Показники діяльності установ охорони здоров’я в Україні

 

РОКИ	КІЛЬКІСТЬ ЛІКАРНЯНИХ УСТАНОВ, тис.	КІЛЬКІСТЬ ЛІКАРНЯНИХ ЛІЖОК
Тис.	На 1000 населення
	3,9		135,5
	3,9		135,2
	3,9		132,6
	3,9		130,9
	3,9		129,3
	3,9		125,1
	3,7		114,6
	3,4		100,2
	3,3		97,0
	3,3		96,5
	3,3		95,0
	3,2		96,6

 

 

Таблиця

КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ В РОЗРАХУНКУ НА ОДНОГО ЛІКАРЯ

В УКРАЇНІ

 

 

Роки	Кількість населення в розрахунку на одного лікаря

 

Таблиця

 

КІЛЬКІСТЬ СТАНЦІЙ (ВІДДІЛЕНЬ) ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ УКРАЇНИ

РОКИ	КІЛЬКІСТЬ

 

Таблиця

ПОКАЗНИКИ УМОВНОГО ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

 

(умовно здоровими вважаються всі, окрім інвалідів і тих, хто знаходиться на диспансерному обліку в спеціальних лікарняних закладах)

 

РОКИ	ПОКАЗНИКИ УМОВНОГО З ДОРОВ’Я
	62,6
	60,8
	58,9
	56,9
	55,3
	53,7
	51,9
	5,0
	48,0
	46,6
	60,8
	60,0

Таблиця

ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

РОКИ	КІЛЬКІСТЬ ЛІКАРІВ УСІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ	КІЛЬКІСТЬ СЕРЕДНЬОГО МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ
Тис.	На 1000 населення	Тис.	На 1000 населення
		44,0		117,5
		44,4		119,4
		43,8		115,8
		44,4		115,7
		44,1		114,2
		45,1		116,5
		45,2		115,0
		45,1		112,7
		45,5		111,7
		46,0		111,9
		46,2		110,3
		46,8		110,0

 

Джерело: Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році. – К., 2003. – С. 112, 427 – 428.

 

 

Тема 7: Правова статистика

План

1. Поняття правової статистики та історія її розвитку в Україні. Предмет, об’єкти, завдання, галузі правової статистики.

2. Джерела статистичної інформації про правові явища (процеси)

3. Групування та класифікації у правовій статистиці.

4. Основні показники правової статистики та напрямки аналізу статистичних даних про правові явища (процеси).

1. Поняття правової статистики та історія її розвитку в Україні.Предмет, об’єкти, завдання, галузі правової статистики.

Правова статистика—це одна з галузей статистичної науки. На території України термін «правова статистика» став застосовуватися лише з 1980 р., коли вийшов в світ навчальний посібник з такою ж назвою. До цього навчальна дисципліна і підручники мали назву «Судова статистика».

Історично назва «судова статистика» склалася за часів царської Росії. Тоді ще не існували статистика органів дізнання і попереднього слідства, адміністративно-правова статистика та інші галузі статистики. У науковий обіг термін «судова статистика» було введено на початку 30-х років XX ст., коли виникла концепція так званого «судового права», яке повинно було повністю замінити такі наукові дисципліни, як кримінальний та цивільний процес, а також організацію судових та правоохоронних органів. Проте ця концепція не витримала перевірки часом і повністю зникла з наукового обігу наприкінці 30-х років. Але назва навчальної дисципліни «судова статистика» зберігалася ще до початку 80-х років.

Термін «правова статистика» на відміну від терміна «судова статистика» значно краще характеризує сутність даної навчальної дисципліни, яка своїми показниками відображує кількісну сторону різних соціальних явищ, пов’язаних із застосуванням норм права і реалізацією правової відповідальності: визначає рівень, структуру та динаміку, причини та прояви різних правопорушень і заходи боротьби з ними в конкретних умовах простору і часу.

Організаційно правова статистика на терені Російської імперії, до складу якої входила й Україна, почала формуватися з 1802 р., коли були утворені Міністерство внутрішніх справ і Міністерство юстиції. Вони стали систематично одержувати і досліджувати дані про різні кримінально-правові явища. Вагомий внесок в розвиток правової статистики цього періоду, особливо з 60-х років XIX ст., зробили вчені. Тоді з’являється значна кількість наукових праць, завдяки яким кримінальна статистика була істотно вдосконалена.

Судовою реформою 1864 р. були передбачені щорічні публікації даних про усі кримінальні справи. В 1872—1909 рр. діяла «купонна система» реєстрації кримінальних справ, що дозволяло Міністерству юстиції стежити за рухом кожної кримінальної справи. Сутність «купонної системи» полягала в тому, що до кожної порушеної кримінальної справи підшивався спеціальний зошит (відомості про провадження справи), який складався з 12 купонів. Кожний купон відображав ту чи іншу стадію розгляду кримінальної справи. Заповнення купонів було обов’язковим. Це робили особи, які розглядали кримінальну справу, і вони ж несли персональну відповідальність за повноту і достовірність відповідних даних. Таким чином, «купонна система» дозволяла контролювати рух кожної кримінальної справи і встановлювати, які процесуальні дії щодо неї проваджені. Після скасування «купонної системи» важко було відповісти на запитання, де знаходиться та чи інша кримінальна справа і які процесуальні дії щодо неї були проваджені.

У 1918 р. було прийняте перше положення про організацію державної статистики в країні. Відповідно до нього в органах державної статистики були введені відділи «моральної статистики», які збирали дані про усі аморальні явища: правопорушення, злочини, алкоголізм, самогоноваріння, безпритульність неповнолітніх тощо. Такі відділи одержували відомості від усіх органів, які вели боротьбу з тим чи іншим аморальним проявом.

Наприкінці 30-х років ХХ ст. відділи «моральної статистики» були ліквідовані. Уся правова статистика організаційно стала будуватися лише за відомчою підпорядкованістю. Органи, що вели боротьбу з правопорушеннями, надсилали звіти тільки своєму вищому органу. Тривалий час навіть бланки документів первинного обліку не були уніфіковані.

За ініціативою органів прокуратури з 1961 р. стали впроваджуватися єдині бланки первинних документів для реєстрації злочинів в органах внутрішніх справ і прокуратури. З цього часу і починає функціонування єдина система реєстрації злочинів.

Починаючи з 1988 р. усі правоохоронні органи повинні подавати до обласних управлінь державної статистики (або до управлінь статистики міст Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим) звіти про виявлені факти правопорушень і свою діяльність, крім даних про оперативно-розшукову діяльність. З цього ж року було знято і завісу таємничості з показників правової статистики.

Показники правової статистики дають змогу визначити рівень правопорядку в суспільстві завдяки цифровій характеристиці усіх правопорушень, розглянутих правоохоронними органами. Використовуючи дані правової статистики, можна також охарактеризувати діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури, органів суду, виправно-трудових закладів, арбітражу, нотаріату та інших органів, які виконують функції юрисдикції, виявити недоліки, що мали місце у роботі цих органів.

Перша і головна мета правової статистики — це цифрова характеристика і облік усіх правопорушень, які розглядаються в правоохоронних органах (органах внутрішніх справ, прокуратури, органах суду, органах державної безпеки, виправно-трудових закладах, арбітражу, нотаріату та інших державних органах, які займаються розглядом правових явищ), а також заходів, спрямованих на боротьбу з цими правопорушеннями. Друга мета правової статистики — дати цифрову характеристику діяльності усіх правоохоронних органів, оцінити її ефективність завдяки розробленій системі показників, а також визначити додержання законності в їх роботі.

Предмет правової статистики — це кількісна сторона тих явищ і процесів, які відносяться до сфери діяльності правоохоронних органів і пов’язані із застосуванням норм права та реалізацією правової відповідальності у нерозривному зв’язку з їх якісною стороною в конкретних умовах простору і часу.

Особливістю предмета правової статистики є те, що вона характеризує лише ті правові явища, які розглядалися правоохоронними органами. Якщо ті чи інші явища з якихось причин не зареєстровані, то правова статистика їх не вивчає. Для встановлення рівня цих фактів необхідно проводити кримінологічні та соціологічні дослідження. (В кримінології, наприклад, існує термін «латентна злочинність». Він характеризує ті злочини, які внаслідок дії різних причин і умов не були зареєстровані, але вчинені. Правова статистика про ці злочини не має ніякого уявлення.)

Предмет правової статистики обумовлює і основні завдання, які має вирішувати ця галузь статистичної науки:

1) показники правової статистики повинні бути надійною базою для розробки державної політики у сфері боротьби із злочинністю та іншими правопорушеннями, сприяти побудові правової держави;

2) здійснювати всебічний облік, збирання, аналіз та узагальнення статистичної інформації про правові явища;

3) розроблювати і впроваджувати систему обліку і обчислення показників, які ґрунтуються на результатах наукових досліджень, міжнародних стандартах та рекомендаціях;

4) забезпечувати вірогідність, об’єктивність, оперативність, стабільність та цілісність статистичної інформації з метою розробки єдиної програми, статистичного обліку правових явищ, які використовуватимуться і для розробки нових законодавчих актів;

5) забезпечувати доступність, гласність та відкритість зведених статистичних даних про правові явища.

На нашу думку, для реалізації цих завдань в повному обсязі слід побудувати єдину, а не відомчу систему органів правової статистики, а також вдосконалити роботу аналітичних підрозділів у системі правоохоронних органів.

Взаємозв’язок правової статистики із загальною теорією статистики. Правова статистика тісно пов’язана із загальною теорією статистики, яка на статистики підставі математичних методів розробляє теоретичні основи побудови тих чи інших показників, котрі можна використовувати незалежно від галузі статистики. Застосовуючи методи загальної теорії статистики і показники, розроблені нею, правова статистика дозволяє вивчати правові явища та їх прояви з різних боків.

Наприклад, загальною теорією статистики розроблено механізм обчислення відносної величини інтенсивності. Правова статистика, використовуючи цей показник, обчислює коефіцієнт злочинності для характеристики криміногенності регіонів та їх порівняння, а також коефіцієнт поширеності цивільних і адміністративних справ в регіоні. Загальна теорія статистики розробила механізм обчислення та використання відносної величини структури, а правова статистика, застосовуючи її, має змогу обчислити структуру кримінальних, цивільних та адміністративних справ за різними класифікаційними ознаками; визначити відсоток розкриття злочинів, який на практиці враховується для характеристики якості роботи органів попереднього слідства та карного розшуку.

Етапи і методи правової статистики. Кожне статистичне дослідження в правовій статистиці проходить шість етапів: підготовчий; статистичного спостереження; зведення та групування даних статистичного спостереження; аналізу статистичних даних та обчислення узагальнюючих показників; науково-теоретичного аналізу; друкування зведених статистичних даних (детальніше ці етапи висвітлені в попередньому розділі).

При проведенні статистичного дослідження в правовій статистиці можна використовувати різні методи:

1) масового статистичного спостереження; 2) групувань; 3) табличний; 4) графічний; 5) відносних величин; 6) середніх величин; 7) індексний; 8) кореляції; 9) інші математичні методи.

Один з найголовніших методів статистики — метод масового статистичного спостереження. Значення даного методу полягає в тому, що, використовуючи закон великих чисел, правова статистика має змогу одержати вірогідні, науково вагомі та об’єктивні первинні дані про правові явища і процеси, які нас цікавлять. Подальша обробка цих даних дає можливість виявити і встановити існування тих чи інших статистичних закономірностей. Лише тоді, коли зібрана достатня кількість фактів, можливо дійсно встановити існування або відсутність закономірностей. Сутність статистичного спостереження полягає в науково організованому збиранні і реєстрації різних фактів правових явищ за розробленими до початку спостереження документами первинного обліку.

Метод групувань—це виділення в досліджуваному явищі найважливіших типів, характерних груп та підгруп за істотними ознаками (наприклад, групування усіх вчинених злочинів за їх видами; розподіл осіб, які вчинили злочини, за віком, статтю, родом занять; розподіл усіх адміністративних справ за видами правопорушень тощо). Застосування цього методу дає можливість здійснити класифікацію та типологізацію правових явищ і процесів, що вивчаються.

Табличний та графічний методи дають змогу одержати наочне і раціональне викладення статистичних даних, які одержані внаслідок або проведеного статистичного спостереження, або статистичного зведення, або після проведеного статичного аналізу даних.

Метод відносних величин — це спосіб відображення кількісного співвідношення між правовими та іншими соціальними явищами. Залежно від того, з якою метою застосовується цей метод, можна здійснити територіальні порівняння, охарактеризувати склад сукупності, зробити висновки про зміну явища протягом певного періоду.

Метод середніх величин полягає в обчисленні узагальнюючих показників, які характеризують типовий розмір ознаки в конкретних умовах простору і часу. Завдання цього методу— одним показником дати характеристику рівня розвитку ознаки у всіх одиниць однорідної статистичної сукупності.

Індексний метод дає змогу охарактеризувати зміну рівня сукупності явищ в часі чи в просторі або порівняти його з плановим завданням, нормою, стандартом.

Кореляційний метод — це встановлення і вимірювання Щільності взаємозв’язку різноманітних явищ суспільного життя.

Інші математичні методи залежно від галузей правової статистики використовуються у міру необхідності.

Галузі правової cтатистики. Правова статистика вивчає різні правові явища. Залежно від характеру, обсягу та органів, які одержують і подають статистичну інформацію, правову статистику можна поділити на такі галузі:

1) статистика конституційного судочинства; 2) кримінально-правова статистика; 3) цивільно-правова статистика; 4) адміністративно-правова статистика; 5) статистика прокурорського нагляду; 6) статистика дисциплінарних правопорушень; 7) господарсько-правова статистика.

У деяких літературних джерелах можна зустріти й інший розподіл правової статистики на галузі. Вважаємо, що виділення наведених галузей є найбільш вдалим і відповідає дійсному рівню розвитку правової статистики на сучасному етапі, а також структурі правоохоронних і правозастосовних органів держави.

Статистика конституційного судочинства характеризує діяльність Конституційного Суду України: скільки було виявлено порушень конституційного законодавства, скільки справ було розглянуто Конституційним Судом і які рішення були прийняті.

Кримінально-правова статистика характеризує увесь комплекс заходів по боротьбі зі злочинністю; дає кількісно-якісну характеристику всіх вчинених злочинів, осіб, які вчинили злочини, а також покарань. Своїми показниками вона характеризує і відтворює усі стадії кримінального процесу, дає характеристику рівня, структури і динаміки злочинності. Кримінально-правова статистика є основною інформаційною базою кримінології. Слід звернути увагу на те, що правова статистика характеризує не усі вчинені злочини, а лише ті, які були виявлені, зареєстровані і по яких провадилися ті чи інші слідчі дії або застосовувалися заходи адміністративного чи громадського впливу.

Кримінально-правова статистика залежно від стадій кримінального процесу складається із таких розділів, органічно пов’язаних між собою: а) статистика органів дізнання та попереднього слідства; б) статистика кримінального судочинства; в) статистика виконання вироків.

Статистика органів дізнання та попереднього слідства характеризує різні сторони діяльності державних органів, які займаються розслідуванням злочинів і виявленням осіб, що їх вчинили. До них відносяться органи дізнання, які функціонують відповідно до ст. 101 Кримінально-процесуального кодексу України; слідчі органи органів внутрішніх справ, прокуратури, державної безпеки. До цього розділу кримінально-правової статистики входять показники про кількість зареєстрованих злочинів, кількість виявлених осіб, які вчинили злочини, а також облік заходів по розслідуванню злочинів, строки розслідування, кількість розкритих злочинів, характеристика застосування запобіжних заходів тощо.

Статистика кримінального судочинства просліджує роботу органів суду по розгляду кримінальних справ. Завдяки цьому розділу можна охарактеризувати кількість кримінальних справ, які надійшли до суду; кількість підсудних; кількість засуджених осіб, кількість виправданих осіб; кількість справ, які були розглянуті в наглядовій та касаційній інстанціях, і наслідки цього розгляду, строки розгляду справ, а також процесуальні дії суду.

Статистика виконання вироків лає уявлення про діяльність органів, які виконують визначені судовими вироками покарання. Цей розділ характеризує облік усіх засуджених з розподілом за видами покарань; облік діяльності органів суду і виправно-трудових закладів по умовно-достроковому звільненню від покарань і заміні покарання більш м’яким, а також рішення про переведення з одного виправно-трудового закладу до іншого тощо.

Таким чином, показники кримінально-правової статистики, з одного боку, характеризують рівень, структуру та динаміку злочинності і судимості, а з іншого – діяльність органів дізнання, попереднього слідства, органів суду, органів виконання вироків по здійсненню кримінальної правозастосовної практики.

Цивільно-правова статистика характеризує облік усіх Цивільних справ, які знаходилися на розгляді в судових органах, облік наслідків судової діяльності по розгляду цивільних справ, а також облік цивільних правовідносин, що посвідчуються в адміністративному, нотаріальному або безперечному судовому впровадженні (наприклад, посвідчення нотаріусом заповіту, посвідчення судом стажу роботи та ін.).

Відповідно до вимог цивільного процесу і характеру установ, які його здійснюють, цивільно-правова статистика розділяється на такі підрозділи: а) статистика цивільного судочинства; б) статистика виконання судових рішень.

Статистика цивільного судочинства відображує роботу органів суду по розгляду цивільних справ, які надійшли до них; облік основних процесуальних дій; строки розгляду цивільних справ; кількість винесених судових рішень; облік кількості справ, які були розглянуті судами касаційної і наглядової інстанцій, і які рішення по ним були прийняті; облік діяльності нотаріальних органів тощо.

Статистика виконання судових рішень відображує діяльність судових виконавців по виконанню рішень суду з цивільних справ.

Адміністративно-правова статистика характеризує кількість виявлених і зареєстрованих правопорушень; кількість осіб, які вчинили ці правопорушення; види адміністративних стягнень, які були накладені на осіб, а також показники діяльності різних державних органів, які мають право накладати адміністративні стягнення.

Статистика прокурорського нагляду характеризує діяльність органів прокуратури по нагляду за додержанням законності в різних сферах життя держави.

Статистика дисциплінарних правопорушень відображає трудову дисципліну на державних підприємствах. Ці дані повинні подаватися керівниками підприємств, вони обов’язково вносяться до статистичної звітності різних міністерств і відомств.

Господарсько-правова статистика характеризує діяльність органів арбітражу по розгляду господарських спорів між юридичними особами.

Таким чином, правова статистика, поділяючись на наведені галузі, дає змогу вивчати правові явища з різних сторін, але завжди галузі правової статистики пов’язані між собою і їх комплексне застосування дозволяє вивчати закономірності в розвитку правових явищ.

Структура статистичного апарату в органах суду, прокуратури та в органах внутрішніх справ. Керівництво статистичною роботою судових органів покладено на Міністерство юстиції України, де є самостійний відділ судової статистики. Цей відділ розробляє табель статистичної звітності, розробляє і друкує бланки статистичної звітності та інструкції по їх заповненню, одержує і зводить статистичні дані про діяльність органів суду по розгляду кримінальних, цивільних та адміністративних справ, а також про діяльність органів нотаріату, адвокатів, експертних установ. На базі аналізу всіх даних відділ статистики складає узагальнення, огляди та доповіді, а також друкує статистичні збірники.

В обласних управліннях Міністерства юстиції є спеціальні консультанти і старші консультанти по статистиці, які контролюють надходження первинних документів і звітності районних органів; проводять інструктаж різних органів юстиції районного рангу відносно того, як треба вести первинний облік, заповнювати документи первинного обліку і бланки статистичної звітності.

За усі статистичні дані, які надсилаються до обласного відділу юстиції, несуть персональну відповідальність голова районного суду, керівник нотаріальної контори, голова експертної установи та ін. Персональну відповідальність несе і кожна окрема особа, яка заповнила і підписала той чи інший документ первинного обліку. Тому, наприклад, заповнювати статистичну картку на підсудного повинен лише суддя, який розглядав кримінальну справу по суті.

Керівництво статистичною роботою в органах прокуратури проводиться відділом статистики, який підпорядковується одному із заступників Генерального прокурора України. Цей відділ розробляє показники статистичної звітності органів прокуратури, розробляє і друкує бланки статистичної звітності і інструкції по їх заповненню і поданню органами прокуратури. На підставі узагальнення та аналізу статистичних даних цей відділ готовить і друкує аналітичні збірники, доповіді.

В прокуратурі області наказом прокурора області призначається спеціальний помічник прокурора області, який відповідає за усю статистичну роботу: він перевіряє, як організовано первинний облік в прокуратурах районів області, проводить інструктаж про порядок ведення обліку та заповнення документів первинного обліку для районних прокуратур області, аналізує усі звіти районних прокуратур, а також складає статистичні звіти про роботу прокуратури області, які в суворо обумовлені строки подаються у відділ статистики Генеральної прокуратури України.

В районних та міських прокуратурах відповідальність за усю статистичну роботу несе прокурор відповідного рівня. Він повинен контролювати порядок ведення документів первинного обліку в межах конкретної прокуратури, а також складати усі бланки статистичної звітності, яка подається в прокуратуру області. Перекладати цю роботу на інших осіб прокурор району (міста) області не має права, тому що він завжди несе персональну відповідальність за якість поданих первинних і зведених статистичних даних.

Керівництво статистичною роботою в органах внутрішніх справ покладено на Головне інформаційне бюро Міністерства внутрішніх справ України (ГІБ МВС), яке функціонує як самостійний підрозділ у складі Міністерства внутрішніх справ. ГІБ МВС розробляє бланки документів первинного обліку (документів, які характеризують роботу органів попереднього слідства і органів дізнання, з 1961 р. — разом з відділом статистики Генеральної прокуратури), друкує інструкції по їх заповненню (також разом з прокуратурою), одержує і зводить показники статистичної звітності, які подані в масштабах окремих областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя), проводить їх аналіз, обчислює усі показники (деякі з них —лише ГІБ, наприклад, коефіцієнт злочинності в Україні в цілому і в межах окремих територій), складає щорічні огляди про рівень злочинності, її структуру, динаміку, тенденції її зміни і наслідки боротьби зі злочинністю в масштабах окремих територій і усієї країни в цілому.

В обласному управлінні внутрішніх справ усією статистичною роботою займається інформаційне бюро, яке здійснює постійний контроль за поданням та якістю заповнення документів первинного обліку, які щодобово надходять із рай(міськ)відділів внутрішніх справ, а також зведенням усіх даних в масштабах області.

В районних, міських відділах внутрішніх справ статистичну роботу проводить співробітник по веденню обліково-реєстраційної та статистичної роботи. Він повинен своєчасно збирати і реєструвати документи первинного обліку в журналі реєстрації і щодобово передавати їх до інформаційного бюро управління внутрішніх справ області.

Персональну відповідальність за своєчасне і якісне заповнення та реєстрацію усіх первинних документів несе особа, яка розглядає кримінальну справу по суті (працівник органу дізнання, слідчий або інша особа).

Звіт про роботу районного, міського відділу органу внутрішніх справ складається його начальником, який несе персональну відповідальність за усі статистичні дані.

Починаючи з 1968 р. всі правоохоронні органи повинні подавати звітність в органи державної статистики. Так, усі 29 органів та установ, які мають право накладати адміністративні стягнення, обов’язково щорічно надсилають звіт за формою 1-АП в обласне статистичне управління.

Значення даних правової статистики для зміцнення законності і правопорядку в країні. Дані правової статистики мають велике наукове і практичне значення. Статистика взагалі – це барометр соціального життя країни. Правова статистика своїми показниками завжди характеризує тенденції зміни законодавчої, правоохоронної та правозастовної діяльності державних органів.

Дані, які характеризують роботу органів внутрішніх справ, дають змогу встановити, які недоліки є в їх роботі, які досягнення вони мають у справі розкриття злочинів, яка тенденція в тому чи іншому регіоні по зниженню або по зростанню криміногенної обстановки і які заходи необхідні для поліпшення умов життя в тому чи іншому регіоні.

Показники, які характеризують роботу органів суду, дають змогу встановити навантаження на кожного окремого суддю, тривалість розгляду справ, якість їх розгляду, застосування тих чи інших видів покарань.

Виключно важливе значення мають статистичні дані для виявлення усіх фактів порушення законності в країні.

Завжди в усіх звітах обов’язково окремо наводиться кількість справ, які розглянуті з порушенням процесуальних строків.

Кримінально-правова статистика дає вичерпну, науково обґрунтовану інформацію про тенденції та закономірності в розвитку злочинності, її рівень, структуру, динаміку, особу злочинця, причини і умови існування злочинності, а також про позитивні та негативні наслідки роботи правоохоронних органів по її попередженню. Усе це дозволяє прогнозувати і розробляти науково обґрунтовані заходи щодо попередження окремих видів злочинів і вдосконалення кримінального законодавства.

Статистичні дані дають змогу вирішити питання про матеріально-технічне і фінансове забезпечення та дислокацію різних правоохоронних органів, проектування штатного розкладу, а також інші питання організаційно-управлінського характеру.

Таким чином, головними формами використання статистичних даних правової статистики є: оперативне керівництво роботою правоохоронних органів, контроль за їх діяльністю; узагальнення судової і прокурорської практики вивчення і попередження злочинності; вирішення питань матеріально-технічного і фінансового забезпечення; зміни в законодавстві, а також використання статистичних даних для наукових досліджень.

Сутність і організаційні форми статистичного спостереження правових явищ та процесів. Статистичне спостереження — це планомірне, систематичне, науково організоване збирання даних про явища суспільного життя шляхом реєстрації їх істотних ознак. Усі дані, які ми одержуємо під час проведення статистичного спостереження, на наступних етапах статистичного дослідження можуть істотно вплинути на вірогідність теоретичних і практичних висновків. Найважливішими завданнями статистичного спостереження є:

повнота одержання даних, тобто усі явища і процеси повинні бути зареєстровані в повному обсязі;

вірогідність, об’єктивність відображення явищ, що реєструються;

порівнянність одержаних даних, тобто слід таким чином збирати дані, щоб їх можна було порівняти з даними, які були одержані раніш і в інших територіальних одиницях.

Статистичне спостереження відповідно до вимог статистичної науки має бути всебічно продуманим, добре підготовленим і чітко організованим. Воно складається з чотирьох елементів:

1) проектування спостереження – це розробка плану статистичного спостереження, який обов’язково охоплює програмно-методологічні та організаційні питання його проведення;

2) підготовка спостереження – це підготовка інструментарію спостереження (друкування бланків, перевірка реєстрів об’єктів, які повинні подавати дані, підготовка осіб, які здійснюватимуть спостереження, а також проведення пробного спостереження (наприклад, до проведення перепису населення України в 1999 р. потрібно провести пробний перепис в Марійському районі Донецької області1);

3) проведення спостереження — це процес реєстрації фактів і явищ;

4) контроль одержаних даних.

До організаційних форм проведення статистичного спостереження відносяться звітність та спеціально організовані статистичні спостереження.

Звітність – це така форма статистичного спостереження, яка характеризує систему взаємопов’язаних показників, котрі дають змогу одержати дані наслідків роботи підприємства, установи або організації за звітний період, що періодично подаються у вигляді встановлених законодавством звітних документів (статистичних звітів) статистичним та іншим контролюючим та вищим органам за підписом осіб, які відповідають за своєчасне подання і вірогідність цих даних. Тобто, це така форма статистичного спостереження, при якій кожна установа за єдиними бланками в суворо затверджені строки (кожний квартал, півріччя або за рік) подає своєму вищому органу і органу державної статистики документально обґрунтовані дані.

В Україні звітність є основною організаційною формою статистичного спостереження, тому що вона дає змогу одержати дані, які характеризують діяльність підприємства з різних боків, оперативно керувати розвитком соціальних явищ і процесів в суспільстві, може застосовуватися для проведення наукових досліджень. Зміст звіту, його форма та термін подання встановлюються вищим статистичним органом країни (зараз це Держкомітет статистики України).

Але не усі суспільні явища і процеси можна охопити статистичною звітністю. Є такі сфери діяльності суспільства, які можна встановити лише шляхом опитування громадян (наприклад, структура прибутків і витрат населення, особливості детермінації окремих видів злочинів).

Для одержання даних, які не відображені у звітності, здійснюються спеціально організовані статистичні спостереження. Вони можуть проводитися для уточнення і перевірки звітних даних та даних, одержаних при проведенні перепису. В цьому разі таке спостереження називається контрольним. Спеціально організовані статистичні спостереження можуть проводитися і для вирішення самостійних наукових завдань, особливо з метою прийняття важливого управлінського або політичного рішення.

До спеціально організованих статистичних спостережень належать переписи, різні види опитувань, одноразові обліки, суцільне обстеження. Найбільше значення тут мають переписи, які дають певну характеристику масового явища станом на ту чи іншу дату або певний момент часу. Класичний приклад – перепис населення, тому що дані про склад родини рідну мову та інші можна одержати лише при проведенні перепису всього населення країни.

Більшість вчених вважають, що в майбутньому спеціально організовані спостереження матимуть значно більше значення, ніж зараз.

План та мета статистичного спостереження. Науково-організаційне проведення статистичного дослідження неможливо без розробки детально продуманого його плану, особливо без розробки плану статистичного спостереження, який складається з двох груп питань: 1) програмно-методологічних та 2) організаційних.

Програмно-методологічні питання спостереження включають до себе формулювання гіпотези, розробку понятійного апарату дослідження, з’ясування мети спостереження, визначення джерел інформації, розробку програми та процедури спостереження, визначення методів і засобів аналізу одержаних статистичних даних з метою їх наступного використання та інші питання методологічного забезпечення дослідження.

Зрозуміло, що головне —це мета Спостереження, тому що кожне явище можна вивчати з різних боків залежно від того, що ми хочемо вивчати. Наприклад, вивчаючи особу злочинця, слід спочатку сформулювати, які її особливості нас цікавлять. Зрозуміло, якщо ми вивчатиме причини і умови окремих видів злочинів, нас будуть цікавити зовсім інші характерні особливості. Залежно від сформульованої мети необхідно реєструвати різні ознаки того чи іншого явища.

Мета — це пізнавальне завдання спостереження. Метою статистичного спостереження є необхідність збирання високоякісного статистичного матеріалу на базі обґрунтованого визначення ознак досліджуваного явища, щоб внаслідок проведеного аналізу можна було одержати реальну характеристику досліджуваних явищ і