Показники статистики житлово-комунального обслуговування населення

 

Показники статистики житлово-комунального господарства об’єднуються в такі основні групи:

· Житловий фонд, нове будівництво, реконструкція та знесення;

· Житлові умови проживання;

· Обслуговування та фінансування житлового фонду.

Джерела статистичної інформації про житлово-комунальне господарство:

· Звіти житлових організацій;

· Інвентаризація. Її проводять спеціальні організації (бюро технічної інвентаризації), що знаходяться в складі житлових та комунальних організацій місцевих адміністрацій. При цьому одержують дані про місцезнаходження, призначення, належність та оцінку будови, її головні будівельні ознаки, дату спорудження будови та її технічний стан.

Характеристика житлового фонду за окремими ознаками проводиться за допомогою його групування за такими типами:

· За призначенням приміщень – житлові, не житлові;

· За правом власності – місцевих адміністрацій, кооперативних підприємств, в особистій власності.

· За типом будови – щодо матеріалу стін та перекрить.

· За поверховістю – мало­ (1-2), середньо- (3-5), багато- (6-15) та високо поверхові (вище 15 поверхів).

· За внутрішнім благоустроєм – електричне освітлення, вода, газ, каналізація, сміттєпровід та ін.

· За технічним станом – показники рівня зносу.

Вивчення житлових умов має важливе значення для визначення розмірів, розміщення, структури житлового будівництва, для визначення типів будинків та типів квартир. При цьому вивчення житлових умов провадиться в двох напрямках:

1.Кількісна та якісна характеристика житлових умов. Вона дозволяє визначити рівень забезпеченості населення житлом.

- Щільність заселення характеризується середньодушовою забезпеченістю житловою площею.

- Показник ізольованості житла залежно від завдань дослідження може бути виражений у вигляді процентного співвідношення чисельності сімей та одинаків, що мають окрему квартиру, до загальної кількості сімей та одинаків (коефіцієнт посімейного розселення), або у вигляді відношення квартир, що заселені однією сім’єю, до загальної кількості заселених квартир (коефіцієнт ізольованості жител).

2.Економічні умови користування житлом, тобто визначення витрат населення, пов’язаних з користуванням житлом. Поряд з абсолютним показником житлових витрат та їх питомою вагою в доходах сім’ї, обчислюється відносний показник – коефіцієнт житлових витрат, – в якому береться до уваги чисельність сімей.

Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) виконує важливу роль в підвищенні добробуту населення, бо має надавати максимум життєвих зручностей і створювати умови для зростання культурного рівня населення. Разом з іншими галузями сфери послуг ЖКГ сприяє зростанню вільного часу у людей, які за рахунок його раціонального та плідного використання одержують більше можливостей для ідейного та духовного зростання, організації розумного дозвілля, виховання дітей.

Житлове господарство е однією з важливих галузей народного господарства, що має своїм завданням задоволення житлово-побутових потреб населення репну умов для його повноцінного відпочинку. Житлова І статистика вивчає рух житлового фонду, його стан та житлові умови населення.

Джерелами статистичного вивчення житлового фонду є: звіти житлових організацій, інвентаризації та переписи (або одночасні обліки) житлового фонду. Інвентаризацію проводять спеціальні організації-бюро технічної інвентаризації, Що входять до складу житлових та комунальних організацій. При цьому одержують дані
про місцезнаходження, призначення, належність та оцінку будови, її головні будівельні ознаки, дату побудови
та технічний стан. Для характеристики житлового фонду за окремими ознаками провидять його статистичне групування.

Вивчення підтримання у постійно справному стані самої будівлі та створення необхідних умов мешканцям, що в них живуть, визначають завдання статистики експлуатації. Господарчо-фінансові плани та річні бухгалтерські звіти будинкоуправлінь містять необхідну інформацію для вивчення експлуатаційної діяльності житлового господарства, її аналіз виявляє структуру доходів та витрат житлового господарства, середні їх рівні на одиницю площі, дозволяють побудувати ряди динаміки, а також вивчити фактори, що впливають на зміну доходів та витрат житлового господарства.

Вивчення житлових умов має важливе значення для визначення розмірів, розміщення, структури житлового будівництва, для визначення типів будинків та типів квартир При цьому вивчення житлових умов здійснюють у трьох напрямах: кількісна та якіснахарактеристика житлових умов, економічні умови користування житлом,

Кількісна характеристика житлових умов дозволяє визначити рівень забезпеченості населення житлом.

Щільність заселення характеризується середньодушовою забезпеченістю житловою площею. Показник ізольованості житла, в залежності від завдань дослідження, можебути виражений або у вигляді процентного співвідношення чисельності сімей та одинаків, що мають окрему квартиру, до загальної кількості сімей та одинаків (коефіцієнт посімейного розселення), або у вигляді відношення квартир, що заселені однією сім'єю до загальної кількості заселених квартир (коефіцієнт ізольованості жител).

Для повноти характеристик житлових умов населення треба виявити економічні умови користування житлом, тобто визначити витрати населення, пов'язані з користуванням квартирою. Поряд з абсолютним показником житлових витрат та їх питомою вагою у доходах сім'ї» обчислюють відносний показник — коефіцієнт житлових витрат, в якому береться до уваги чисельність сімей.

Піклування про благоустрій населених місць покладається на комунальне господарство, що має забезпечити найбільш зручні умови проживання населення у даному населеному пункті та створювати нормальні умови діяльності підприємствам та організаціям шляхом розвитку, експлуатації та утримання його технічного, інженерного обладнання та інших видів благоустрою.

Комунальне господарство складається з великої кількості різних за призначенням і технологією виробництва підприємств та господарств, їх можна розділити на такі групи:

· санітарно-технічні підприємства — водогін та каналізація;

· енергетичні підприємства — міські електромережі, газове господарство, підприємства об'єднаних котлових та теплових мереж;

· готельне господарство.

Комунальне господарство має забезпечувати найбільш зручні умови проживання населення в конкретному населеному пункті. Вона складається з великої кількості різних за призначенням і технологією виробництва підприємств та господарств. Умовно їх поділяють на групи:

· Санітарно-технічні підприємства – водогін та каналізація;

· Енергетичні підприємства – міські електромережі, газове господарство, підприємства об’єднаних котелень та теплових мереж.

Основними показниками, що наведені в річному статистичному техніко-експлуатаційному звіті про роботу водопроводу, е кількість водозабірних вузлів, артезіанських свердловин та насосних станцій, а також встановлена потужність насосних станцій першого підняття. Під роботою водогону розуміють піднімання води на певну висоту або дотримання у трубопроводах відповідного тиску. Показником роботи водопроводу є його продуктивність, тобто кількість води, яка надається у мережу за одиницю часу. Кількість відмінності між піднятою водою та наданою у мережу визначають споживання води для своїх потреб, різниця між наданою та реалізованою водою показує втрати в мережі та невраховані витрати води для тушіння пожеж, поливання вулиць та зелених насаджень. Робота каналізації, що являє собою транспортування (видалення) забруднених вод та спуск очищених вод у водойми характеризується обсягом вод, що пропущені через очисні споруди, та якістю цих вод, що скидаються у водойми.

Головним завданням комунальної статистики в галуззі енергопостачання е вивчення обслуговування цими видами послуг населення та організацій місцевого та комунального господарства. Обслуговування населених місць та територій характеризується охопленням їх мережами енергетичних підприємств, а населення — показником рівня споживання електроенергії, газу, тепла, гарячої води. Чисельна характеристика охоплення населених місць електрод та газопостачанням, теплофікацією надається звичайно у вигляді проценту населених місць, що ними обслуговуються, а в містах — часткою жителів, що користуються цими видами благоустрою, в загальному числі жителів.

Показниками, що характеризують пропускну спроможність готелів, є розмір житлової площі та одночасна місткість. В житлову площу готелів включають лише ту площу, що розташована в приміщеннях, призначених для проживання приїжджих. Одночасна місткість визначається загальною кількістю місць, тобто враховуючи лише чисельність встановлених постійних ліжок» Тимчасові ліжки, незалежно від терміну їх користування, у показник одночасної місткості не включаються. За даними про одночасну місткість можна встановити пропускну спроможність готелю. Для цього з загальної кількості ліжко-діб виключають простій на ремонт та з інших причин. Експлуатаційна діяльність готелів характеризується кількістю наданих ліжко-діб, що визначається як сума фактичних днів проживання кожним приїжджим.