Синовіальні (articulationes synoviales).

До волокнистих сполучень відносять:

1.Синдесмоз - кісткове з’єднання, при якому кістки з’єднуються за допомогою волокнистої

сполучної тканини, або зв’язок.

Зв’язки (ligamenta) - які побудовані з волокнистої з’еднувальної тканини, до складу

якої входять еластичні та колагенові волокна, кількість яких залежить від функції

сполучення.

Шви.

3.Вклинення (вколочування) - зубокоміркове з’єднання (зуби).

4. Мембрани - поділяються на міжкісткові та тім’ячка.

5.Синостоз - коли кістки з’єднуються між собою за допомогою кісток (кістки таза).

До хрящових з’єднань відносяться:

1.Синхондроз - таке з’єднання кісток, коли між ними знаходиться хрящова пластина.

Існують тимчасові та постійні.

2.Симфіз - напівсуглоби - з’єднання коли немає хоча б одного основного елементу в будові

суглоба - частіше замість порожнини є щілина (лобковий симфіз).

До синовіальних з’єднань відносяться:

1.Суглоби (діартрози) - це найбільш рухоме з’єднання між кістками.

. БУДОВА СУГЛОБА:

1. суглобові поверхні - найчастіше збігаються (конгруентні) одна з одною, якщо ні,то

між ними знаходяться хрящові пластинки - суглобові диски. Іноді вони

нагадують півмісяць, і тоді їх називають менісками. ,

2. суглобовий хрящ (0,2 - 1,5мм) - які утворюють гіалінові хрящі.

3. суглобова порожнина - ніколи не сполучається з зовнішнім середовищем, т. я. вона

оточена суглобовою капсулою. В ній міститься невелика кількість липкої

синовіальної рідини, яка змащує суглобові поверхні і сприяє ковзанню їх.

4. суглобова капсула (сумка) - побудована з волокнистої з’єднувальної тканини і

складається з двох шарів:

а)зовнішній або волокнистий шар - сформований з щільної волокнистої

з’єднувальної тканини, волокна якої ідуть у повздовжньому та

поперечному напрямках;

б)внутрішній або синовіальний шар - має складнішу будову, в зв’язку з чим

його поділяють на 2 частини:

n ворсинчасту - на її поверхні є:

- синовіальними ворсинками, які продукують синовіальну

рідину;

- синовіальні складки, в яких відкладуться жир.

- плоску частину.

5.С углобові додаткові елементи:

а)зовнішньо капсульні зв’язки - сполучно - тканинні утвори, що знаходяться

на деякій відстані від суглобової капсули (велико - та малогомілкові

бічні зв’язки);

б)капсульні зв’язки - потовщення самої суглобової капсули (клубово -

стегнова зв’язка);

в)внутрішньокапсульні зв’язки - розміщуються в суглобовій порожнині і

з’єднують кістки, що зчленовуються (схрещені зв’язки коліна).

 

Класифікація суглобів.

І.За формою суглобових поверхонь.

1. Циліндричний - утворюють кістки, одна з яких має суглобову поверхню, що нагадує

відрізок циліндра, а друга - вгнута (блищий та дальній променеволіктьові

суглоби).

2.Блокоподібний - коли на циліндричній суглобовій поверхні є борозна, ана відповідній

вгнутій поверхні - гребінь.

3.Еліпсоподібний - видовжені суглобові поверхні, які нагадують відрізок еліпсоїда.

4.Сідлоподібний - суглобові поверхні вгнуті в повздовжньому і опуклі в поперченому

напрямках (нагадують два сідла, складені разом),

5.Кулястий (чашоподібний) - це суглоб, в якому суглобова поверхня однієї з кісток, що

з’єднується, нагадує за формою кулю, а друга кістка має вгнуту суглобову

западину (плечовий суглоб),

6.Плоский - утворені майже плоскими суглобовими поверхнями, які розглядають як

поверхні кулі з дуже великим радіусом (дуговідросчасті суглоби).

Гвинтоподібні.

8.Виросткові суглоби - це коли форму суглобових поверхонь неможливо порівняти з

простою геометричною фігурою, оскільки вона складається з відростків

кількох фігур (колінний суглоб).

ІІ. За будовою

1.Простий суглоб - в утворенні приймають участь 2 кіски (2 суглобові поверхні);

2.Складний суглоб -якщо 3 і більше кісток (більше 2суглобових поверхонь).

3.Комбіновані суглоби - анатомічно відокремлені суглоби, але пов’язані між собою

загальною функцією.

4.Комплексні суглоби - це суглоби, в порожнині яких є диски, меніски або зв’язки, що

поділяють суглобову порожнину на два поверхи.

ІІІ. Залежно від кількості осей, навколо яких можливі рухи.

1.Одновісні суглоби - до них належать циліндричні, блокоподібні та

гвинтоподібні.

2.Двовісні суглоби - до них належать виросткові, еліпсоподібні та сідлоподібні.

3.Багатовісні суглоби - до них належать плоскі, кулясті (чашоподібні)

Рухи в суглобах не залежать від складності будови суглоба і можуть відбуватися по 3-м осям:

-горизонтальній, - вертикальній, - сагітальній.

Вісь обертання - це уявна лінія, яку проводять крізь центр суглоба і навколо якої

одна кістка обертається навколо іншої. Чим більше осей мають суглоби, тим

більша в них рухомість і різноманітність рухів, але міцність таких з’єднань

менша, і тому тут частіше, ніж в інших з’єднаннях кісток, можливі різні

травми.

Навколо горизонтальної, або фронтальної, осі відбуваються:

n згинання (flexio) - зменшення кута між кістками, які з’єднуються;

n розгинання (extensio) - збільшення кута між ними.

Навколо сагітальної, або передньозадньої, осі відбуваються:

n приведення (adductio) - наближення до середньої площини;

n відведення (abductio) - віддалення від середньої площини.

Навколо вертикальної осі відбувається обертання (rotatio):

n супінація (supinatio) - обертання назовні;

n пронація (pronatio) - обертання досередини;

n циркумдукція (circumductio) - колове обертання, при якому вільний кінець

кінцівки описує коло, а кінцівка в цілому - поверхню конуса.

Рухомість і різноманітність рухів неоднакові у людей різного віку, статі, і ступени

тренованості.

Чим більша конгруентність (відповідність) суглобових поверхонь, тим більший

об’єм рухів можливий в суглобі. Це основний закон артросиндесмології.

IV. СКЕЛЕТ ЛЮДИНИ, ЙОГО ВІДДІЛИ

С келет складається з 4-х частин:

1.Скелет тулуба - утворюют):

хребтовий стовбур (columna vertebralis) і

грудна клітина (thorax)/

2. Скелет верхніх кінцівок утворюють:

скелет поясу верхньої кінцівки;

скелет вільної верхньої кінцівки

3. Скелет нижніх кінцівок утворюють:

скелет поясу нижньої кінцівки (кістки тазу);

скелет вільної нижньої кінцівки.

4.Скелет голови утворюють:

скелет лицевого черепа;

скелет мозкового черепа.

 

СКЕЛЕТ ТУЛУБА

С келет тулуба складається з:

А) хребтовий стовбур;

Б) грудна клітина

ХРЕБТОВИЙ СТОВБУР

Має 33-34 хребця, які поділяються на 5 відділів:

1. Шийний – 7 хребців;

2. Грудний – 12 хребців;

3. Поперековий – 5 хребців;

4. Крижовий – 5 хребців;

5. Куприковий - 4-5 хребців.

Вигини хребта.

Людина народжується з абсолютно прямим хребтом.

В процесі росту та розвитку утворюються вигини:

1.Лордоз (lordosis)- вигин вперед (шийний та поперековий відділи).

2.Кіфоз(kyphosis)- вигин назад ( грудний та тазовий).

Сколіоз (skoliosis) - вигин в сторону.

В игини можуть бути фізіологічними і патологічними.

Патологічний кіфоз - горб.

Фізіологічний сколіоз в результаті нерівномірного розвитку м’язів.

Патологічний сколіоз – захворювання.

Хребці (vertebrae).

Бувають:

1) справжніми – це ті хребці, які з’єднуються між собою за допомогою хрящів ( шийний, грудний,

поперековий відділи)

2) несправжніми – хребці, які зрослися між собою (крижовий, куприковий відділи).

 

30-31 хребець мають типову будову. 1,ІІ,УІІ шийні хребці мають атипову будову.

Типова будова хребців

К ожен хребець має:

Тіло (corpus vertebra);

Дуги (arcus vertebra);

Відростки (processus vertebra);

Отвір (foramen vertebra);

Остистий відросток (processus spinosum).

Атипова будова хребців

1-й шийний – atlas –атлант

у нього немає тіла, але є суглобові поверхні для з’єднання з потиличною кісткою і

2-м шийним хребцем.

ІІ-й шийний – axis – осьовий

має зуб (dens), завдяки якому голова повертається.

УІІ шийний – виступаючий – prominens –

має дуже довгий не роздвоєний остистий відросток.

Крижова кістка(os sacrum)

утворює задню стінку таза. Має:

А) передню, задню поверхні.

Б) основу, направлену догори;

В) верхівку, направлену донизу.

Г) всередині «кінський» канал вигнутої форми;

 

. ГРУДНА КЛІТИНА – thorax

утворюють -12 грудних хребців,

12 пар ребер (costae),

грудина (sternum).

Грудина (sternum) має: тіло, мечоподібний відросток, рукоятку.

На рукоятці є:

n яремна вирізка,

n 2-і ключичні вирізки,

n дві реберні вирізки для з’эднання з першою парою ребер.

На тілі є: -6 реберних вирізок для з’єднання з 2- 7 парами ребер.

В грудині розташований червоний кістковий мозок.

Ребра – costae

довга, тонка, вигнута кістка, яка має велику кісткову частину і

меншу хрящову.

Кожна кісткова частина має головку, шийку, тіло.

По нижньому краю ребра на внутрішній стороні є борозна, в якій знаходяться судини і нерви.

Перші 7 пар ребер називаються справжніми, так як вони безпосередньо своїми хрящовими

частинами з’єднуються з грудиною.

8,9,10 пари, з’єднуються своїми хрящовими частинами між собою, утворюючи реберну дугу і

загальною хрящовою частиною зливаються з хрящовою частиною 7-го ребра.

11-12 пари вільно закінчуються в м’яких тканинах і називаються балотуючими ребрами.

 

З’єднання кісток тулуба

Тіла хребців між собою з’єднуються:

1) за допомогою хряща – міжхребцеві диски;

2)по всій довжині тіла хребців з’єднуються переднім і задніми повздовжніми

зв’язками.

Над верхівками остистих відростків проходить надостиста зв’язка (вийна

зв’язка).

1-й шийний хребець з потиличною кісткою утворюють правий і лівий атланто - потиличний

Суглоби.

Ребра з хребцями утворюють напіврухомі суглоби.

 

КІСТКИ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ

На формування кісток верхніх кінцівок людини впливала трудова діяльність. Це виявляється пристосуванням кисті до трудових процесів, більш вільними рухами в суглобах та ін.

Кістки верхньої кінцівки поділяються на:

- кістки плечового поясу;

- скелет верхньої кінцівки.

СКЕЛЕТ ПЛЕЧОВОГО ПОЯСУ.

Плечовий пояс – служить опорою для скелета верхньої кінцівки і збільшує обсяг її рухів.

До нього відносяться: ключиця і лопатка.

Плечовий пояс, на противагу тазовому поясові, не утворює суцільного кісткового кільця.

Ключиця(clavicula) – з’єднує лопатку з грудиною.

Це трубчаста S - подібно вигнута кістка, що розміщується між лопаткою і грудиною та

має два кінці (акроміальний і гру динний).

Лопатка (scapula)– плоска кістка трикутної форми, що залягає рухомою серед м’язів спини.

На задній поверхні лопатки є високий виступ – лопаткова ость, до якої прикріплюються

м’язи. Лопаткова ость поділяє задню поверхню лопатки на дві ямки – надостну та

підостну – і закінчується плечовим (акроміальним) відростком, що сполучається з

ключицею.

Бічний кут лопатки має суглобову западину для з’єнання з плечовою кісткою.

Над ним розташований дзьобоподібний відросток лопатки.

Плечовий пояс має два суглоби:

грудинноключичний, який забезпечує переміщення лопатки разом із зовнішнім кінцем

ключиці,

надплечоключичний, що дозволяє лопатці виконувати незначні самостійні рухи.

Обидва суглоби добре скріплені зв’язками, тому при дії надмірних сил виникають не

вивихи, а переломи ключиці або плечового відростка лопатки.