Предмет статистичної науки. Поняття закону великих чисел. Динамічні і статистичні закономірності

Статистика вивчає кількісну сторону масових явищ суспільного життя в нерозривному зв’язку з їх якісною стороною в конкретних умовах простору і часу.

Існують й інші точки зору на предмет статистичної науки. Одні вчені вважають, що статистика – це універсальна наука, тому вона повинна вивчати усі явища в повному обсязі; на думку інших, статистика є лише методом пізнання дійсності. Такі визначення предмета статистичної науки не відповідають реаліям сьогодення. Дійсно, деякі науки (фізика, хімія, біологія та ін.) застосовують статистичні методи при дослідженні явищ, але це свідчить лише про те, що існує тісний зв’язок між науками. Явища природи статистика, з нашої точки зору, вивчає тільки в тому разі, коли вони вплинули на рівень суспільного явища (наприклад, кількість автотранспортних пригод, які сталися внаслідок несприятливих погодних умов).

З наведеного визначення предмета статистичної науки можна зрозуміти, що статистика вивчає лише суспільні явища, але не поодинокі, а обов’язково масові. Вона вивчає закономірності в розвитку того чи іншого суспільного явища з точки зору його кількісної характеристики, використовуючи свої специфічні прийоми. Але вивчення кількісної сторони явища обов’язково доповнює і якісні властивості сукупності, тому що кількість завжди переходить в якість за наявності достатньо значної кількості одиниць сукупності. Кількісна сторона суспільних явищ – це передусім їх розміри. Коли змінюється кількість, то обов’язково змінюється й якість, і цей процес неповоротний.

Під якістю ми розуміємо внутрішню сутність і особливість усієї сукупності явищ та їх природну розмірність, завдяки чому всі явища відрізняються одне від одного, а також те, що робить їх тим, чим вони є в реальній дійсності.

Кількість – це така характеристика явища, завдяки якій сукупність можна поділити на однорідні частини і зібрати їх в іншій якості.

Таким чином, різниця між різнорідними (не подібними одне до одного) явищами відображується в якісній характеристиці, а різниця між подібними явищами – в кількісній.

Істотним у визначенні предмета статистики є те, що вона вивчає явища в конкретних умовах простору і часу. Це в першу чергу обумовлено тим, що явища суспільного життя безперервно змінюються, розвиваються, тому для їх вимірювання і встановлення закономірностей слід обов’язково конкретизувати, на якій території (наприклад, район міста, області або область в цілому чи уся Україна) і за який проміжок часу (місяць, квартал, рік) або на яку дату (на 1 січня або на 15 січня чи на якусь іншу) ми вивчатиме явище.

Поняття закону великих чисел. Динамічні і статистичні закономірності. Закон великих чисел – це один із основних законів, який використовується статистикою для дослідження явищ суспільного життя. Він дає змогу зрозуміти, чому із великої кількості хаосу випадкових зв’язків ми можемо встановити і встановлюємо закономірності у розвитку суспільних явищ. Наприклад, народжуваність дівчаток або хлопчиків у кожній окремій родині носить випадковий характер: в якихось родинах народжуватимуться одні дівчатка, в інших – одні хлопчики, в деяких – пропорційна їх кількість. Але якщо ми проаналізуємо народжуваність за якийсь значний період (наприклад, за місяць і більше), то обов’язково встановимо, що на 100 народжених дівчаток припадає 103-104 хлопчики, а іноді й більше (навпаки не може бути ніколи).

Наведений приклад підкреслює те, що кожне окреме явище суспільного життя завжди унікальне, тому що на нього впливає велика кількість випадкових чинників. Розпізнати між ними закономірність у кожному конкретному випадку практично неможливо. Але якщо вивчати ці явища у значній кількості, то можна з’ясувати закономірності, оскільки випадкові відхилення, властиві кожному окремому явищу, в своїй сукупності нейтралізують одне одного. Наприклад, окремий чоловік може прожити довше, ніж окрема жінка, але статистичні дані свідчать про те, що середня тривалість життя чоловіків на 5-6 років менша, ніж у жінок, а коефіцієнт смертності чоловіків у 2-3 рази вищий, ніж у жінок тієї ж самої вікової групи.

Основні статистичні поняття та їх роль у формуванні методології соціальної статистики

Закономірність – це повторюваність, послідовність та порядок у розвитку соціальних явищ. Вона може проявлятися по-різному. В філософії розрізняють два види закономірностей: динамічну та статистичну.

Динамічна закономірність – це така, яка виявляється в кожному окремому випадку і не залежить від кількості одиниць, які ми спостерігаємо. Вона притаманна природним явищам. Наприклад, закон Архімеда можна виявити і на одному об’єкті, який занурюють в рідину, і на тисячі об’єктів. Аналогічним чином можна виявити закон земного тяжіння та інші фізичні, хімічні та математичні закони.

Статистична закономірність – це така, яка виявляється лише в достатній кількості однорідних одиничних елементів, котрі й утворюють сукупність. Тобто кожний окремий елемент може не підтверджувати існування тієї чи іншої закономірності, тому що існування її в кожному елементі носить імовірний характер. Інакше кажучи, статистична закономірність властива лише сукупності одиниць, яка має назву статистичної сукупності.

Статистична сукупність – це певна множина елементів, поєднаних однаковими умовами існування та розвитку. Об’єктивною основою існування статистичної сукупності є складне перетинання причин та умов, які формують той чи інший масовий процес, наприклад, зміни тенденцій в розвитку злочинності залежно від зміни соціально-економічної та політичної ситуації в країні.

Кожний окремий елемент, який складає статистичну сукупність, має назву одиниці сукупності. Кожна окрема одиниця сукупності є носієм явища, що вивчається, і відрізняється від іншої одиниці сукупності розміром ознаки. Завжди має місце коливання (варіювання) значень ознаки у кожної одиниці статистичної сукупності.

Явищам хімії, фізики, математики та інших природничих наук властиві лише динамічні закономірності.

Явища суспільного життя, які вивчаються статистикою, відносяться до статистичних закономірностей. Окремі елементи статистичної сукупності характеризується значною кількістю різних ознак, але відповідно до мети дослідження вони мають загальні властивості, що і робить їх статистичною сукупністю. Математично вивчати статистичну закономірність дає змогу використання тільки закону великих чисел.

Відповідно до цього закону при достатньо великій кількості досліджуваних одиниць сукупності можна виявити закономірність, яка не залежить від випадку. В разі підсумовування значної кількості одиничних явищ зникають випадкові відхилення і проявляється та чи інша закономірність, яку неможливо було виявити при дослідженні незначної кількості одиниць сукупності.

Закон великих чисел – це математично обґрунтована теорія, відповідно до якої, спираючись на знання теорії імовірностей, можна стверджувати, що спільна дія значної кількості випадкових фактів призводить до наслідків, які не залежать від випадку. В разі підсумовування значної кількості одиничних явищ обов’язково проявляться порядок і закономірність у їх руху і розвитку, які не можна встановити при дослідженні малої кількості одиниць сукупності. Інакше кажучи, закон великих чисел дає змогу встановити закономірність там, де на перший погляд проявляється лише випадковість.

З точки зору діалектичного підходу випадковість і необхідність нерозривно пов’язані між собою і завжди переходять одна в іншу, особливо в разі достатньої кількості досліджуваних одиниць сукупності.

Проте закон великих чисел не може визначити ні рівень, ні динаміку розвитку суспільного явища. Він лише обумовлює взаємопогашення випадкових відхилень, які властиві окремим одиницям статистичної сукупності, дозволяє виявити в ній дію об’єктивних законів розвитку суспільних явищ.

Методологія, методи та етапи статистичної науки. Розробка питань методики наукового пізнання є найважливішим завданням кожної науки. Однак це зовсім різні поняття, хоча іноді їх ототожнюють. Поняття методології — головне для кожної науки, тому що воно охоплює світогляд, філософські та загальнотеоретичні позиції, які значною мірою впливають на розгляд конкретних проблем. Воно може бути теологічним, позитивістським, діалектичним тощо. Від вибору тієї чи іншої методологічної бази істотно залежать практичні висновки різних галузей науки для суспільного життя.

Методологія статистичної науки – це система принципів наукового пізнання, які використовуються на шляху розуміння дійсності.

Статистика, як й інші суспільні науки, своєю методологією вважає діалектику. Такий методологічний підхід обумовлює те, що статистична наука розглядає явища не ізольовано, а у взаємозв’язку і взаємообумовленості.

Методика статистичних досліджень — це сукупність способів, заходів, методів, які використовуються для збирання, обробки та аналізу інформації. При проведенні різноманітних статистичних досліджень застосовуються й різні методики.

Метод — це конкретний захід або засіб, який застосовується для збирання, обробки та аналізу статистичної інформації. В статистиці на базі загальних принципів діалектичного методу розроблені такі специфічні методи: 1) масового статистичного спостереження; 2) групування; 3) табличний; 4) графічний; 5) відносних величин; 6) середніх величин; 7) індексний; 8) кореляційний; 9) інші математичні методи, які використовуються у різних галузях статистики для більш поглибленого вивчення взаємозв’язків різноманітних явищ. Однак у правовій статистиці вони мають обмежене використання, тому що процедура їх застосування є складною (для цього необхідно використовувати закони вищої математики і теорії імовірностей).

Метод статистичного спостереження – науково організоване збирання і реєстрація різних фактів та явищ соціального життя за істотними ознаками по розробленим до початку спостереження документам первинного обліку.

Метод групування дає змогу виділити в суспільному досліджуваному явищі найважливіші типи, характерні групи та підгрупи за істотними ознаками.

Табличний та графічний методи – це способи раціонального викладення наслідків статистичного дослідження.

Метод відносних величин дає змогу охарактеризувати кількісне співвідношення різних суспільних явищ, а також склад сукупності.

Метод середніх величин дозволяє, охарактеризувати типовий розмір ознаки сукупності в конкретних умовах простору і часу.

Індексний метод дає змогу охарактеризувати зміну рівня суспільного явища в часі, просторі чи порівняно з плановим завданням, нормою або стандартом.

Кореляційний метод — це встановлення та обчислення щільності взаємозв’язку явищ суспільного життя.

Усі ці методи застосовуються на різних етапах статистичного дослідження. У деякій навчальній літературі етапи і методи повністю співпадають. Ми вважаємо, що етапи значно ширше за методи статистики.

Види господарського обліку.Для того щоб правильно і своєчасно впливати на процеси, які відбуваються в житті суспільства, треба мати вірогідну і вичерпну інформацію про розвиток і тенденції цих соціальних явищ. Таку можливість може дати лише належним чином побудований облік в державі.

Державний облік – це планомірна організована система підрахунків, реєстрації, систематизації, контролю, управління та активного впливу на розвиток суспільних явищ І процесів. Облік—головне джерело інформації. За допомогою належним чином побудованого обліку можна здійснювати прогнозування, планування та передбачення змін в розвитку суспільних явищ і процесів, виявляти мету, пропорції та темпи цього розвитку, регулювати кількісні і якісні ознаки показників розвитку та управляти цим процесом.

Єдина система обліку включає до себе три взаємопов’язані і внутрішньоузгоджені види обліку: 1) оперативний; 2) бухгалтерський; 3) статистичний.

Оперативний облік – це реєстрація окремих фактів в момент їх здійснення або відразу після цього. Знання цих фактів необхідно для проведення оперативного управління. Наприклад, щоденний облік виробленої продукції, присутність студентів на заняттях тощо.

Бухгалтерський облік – це безперервне, суцільне, документальне відображення господарських засобів та джерел їх створення, які узагальнюються в грошовому виразі. Основна його мета — визначення фінансових результатів роботи установи або підприємства. Бухгалтерський облік, відображуючи рух грошових і матеріальних засобів виробництва, застосовується для встановлення вчинених економічних і службових корисливих злочинів, а також є теоретичною і практичною базою для проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Статистичний облік – це реєстрація фактів і явищ соціально-економічного життя за затвердженими формами звітності, які подаються в точно обумовлені строки статистичним органам, що дає змогу провадити всебічний облік явищ у масштабі всієї держави або окремих її територій чи галузей. Базою для статистичного обліку є дані оперативного та бухгалтерського обліків, які в подальшому при проведенні статистичного аналізу оброблюються за допомогою спеціальних засобів і методів статистики. Статистичний аналіз охоплює своїми показниками різні сторони соціально-економічного життя країни.

Всі ці види обліку створюють єдину систему обліку завдяки тому, що для них характерні:

1) єдність методології та постановки обліку для усіх установ і підприємств країни;

2) взаємоув’язування даних окремих видів обліку;

3) єдність первинної облікової та статистичної документації.

Галузі статистичної науки

Статистика є багатогалузевою наукою і складається з окремих розділів або галузей залежно від того, яку сферу суспільного життя вона вивчає. Усі ці галузі тісно пов’язані між собою. Існують різні точки зору на це питання. На нашу думку, найбільш оптимальним є розподіл на галузі, наведений в підручнику «Статистика», автори якого вважають, що існують чотири складові частини статистики:

1) загальна теорія статистики; 2) економічна статистика; 3) галузеві статистики; 4) соціальна статистика.

Загальна теорія статистики розглядає категорії статистичної науки, а також спільні для будь-яких масових суспільних явищ методи і засоби аналізу. В усіх навчальних закладах країни (крім юридичних спеціальностей) обов’язково спочатку вивчається загальна теорія статистики як теоретична база усієї статистичної науки.

Економічна статистика вивчає явища і процеси, що мають місце в економіці країни, розробляє систему економічних показників і методи вивчення господарства країни чи регіону як єдиного цілого (наприклад, такі показники, як національний дохід, сукупний валовий продукт тощо).

Галузеві статистики розробляють зміст і методи обчислення показників, які відображують особливості окремої галузі господарства (наприклад, статистика промисловості, статистика сільського господарства, статистика капітального будівництва та ін.). Правова статистика також відноситься до галузевої статистики.

Соціальна статистика вивчає соціальні умови і характер праці, рівень життя, прибутків, споживання матеріальних благ та послуг населенням. Деякі вчені вважають, що вона має охоплювати статистику народонаселення, статистику охорони здоров’я, політики, культури тощо.