Урочистий вхід Господа в Єрусалим.

Невдовзі після воскрешення Лазаря, за шість днів до єврейської Пасхи, Ісус Христос звершив урочистий вхід в Єрусалим, щоб показати, що Він є істинний Христос Цар, і йде на смерть добровільно.

Наблизившись до Єрусалима, прибувши до селища Виффагії, до гори Елеонської, Ісус Христос послав двох учеників Своїх, сказавши: «Підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і осля з нею, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть їх і приведіть до Мене. І якщо хто скаже вам щось, відповідайте, що вони потрібні Господу; і одразу ж відішле їх».

Ученики пішли і вчинили так, як велів їм Ісус. Вони привели ослицю і ослятко, накрили його своїм одягом, і Ісус Христос сів на нього.

Між тим в Єрусалимі довідалися, що Ісус, воскресивши чотириденного Лазаря, іде в Єрусалим. Безліч людей, зібравшись звідусіль на свято Пасхи, вийшли Йому назустріч. Багато хто скидав із себе верхній одяг і розстилав Йому по дорозі; інші зрізали пальмові гілки, несли їх у руках і кидали на дорогу. І весь народ, супроводжуючи і зустрічаючи Його, на радощах вигукував: «Осанна (спасіння) Сину Давидовому! Благословенний Цар Ізраїлів, що гряде в ім'я Господнє! Осанна в вишніх!»

Наблизившись до Єрусалима, Спаситель зі скорботою дивився на нього. Він знав, що народ відкине Його – свого Спасителя, - і Єрусалим буде зруйновано. Ісус Христос заплакав над ним в сказав (місту): «О, коли б зрозуміло ти в цей твій день, що потрібне для твого миру (тобто спасіння твого)! Але це сховано нині від очей твоїх (тобто: ти вперто заплющуєш очі на все Боже благовоління, що посилається тобі). Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль. І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх (тобто часу, коли Господь відвідає тебе)».

Коли Ісус Христос увійшов до Єрусалима, усе місто схвилювалось, і запитували ті, хто не знав Його: «Хто це?»

Народ відповів: «Це – Ісус, пророк з Назарета Галилейського», і розповідали при цьому, що Він викликав з гробу Лазаря і воскресив його з мертвих.

Увійшовши в храм, Христос знову, як це вже було колись, вигнав з нього усіх продавців і покупців, кажучи їм: «Написано: дім Мій є дім молитви, в ви зробили Його вертепом розбійників».

Сліпі і каліки обступили Його у храмі, і Він їх усіх зцілив. Народ, бачачи чудеса Ісуса Христа, став ще більше славити Його. Навіть малі діти, що були у храмі, вигукували: «Осанна Сину Давидовому!»

Первосвященики ж і книжники обурювались і сказали Йому: «Чуєш, що вони кажуть?»

Ісус Христос відповів їм: «А хіба ви ніколи не читали – з уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми?» (Пс.8,3).

Потім у наступні дні Ісус Христос учив у храмі, а ночі проводив за містом. Первосвященики, книжники і старійшини народу шукали нагоди погубити Його, та не знаходили, бо увесь народ невідступно слухав Його. (Див.: Мф. 21, 1-17; Мк. 11, 1-19; Лк. 19, 29-48; Ін. 12, 12-19).

Урочистий вхід Господній в Єрусалим відзначається Св. Православною Церквою в останню неділю перед світлим святом Пасхи. Це одне з великих свят і називається ще Вербною неділею, бо в цей день за всенічною службою Божою (або за ранньою) віруючим роздають освячене віття верби та інших рослин. Тримаючи в руках перше весняне гілля, славимо Спасителя як Переможця смерті; бо Він воскрешав померлих і цього дня входив у Єрусалим для того, щоб умерти за наші гріхи і воскреснути, і тим самим спасти нас від вічної смерті і від вічних мук. Віття означає для нас знак перемоги Христа над смертю і нагадує нам про майбутнє воскресіння усіх із мертвих.

5. День Святої Трійці (П’ятдесятниця, зішестя Святого Духа на апостолів).

Після вознесіння Ісуса Христа настав десятий день. Це був п'ятдесятий день після Воскресіння Христового. У євреїв тоді було велике свято П'ятдесятниці в пам'ять Синайського законодавства. Всі апостоли, разом з Божою Матір'ю та з іншими учениками Христовими та з іншими віруючими, разом знаходились в одній світлиці в Єрусалимі. Була третя година дня за єврейським часом, тобто за нашим - дев'ята година ранку. Раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив весь дім, де знаходились ученики Христові. І з'явилися вогненні язики і спочили (зупинилися) по одному на кожному з них. Всі сповнилися Духа Святого і стали славити Бога різними мовами, яких раніше не знали. Так Дух Святий, за обітницею Спасителя, зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків, на знак того, що Він дав здатність і силу для проповіді Христового вчення всім народам; зійшов же у вигляді вогню на знак того, що має силу спалювати гріхи й очищати, освячувати й зігрівати душі. З нагоди свята П'ятдесятниці в Єрусалимі в цей час було багато юдеїв, які прийшли з різних країн. Почувши шум, величезний натовп народу зібрався біля дому, де були ученики Христові. Усі в народі дивувались і запитували одне одного: "Чи не всі вони галилеяни? Як же кожен з нас чує свою мову, в якій народився? Як вони можуть розмовляти нашими мовами про великі діла Божі?" І дивувалися, і не могли зрозуміти, що це значить. А інші, глузуючи, казали: "Вони напилися вина".

Тоді апостол Петро, вставши разом з іншими одинадцятьма апостолами, сказав, що вони не п'яні, але що на них зійшов Дух Святий, як це і було провіщено пророком Іоілем, і що Ісус Христос, Якого юдеї розіп'яли, воскрес із мертвих, вознісся на небо і вилив на них Святого Духа. Закінчуючи проповідь про Ісуса Христа, апостол Петро сказав: "Отже, твердо знай, увесь народе ізраїльський, що Бог послав Спасителем і Христом Цього Ісуса, Якого ви розіп'яли".

Проповідь Петра так подіяла на слухачів, що багато хто увірував в Ісуса Христа. Вони стали запитувати Петра й інших апостолів: "Що нам робити, мужі браття?"

Петро відповів їм: "Покайтесь і хрестіться в ім'я Ісуса Христа для прощення гріхів; тоді і ви отримаєте дар Святого Духа". Ті, хто увірував у Христа, охоче прийняли хрещення, таких виявилось у цей день близько трьох тисяч. Таким чином почало будуватися на землі Царство Боже, тобто свята Церква Христова.

Від дня зішестя Святого Духа віра християнська стала швидко поширюватися, з допомогою Божою: щодня збільшувалася кількість віруючих у Господа Ісуса Христа. Навчені Святим Духом, апостоли сміливо проповідували всім про Ісуса Христа, Сина Божого, про Його страждання за нас і Його Воскресіння з мертвих. Господь допомагав їм великими численними чудесами, які чинили апостоли ім'ям Господа Ісуса Христа.

Спочатку апостоли проповідували юдеям, а потім розійшлися по різних країнах для проповіді усім народам. Для здійснення таїнств і проповідування вчення християнського апостоли рукопокладали єпископів, пресвітерів (священиків або ієреїв) і дияконів.

Та благодать Святого Духа, яка була явно подана апостолам у вигляді вогненних язиків, тепер подається в нашій святій православній Церкві невидимо - в її святих таїнствах, через наступників апостолів - пастирів Церкви - єпископів і священиків. (Див.: Діян. 2; 1-47; 23).

Зішестя Святого Духа на апостолів відзначається православною Церквою, як одне з найбільших свят, на п'ятдесятий день після Великодня (тому що Дух Святий зійшов на п'ятдесятий день після Воскресіння Ісуса Христа) і тому називається ІГятдесятницею, чи днем Тройці, бо з цього дня розкрилася світові дія всієї Пресвятої Тройці, і люди навчилися поклонятись і прославляти три лиця єдиного Божества: Отця, і Сина, і Святого Духа.

У це свято заведено прикрашати храми і свої доми зеленню, а під час богослужіння стояти з квітами, виявляючи цим нашу радість і вдячність Богу за те, що Він Своїм Святим і Животворчим (тим, що дає життя) Духом оновив людей, народив їх (через хрещення) в нове життя (квіти і зелень - знак життя).

Наступний день після свята Тройці називається Днем Святого Духа і присвячений прославленню Святого Духа.

 

Три свята – три Спаса.

Три свята – Всемилостивому Спасу (у народі – медовий Спас), Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (яблучний Спас), перенесення із Едеси в Константинополь Нерукотворного Образа Господа нашого Ісуса Христоса (Спас на полотні) – ніби поєднують увесь Успенський піст. За традицією в Україні існують такі звичаї:

Перший Спас – цього дня освячують мед нового збору, з храмів виносять хрест для поклоніння, освячують криниці та джерела. До церкви ж люди несуть «маковійський цвіт» - букет, у якому м’ята, чебрець, макові голівки. (14.08)

19 серпня святкується дванадесяте свято Преображення Господнього на спомин про події на горі Фавор (другий Спас).

Щоб підтримати віру в учениках Своїх, коли вони побачать, як Він страждає, Ісус Христос показав їм Свою Божественну славу.

Незадовго до Своїх страждань Ісус Христос взяв трьох учеників: Петра, Якова та Іоанна і з ними піднявся на високу гору помолитися (За давнім церковним переданням, це була прекрасна гора Фавор, вкрита багатою рослинністю від підніжжя до вершини).

Коли Спаситель молився, ученики від утоми заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Його засяяло, наче сонце, а одяг Його став білим, як світло. В цей час до Нього з'явились, у славі небесній, два пророки, Мойсей та Ілля, і розмовляли з Ним про страждання і смерть, які Йому належало перетерпіти в Єрусалимі. Незвичайна радість наповнила тоді серця учеників. Коли ж вони побачили, що Мойсей та Ілля відходять від Ісуса Христа, Петро, не знаючи, що сказати, викликнув: "Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі". Раптом світла хмара осінила їх, і вони почули із хмари голос Бога Отця: "Цей є Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте!"

Ученики зі страху попадали на землю. Ісус Христос підійшов до них, доторкнувся до них і сказав: "Встаньте і не бійтесь". Ученики встали і побачили Ісуса Христа у звичайному вигляді. Коли ж вони спускалися з гори, Ісус Христос повелів нікому не розповідати про те, що бачили, доки Він не воскресне з мертвих. (Див.: Мф. 17, 1-13; Мк. 9, 2-13; Лк. 9, 28-36).

Вшановуючи це свято, Церква урочисто сповідує і прославляє поєднання Божества і людства в особі Ісуса Христа. Богослужіння в це свято має ту особливість, що після закінчення літургії благословляються й освячуються принесені віруючими у храм виноград та плоди дерев: яблука, груші, сливи тощо. Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі (звідки запозичено наш Устав) саме в цю пору дозрівав виноград, який власне, і прийнято освячувати в цей день. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що в ній, як в суспільстві священному, все - від людини до рослини - повинно бути присвячене Богу як Його творіння. Переважно беруть до церкви яблука, тому й називають Спас яблучним.

Свято перенесення із Едеси в Константинополь Нерукотворного Образа Господа Ісуса Христа, яке відзначається в день після свята Успіння (29.09), називають третім Спасом. Перенесення Образа відбулось у 944 році. Спас Нерукотворний колись був символом Київської Русі, цей образ зображали на військових знаменах.

7-е дванадесяте свято «Воздвиження чесного і животворящого Христа Господнього» було встановлено на спомин віднайдення Хреста Господнього (326р.) рівноапостольного царицею Оленою, матір’ю першого християнського імператора Костянтина Великого. Патріарх, щоб надати можливість всім побачити святиню, підносив, воздвигав, піднімав Хрест. Від цього свято отримало назву «Воздвиження Хреста Господнього». (27.09)

 

8-е дванадесяте свято «Свято Вознесіння Господнє»

На сороковий день після Воскресіння Ісуса Христа учні Христові зібралися в одному домі. Ісус Христос явився їм і розмовляв з ними, кажучи: "Так написано і так належало постраждати Христові і воскреснути із мертвих на третій день; і щоб проповідувалося в ім'я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима. Ви ж є свідками цього. Ідіть по всьому світові і проповідуйте Євангеліє (учення Христове) всьому творінню. Хто увірує і охреститься, буде спасенний. Тих, хто увірував, супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій, і якщо смертоносне щось вип'ють, не зашкодить їм; покладатимуть руки на недужих, і вони будуть здорові ".

Потім Спаситель сказав учням, що незабаром пошле до них Святого Духа; а до того часу повелів їм не розходитись з Єрусалима. Він сказав: "Я пошлю обітницю Отця Мого на вас; ви ж залишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба; бо Іоанн хрестив вас водою, а ви через кілька днів будете охрещені Духом Святим".

Розмовляючи з учениками, Спаситель вивів їх з міста в бік Вифанії, на гору Елеонську. Ученики зраділи, почувши слова Спасителя, обступили Його і почали розпитувати: "Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?" А Спаситель сказав їм: "Не ваше справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі, але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Іудеї і Самарії, навіть до краю землі".

Промовивши це, Христос, піднісши руки Свої, благословив учеників Своїх; і коли благословляв, став віддалятися від них і підноситись угору. І невдовзі хмара забрала Його з їхніх очей.

Так Господь і Спаситель наш Ісус Христос вознісся Своєю людською природою на Небеса в сів праворуч Бога Отця Свого, тобто Його людська душа і тіло прийняли славу нероздільно з Божеством Його, а Божеством Своїм Він завжди був і буде на небі й усюди.

Вознісшись на небо, Ісус Христос, згідно з власною Його обіцянкою, невидимо завжди знаходиться на землі між віруючими в Нього і знову прийде на землю видимим способом, щоб судити живих і мертвих, які тоді воскреснуть. Після цього настане життя майбутнього віку, тобто інше, вічне життя, яке для істинно віруючих і благочестивих людей буде вповні блаженним, а для невіруючих і грішників - у великих муках.

Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа відзначається святою православною Церквою як одне з великих свят на 40-й день від першого дня Великодня. (Див.: Мк 16, 15-19; Лк.24, 46-53).

Це святопочали святкувати ще в IV столітті, а остаточно воно було встановлено в VII-IX століттях і святкується на 40-й день після Пасхи. У цей день прославляємо Христа й роздумуємо над значенням Його Вознесіння для всієї Церкви й для кожного християнина, зокрема. Вознесіння Господнє символізує возз’єднання земного з небесним. Цього дня Христос відкриває нам символічну дорогу від землі до раю.

 

Діти, ми прослухали про короткий зміст свят на честь Ісуса Христа. Це основні свята, так звані великі, а є ще малі та середні свята. Всі християнські свята, всі, без виключення, мають свої традиції та звичаї святкування. Про що ми будемо говорити на наступних уроках.

 

ІІ. Богородичні свята.

- Хто така Богородиця? За що ми її шануємо?

Церква з глибоким благоговінням шанує Пресвяту Діву Марію, звеличену Богом за ангельську чистоту, глибоке смирення й найбільшу святість. У небесній славі, де Божественне світло передається від одного ангельського чину до іншого Пречиста Богородиця займає найближче до Престолу Божого місце й іменується Церквою «чеснішою від Херувимів і славнішою без порівняння від Серафимів».

Для вшанування Церквою Матері нашого Спасителя встановлене щорічне святкування всіх основних подій Її земного життя, здійснених Нею знамень, чудес і благодіянь, які є проявом всеблагого і спасенного Божого промислу.

Свято Різдва Богородиці.

Бесіда. а) В якому міста народилась Діва Марія? (У невеликому Палестинському місті Назареті).

б) Хто були батьки Діви? (Праведні Іокаім і Анна. Іоакім походив з роду пророка і царя Давида, Анна з роду священика Аарона).

в) Через що вони сумували? (Через те, що дожили до глибокої старості, але не мали дітей).

г) Яку обітницю вони дали Богові? (Що, якщо у них з’явиться дитя по їх молитвах, по Божій милості, то вони присвятять її на Служіння Богові).

Після довгих молитв і чекань бажання їх здійснюються – у них народилась дочка, яку за словом архангела Гавриіла, назвали Марією. Марія – означає «володарка і надія», бо вона мала народити Господа, Спасителя людства. Свята Різдва Пресвятої Богородиці встановлено з давніх-давен, у IV столітті, коли рівноапостольна Елена побудувала храм у пам'ять про народження Матері Божої.

У народі свято Різдва Богородиці (21.09) називають другою Пречистою, якому передує Перша - Успіння Божої Матері.

2. Введення у храм Пресвятої Богородиці. Коли Діві Марії виповнилось лише три роки, її батьки, за даною ними обітницею, привели її в храм і там залишили до повноліття на поруки священиків. Введення в храм було здійснено з особливою урочистістю. Відзначається воно Церквою щороку 4 грудня.

3. Благовіщення Пресвятої Діви Марії. Коли минуло одинадцять років перебування в Соломоновому Храму, Пресвятій Діві виповнилось 14 років. Архієереї і священики стали говорити Їй, щоб вона за звичаєм іудейського закону переселилась з храму в будинок, подібно іншим дівицям, і обрала собі чоловіка. Але Вона нагадала їм про Свою обітницю назавжди присвятити своє дівоцтво Богові. Архієрей і священики здивувалися незвичайності цієї обітниці, тому що за Законом Мойсея кожна дівиця повинна була вийти заміж. Тому вони почали радитися, яким чином улаштувати Її безшлюбне, дівоцьке життя, щоб при цьому не згрішити перед Богом.

Вона була за вказівкою з неба обручена з 80-літнім Йосипом, щоб Йому називатись Її мужем, а Їй залишатись Дівою. І вона залишилась Дівою на все своє життя. (Пріснодівою)

Ось вона в помешканні Йосипа, у Своїй Світлиці на молитві. У Її руках Священна книга. З’являється архангел Гавриїл і сповіщає Їй, що Вона і є тією Божою Обраницею. «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жонами!» Далі Гавриїл повідомив смиренній і непорочній Діві, що Вона народить сина, ім’я Йому буде Ісус (тобто Спаситель), тому, що Він повинен спасти всіх людей від гріха, прокляття і смерті.

… Доручення, надане з неба архангелом, було виконане. Тайна нашого спасіння стала відкритою і сприйнятою Святою Дівою з належним смиренням, вірою і благоговінням…

4. Успіння Пресвятої Богородиці. Смерть Божої Матері називається Успінням, оскільки Вона не померла в хворобах і стражданнях, а ніби заснула, після чого побачила безсмертне життя і Господню славу.

Божим Промислом апостол Фома не зміг бути вчасно присутній на похованні Богородиці. Він прийшов до Єрусалима лише на третій день і став плакати біля труни. Апостоли відкинули камінь від труни, щоб апостол Хома міг прикластись до святого тіла Пріснодіви. Але тіло Її зникло, а в печері лежали лише поховальні завіси. Пречиста Богородиця була взята на небо в тілі. Увечері, того ж дня, за трапезою їм з’явилась Матір Божа й промовила: «Радуйтеся! Я з Вами у всі дні.»

У пам'ять про цю подію Церква встановила свято Успіння Божої Матері 28 серпня. Йому передує двотижневий піст.

ІІІ. Підсумок уроку.

Узагальнююча бесіда.

- Давайте коротко пригадаємо вивчені нами дванадесяті свята та їх основний зміст.

- Які основні відмінності свят Христових та Богородичних?

- Які причини особливого пошанування у нашому народі Матері Божої?

Домашнє завдання.

1. Пригадати із вивченого раніше про свято Покрови та про святих угодників: Андрія Первозданного, первоверховних апостолів Петра і Павла, Миколи Чудотворця, Іоанна Хрестителя.

2. Дізнатись про значення слів:пророки, апостоли, мученики, святителі, преподобні, безсрібники, блаженні та праведні.

 

 

Урок 31