ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Саме навесні, коли після довгих місяців забуття воскресає природа, а разом з нею і наші стомлені серця, весь християнський світ зустрічає найбільше свято – Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.

Немає в Христовій Церкві більшого свята, більшої радості, як Воскресіння Христове. В ньому вона святкує знищення смерті, зруйну­вання пекла, початок нового вічного життя.

Завершується Великий піст. А світлого неділь­ного ранку настає той великий день, який зветься Великоднем, свято радості й добра, прощення ближнього.

Та перш, ніж говоритимемо про Великдень, пригадаймо події, що передували цьому дню. Про це ми неодноразово говорили на наших уроках, хоч системне вивчення Нового Заповіту нас чекає у 7 класі. Та спробуємо поновити в пам’яті те, що ми вже знаємо.

Бесіда – повторення:

- Хто такий Ісус Христос? (Син Божий, Спаситель світу…) - Кому Господь першим розповів про майбутнього Спасителя? (Адаму і Єві, після гріхопадіння) - Куди йшли душі померлих у Старозаповітні часи, незалежно від праведності чи гріховності їхнього життя? (у пекло) - Для чого Бог – Отець послав Сина Свого на землю? (через велику любов до людей, щоб викупити їх від гріха) - Коли, де і від кого воплотився Ісус Христос? (у Віфлеємі, від Духа Святого і Діви Марії) - У якому віці Він вийшов на проповідь і служіння Богу? (30)

Події, що передували Великодню.

Три роки ходив Спаситель по землі з учнями Своїми. Навчав, врозумляв, зцілював, творив чудеса. Та наближався час Йому постраждати за наші гріхи. Разом зі своїми учнями Ісус Христос прийшов у місто Єрусалим, де зібралося багато люду. Його прихід славили і величали, знаючи про дива, що Творив Спаситель. Та не радів Він тому тріумфу, адже знав, що через кілька днів люди, що зараз так вітають Його, кричатимуть Пілатові: «Розіпни, розіпни Його»

В останню ніч свого життя Ісус Христос слізно молився в Гефсиманському саду до Отця Свого, знаючи, які муки Йому доведеться перетерпіти, а учні, що були з Ним, міцно спали.

Далі буде арешт, катування безгрішного, суд у первосвящеників, у Пілата (римського прокуратора), насмішки, побиття, важка дорога на Голгофу і, чи не найважче, – зрада! Зрада людей, заради яких на муки йде, зрада учнів, яким все вчення Своє залишив.

Зневажений, осміяний, замучений, побитий, обпльований, розіп’ятий Господь почувався зовсім самотнім, залишеним усіма, навіть Отцем Своїм, та не зневірився, не втратив Любові і в останні хвилини свого земного життя гаряче молився за Своїх мучителів.

(Якщо дозволяє час): Ось як про ці події написав невідомий мені поет:

Чув Гефсиманський сад святу молитву,

Коли Христос Отця Свого благав:

«Мій Отче, Я цю чашу гірку вип'ю,

Ти так звелів, щоб Син Твій постраждав».

Молився Вчитель, учнівсі дрімали.

Просив Отця: «Мене Ти не остав».

А в тім саду Христа уже шукали,

Вже час ту чашу випити настав.

Сад Гефсиманський ніч ту не забуде,

Всесвятий Бог спокійно вже чекав,

Аж поцілунком зрадницьким Іуда

Свого Учителя на люту смерть віддав.

Зв'язали воїни Христові руки,

Раділи, що розбійника знайшли,

І повели Його на страшні муки,

Але не знали, з Ким вони ішли.

Тяжкі страждання Господа чекали,

Ні разу крик не вирвався з грудей,

Лиш страшні рани кров'ю вниз стікали,

А Він із жалем думав про людей.

Ніщо любов Христову не зломило,

Коли кричали люди: «Розіпни!»

О, Боже мій, як страшно Тебе били,

А Ти моливсь: «Прости їм все, прости!»

Вінцем терновим голову зв'язали,

Вояк на плечі хрест тяжкий звалив.

Як падав — били і в лице плювали,

І на Голгофу Бога повели.

Голгофський Хрест. — Ридає вся природа.

Голгофський Хрест. — Здригається земля.

На цім Хресті гріхи всього народу

Й невинна кров — Спасителя — Христа.

Погасло сонце, не могло дивитись,

Померкли зорі, щоб не бачить мук.

Коли Господь просив води напитись,

Йому піднесли оцет з людських рук.

І мовили святі уста: «Звершилось!»

Спасіння людям всім тоді прийшло,

Закрились очі, більше не дивились

Й кров з-під вінця стікала на чоло.

«Це дійсно Бог!» — сказав хтось із народу.

З Голгофи всі із жахом розійшлись,

Лиш Свята Матір Божа і природа

Слізьми гіркими з жалем облились.

Не знав той люд, що Бога розпинали,

Не знали, що Христос за нас страждав,

Як до хреста Ісуса прибивали,

А Він молився і гріхи прощав.

Після 3 годин страждання на хресті, Господь помер і був похований в печері, вхід до якої привалили величезним каменем.

 

Як довідались про Воскресіння Ісуса Христа.

- А чи знає хтось, як людство довідалось про те, що Спаситель воскрес із мертвих? (учні по можливості відповідають, якщо ні, то розповідає учитель)

Учитель: Вночі, на третій день після своїх страждань і смерті, Господь Ісус Христос силою Свого Божества воскрес із мертвих. Тіло Його, людське, преобразилося. Він вийшов з гробу, не відвалив­ши камінь, не порушивши синедріонової печатки і невидимий для сторожі. Воїни, самі не знаючи цього, охороняли порожній гріб.

Раптом стався великий землетрус; з небес зійшов ангел. Він відвалив камінь від гробу Господнього і сів на ньому. На вигляд він був немов блискавка і одяг мав білий, мов сніг. Воїни затремтіли від страху, а потім, отямившись, порозбігалися.

Цього ж дня, на світанку, Марія Магдалина, Марія Іаковова, Іоанна, Соломія та інші жінки, взявши запашне миро, пішли до гробу Господнього - вони хотіли намастити тіло Його. (Церква називає цих жінок мироносицями). Вони ще не знали, що до гробу Христового приставлено сторожу і вхід в печеру запечатано. Тому вони не сподівалися когось зустріти там і журилися: "Хто ж відвалить нам камінь від дверей гробу?" Бо камінь був великий.

Марія Магдалина, випередивши решту жінок-мироносиць, перша прийшла до гробу. Марія, побачивши, що камінь відвалено від гробу. побігла до Петра та Іоанна: "Забрали Господа з гробу, і не знаємо, де поклали Його". Почувши такі слова, Петро та Іоанн відразу ж поспішили до гробу. Марія Магдалина йшла слідом за ними.

В цей час підійшли й інші жінки Вони побачили, що камінь відвалено від гробу. І на камені сидів світлозорий ангел. Зверта­ючись до них, він сказав: "Не бійтеся, знаю, що ви шукаєте Ісуса розп'ятого. Його немає тут. Він воскрес, як сказав ще коли був з вами. Ідіть, подивіться на місце, де лежав Господь. А потім підіть і скажіть учням Його, що Він воскрес із мертвих.

Вони увійшли всередину печери і не знайшли тіла Господа Ісу­са Христа. Але побачили ангела в білому одязі, який сидів право­руч того місця, де було покладено Господа.Ангел же говорить їм: "Не лякайтеся; шукаєте Ісуса Назарянина розп'ятого; Він воскрес; Його немає тут. Ось місце, де Його було покладено. Та йдіть, скажіть учням Його і Петрові (який своїм зреченням відпав від числа учнів), що Він зустріне вас у Галілеї..."

 

Значення Воскресіння Сина Божого для людства.

- Отже, Ісус Христос воскрес із мертвих. А що для нас значить Його воскресіння?

Воскресіння Христове є завершальним актом в ділі нашого спасіння. Коли б Христос не воскрес, то Його наука і Його чудеса й страждання не мали б тієї ціни, яку мають тепер. Його б розцінювали тільки як великого учителя й мученика за ідею, не більше. Самий же факт воскресіння Христа має вирішальне значення для нашої віри. Апостол Павло каже: «Якщо Христос не воскрес, то суєтна віра наша, бо ми ще під гріхом» (1 Кор. 15, 17). Воскресіння — то найяскравіший доказ Божественної місії Ісуса Христа. Своїм воскресінням Христос, наче печаттю, затвердив істинність усього Свого Вчення. Коли б Христос не воскрес, то смерть і пекло ще б і досі панували над родом людським.
- Що ж дало нам воскресіння Христове?
Христос воскрес із мертвих і став першим між мертвими (1 Кор. 15, 20). Він разом з Собою воскресив усіх померлих від віку і всім життя дарував. Як каже святий Іоанн Злотоуст: Воскрес Христос, і зруйновано смерть. Воскрес Христос, і впали демони. Воскрес Христос, і радуються ангели. Воскрес Христос, і життя живе. Воскрес Христос, і спустошено гроби... Христос Своїм Воскресінням потвердив істину, що всі люди воскреснуть в останній день. «Як в Адамі всі вмерли, так у Христі всі оживуть, кожний у своєму порядку. Перший Христос, а потім усі Христові в пришестя Його», — каже апостол (1 Кор. 15, 22-23). «Нині Христос устав з мертвих, ставши первенцем з мертвих» (1 Кор. 15, 20). «Христос один раз за гріхи наші постраждав. Праведник за неправедних, щоб привести нас до Бога, був умертвлений по тілу, ожив духом, котрим (духом) зійшов до темниці (пекла) і духам (померлих), що там були, проповідав (воскресив) (1 Петра 3, 18-19).

 

Пасха – свято-свят.

 

Саме про це співається в короткому, але такому змістовному тропарі: (учні слухають спів тропаря церковнослов’янською мовою, потім вчитель перекладає українською)