У. Сечоводи – розташування, будова, стінки, відділи

Сечоводи (ureter)– трубки довжиною біля 30 см.

Від ниркової миски сечовід іде донизу по задній черевній стінці та підходить під гострим кутом

до дна сечового міхура.

У сечоводі розрізняють черевну та тазову частини.

Стінка сечоводу має три шари:

а) слизовий – внутрішній - вистелений перехідним епітелієм, має слизові залози і утворює

численні повздовжні складки;

б) м’язовий – середній, який складається з:колового (зовнішнього) та внутрішнього

(повздовжнього) шарів гладеньких м’язових клітин.

Завдяки скороченню м’язового шару сечовід робить перистальтичні рухи, які сприяють

руху крапель сечі до сечового міхура.

в) адвентиція – зовнішня сполучнотканинна (вкриває сечовід з трьох сторін)..

Очеревина вкриває сечовід спереду.

Сечовід кровопостачають гілки ниркових та яєчкових (яєчникових) артерій.

Венозний відтік відбувається однойменними венами у нижню порожнисту вену.

Лімфовідтік відбувається в поперекові та клубові лімфатичні вузли.

Іннервують сечоводи гілки ниркових та сечовідних сплетінь

 

УІ. Сечовий міхур – розташування, будова

Сечовий міхур (vesica urinaria) -непарний, порожнистий орган, форма якого змінюється

залежно від ступеня наповнення.

Функція - резервуар для сечі, яка періодично виводиться з нього через сечівник. Місткість

сечового міхура –500 мл.

Сечовий міхур знаходиться в порожнині малого тазу, позаду від лобкового симфізу. Він має: 1. Верхівку - направлена догори та на перед.

2. Тіло – середня частина..

3. Дно – частина, яка обернена донизу та назад. Звужуючись дно переходить у шийку сечового

міхура, звідки починається сечівник. Воно фіксоване зв’язками в порожнині малого тазу.

Його задньоверхня поверхня покрита очеревиною. Позаду від нього лежить гладка, без

складок, поверхня - міхурний трикутник, на вершинах якого є отвори: два отвори сечоводу,

внутрішній отвір сечівника.

Стінка міхура складається з:

а) слизова – багатошаровий кубічний епітелій, утворює численні складки, що

згладжуються при заповненні. Складок немає тільки на дні міхура;

б) підслизова - її немає в ділянці міхурного трикутнику і слизова в ній міцно зрощена з

м’язовою. Тут розміщені рецептори, подразнення яких викликає акт сечовипускання. в) м’язова – три шари непосмугований м’язових клітин два повздовжні -зовнішній та внутрішній;

один коловий -середній, його волокна в ділянці шийки міхура утворюють м’яз - стискач міхура. г) сполучнотканинна оболонка - слабо виражена; очеревина - покриває спереду та з боків, зверху частково ззаду.

Кровопостачання міхура відбувається за рахунок гілок внутрішньої клубової артерії. Венозний відтік - однойменними венами. Лімфа відтікає у внутрішні клубові вузли. Іннервують міхур гілки верхнього та нижнього підчеревних сплетінь.

УІІ.СЕЧІВНИК

Сечівник (uretra) -частина сечового шляху, яка призначена для періодичного виведення сечі з сечового міхура назовні.Сечівник має різну будову у чоловіків та жінок.

 

ІУ СЕМЕСТР

ЛЕЦІЯ № 1

І. АНАТОМІЯ СТАТЕВОЇ СИСТЕМИ.

ЖІНОЧІ СТАТЕВІ ОРГАНИ.

До внутрішніх статевих органів відноситься: піхва, матка, маткові труби та яєчники.

1.ЯЄЧНИК (ovarium) - це парні жіночі статеві залози. Вони мають злегка сплющену овальну форму та блідувато - рожевий колір.

Довжина яєчника в середньому у дорослої жінки 3,5 - 4 см., ширина - 2 - 2,5см., товщина - 1-1,5 см., маса - 6 - 8 г. Яєчники розміщуються по обидві сторони матки, ззаду широких зв’язок, які прикріплюються до них задніми листками. Яєчник вкритий шаром зачаткового епітелію, під яким розміщується сполучнотканинна,білкова оболонка. Глибше розміщується кіркова речовина, в якій знаходиться багато первинних фолікулів, фолікули в різній стадії розвитку, жовті тіла. Внутрішнім шаром яєчника є мозковий, який складається з сполучної тканини, в якій проходять багаточисленні судини і нерви. Яєчники в організмі жінок виконують важливі функції:

1.Процес дозрівання та виходу в черевну порожнину яйцеклітин, здатних до запліднення.

Це процес направлений на здійснення основної функції жіночого організму - дітонародження. 2. Окрім генеративної, яєчники виконують ендокринну функцію. Являючись залозами

внутрішньої секреції, яєчники виробляють статеві гормони. Під дією цих гормонів в період

статевого дозрівання відбувається розвиток другорядних статевих ознак і статевих органів.

В період статевої зрілості статеві гормони приймають участь у циклічних процесах, які

готують організм жінки до вагітності.

Маткові труби, яєчники і зв’язки матки називають придатки матки

.

ІІ.МАТКОВІ ТРУБИ (tuba uterina, salpinx) - парний утвір 10 - 15 см. завдовжки. Ширина труби в різних місцях різна.

Функція: по трубі яйцеклітина переходить у матку.

Маткові труби розміщенні у верхньому краю широкої маткової зв’язки і мають такі частини: а) маткову частину - розміщена в стінці матки; б) перешийок - найвужча частина труби (2-3 мм), що прилягає до матки; в) ампулу - розширена частина труби, закінчується лійкою.

г) лійку - частина обернена до яєчника. По краях лійки розміщенні торочки труби, які оточують яєчник. Одна з торочок найдовша і прикріплюється до трубного кінця яєчника.

Порожнина маткової труби має 2 отвори:

матковий - відкривається в матку отвором, діаметром -1мм,

черевний - відкривається в порожнину очеревини.

Маткова труба має 3 основні оболонки:

1. Слизоваоболонка - - вислана одношаровим циліндричним війчастим епітелієм і утворює повздовжні складки.

2. М’язова оболонка - представлена непосмугованими м’язовими клітинами, які розміщені 2 шарами: а) внутрішнім (циркулярним) та б)зовнішнім (повздовжнім).

3. Серозна оболонка - утворена за рахунок широкої маткової зв’язки, що вкриває трубу.

Кров’ю маткову трубу забезпечують гілки маткової та яєчникової артерій.

Венозна кров відводиться в яєчникове та маткове венозні сплетіння.

Лімфа відтікає в поперекові лімфатичні вузли.

Іннервують гілки яєчникового та маткового піхвового сплетіння.

 

ІІІ.МАТКА (uterus) - порожнистий м’язовий орган, грушоподібної форми.

В ній розрізняють:

дно - верхня випукла частина тіла,

Тіло і

шийку - це частина матки між тілом та піхвою - 1 см. вона закінчується внутрішнім зівом. Шийка матки має циліндричну форму. В дитячому віці у жінок з недорозвитком статевих органів шийка матки конічної форми. В середині шийки проходить вузький канал шийки матки довжиною - 2,5 - 3 см. Канал закінчується отвором матки, який відкривається у піхву. Отвір матки спереду та ззаду обмежений товстими краями - передньою та задньою губами. У жінок, що не родили, отвір матки округлої форми, а у тих, що родили - у вигляді поперечної щілини. Канал шийки матки має слизову пробку, яка являє собою відокремлення його залоз. Слизова пробка затримує проникнення мікроорганізмів з піхви в матку. Порожнина матки має форму трикутника в верхніх кутках якого відкриваються отвори маткових труб. Довжина матки дорослої жінки рахуючи від зовнішнього зіва до внутрішнього покриття її дна в середньому 7 - 9 см. При цьому 2/3 загальної довжини приходиться на тіло та 1/3 на

шийку матки. Ширина матки області дна 4,5 - 5 см. Товщина стінок - 1 - 2см. Маса невагітної матки в нормі від 50 - 100 г. Стінки матки складаються з 4 оболонок. Слизова оболонка (ендометрій Внутрішній шар - має багато трубчастих залоз, покрита циліндричним одношаровим епітелієм. В слизовій оболонці матки тіла нема складок, а в

каналі шийки вона утворює складки у вигляді пальмових гілок. Слизова оболонка матки має дуже багато маткових залоз, які виділяють рідкий секрет лужної реакції, а залози слизової оболонки каналу шийки виділяють густий тягучий слиз. Цей слиз утворює пробку, які утримують пальмові складки. У статевозрілих дівчат та невагітних жінок слизова оболонка через кожні 28 днів переносить циклові зміни, тісно пов’язані з процесами, які відбуваються

у яєчнику. У той період, коли до зріла яйцеклітина знаходиться у матковій трубі слизова оболонка матки розростається та набрякає. Якщо не настало запліднення яйцеклітини, то поверхнева частина слизової оболонки відходить, і при цьому розриваються кровоносні судини. Цей цикл називається менструацією і триває 3 - 5днів. Потім слизова оболонка повністю відновлюється. Запліднення дорослої клітини сперматозооном відбувається в

матковій трубі. Далі запліднена клітина потрапляє крізь матковій отвір труби в порожнину матки й імплатується на поверхні розпушеної слизової оболонки матки. З цього періоду починається вагітність. 2.Підслизова оболонка.

3.М’язова оболонка або міометрій - найтовща оболонка матки. Представлена непосмугованими м’язовими клітинами з домішкою сполучнотканинних та еластичних волокон. М’язові клітини переплітаються між собою і ідуть у різних напрямах, хоча схематично цю оболонку поділяють на три шари: а) зовнішній - м’язові клітини, розміщені переважно в повздовжньому напрямі; б) середній - циркулярно розміщені клітини; в) внутрішній - дуже слабо виражений - поздовжньо розміщені клітини.У м’язовій оболонці розміщено багато кровоносних судин.

4.Серозна оболонка, або периметрій - утворена очеревиною. Ця оболонка переходить із сечового міхура на міхурну поверхню матки, починаючи з її шийки. При цьому утворюється міхурово-маткова заглибина. Далі серозна оболонка покриває дно, кишкову поверхню тіла матки, її шийку та незначну частину задньої стінки піхви. Листки

очеревини переходячи з бічних країв матки на бічну стінку таза, утворюють дублікатуру, або парні широкі маткові зв’язки, отже, серозна оболонка покриває майже всю матку, за винятком піхвової та частково надпіхвової частини шийки. Тобто матка належить до мезоперитонеальних органів. Матка фіксована 2 парними зв’язками. Найбільша з них, широка маткова зв’язка описана вище. У верхньому відділі цієї зв’язки розміщена маткова труба, а з задньою поверхнею зв’язки зрощений яєчник. Між листками широкої маткової зв’язки розміщені надяєчник та прияєчник - парні рудиментальні утвори. Широку маткову зв’язку умовно поділяють на 3 частини: а) найвища - обмежена зверху матковою трубою, а знизу яєчником та його власною зв’язкою; б) брижа яєчника - частина задньої пластинки зв’язки, яка переходить на брижовий край яєчника; в) брижа матки - найбільша частина зв’язки.

Кругла маткова зв’язка має довжину - 12 - 14см., поперечник 3 - 5 мм. і формою нагадує шнур. Вона починається від верхнього відділу краю матки, близько від початку маткової труби, проходить між листками широкої маткової зв’язки до глибокого пахвинного кільця. Далі переходить через пахвинний канал, виходить з нього через поверхневе пахвинне кільце і губиться в підшкірній клітковині лобкового горба та великої соромітної губи. Кругла маткова зв’язка побудована із сполучної тканини та непосмугованих м’язових клітин, а в товщі зв’язки проходять кровоносні судини та нерви. Матка має фізіологічну рухомість. Її положення може мінятися в зв’язку з наповненням органів малого тазу. Функція матки - в ній розвивається плід. Кров’ю матку забезпечує маткова, яєчникова та соромітна артерії. Венозна кров відтікає по однойменних венах. Лімфа від матки відтікає у поперекові, внутрішні клубові, крижові та глибокі пахвинні вузли. Іннервується матка гілками нижнього підчеревного сплетіння (симпатичні нерви) та тазовими нутряними нервами (парасимпатичні нерви).

ІУ.ПІХВА (vagina) - це еластична сполучно-тканинна м’язова трубка. Довжина у дорослої жінки близько 10 см.

Спереду прилягає до сечівника та сечового міхура, з заду - до прямої кишки. Стінки піхви з’єднаються між собою та у верхньому відділі навколо шийки матки частини піхви утворює куполоподібні заглибини - склепіння піхви. Розрізняють:передній, задній, правий та лівий бокові склепіння піхви. В найбільш глибокому задньому склепінні збирається вміст піхви, а при статевому акті сім’яна рідина. Стінки піхви складаються з слизової оболонки, м’язової оболонки та навколишньої клітковини. Слизова оболонка піхви яка являє собою змінену шкіру, вкрита багатошаровим епітелієм, має рожевий колір та поперечні зморшки, які забезпечують тягучість її при пологах. В

зрілому віці слизова оболонка стає тонкою, а зморшки її зникають. Залоз в слизовій оболонці піхви не має, але вона завжди має свою рідину та знаходиться в зволоженому стані за рахунок пропотівання рідини з кров’яних та лімфатичних судин, приєднання секрету шийних, маткових залоз, відторгнутих клітин епітелію піхви, мікроорганізмів, лейкоцитів. Ці виділення у здорової жінки мають слизовий характер, молочний колір, характерний запах та кислу реакцію. Таке середовище піхви зумовлене молочною кислотою, яка утворюється в процесі життєвої діяльності бацил та паличок піхви. Ці палички являються нормальною флорою піхви. Вони розщеплюють глікоген клітин епітелію слизової оболонки піхви до молочної кислоти. Кисла реакція утворює захисний фізіологічний бар’єр, який заважає розвитку патогенних мікроорганізмів, які проникають із зовнішнього середовища. Цей процес називається самоочищенням піхви. В зв’язку з характером мікроорганізмів прийнято розрізняти 4 ступені чистоти піхви. І - кислий характер, знаходяться тільки палички Дедерляйна та окремі епітеліальні клітини. ІІ - реакція залишається кислою, паличок стає мало, з’являється в невеликій кількості сапрофітна мікрофлора (коки, одиночні лейкоцити) Перша та друга ступень рахується нормальною. ІІІ ступінь - багато лейкоцитів, коків та інших видів бактерій, реакція лужна. ІY ступінь - різноманітна мікрофлора, взагалі патогенна (трихомонади, гонококи та

ін.), велика кількість лейкоцитів. При двох останніх ступенях чистоти піхви утворюються умови для розвитку пат

процесу.