Поняття, соціально-економічне значення народної освіти і завдання статистики. Показники грамотності і рівня освіти населення

Система народної освіти - це сукупність навчально-виховних установ, призначених для здійснення цілеспрямованого навчання та виховання населення. Сучасна система народної освіти включає ряд послідовно зв`язаних ланок дошкільного виховання, загальної середньої, професійно-технічної, середньої спеціальної та вищої освіти. В середині кожної ланки існують різні типи установ (дитячі, дошкільні заклади, середні загальноосвітні школи, професійно-технічні училища та ін.). До системи народної освіти відносять також різні дошкільні установи для дітей та дорослих, які дають освіту та виховання значній частині населення. Наприклад, палаци, будинки для школярів, станції юних техніків, станції юних натуралістів, дитячі парки, літні табори для учнів, дитячі музичні школи та інші дитячі позашкільні заклади. Для перепідготовки та підвищення кваліфікації в країні діють методичні кабінети, факультети підвищення кваліфікації, інститути удосконалення тощо.

В Україні створена і удосконалюється єдина система народної освіти. Вона побудована на принципах загальності, доступності та безперервності в освіті. Народна освіта є однією з найважливіших галузей невиробничої сфери, яка тісно пов'язана з економікою країни. Соціально-економічне значення народної освіти проявляється в тому, що вона посідає значне місце в розвитку суспільства. У плануванні народної освіти та керівництві ним важливе значення має статистика цієї галузі, яка дає всебічну характеристику діяльності усіх ланок цієї системи.

Завдання статистики народної освіти тісно пов'язане з соціально-економічними проблемами в країні. Це зумовлює потребу наукової розробки системи статистичних показників оцінки динамічного розвитку системи народної освіти. Статистика народної освіти забезпечує органи державного управління всіма необхідними даними про чисельність тих, хто навчається, їх склад за видами та формами навчання, про загальноосвітній рівень та структуру населення, матеріальне забезпечення дошкільних та навчальних закладів, розвиток мережі дошкільних установ та забезпечення дітей місцями в них. Вивчаються регіональні особливості та виконання планів розвитку народної освіти. Вивчення явищ у взаємозв'язку, широкі та різнобічні
наукові дослідження, статистичні прогнози явиш та процесів народної освіти сприяють рішенню багатьох соціально-економічних проблем.

Показники грамотності і рівня освіти населення. У практиці про народну освіту в країні судять насамперед по показниках грамотності та рівню освіти.

Грамотність населення — це вміння читати і писати або тільки читати на будь-якій мові. Освіта — це певна сукупність систематизованих знань, які одержані на певному ступені діючої системи навчання або самоосвіти.

Для характеристики грамотності населення та рівня його освіти використовують систему статистичних показників.

Про загальний рівень грамотності населення дає уяву чисельність людей, які уміють читати і писати. В країні прийнято загальний рівень грамотності населення обчислювати як відношення грамотних до чисельності населення в віці, починаючи з 9 років. Зараз діти поступають у школу в 7 років і навіть у 6, тобто стають грамотними значно раніше, ніж у 9 років. Проте для порівняння показників грамотності за різні роки вік 9 років прийнятий за початок відрахунку.

У міжнародній статистичній практиці по рекомендації ЮНЕСКО загальний показник грамотності населення обчислюють до населення 15 років і старше. Опубліковані в статистичних довідниках показники грамотності населення різних країн розраховують для населення різних вікових груп.

Часткові характеристики грамотності населення розраховують окремо для міського та сільського населення, чоловічого та жіночого разом з іншими ознаками: соціальною приналежністю, національністю, територією та ін. Вони розраховуються також по різних вікових групах (частіше 9—49 років).

Рівень освіти населення може бути охарактеризований абсолютними та відносними величинами.

Абсолютна величина — це чисельність людей, які одержали закінчену освіту на тому чи іншому ступені діючої системи навчання (початкова, середня, вища).

Відносні величини обчислюють як узагальнюючі, так і часткові. Узагальнюючі величини визначають відношенням чисельності всіх угруповань населення, які закінчили ту чи іншу ступінь навчання, включаючи і вищу, до загальної чисельності населення віком 10 років і старше. Проте в 10 років неможливо одержати не тільки вищу, але й середню освіту. Тому при такій методиці розрахунку знаменник відносної величини зменшує загальноосвітній рівень населення. Тому при розрахунку загальної величини рівня освіти в знаменнику повинна бути чисельність населення віком 25 років та старше, тобто населення, починаючи з умовного віку, в якому при звичайному навчанні у вузах досягається вищий рівень освіти.

Можуть бути розраховані також рівні освіти окремих вікових груп як відношення чисельності людей з освітою певного ступеня, до чисельності населення, починаючи з інших групувань за віком, що відповідають граничній тривалості навчання. Наприклад, рівень середньої освіти може бути обчислений відношенням чисельності людей, які одержали середню освіту, до населення 18 років та старше.

Рівні освіти розраховують окремо для міського та сільського населення, чоловічого та жіночого, для окремих соціальних групувань населення, для зайнятих в народному господарстві і ін. Вивчають рівні освіти в територіальному розрізі.

Джерелом даних для обчислення показників освіти є переписи населення, за якими обчислюють шість ступенів освіти: вищу, незакінчену вищу, середню спеціальну, середню загальну, неповну середню, початкову.

При вивченні рівнів освіти населення різних країн слід забезпечити порівнянність чисельника та знаменника цього показника. Тобто в чисельнику повинні бути порівняльні ступені освіти за їх змістом та тривалістю навчання, в знаменник включати однаковий для порівнюваних країн контингент населення. В противному разі можуть бути одержані невірні висновки.

5. Показники статистики дошкільних дитячих закладів, шкільного і професійно-технічного навчання

Дошкільні дитячі заклади — це перша ланка в системі загальноосвітнього виховання дітей, де централізовано та організовано здійснюється процес соціально-трудового, естетичного та фізичного розвитку підростаючого покоління. До них відносять дитячі ясла та садки, ясла-садки, санаторні дитячі садки, будинки дитини та дошкільні дитсадки. У країні поки що повністю не задоволені потреби населення в цьому виді послуг і тому кількісне їх зростання зберігає актуальність.

Відомче підпорядкування дошкільних дитячих закладів різне: одні підпорядковані органам охорони здоров'я, інші — органам народної освіти або міністерствам (відомствам). Але незалежно від цього вони складають статистичну звітність, яка спочатку зводиться по відомству, а після надходить і розробляється в статистичнихорганах. Дані цієї звітності дають змогу розрахувати показники, які можуть бути охарактеризовані абсолютними та відносними величинами.

Статистика дошкільних дитячих закладів вивчає чисельність та структуру дітей за віком та тривалістю перебування в дошкільному закладі; визначає частку дітей, що навчаються по програмі підготовчого класу загальноосвітньої школи, в загальній чисельності дітей; дає характеристику наявності груп, місць та чисельності дітей у них. На підставі даних про відвідування розраховується число днів перебування (окремо пропущених) у звітному періоді в дошкільному закладі однією дитиною, в тому мислі у віці до 3-х років; вивчається структура пропущених днів з причин. Захворювання всіх дітей і окремо у віці до 3-х років вивчається за назвою хвороб.

Дані звітності дають змогу також вивчити загальноосвітній рівень педагогічних працівників дошкільного закладу і визначити їх структуру за стажем педагогічної роботи. Статистика обчислює також показник забезпечення дітей загальною площею та площею групових приміщень як відношення відповідної площі до середньорічної чисельності дітей. При проведенні аналізу такі показники, як забезпечення площею, чисельність дітей в одній групі і ін., слід порівнювати з нормативними.

По окремих регіонах на підставі даних про кількість дошкільних закладів та місць в них, про чисельність дітей розраховують ступінь охоплення закладами такого типу цього контингенту населення.

Аналіз розглянутих характеристик у динаміці дає змогу визначити розвиток системи дошкільних дитячих закладів.

Статистика шкільної освіти виділяє такі типи шкіл:

· середні загальноосвітні школи початкові, середні школи, школи-їнтернати, гімназії та ін.;

· професійно-технічні училища;

· середні спеціальні навчальні заклади (технікуми, училища).

Статистика обліковує число шкіл за їх типом, число класів, чисельність учнів у них, число кабінетів для предметного навчання та ін. Облік чисельності дітей шкільного віку по мікрорайонах ведуть школи. Для характеристики стану народної освіти визначають показник охоплення шкільним навчанням дітей окремих вікових груп як відношення чисельності дітей, які навчаються в школах, до загальної чисельності дітей шкільного віку, які проживають в певному регіоні. Виконкоми Ради народних депутатів складають і надсилають органам державної статистики звіт по обліку чисельності дітей 7 років та дітей і підлітків 7—15 (16) років, які не навчаються в школах та інших навчальних закладах на початок навчального року, з розподілом їх за типами поселень, віком та причинами невідвідування шкіл.

У шкільній статистиці виділяють в денних загальноосвітніх школах такі групи класів: 1—3, 4—8, 9—11; у вечірніх — 1—8, 9—11.

Всі типи загальноосвітніх шкіл складають статистичну звітність, зведені підсумки якої надходять у статистичні органи.

Статистика на підставі даних звітності вивчає склад учнів по групах класів та мові навчання, за статтю, віком, вибуття учнів із школи протягом попереднього звітного навчального року за причинами та по групах класів. Дані про загальну площу всіх приміщень, кількість класних кімнат та їх площу, кількість навчальних предметних кабінетів, наявність навчальних майстерень та місць у них, посадочні місця в їдальнях та буфетах, площу фізкультурних залів, наявність різних видів устаткування для виробничого навчання дають можливість обчислити показники наповнення класів, забезпечення учнів кабінетами, посадочними місцями в майстернях та ін. Наповнення класів визначають відношенням фактичної чисельності учнів у певному класі до нормативної їх чисельності.

У звіті наводять також дані про вчителів та вихователів, змінність навчання в школі, групи подовженого дня та ін.

На підставі даних звітності статистика вивчає рух учнів протягом навчального року та результати навчальної роботи школи. Для характеристики успішності учнів розраховують коефіцієнти переведення в старші класи, частку другорічників в загальній чисельності учнів на кінець навчального року та частку нагороджених медаллю та похвальною грамотою в загальній чисельності учнів.

Для характеристики трудового навчання учнів визначають чисельність учнів 9—10 (11) класів, які проходять трудове навчання, та розподіл їх по підприємствах та організаціях промисловості, сільського господарства і інших галузях.

Динаміка кількісних характеристик зростання кількості міжшкільних НВК, охоплення школярів трудовим навчанням, оснащення НВК інструментами, наочними посібниками, комп'ютерною технікою дає характеристику перетворення в життя основних напрямів реформи загальноосвітньої та професійної школи.

Підготовку кваліфікованих кадрів робітників у країні ведуть професійно-технічні або технічні школи та училища, навчання в яких побудоване або на базі неповної середньої, або середньої школи. Для багатьох галузей народного господарства (машинобудування, металургія та ін.) система профтехосвіти стала головним джерелом Поповнення робочими кадрами.

Середні професійно-технічні училища складають статистичну звітність на початок навчального року і за навчальний рік. Статистика професійно-технічної освіти вивчає чисельність та склад учнів, рух їх (прибуття та вибуття протягом року), відвідування занять, підсумки випускних кваліфікаційних екзаменів по відділах: на базі неповної середньої школи, середньої школи, вечірні (змінні). На підставі даних про навчально-матеріальну базу училища (наявність кабінетів та лабораторій, майстерень, електроннообчислювальної техніки) розраховують показники забезпечення учнів предметними кабінетами, обчислювальною технікою, книжковим фондом і ін.

Статистика професійно-технічної освіти розробляє та аналізує також дані про кількість учбових закладів по їх типах, групах професій, за якими ведеться підготовка учнів і т. д.

Загальна середня освіта може бути завершена також в середніх спеціальних учбових закладах, куди приймають учнів, які закінчили ПТУ, середню школу з атестатом, або неповну середню школу з свідоцтвом.