 порожньокишкових та клубовокишкових артерій, гілок верхньої брижової артерії. Ці артерії утворюють багато анастомозів у брижі на стінці кишки.

Однойменні вени виводять кров у ворітну вену.

Іннервує тонку кишку автономна нервова система.