Парасимпатична hepbоba система.

Парасимпатична частина вегетативної нервової системи також має

Центральний та

Периферичний відділи.

Центральний відділ представлений парасимпатичними ядрами, які лежать в:

Середньому,

Задньому,

Довгастому мозку.

В середньому мозку поряд з руховим ядром третьої пари нервів лежить парасимпатичне

додаткове ядро, відростки якого входять до складу окорухового нерва (ІІІ пара),

переключаються в війчастому вузлі, яке лежить в орбіті i іннервує м’яз, звужуючий

зіницю, та війчастий м’яз ока.

В покришці моста поряд з руховим ядром лицевого нерва розташоване верхнє

слиновидільне ядро. Виростки його клітин входять до складу проміжного та лицевого

нервів. У складі гілок лицевого та трійчастого нервів парасимпатичні волокна досягають

слізної залози, залоз слизової оболонки та ротової порожнин, піднижньощелепної та

під’язикової слинних залоз.

В довгастому мозку нижнє слиновидільне ядро дає початок парасимпатичним (секреторним)

волокнам привушної слинної залози, яка виходять із мозку у складі 9 пари нервів.

Периферичний відділ складається із вузлів та волокон, які входять до складу:

ІІІ пари (окоруховий нерв),

УІІ пари(лицевий нерв),

ІХ пари(язикоглотковий нерв),

Х пари (блукаючий нерв) черепно-мозкових нервів,

Тазових нервів.

Сама велика кількість парасимпатичних нервів у складі блукаючого нерва. Вони починаються від його парасимпатичного ядра та іннервують всі органи шиї, грудної та черевної порожнин до

поперечної ободової кишки включно. В грудній та черевній порожнинах волокна блукаючого нерва приєднуються до симпатичних сплетень і разом з ними входять в органи.

Від крижових парасимпатичних ядер спинного мозку відходять волокна, які іннервують

низхідну та сигмоподібну ободову кишку, а також всі органи малого тазу.

В грудній, черевній та в порожнині тазу симпатичні та парасимпатичні волокна

утворюють змішані за складом сплетіння, які іннервують органи.

Самим крупним сплетенням являється

черевне або сонячне сплетіння, яке розташоване на передній поверхні черевної частини аорти, з

боків від місця відгалуження черевного стовбура.

До його складу входять два черевних нервових вузла, які лежать з боків від початку

черевного стовбура та верхній брижовий вузол, розташований у місці відгалуження

верхньої брижової артерії. Прегангліонарні волокна несуть до них великий та малий

органні нерви. У вузлах відбувається переключення та постгангліонарні волокна, які

утворюють сплетення на судинах та розходяться в різні сторони до органів.

До сонячного сплетіння підходять також гілки блукаючих нервів, але не переключаються

в його вузлах, а у складі сплетінь направляються до органів, де переключаються в

інтрамуральних вузлах.

По черевній частині аорти спускається могутнє

аортальне сплетіння, яке підсилюється гілками симпатичних стволів. В області мису хребта ці

гілки утворюють

верхнє підчеревне сплетіння. Спускаючись у порожнину малого тазу, воно розходиться вправо

та вліво вниз, формуючи

праве та ліве нижні підчеревні сплетіння. До них приєднуються органні (парасимпатичні)

нерви, а також крижові (симпатичні)органні нерви. Із гілок цих сплетень в органах

малого тазу та поряд з ними формуються нервові сплетіння

міхурне, матково - піхвове, тощо. В складі цих сплетінь проходять чутливі волокна від

внутрішніх органів.

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІЙ ВЕГЕТАТИВНОЇ HEPBОBOЇ СИСТЕМИ.

Вегетативна нервова система здійснює на органи три роду впливів:

а) функціональний;

б) трофічний;

в) судиноруховий.

Функціональний вплив викликає функцію органа або гальмує її.

Трофічний вплив проявляється в регуляції обміну речовин в органах. Таким шляхом

вимірюється їх функціональний стан та визначаються процеси життєдіяльності.

ЛЕКЦІЯ № 1

ТЕМА:СЕРЦЕВО- СУДИННА СИСТЕМА.

I. Загальна характеристика серцево-судинної системи

Серцево-судинна система складається з:

А) кровоносної системи;

Б) лімфатичної системи.

До складу кровоносної системи входять:

- серце,

- сітка кровоносних судин.

Кров може виконувати свої функції тільки завдяки постійному рухові по замкнутій кровоносній системі.

II. Судини – види. Будова стінки артерій, вен, капілярів

Від основи серця починаються великі судинні стовбури артерії, якими кров тече від шлуночків серця до органів та тканин. Венами кров повертається до серця (в передсердя).

Розгалуження кінцевих гілок артерій називаються артеріолами, розгалуження кінцевих гілок вен – венулами. Вониз’єднуються між собою за допомогою сітки найдрібніших судин – капілярів, внаслідок чого утворюється замкнута кровоносна система. Артеріоли, капіляри та венули утворюють мікроциркуляторне русло.

 

Стінка артерій складається з трьох шарів та 2 -х еластичних мембран.

1. Внутрішній (інтима) – плоскі ендотеліальні клітини.

А) внутрішня еластична мембрана.

2.М’язовий (середній, медіа) – гладенькі м’язові волокна.

А) Зовнішня еластична мембрана.

3.Зовнішній (сполучнотканинний) – адвентиція - пухка волокниста сполучна тканина, яка вміщує власні судини артерії та нерви.

Наявність еластичних мембран надає артеріям властивість незпадатися коли артерії запустівають.

 

Стінка вени – також складається з трьох шарів..

Інтима(внутрішній).

М’язовий (середній).

Адвентиція (зовнішній).

В ній відсутні еластичні мембрани, але м’язова оболонка має еластичні волокна.

Стінки вен більш м’які і тонкі, на внутрішній поверхні їх, особливо в нижній частині тіла та на кінцівках є клапани, які запобігають зворотному току крові.

 

Стінка капіляра – тонка і утворена тільки одним шаром ендотеліальних клітин і базальної

мембрани.

Їх не мають: - волосся, -нігті, - рогівка ока, - епідерміс шкіри, - тверді тканини зубів.

 

ІІІ. Поняття про анастомози і колатералі.

Анастомози -це перемички між артеріями, артеріями та венами або венами.

Розрізняють 4 типи анастомозів:

А) поперечні, косі, дугоподібні анастомози між двома судинами.

Б) артеріальні та венозні дуги.

В) артеріальні та венозні сплетіння.

Г) артеріальні та венозні сітки.

Коли рух крові неможливий магістральними судинами (травма, операція), утворюються колатералі, тобто обіжний (навкільний) кровообіг, який відновлює кровопостачання ушкодженої ділянки тіла.

IV. Серце – розташування, загальні дані, зовнішня будова

Серце (cor)– порожнистий м’язовий орган конусоподібної форми, розташований в передньому

середостінні. 2/3 його лежить у лівій половині грудної клітки, а 1/3 у правій.

В ньому розрізняють:

1.основу, яка повернена догори й назад і досягає верхнього краю ІІІ ребра

2.верхівку, що спрямована донизу, уперед, вліво і торкається передньої стінки грудної клітки

між У і УІ ребрамиі визначається в 5 міжребер’ї на 1,5 см ліворуч від середньоключичної

лінії;

3.три поверхні:а) грудинно- реберну - прилягає до задньої поверхні грудини і ІІ - У лівих

реберних хрящів,

б) легеневу,

в) діафрагмальну (при високому стоянні діафрагми або при збільшенні серця воно ніби

лежить на ній).

4.3 борозни, в яких знаходяться кровоносні судини:

а) вінцева (колова) – відділяє передсердя від шлуночків;

б) передня повздовжня міжшлуночкова;

в) задня повздовжня міжшлуночкова.

Розміри серця – «з кулак хазяїна».

Маса серця чоловіка становить в середньому 300 гр., жінки – 220 гр (1/200 загальної маси).

 

V. Камери серця. Клапани серця

Серце (cor, kardia) вертикальною перетинкою розділяється на дві половини, які не

сполучаються між собою – праву та ліву.

Кожна з половин горизонтальною перетинкою поділяється на дві камери – зверху передсердя (atrium ) - праве та ліве, знизу – шлуночки (ventriculi ) - правий та лівий.

Камери сполучаються між собою передсердно - шлуночковим (атріо-вентрикулярним) отвором, який прикривається: з права 3-хстулковим клапаном, зліва – 2-х стулковим клапаном або мітральним.

В гирлах аорти і легеневого стовбура знаходяться півмісяцеві клапани, які перешкоджають зворотному току крові із судин в шлуночки під час діастоли шлуночків.

VI. Будова стінки серця

1.Перикард - навколосерцева сумка - це замкнутий серозний мішок, який зовні вкриває серце.

Він складається з двох шарів.

а) Зовнішній фіброзний – переходить в зовнішню оболонку (адвентицію) магістральних судин

серця і утворює сполучнотканині тяжі, якими перикард прикріплюється до внутрішньої

поверхні грудини.

б) Внутрішній серозний шар – в свою ділиться на два листки: -вісцеральний, або епікард,

-парієтальний (пристінковий), який щільно зрощений з внутрішньою поверхнею

зовнішнього фіброзного шару і вистилає його зсередини. Між листками утворюється

щілиноподібна перикардіальна порожнина з невеликою кількістю серозної рідини.

Вона може збільшуватися, у порожнину можуть проникати патогенні мікроорганізми.

Запалення перикарда називається перикардитом.

2.Середній шар – міокард.

Посмуговане м’язове волокно, скорочується не свавільно.

ПОДІЛЯЄТЬСЯ НА:

1) Міокард передсердь - має 2 шари:

а) повздовжній – внутрішній;

б) циркулярний – зовнішній.

2) Міокард шлуночків - має 3 шари:

а) 2 повздовжніх – зовнішній і внутрішній,

б) 1 циркулярний - середній.

Вирости міокарда в шлуночках утворюють соскові м’язи.

М’язові волокна передсердь не переходять у м’язові волокна шлуночків, а розділяються

фіброзними кільцями.

М’язові волокна передсердь і шлуночків скорочуються неодночасно і поетапне.

3.Ендокард – він побудований з ендотеліального, підендотеліального та м’язово-еластичного

шарів. Його вирости утворюють стулкові та півмісяцеві клапани

 

УІІ. АРТЕРІЇ ВЕЛИКОГО КОЛА КРОВООБІГУ.

Аорта, її відділи

Аорта (aorta) має три частини:

висхідна частина (pars ascendens) аорти,

дуга (arcus aortae) аорти,

низхідна частина (pars descendens aortae) аорти, яка має 2 відділи –