Скелет вільної верхньої кінцівки

 

складається з 3 частин:, плечової кістки (humerus)

Кісток передпліччя(оs ulna, оs radii)

І скелета кисті(ossa manus).

 

Плечова кістка (humerus) має:

- на верхньому епіфізі головку,

анатомічну шийку,

великий і малий горбки, звужене місце –

хірургічну шийку, на її рівні часто виникають переломи.

На нижньому її епіфізі є шорсткі виступи (надвиростки),

вінцева і ліктьова ямки, а нижче їх –

блокоподібна суглобова поверхня для зчленування з ліктьовою і

променевою кістками.

Скелет передпліччя складається з двох кісток:

ліктьової (оs ulna),

променевої(оs radii).

Діафізи обох кісток мають тригранну форму, найгостріші краї їх зближені і з’єднані

міжкістковою мембраною.

На потовщенні верхнього епіфізу ліктьової кістки є суглобова вирізка і два відростки –

ліктьовий (ззаду) і вінцевий (спереду),

а на нижньому епіфізі – шилоподібні відростки.

 

Кістки кисті (ossa manus) утворюється багатьма кістками, з’єднаними суглобами і зв’язками.

 

Вона має три частини:

Зап’ясток(ossa carpi);

П’ясток (metacarpus);

Фаланги пальців(ossa digitorum manus).

Основузап’ястка утворюють 8 кісточок, розміщених в 2 ряди:

до верхнього ряду входять:

- човноподібна, - півмісяцева, - тригранна, горохоподібна;

нижній ряд кісток складають :

- кістка - трапеція, - трапецієподібна, - гачкувата, - головчаста.

З долонного боку кісточок проходить поперечна зв’язка, утворюючи канал зап’ястка –

вмістилище для сухожилків та м’язів.

П’ясток і кістки пальців утворені короткими трубчастими кісточками.

П’ясток має п’ять кісток.

Пальці – по три фаланги (блищу, середню і кінцеву),

а великі пальці – тільки дві фаланги (блищу і кінцеву).

Кістки вільної верхньої кінцівки з’єднані суглобами і зв’язками.

Плечовий суглоб (articulacio humeri)

утворюють: головка плечової кістки і суглобова западина лопатки,

що забезпечує різноманітні рухи плеча. Через слабкість суглобової капсули і зв’язкового

апарату, відносно часто бувають вивихи плеча.

Ліктьовий суглоб (articulatio cubiti) складний утворений дистальним кінцем плечової кістки

та проксимальними кінцями променевої і ліктьової кісток.

Суглоб складний, оскільки у ньому є три суглоби, об’єднаних спільною суглобовою

капсулою: плечоліктьовий, плечопроменевий та ближчий променеліктьовий.

Плечоліктьовий суглоб (articulatio humeroulnaris)-

утворюється блоком плечової та блоковою вирізкою ліктьової кістки.

За формою - блокоподібний.

Рухи можливі тільки у фронтальній осі (згинання і розгинання).

Плечопроменевий суглоб (articulatio humeroradialis)-

утворюється голівкою плечової кістки та суглобовою ямкою головrи променевої

кістки.

За формою - кулястий.

Функціонально пов’язаний з плечоліктьовим суглобом (згинання і розгинання) та з

блищим променеліктьовим суглобом (пронація і супінація).

Блищий променеліктьовий суглоб (articulatio radioulnaris proximalis)-

утворений променевою вирізкою ліктьової кістки та суглобовим обводом головки

променевої кістки.

За формою -циліндричний.

Рухи (пронація та супінація) відбуваються разом з рухом в плечопроменевому

суглобі.

Усі описані суглоби оточенні загальною суглобовою капсулою, яка прикріплюється на

плечовій кістці таким чином, що ліктьова та променева ямки розміщені в порожнині

суглоба, а ліктьова ямка (ззаду) частково лежить поза порожниною суглоба.

КІСТКИ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ.

Складаються із

скелета поясу нижньої кінцівки (кісток тазу);

скелета вільної нижньої кінцівки.

Тазовий пояс разом з крижовою кісткою являє собою суцільне кільце, яке сполучає тулуб з нижніми кінцівками та є опорою для ряду органів.

Утворений двома тазовими кістками.

Кожна з тазових кісток формується у віці 16-18 років шляхом повного зростання трьох кісток:

клубової(os ilium),

лобкової(os pubicum),

сідничної(os ischsuum),

які сполучаються хрящами за типом синхондрозу.

На місці їх злиття є куляста западина, в якій залягає головка стегнової кістки.

В клубовій кістці розрізняють:

тіло і крило, яке має край з практично важливими виступами –

передньо - верхньою остю і розташованою перед нею

передньо - нижньою остю.

Внутрішня поверхня клубової кістки має клубову ямку,

зовнішня - сідничні лінії,

задня – суглобову поверхню вушкоподібної форми для сполучення з крижами.

В лобковій кістці виділяють:

Тіло і

дві гілки – нижню і верхню (остання має горбок і гребінь).

В сідничній кістці розрізняють:

Тіло,

Сідничний горб,

ость з великою та малою вирізками по боках, а також

гілку, яка сполучається з нижньою гілкою лобкової кістки, обмежуючи разом з нею

замкнутий отвір.

Кістки тазового поясу сполучаються між собою за допомогою парного, майже нерухомого крижово - клубового суглоба і лобкового зрощення та скріплюються сильними зв’язками.

За формою таз нагадує глибоку тарілку з розвернутими краями, що дозволяє розділити його на великий та малий таз (pelvis major et minor).

Великий таз – обмежений з боків крилами клубових кісток, ззаду нижніми поперековими

хребцями та основою крижової кістки. Від малого тазу він відділяється обмежувальною

лінією, яка проходить по гребеню лобкової кістки, дугоподібній лінії клубової кістки і

переходить через мис на протилежний бік.

М алий таз – обмежений крижовою кісткою, куприком, сідничними і лобковими кістками.

У жінок малий таз виконував роль родового каналу, цим і пояснюються статеві відмінності таза:

жіночий таз:

n ширший за чоловічій;

n - верхній отвір за формою еліпсоподібний і більший за розміром ніж чоловічий;

n - форма порожнини наближається до циліндричної, у чоловіків вона лійкоподібна;

n - мис крижової кістки менше вигинається у порожнину малого тазу;

n - нижній отвір значно ширший за чоловічий, тому що відстань між сідничними горбами

більша а куприк менше вигинається вперед;

n - підлобковий кут має форму дуги, а у чоловіків від гострий.

РОЗМІРИ ТАЗУ.

Середні розміри жіночого тазу мають велике значення в акушерський практиці.

У великому тазі вимірюють:

а )зовнішню кон’югату - відстань між остистим відростком У поперекового хребця і верхнім

краєм лобкового зрощення (= 200мм);

б)остисту дистанцію - відстань між передніми верхніми остями клубових кісток

(= 230 - 250мм);

в)гребінцева дистанція - найбільша відстань між гребнями клубових кісток (= 250 - 270мм);

г)вертлюжна дистанція - відстань між великими вертлюгами стегнових кісток

(= 31 0 - 330мм).

У малому тазі вимірюють:

а) анатомічну кон’югату, або прямий розмір - між мисом та верхнім краєм лобкового

зрощення (= ~ 115мм);

б)гінекологічну кон’югату - відстань між мисом та найбільш виступаючою частиною

лобкового зрощення (= 105 -110мм); Якщо розмір менший, то головка плоду при

пологах не може ввійти в порожнину малого тазу і тоді слід робити кесарево січення.

в)поперечний діаметр - найбільша відстань між обмежувальними лініями (= 135мм);

г)косий діаметр - відстань між крижово - клубовим суглобом одного боку і клубово -

лобковим підвищенням другого (= 120 - 126мм)

д)нахил таза - кут, що утворюється між горизонтальною площиною та верхнім отвором тазу

(=55 - 60^о)

СКЕЛЕТ ВІЛЬНОЇ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ

 

Складається з:

Стегнової кістки (os femur),

кісток гомілки: великогомілкова (os tibia), малогомілкова (os fibula),

Скелета стопи(ossa pedis).

Стегнова кістка (femur)– є найдовшою кісткою скелета.

На верхньому її епіфізі є:

голівка із суглобовою поверхнею, шийка і два виступи – великий і малий вертлюги.

На нижньому, дещо сплющеному епіфізі є два надвиростки із суглобовою поверхнею і

міжвиросткова ямка.

Надколінок (колінна чашка ) – це сесамоподібна кісточка, яка розташована в сухожилку

чотирьохголового м’яза стегна.

Кісток гомілки дві:

os tibia -– великогомілкова кістка.

os fibula -– малогомілкова кістка.

Великогомілкова кістка:

має тригранний діафіз і потовщені епіфізи.

На верхньому епіфізі є два виростка, що мають ввігнуті суглобові поверхні для

зчленування з виростками стегнової кістки.

На передній поверхні епіфіза знаходиться горбистість, а на зовнішній – вирізка

для малогомілкової кістки.

Нижній епіфіз має суглобову поверхню для з’єднання з надп’ястковою кісткою і

внутрішню кісточку.

Малогомілкова кістка -тонка, довга трубчаста, що знаходиться назовні від великогомілкової

кістки. Її розглядають як додаткову до великогомілкової, оскільки вона має однакову з

нею довжину, але її верхній кінець не доходить до складу колінного суглоба.

Стопа (pedis)

поділяється на:

Заплесне(tarsus),

Плесно (metatarsus)