Зміна на Постійні починається від 6 до 12 років.

Постійних – 28-32( в залежності від наявності зубів мудрості).

 

Види зубів. Формула зубів

Молочні Постійні

1. Різці (dentes incisivi) 8 8

2. Ікла (dentes canini) 4 4

3. Малі корінні (dentes premolares) 0 8

зуби (премоляри)

4. Великі корінні зуби 8 8-12

(dentes molares) (моляри)

 

Молочні Постійні

2012 2102 3212 2123

2012 2102 3212 2123

V. Слинні залози.

 

Розрізняють малі і великі слинні залози.

Малі – їх багато, це: губні залози, щічні залози, кутні залози, піднебінні залози, язикові залози та

передня язикова залоза.

Великих три пари:

1. Привушна (glandula parotidea) – вивідний протік відкривається в присінок порожнини рота;

2. Під’язикова (glandula sublingualis).

3. Підщелепна (glandula submandibularis).

2 та 3 протоки відкриваються під язиком.

 

VI. Глотка (pharinx)

Їжа з порожнини рота потрапляє в глотку. Крім того, через глотку проходить повітря з порожнини рота в гортань і навпаки.

Розміщена глотка попереду тіл шийних хребців, а на рівні 6-го шийного хребця переходить у стравохід.

Вона щільно з’єднана з основою черепа добре вираженою фасцією.

Задня стінка глотки відокремлюється від шийних хребців передхребтовою фасціальною пластинкою та жировою тканиною.

До бічних стінок глотки, які визначаються лише у верхній її частині, прилягають великі кровоносні судини та нерви.

На передній стінці глотки є отвори, крізь які порожнина глотки сполучається з порожниною носа, рота та гортані.

Порожнину глотки умовно поділяють на носову, ротову та гортанну частини.

В глотку відкривається 7 отворів:

- 4 в носоглотку (2 хоани, 2 євстахієві труби);

- 1 в ротову частину(зів);

- 2 в гортанну частину (вхід в гортань, вхід в стравохід).

Носова частина глотки за допомогою хоан сполучається з порожниною носа. З боків у носову частину глотки відкриваються також глоткові отвори слухових труб, крізь які порожнина глотки з’єднується з барабанною порожниною.

Ротова частина глотки розміщується від піднебінної завіски до входу в гортань. Крізь зів вона сполучається з порожниною рота. При ковтанні м’яке піднебіння набуває горизонтального положення, і їжа не потрапляє в носову частину глотки.

Гортанна частина глотки розташована позаду гортані, простягається до нижнього краю перснеподібного хряща, де переходить у стравохід.

Передньою стінкою цієї частини є пластинка перснеподібного хряща та черпакуваті хрящі. Крізь отвір, обмежений надгортанником та черпакувато- надгортанними складками глотка сполучається з гортанню. На бічній стінці гортанної частини глотки розміщені значні заглиблення – грушоподібні закутки, в яких можуть затримуватися шкаралупки зерняток, горошинки, риб’ячі кістки тощо.

Стінка глотки складається з 3 оболонок.

Зовнішня оболонка побудована із сполучної тканини.

М’язова оболонка глотки - найскладніша за будовою та функцією, складається з 5 м’язів та сполучнотканинних утворів – швів.

 

УІ.Стравохід - розташування, відділи, фізіологічні звуження, будова стінки, функції

 

Стравохід (esophagus)- м’язово - слизова циліндричної форми трубка довжиною 25 - 30 см,

шириною -3см, по якій їжа проходить в шлунок.

Починається стравохід на рівні VI шийного хребця,

закінчується на рівні на рівні XI грудного хребця під діафрагмою.

В ньому розрізняють три частини: шийну, грудну та черевну.

Шийна частина - простягається від рівня УІ шийного хребця до І - ІІ грудних хребців

Грудна частина стравоходу розміщується в задньому середостінні, йде через усю грудну

порожнину.

Черевна частина - найкоротша (10 - 20мм). На рівні ХІ грудного хребця переходить в

шлунок.

На всьому протязі стравохід має тризвуження:

а)перше- на початку його,

б) друге- на рівні біфуркації трахеї,

в) третє - на місці проходження стравоходу через діафрагму (найбільше

Звуження).

У звужених місцях стравоходу нерідко затримуються проковтнуті сторонні предмети,

погано пережована їжа і токсичні речовини (алкоголь, кислоти, луги), які викликають

найбільші зміни у структурі і функції.

Про наявність цих звужень потрібно знати при проведенні зондування, яке здійснюється з

діагностичною і лікувальною метою. Нижче і вище діафрагмального звуження є два

розширення.

Стінка стравоходу має три оболонки:

1. Адвентиція - зовнішня.

2. М’язова оболонка - має 2 шари

n зовнішній (повздовжній);

n внутрішній (коловий)

Верхнятретина стравоходу представлена посмугованою м’язовою тканиною.

Нижня третина стравоходу представлена непосмугованою м’язовою тканиною.

Середня третина стравоходу представлена змішаною м’язовою тканиною.

3.Слизова оболонка - багатошаровий плоский епітелій, під яким розміщений шар м’язових

клітин.

Підслизовий шар представлений значною кількістю пухкої сполучної тканини.

Це сприяє тому, що слизова оболонка легко збирається в складки і на поперечному

розрізі просвіт стравоходу має форму зірчастої щілини.

Підслизовий шар вміщує дрібні слизові залози та поодинокі лімфатичні вузлики.

Інші відділи травного каналу, які починаються з шлунка, розташовані в черевній

порожнині.

 

УІІ.Черевна порожнина.

Черевна порожнина - простір, який відокремлений зверху від грудної порожнини діафрагмою. Спереду і з боків черевну порожнину утворюють м’язи стінок живота, а також частково ребра і крила клубових кісток, ззаду - поперекова частина хребтового стовбура разом з квадратними м’язами попереку, знизу - стінки великого та малого таза.

Стінки черевної порожнини вистилає серозна оболонка, яка покриває її органи і

називається очеревиною. Заповнений серозною оболонкою щілиноподібний простір між

парієтальною і вісцеральною очеревиною називаються порожниною очеревини.

Нутрощі черевної порожнини покриті очеревиною неоднаково.Одні з них очеревина покриває з усіх боків - інтраперитонеально (шлунок, селезінка, тонка кишка, сліпа кишка з червоподібним відростком, клубова, поперечна та сигмоподібна ободові кишки, надампулярний відділ прямої кишки, початковий відділ дванадцятипалої кишки), інші - з трьох боків - мезаперитонеально (висхідна і низхідна ободові кишки, ампула прямої кишки, висхідна частина дванадцятипалої кишки, печінка, жовчний та сечовий міхури, матка). Дванадцятипала кишка (її низхідна і горизонтальна частини), підшлункова залоза, піхва, нижній відділ прямої кишки покриваються очеревиною тільки з одного боку - екстраперитонеально.

При переході очеревини зі стінок живота на орган, з одного органа на інший, з органа на черевну стінку утворюються складки, зв’язки, брижі та сальники. За допомогою зв’язок органи черевної порожнини прикріпляються між собою і до стінок живота.

Брижі є складками очеревини, які прикріплюють кишку до задньої стінки живота. Між листками

брижі розміщені судини і лімфатичні вузли.

Сальники - складки очеревини, між листками якої зберігається велика кількість жирової

клітковини. Їх 2:

а) малий сальник - починається від малої кривини шлунка;

б) великий сальник - починається від великої кривини шлунка.

Запалення очеревини - перитоніт.