V. Селезінка. Розташування. Будова. Функції

Селезінка – непарний, видовженої форми орган темно-червоного кольору, розміщений к черевній

порожнині зліва від шлунка.

Сучасними дослідженнями доведено, що селезінка виконує функції:

- кровотворну і

- захисну, а також

- депонує кров.

Довжина органа – 10-15 см.;

ширина – 6-9 см.;

товщина – 3-7 см,;

маса – 150-200 г.

У селезінці розрізняють:

два кінці – передній, задній;

два краї – верхній, нижній;

дві поверхні – діафрагмальну (опукла, прилягає до діафрагми),

нутряна (вгнута і прилягає до шлунка, лівої нирки та поперечної ободової кишки).

На поверхні є заглиблення – ворота селезінки, крізь які входять:

селезінкова артерія (іноді вона біля воріт розгалужується на 5-7 гілок), нерви,

а виходять: вени та лімфатичні судини.

Селезінка з усіх боків покрита очеревиною, яка утворює зв’язки, що фіксують орган до шлунка

(шлунково - селезінкова зв’язка) та до діафрагми (діафрагмально - селезінкова зв’язка).

Крім цих зв’язок від діафрагми до лівого згину ободової кишки проходить діафрагмально –

ободова зв’язка, що також підтримує селезінку. Вважають також, що крім вищезгаданих

зв’язок селезінка утримується на місці внаслідок тиску м’язів передньої черевної стінки.

Під серозною оболонкою селезінки знаходиться її волокниста оболонка, побудована з

еластичних і колагенових волокон та непосмугованих м'язових клітин. Від волокнистої

оболонки відходять перекладинки селезінки, що в глибоких частинах органа з'єднуються

між собою. Між ними є ретикулярна сполучна тканина, яка утворює строму органа. Паренхіму

селезінки називають пульпою, розрізняють білу і червону пульпу.

Біла пульпа – це комплекс лімфатичних вузликів селезінки та лімфатичних періартеріальних

піхв. Лімфатичні вузлики за будовою такі, як лімфатичні вузли. Вони виконують

захисну функцію та продукують основну масу лімфоцитів крові.

Червона пульпа -складається з ретикулярної тканини, між волокнами якої розміщені

еритроцити, а також численні синусоїдні судини.

ЛЕКЦІЯ №4

ТЕМА: «. АНАТОМІЯ СПИННОГО МОЗКУ».

ЗАГАЛЬНІ ДАНІ ПРО НЕРВОВУ СИСТЕМУ.

Нервова система:

- регулює діяльність всіх органів і систем,

- забезпечує зв’язок організму, як цілого із зовнішнім середовищем.

Нервова система умовно поділяється на 3 відділи:

1. Центральна нервова система (спинний та головний мозок);

2. Периферична нервова система (12 пар черепно-мозкових нервів і 31 пара

спинномозкових нервів);

3. Вегетаривна нервова система (симпатична і парасимпатична нервові системи).

Структурна одиниця нервової системи - нейрон.

Нервова система побудована з: 1.Сірої речовини. 2.Білої речовини.

Сіра речовина -це накопичення нервових клітин.

Біла речовина -це накопичення нервових волокон.

Ядро -накопичення сірої речовини всередині білої.

Вузол -накопичення сірої речовини поза тканиною мозку.

Кора -накопичення сірої речовини на поверхні білої.

Сегмент - ділянка спинного мозку, від якої відходить одна пара спинномозкових нервів.

В основі діяльності Н.С. лежать рефлекси.

Рефлекс - це відповідна реакція організму на подразнення за обов’язковою участю ЦНС.

Рефлекторна дуга - це шлях нервового імпульсу від рецептора до ефектора.

А-соматичний рефлекс

1. рецептор- початок любої рефлекторної дуги;

2. чутливе волокно(аферентне) - яке проводить збудження до нервового центру

3. нервовий центр - група клітин, які розташовані в різних відділах ЦНС та відповідають за

проведення певного рефлексу; в ньому відбувається переключення збудження від чутливих

клітин на рухові. Кожний рефлекс має свою локалізацію в ЦНС.

4. рухові волокна - передають нервові імпульси від нервового центру до ефектора;

5. ефектор - робочий орган - м’язи або залоза.

КЛАСИФІКАЦІЯ РЕФЛЕКСІВ

І.За біологічним значенням

1.Харчові,

2.Оборонні,

3.Статеві.

ІІ. За видом подразнення рецепторів:

1.Екстрерорецепторні;

2.Інтерорецепторні;

3.Проприорецепторні.

ІІІ. За характером відповідної реакції:

1.Рухові або моторні (ефектор м’язи);

2.Секреторні (ефектор залози);

3.Судинно - рухові (звуження або розширення кровоносних судин).

ІУ. За місцем знаходження головного нервового центру:

1.Спинальні (спинний мозок) - сечовиділення, дефекація тощо;

2.Бульбарні (довгастий мозок) - кашель, чхання, блювота;

3.Мезенцефальні (середній мозок) - випрямлення, ходіння;

4.Диенцефальні (проміжний мозок) - терморегуляторні;

5.Кіркові (кінцевий мозок)- умовні рефлекси.

У.За тривалістю:

1.Фазні - короткі, вони забезпечують всі види робочих, спортивних рухів;

2.Тонічні - тривалі, продовжуються годинами (стояння).

УІ. За складністю:

1.Прості - розширення зіниці у відповідь на затемнення ока, розгинання ноги

/ колінний рефлекс /

2.Складні - регуляція серцево-судинної діяльності, процесу травлення, в цьому випадку

кінець одного рефлексу служить подразненням для виникнення другого.

УІІ. За принципом ефекторної іннервації:

1.Скелетно - моторні або соматичні - забезпечують рухові акти скелетної мускулатури

2.Вегетативні - функції внутрішніх органів.

УІІІ. За придбанням:

1.Безумовні - уродженні

2.Умовні - придбанні.

СПИННИЙ МОЗОК (MEDULLA SPINALIS).

Спинний мозок - лежить в хребтовому каналі.

Циліндричний тяж сплющений спереду назад, довжина 40 - 45 см, вага 35 г.

Верхня межа - I-й шийний хребець. Зверху він переходить в довгастий мозок,

Нижня межа - 1 - 2 поперековий хребець. Закінчується мозковим конусом, від якого відходить

термінальна нитка (складається з продовження оболонок СМ і кріпиться до 2-го

поперекового хребця).

СМ має 2 потовщення:

1) шийне - місце виходу нервів до верхніх кінцівок;

2) попереково - крижове - місце виходу нервів до нижніх кінцівок.

 

Вздовж СМ іде:

Передня серединна щілина

2) задня серединна борозна

Вони поділяють СМ на 2 половини.

На кожній з половин проходять поздовжньо розміщені бічні борозни, вони поділяють кожну половину на 3 канатика:

-передній, - бічний, - задній.

СМ СКЛАДАЄТЬСЯ З ДВОХ РЕЧОВИН:

1.Сіра речовина.

Знаходиться вона в центрі СМ у вигляді букви Н або метелика.

В ній розрізняють:

а) задні роги (чутливі);

б) передні роги (рухові);

в) бічні роги (тільки у грудному та поперековому відділах)

Одна половина сірої речовини з’єднана з іншою за допомогою сірої спайки, в центрі якої

розміщується спинномозковий канал. В ньому знаходиться спинномозкова рідина(ліквор).

2. Біла речовина.

Одна половина білої речовини з’єднується з іншою білою спайкою, яка знаходиться

попереду сірої спайки.

Нервові волокна з’єднані в жмут, називаються канатики.

Розрізняють 3 канатика:

задні - поміж задніми рогами (чутливі);

передні - поміж передніми рогами (рухові);

бічні - змішані.

Оболонки мозку.

Епідуральний простір - заповнений жиром.

1.Тверда оболонка - dura mater.

Субдуральний простір - заповнений лімфою

2.Павутинна оболонка - arachnoidea.

Субарахноїдальний простір -заповнений ліквором

3. Мяка оболонка - pia mater.

ЛЕКЦІЯ № 7

ТЕМА:ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ.

I. Залози внутрішньої секреції. Загальна характеристика.

Всі залози організму діляться на 3 групи.

ЕКЗОКРИННІ ЗАЛОЗИ або залози зовнішньої секреції -

відносяться залози, що мають вивідні протоки і

виділяють свій секрет в порожнини тіла і на поверхню

тіла.

ЕНДОКРИННІ ЗАЛОЗИ АБО залози внутрішньої секреції - залози, які не мають вивідних

протоків і виділяють свій секрет безпосередньо в кров і в міжклітинні щілини. З них

секрет попадає в лімфу або цереброспінальну рідину.

ЗАЛОЗИ ІЗ ЗМІШАННОЮ СЕКРЕЦІЄЮ що здійснюють поряд з внутрішньою і зовнішню

секрецію (статеві залози, підшлункова залоза). Вони виділяють свій секрет в кров і в

порожнини тіла або на поверхню тіла.

Продукти діяльності залоз внутрішньої секреції називаються гормонами. Термін “ гормон” (рухати, збуджувати) був запропонований англійськими фізіологами в 1905 році.

Вони виділили з слизової оболонки 12-палої кишки специфічну речовину – секретин, який

стимулює утворення підшлункового соку.

ІІ. ГІПОФІЗ

(glandula pituitaria)

Складна залоза.

Розміщена в турецькому сідлі основної кістки.

Вага – 0,5 г.

Має три долі:

А) передню – аденогіпофіз

Б) середню

В) задню – нейрогіпофіз

Гормони передньої долі:

1.Соматотропний гормон – регулює ріст організму.

2.Гонадотропний гормон – регулює діяльність статевих залоз.

3.Тіреотропний гормон – регулює діяльність щитоподібноїзалози.

Гіпофункція - атрофія щитоподібної залози.

Гіперфункція - гіпертрофія щитоподібної залози.

4. Аденокортикотропний гормон – (АКТГ) – стимулює функції кіркової речовини

надниркових залоз.

5.Пролактин – підсилює секрецію молока молочними залозами після пологів.

Гормони середньої долі:

Меланоцитостимулюючий (меланотропін) – впливає на пігментний обмін (регулює

забарвлення шкіри).

Гормони задньої долі:

1. Вазопресин - антидіуретичний гормон – посилює процеси реабсорбції води в канальцях

нирок, зменшує діурез і разом з тим діє судиннозвужувально (збільшує тонус м'язових

елементів артеріол, що сприяє підвищення артеріального тиску).

Гіпофункція - виникає нецукровий діабет або нецукрове сечовиснаження,

виділяється велика кількість (до 10л за добу) світлої сечі,яка не вміщує цукру. Одночасно у хворих виникає сильна жага.

2.Окситоцин – підсилює роботу м'язів матки (стимулює родовий акт), а також виділення молока.

Гіпофункція аденогіпофіза:

в дитинстві - карликовість,

в зрілому віці – гіпофізарна кахексія (крайня ступінь виснаження).

Гіперфункціяаденогіпофіза:

в зрілому віці – акромегалія (росте все, що ще може рости – кисті стопи,

кисті, підборіддя, ніс),

в дитинстві – гігантизм.