Статистика послуг транспорту

Сучасні перевезення пасажирів — важлива народногосподарська проблема. Від її вирішення залежить до-ставлення громадян до місць роботи, навчання та проживання, до місць відпочинку та розваг, до ринків, торгових центрів та ін. Зростання обсягу пасажирських перевезень, що спостерігається останнім часом, є важливою характеристикою підвищення життєвого рівня населення. Це може бути встановлено шляхом вивчення нерівномірності їх розподілу протягом року: все більший обсяг пасажирських перевезень припадає на період відпусток. При цьому основними абсолютними показниками характеристики обсягу перевезень служить пасажирооборот (сумарна відстань, на яку були перевезені пасажири), відправлено пасажирів, прибуло пасажирів та перевезено пасажирів.

З загальної кількості перевезень виділяють внутрішньо міські, приміські та дальні перевезення. Приміські перевезення викликані маятниковою міграцією від місць проживання до місць роботи і в зворотному напрямку, На відміну від дальніх перевезень, приміські перевезення характеризуються регулярністю та сталістю більшості показників у часі. В містах та інших населених пунктах перевезення пасажирів виконується міським транспортом, статистика якого має свої особливості.

Потреба населення у внутрішньо міських перевезеннях характеризується за допомогою таких показників, як чисельність поїздок (кількісний показник), регулярність руху та наявність рухомого складу (якісні показники). Задоволення потреб залежить більшою мірою від провізної спроможності різних видів міського транспорту. Провізна спроможність визначається кількістю пасажирів, що перевезені за один рік в одному напрямі на одній смузі руху. Провізну спроможність обчислюють на максимальну кількість пасажирів, що провозять у період найбільшого навантаження (години «пік»).

Показниками, що характеризують провізну спроможність та роботу міського транспорту, є також роботи служб: колій, депо, електрогосподарства, руху. Для обчислення кількості засобів, матеріалів та устаткування, що необхідні для капітального та планово-запобіжного ремонтів, під час проектування будівництва нових колій використовують статистичний показник — довжину експлуатаційної одиночної трамвайної колії. Відношення загальної довжини колії до загальної площі території міста називають чисельністю колії, Ідо характеризує забезпеченість міста транспортом, також як і показник забезпеченості вулиць, що розраховують як відношення довжини частин вулиць, по яких прокладена діюча колія, до загальної довжини всіх вулиць. Про можливості подальшого розвитку руху можна судити по показнику навантаження колії, що показує середньодобову кількість поїздів та вагонів на 1 км колії.

Міський транспорт обслуговує пасажиропотоки з певною закономірністю, для чого виключно велике значення має регулярність та сувора періодичність руху. На базі статистичного вивчення напрямів постійних потоків та їх потужності складається маршрутна сітка. Маршрути мають встановлюватись таким чином, щоб забезпечити населенню можливість безпересадочних поїздок з кожного району міста у можливо більшу кількість інших районів. Оцінка встановленої маршрутної сітки з погляду розвитку безпересадочних сполучень проводять за допомогою так званого коефіцієнта маршрутизації

,

де П_м — довжина всіх маршрутів; П_с — довжина всієї сітки вулиць.

Чим більший цей коефіцієнт, тим більше точок, районів та вулиць на території міста зв'язано між собою безпересадочним сполученням.

Чисельність перевезених пасажирів є основним показником, що характеризує обсяг послуг (продукцію) транспорту. В статистичному звіті кількість перевезень пасажирів вказують двома рядками: за проданими та відірваними квитками; за фактичною виручкою. Перший показник характеризує кількість пасажирів, другий е контрольним при безкондукторному обслуговуванні для оцінки кількості можливих випадків відриву квитка без оплати.

Найважливішим якісним показником обслуговування є похідний показник наповненості рухомого складу. Його визначають середньою кількістю пасажирів на один вагоно -(машино)кілометр або на один місцекілометр. Цей показник відображує дійсну наповненість рухомого складу, бо не враховує середньої дальності поїздки пасажира, тобто того, скільки осіб одночасно знаходиться у вагоні або машині, але він може бути використаний для планування. Реальний показник фактичної наповненості вагонів вказує, скільки у середньому зі день приходиться на одне місце одночасно присутніх людей, його обчислюють за формулою

де К_П — кількість перевезених пасажирів; Д_п — середня дальність поїздки; П_в — загальний пробіг вагонів; М — кількість місць у вагонах.

Однак протягом дня є дільниці або години найбільшого та найменшого завантаження вагонів. Нерівномірність його вимірюється коефіцієнтом по дільниці і по часу, які встановлюють на основі вивчення пасажиро-потоків.